26 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 507/1765/23
провадження № 51 - 1068 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023164110000013
від 08 травня 2023 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бокове Подільського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого
за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 263 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 12 березня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 263 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Прийнято рішення щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, за невстановлених обставин
без передбаченого законом дозволу придбав 421 патрон до нарізної вогнепальної зброї, з яких 381 шт. калібру 5,45x39 мм, 32 шт. калібру 7,62х54R, 1 шт. калібру 5,45x45 мм, 7 шт. калібру 12,7x99 мм, після чого переніс та зберігав вказані боєприпаси за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 до моменту їх вилучення працівниками поліції 12 червня 2023 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 залишено
без задоволення, а вирок районного суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення
і його особі внаслідок суворості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду
та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що він є військовослужбовцем, на час проведення обшуку знаходився
при виконанні своїх обов'язків, отже на законних підставах зберігав патрони
до АК-74, видані йому у військовій частині. Інші ж боєприпаси до мисливського нарізного карабіну зберігалися у нього на підставі дозволу на зброю № НОМЕР_1 , дійсного до 25 жовтня 2025 року. Апеляційний суд не врахував цього
та проігнорував практику Верховного Суду про те, що дії, здійснені з метою відсічі збройній агресії, мають ознаки крайньої необхідності (постанови від 04 травня
2023 року в справі № 760/6265/22 та від 03 липня 2019 року в справі
№ 288/1158/16-к).
Також вказує, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук зазначено іншу особу - ОСОБА_8 замість
ОСОБА_6 . Крім того, головуюча в місцевому суді перед розглядом кримінального провадження розглянула справу про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ст. 191 ч. 1 КУпАП, в ході чого досліджувала копії матеріалів
з цього кримінального провадження, на підставі яких сформувала свою думку
під час його розгляду по суті.
Вважає, що суд апеляційної інстанції не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України, та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість звільнення ОСОБА_6
від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України,
що перешкоджатиме йому проходити військову службу. Зазначає, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, в с. Бокове приїздив з дозволу командира військової частини.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_9 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених засудженим доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло. ОСОБА_6 у касаційній скарзі просив розглядати справу без його участі. Клопотання з таким же проханням надіслав на адресу Верховного Суду і захисник ОСОБА_7 .
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою
і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасника судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України
та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 433 ч. 1,
ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, тобто
в придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, послався на такі докази:
- показання ОСОБА_6 , який вину не визнав, вважаючи, що він,
будучи військовослужбовцем, мав право на зберігання бойових припасів. Зазначив, що деякі з них йому видали у військовій частині в березні 2022 року, а інші він знайшов;
- протокол обшуку від 12 червня 2023 року про виявлення та вилучення
за місцем проживання ОСОБА_6 в будинку
АДРЕСА_1 предметів, які зовні схожі на набої різних калібрів, загальною кількістю 421 шт., а також мобільного телефону;
- протокол огляду предмета від 30 липня 2023 року, згідно з яким оглянуто вилучений під час обшуку зазначеного будинку мобільний телефон;
- висновок судової експертизи зброї від 11 липня 2023 року
№ СЕ-19/116-23/10121-БЛ, згідно з яким надані на дослідження патрони
в загальній кількості 421 шт. є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, з них: 381 патрон є проміжними військовими набоями калібру 5,45x39 мм
до автоматів Калашникова АК-74, АКС-74, ручного кулемету РПК-74 та ін.;
32 патрони є гвинтівковими набоями калібру 7,62х54R зразка 1908 року
до гвинтівок Мосіна зразка 1891/30 років, гвинтівок СВД, СВДС, СВУ, СВТ, кулемету Максім, кулемету Калашникова ПК; 1 патрон є військовим проміжним набоєм калібру 5,45x45 мм (.223 Remington) NATO іноземного виробництва до автоматів АPS 95, ВЕRRЕТА АR-70, НК416, гвинтівок АR-15, SАМ-R, REMINGTON GPS; 7 патронів є набоями калібру 12,7x99 мм /.50 ВМG, М8 зразка 1920 року з бронебійно-запалювальними кулями до крупнокаліберних снайперських гвинтівок Armalite АR-50, Ваrrett М82/М107, Steyr НS .50, Застава М93, кулеметів МАС-58, Browning М2, ХМ312 та ін.
