Єдиний унікальний номер 344/8220/25
Номер провадження 2/341/581/25
27 серпня 2025 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Островської Н. І.,
за участю секретаря судових засідань Гомерди Г. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Галичі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Він Фінанс» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення боргу за кредитним договором,
Представник позивача за дорученням Романенко М. Е. звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 25742,63 гривень та судових витрат.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 13.05.2025 вищевказану цивільну справу передано на розгляд Галицькому районному суду Івано-Франківської області за підсудністю.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.
09.11.2018 товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № L5903248 з ОСОБА_1 . Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно з детальним розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості становив 17382,00 грн, яка складала з тіла кредиту в розмірі 8217,04 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 492,96 грн, штрафами - 4336,00 грн, комісією 4336,00 грн.
01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L5903248, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача. Станом на дату укладення договору від 01.07.2019 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 17382,00 грн.
В період з 01.07.2019 до 08.05.2025 по кредитному договору № L5903248 від 09.11.2018 надходження коштів на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості за кредитом - 0,00 грн. Тому, враховуючи вищезазначене, сума заборгованості за відступленим правом вимоги становить 17382,00 грн.
Ухвалою Галицького районного суду від 03.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз'яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, оцінивши докази надані позивачем, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.11.2018 товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № L5903248 з ОСОБА_1 .
В інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» присвоєно номер договору - № L 5903248, паралельно з номером договору № AG 0753321, який зазначено в документах (на сайті) кредитора. Це та інші дані щодо кредитного договору зазначено у «довідці про ідентифікацію» особи позичальника, яка передана разом з іншими документами до ТОВ «ВІН ФІНАНС» на підставі договору про відступлення прав вимоги.
Договір № L5903248 укладено з відповідачем в електронній формі, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до. п. 6.5, п. 6.5.1 загальних положень договору кредитної лінії, позичальник з цим погоджується, що кредитодавець має право на уступку прав, претензій та/або зобов'язань, що виникають з цього договору, будь-яким третім особам (надалі іменуються як «Правонаступники») у тому числі з моменту стягнення боргів.
Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти у розмірі 9000,00 грн, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість.
Згідно з детальним розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості становив 17832,00 грн, яка складала з тіла кредиту в розмірі 8217,04 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 492,96 грн, штрафами - 4336,00 грн, комісією 4336,00 грн.
01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L5903243 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача.
Станом на дату укладення договору № 01072019 від 01.07.2019 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 17382,00 грн.
В період з 01.07.2019 до 08.05.2025 по кредитному договору № L5903248 від 19.111.2018 надходження коштів на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості за кредитом - 0,00 грн.
25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
Всупереч умов договору та вимог закону відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН Фінанс».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
У ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи таелектронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Ст. 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України, ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору про надання кредиту № L5903243, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності довимог ч. 1 ст. 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору про надання кредиту № L5903243.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Матеріали справи містять підписаний відповідачем Договір, який недійсним не визнавався, відповідачем (боржником) з підстав безгрошовості у порядку ст. 1051 ЦК України не оскаржувалась.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Таким чином, підписавши заяви відповідачка підтвердила, що вона в повній мірі ознайомилася з умовами отримання кредиту, розміром процентів за користування кредитними коштами.
Наданий банком розрахунок відповідачем в частині стягнення процентів належними і допустимими доказами не спростований.
Отже, суд вважає встановленим існування між сторонами кредитних правовідносин, узгодженість процентної ставки.
Позикодавець, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови договору про надання кредиту № L5903243, натомість ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення коштів за договором не виконала.
Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що фактично отримані відповідачем надані їй позивачем грошові кошти в добровільному порядку ОСОБА_1 банку не повернуті, а також приймаючи до уваги приписи ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи є допустимими доказами, які підтверджують наявність у позичальника заборгованості по кредитному договору від 09.11.2018 № L5903243.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Ч. ч. 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Звертаючись до суду з даним позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» просив стягнути з відповідача за період з 19.04.2022 до 17.04.2025 інфляційні витрати у розмірі 6797,68 грн та 3 % річних у розмірі 1562,95 грн.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні'у зв'язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває до тепер.
15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану». Відповідно до ч. 3 Закону України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З урахуванням того, що між сторонами виникло грошове зобов'язання, пов'язане з невиконанням умов кредитного договору, до цих правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Як вбачається з розрахунку товариства відповідно до ст. 625 ЦК Україниу зв'язку з неповерненням ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання кредиту, їй нараховано за період з 19.04.2022 до 17.04.2025 року інфляційні витрати у розмірі 6797, 68 та 3% річних у розмірі 1562,95 грн у період дії воєнного стану, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих таперехідних положень ЦК України підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем) за договором.
Що стосується вимог сторін щодо вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Так, положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
25.04.2024 між адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про надання правової допомоги № 36.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав копію договору № 36 від 25.04.2024, в якому міститься детальний опис робіт; копію додаткової угоди від 25.04.2024 до договору № 36 від 25.04.2024; копію акта підтвердження факту надання правничої допомоги на суму 5000,00 грн; копію детального опису наданих послуг на суму 5000,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує постанову ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, за змістом якої у розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
Отже суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за відсутності клопотання іншої сторони, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст. ст.10, 12, 77, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Поновити строк позовної давності товариству з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за договором у загальному розмірі 17382,0 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1635,67 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,0 грн.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА