Справа № 344/14993/25
Провадження № 1-кс/344/5904/25
27 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 12025091010001422 від 25.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого покликався на те, що слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025091010001422 від 25.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.08.2025, близько 22 год 45 хв, ОСОБА_5 знаходився неподалік житлового будинку № 26, що розташований по вул. Індустріальній у м. Івано-Франківську. Перебуваючи на вказаному місці, ОСОБА_5 побачив потерпілу ОСОБА_7 , біля якої на землі лежала її жіноча сумка синього кольору. В цей час у ОСОБА_5 виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна.
В подальшому, ОСОБА_5 , реалізуючи свій протиправний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 14.07.2025 року № 478/2025, затвердженим Законом України від 26.07.2025 року № 4524-ІХ з 05 год 30 хв, з метою відволікання уваги ОСОБА_7 розпочав із нею розмову, після чого, стоячи біля зазначеної вище жіночої сумки та дочекавшись, щоб ОСОБА_7 перейшла проїзну частину дороги, таємно викрав із вказаної сумки мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy A30s», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 5399 гривень.
В цей час, протиправні дії ОСОБА_5 були помічені потерпілою ОСОБА_7 , яка звернулась до останнього із вимогою припинити незаконні дії та повернути викрадене майно. В свою чергу, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, та усвідомлюючи, що викрадення відбувається у присутності іншої особи, яка розуміє протиправний характер його дій, швидко рухаючись, мав намір покинути місце вчинення злочину, не реагуючи на зауваження потерпілої.
Надалі, потерпіла ОСОБА_7 намагалась припинити протиправні дії ОСОБА_5 , притримувавши його за верхній одяг. В свою чергу ОСОБА_5 , з метою уникнення затримання та доведення свого протиправного умислу до кінця, почав наносити удари кулаком потерпілій ОСОБА_7 в ділянку голови, спричинивши тим самим останній тілесні ушкодження.
Внаслідок отриманих ударів потерпіла ОСОБА_7 впала на землю, а ОСОБА_5 продовжував наносити останній тілесні ушкодження, чим подавив її волю до опору.
В момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 побачив, що в середині зазначеної вище жіночої сумки знаходяться інші мобільні телефони, що належать потерпілій ОСОБА_7 , після чого у нього виник умисел на їх відкрите викрадення.
Реалізуючи свій протиправний намір спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , з метою незаконного збагачення, діючи умисно, продовжуючи наносити удари кулаком в ділянку голови ОСОБА_7 , застосувавши тим самим насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я в момент заподіяння, відкрито викрав із жіночої сумки ОСОБА_7 мобільний телефон марки мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A7», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , вартістю 3059 гривень, та мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note 7» ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , вартістю 4063 гривень.
В подальшому, ОСОБА_5 , з відкрито викраденим майном, покинув місце вчинення злочину, якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 12521 гривню.
26 серпня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Також, ОСОБА_5 , 26 серпня 2025 року затриманий в порядку ст.208 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити, без визначення розміру застави.
Захисник у судовому засіданні заперечив щодо даного клопотання, ризики не доведені. Суду пояснив, що підозрюваний є немолодого віку, має постійне місце проживання, вважається таким, що не притягувався до відповідальності. Просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника, вказав, що є замозайнятою особою, в той вечір був п'яним, забрав в потерпілої телефон щоб потім віддати, а бив її тому, що хамила йому.
Заслухавши прокурора, підозрюваного, та його захисника, дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, може намагатись уникнути покарання.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні зумовлюється тим, що підозрюваному, відоме місце проживання свідків та потерпілої, останній шляхом вмовляння, залякування, може схиляти її до зміни власних показань, що може істотно вплинути на досудове розслідування. Оцінюючи наявність цього ризику, варто врахувати, що ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на етапах досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що у підозрюваного відсутнє офіційне місце працевлаштування, а отже і джерело доходу, у зв'язку з чим підозрюваний ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою незаконного збагачення.
Враховуючи вищенаведені ризики, характеризуючі дані на особу підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 § 1 (c) Конвенції, передбачає наявність обставин, або відомостей, як переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення, протоколі огляду місця події, протоколі допиту потерпілої, протоколах допиту свідків, протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом огляду відеозапису, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 p., ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик - це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час існують.
Окрім того, як вбачається із допиту потерпілої та довідки з лікарні, потерпіла отримала перелом кісток носа, забій м'яких тканин голови та гематому лобної ділянки справа.
Підсумовуючи наведене, слідчий суддя вважає, що більш м'які запобіжні заходи в т.ч. домашній арешт не зможуть в повній мірі запобігти наведеним ризикам, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість інкримінованого злочину, міцність соціальних зв'язків підозрюваного та характеризуючи його особу дані, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і приходить до переконання, що клопотання слід задовольнити.
Згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання, а саме з 26 серпня 2025 року.
Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів - до 24 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 28 серпня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_8