Справа №338/785/25
28 серпня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Битківського Л.М.,
з участю : секретаря Чорній К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селищі Богородчани у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Громадянка України ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до громадянина США ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що шлюб між нею та відповідачем був зареєстрований на території України 07 червня 2005 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції, актовий запис №24. Подружжя у шлюбі дітей не має. Позивачка зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося. Через різні погляди на життя у них часто виникали непорозуміння та суперечки, між ними зникло почуття любові. Фактично з 2006 року кожен з них живе окремим життя та власними інтересами, шлюб існує формально, подружніх взаємин не підтримують. Зазначає, що примирення з відповідачем неможливе, подальше збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Вважає, що шлюб носить формальний характер, що дає підстави для його розірвання.
В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги позовної заяви, вказала, що примирення є неможливим, шлюб носить формальний характер.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у поданій суду письмовій заяві просив розглянути справу у його відсутності. Погодився із вимогами позивачки про розірвання шлюбу, вказав про неможливість примирення.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, а у справах із іноземним елементом, також відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».
Позивачка є громадянкою України, а відповідач є громадянином іншої держави - Сполучених Штатів Америки, тому суд, при вирішенні справи, оцінює позовні вимоги, керуючись положеннями Закону України "Про міжнародне приватне право", Сімейного кодексу України. При цьому, суд виходить із вимог ч.2 ст. 496 ЦПК України, яка визначає, що іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України.
Згідно ст.2 Закону України "Про міжнародне приватне право", цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, в тому числі питань визначення застосовуваного права.
В силу вимог ст.55 Закону України «Про міжнародне приватне право», право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу.
Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Відповідно до ст.63 цього Закону, припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, що діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Статтею 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до вимог ст.62 Закону України «Про міжнародне приватне право», вибір права, передбачений частиною другою статті 60 та статтею 61 цього Закону, має бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору.
Згідно вимог ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Оскільки позивачка є громадянкою України, має зареєстроване постійне місце проживання в Україні, а відповідач, як громадянин іншої держави, звернувся із заявою у якій погодився на розгляд справи у судах України за відсутності спільного особистого закону, то суд вважає, що до питання припинення шлюбу можуть бути застосовані норми Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб в Україні 07 червня 2005 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції, актовий запис №24. У шлюбі дітей не народжено.
Згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Стаття 24 Сімейного кодексу України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Загальна декларація прав людини у частині 2 статті 16 та стаття 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права містять положення, за яким шлюб не може укладатися без вільної і повної згоди сторін, що одружуються.
Частиною 2 ст. 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З вказаних положень закону вбачається, що однією з засад шлюбу є його добровільність. При чому принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу (наявність вільної згоди) - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
З огляду на взаємини, які склались та існують між позивачкою та відповідачем, враховуючи те, що взаємини характерні для подружжя між ними припинено, шлюб існує формально, позивачка не бажає збереження шлюбу, стверджує, що подальше спільне життя подружжя буде суперечити її інтересам, суд приходить до переконання, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід розірвати.
На підставі наведеного, ст. ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 07 червня 2005 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції, актовий запис №24.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Л.М. Битківський