Справа № 344/14115/25
Провадження № 1-кс/344/5586/25
12 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 62025140150000319 від 12.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5. ст. 407 КК України, -
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого покликався на те, що П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140150000319 від 12.04.2025, у якому ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 28.11.2022 прийнятий ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2024 № 196-РС молодшого сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду командира гранатометного відділення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.12.2024 № 367 молодшого сержанта ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини та останній вважається таким, що починаючи із 23.12.2024 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2025 № 11-РС молодшого сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині молодший сержант ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 “ Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану молодшому сержанту ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Однак, 04.02.2025 молодший сержант ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно не прибув до розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) після завершення лікування у КНП «Заліщицька ЦМЛ» та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 14.02.2025, проводячи час на власний розсуд за місцем постійного проживання в селі Викоти Самбірського району Львівської області.
14.02.2025 молодший сержант ОСОБА_4 самостійно прибув до тимчасового місця знаходження свого підрозділу у населений пункт Олександрівка Донецької області та продовжив проходження військової служби.
Проте, 08.07.2025 молодший сержант ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, діючи повторно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно не прибув до розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) після завершення лікування у КНП «16 МКЛ» Дніпровської міської ради та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 12.08.2025, проводячи час на власний розсуд за місцем постійного проживання в селі Викоти Самбірського району Львівської області.
12.08.2025 молодший сержант ОСОБА_4 прибув до П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, та повідомив про своє бажання продовжити проходити військову службу у Збройних Силах України.
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_4 04.02.2025, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно не прибув до розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) після завершення лікування у КНП «Заліщицька ЦМЛ» та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 14.02.2025, проводячи час на власний розсуд за місцем постійного проживання в селі Викоти Самбірського району Львівської області.
У подальшому, 08.07.2025 молодший сержант ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, діючи повторно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно не прибув до розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) після завершення лікування у КНП «16 МКЛ» Дніпровської міської ради та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 12.08.2025, проводячи час на власний розсуд за місцем постійного проживання в селі Викоти Самбірського району Львівської області. чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене повторно протягом року.
12.08.2025 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити та визначити мінімальний розмір застави.
Захисник у судовому засіданні суду вказала, що ризики зазначені у клопотанні є не доведені, однак не заперечила щодо застосування стосовно її підзахисного мінімального розміру застави.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного, та його захисника. дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 тричі вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, обставини яких досліджуються у трьох кримінальних провадженнях, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 § 1 (c) Конвенції, передбачає наявність обставин, або відомостей, як переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 p., ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого та за нього передбачено покарання позбавлення волі строком від від п'яти до десяти років.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик - це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час існують.
Також, слідчий суддя враховує, що злочин підозрюваним вчинено вперше, вину визнав.
Підсумовуючи наведене, слідчий суддя вважає, що більш м'які запобіжні заходи в т.ч. цілодобовий домашній арешт не зможуть в повній мірі запобігти наведеним ризикам, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість інкримінованого злочину, міцність соціальних зв'язків підозрюваного та характеризуючи його особу дані, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і приходить до переконання, що клопотання слід задовольнити.
Разом із тим, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (ч.3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави, у відповідності до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, розмір завданих злочином збитків, характеристику підозрюваного та його майновий стан, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нею обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя, вважає за необхідне визначити розмір застави в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
На переконання слідчого судді з отриманих пояснень та доказів внесення застави саме в такому розмірі зможе в повній мірі гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків під час досудового розслідування.
Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів - до 10 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Розмір застави визначити в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код отримувача: 26289647, банк:ДКСУ України, м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA158201720 355 259 002 000 002 265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із пункту постійної дисклокації військової частини НОМЕР_2 , в якому він перебуває, без дозволу;
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Строк дії ухвали - до 10 жовтня 2025 року включно.
Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 18 серпня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_6