- листи командира військової частини про те, що військовослужбовець
ОСОБА_6 для виконання військових завдань був забезпечений вогнепальною зброєю АК-74 та набоями до нього, однак для зберігання
за місцем проживання вогнепальна зброя та боєприпаси йому не видавалися.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого
йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії
за ст. 263 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності,
а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На спростування доводів ОСОБА_6 про те, що він мав право на придбання, носіння та зберігання бойових припасів, які в нього були вилучені, суд першої інстанції зазначив, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 263
КК України, полягає у зберіганні зброї та бойових припасів і характеризується незаконністю, тобто здійснюється без відповідного дозволу. Порядок поводження зі зброєю, бойовими припасами, підстави, процедура одержання спеціальних дозволів на її придбання, носіння і зберігання, установлений Положенням
про дозвільну систему, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України
від 12 жовтня 1992 року № 576, та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них,
а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»,
яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня
1998 року № 622.
Відповідно до вказаної Інструкції, дозвільна система, що здійснюється органами поліції, поширюється на бойову нарізну військових зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пневматичну, холодну зброю, пристрої та патрони до них, що належать підприємствам, установам, організаціям, суб'єктам господарювання і громадянам. При цьому боєприпаси, згідно з Інструкцією, є спеціально виготовлені вироби одноразового використання, які призначені забезпечити ураження цілей в умовах збройної боротьби, самооборони, полювання, спорту. До бойових припасів належать патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів.
Згідно з висновком експерта від 11 липня 2023 року № СЕ-19/116-23/10121-БЛ, надані на дослідження 421 патрон, які були виявлені та вилучені у ОСОБА_6
під час обшуку, є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї. Відповідного дозволу на зберігання вказаних боєприпасів ОСОБА_6 не мав.
Врахувавши наведене, місцевий суд дійшов висновку, що показання ОСОБА_6 щодо походження вилучених у нього бойових припасів не спростовують обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме щодо незаконного придбання ним, носіння
та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_6 у частині доведення його винуватості належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в них доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Доводи засудженого про те, що він мав право на законних підставах зберігати патрони до АК-74, оскільки був військовослужбовцем, були ретельно перевірені
та спростовані судом першої інстанції, який дослідив і врахував інформацію, надану командиром військової частини про те, що зброя та боєприпаси для зберігання
за місцем проживання ОСОБА_6 не видавалися.
Також ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначив, що частина вилучених патронів були видані йому у військовій частині, де він проходив службу за мобілізацією,
при цьому вони видавалися в необмеженій кількості без обліку, інші ж боєприпаси він знайшов на полі бою, а патрони він не здавав, бо хотів скоріше потрапити
у відпустку додому. Зазначене вказує на перебування ОСОБА_6 за місцем проживання, де були вилучені патрони, у відпустці, а не при виконанні військових обов'язків.
Дозвіл від 25 жовтня 2016 року № 7704 надавав ОСОБА_6 на право зберігання
та носіння мисливського нарізного карабіну Mossberg Patriot кал.308 Win, який призначений для відстрілу патронів калібру 7,62?51 мм, однак за результатами обшуку 12 червня 2023 року набої зазначеного калібру не вилучались,
що спростовує доводи засудженого про те, що інші патрони він зберігав на підставі вказаного дозволу (патрони калібру 7,62x51 мм та вилучені у ОСОБА_6 патрони калібру 7,62x54R не є взаємозамінними і не можуть використовуватися в одній і тій самій зброї).
Посилання засудженого на неврахування апеляційним судом практики Верховного Суду, а саме постанов від 04 травня 2023 року в справі № 760/6265/22
та від 03 липня 2019 року в справі № 288/1158/16-к є безпідставним, оскільки питання, які були предметом розгляду у вказаних справах, не є релевантними
до цього кримінального провадження. Так, в першій справі колегія суддів Верховного Суду констатувала порушення під час судового розгляду процедури, передбаченої ст. 349 ч. 3 КПК України, а також вимог ст. 374 ч. 3 цього Кодексу, скасувавши судові рішення з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції. У другій справі Велика Палата Верховного Суду не погодилась з доводами захисника про безпідставність застосування ст. 263 КК України у зв'язку
з відсутністю спеціального закону, який би регулював порядок поводження
зі зброєю, зазначивши, що зміст диспозиції вказаної статті узгоджується з такими критеріями якості закону як доступність і передбачуваність.
Водночас обставин того, що ОСОБА_6 вчинив інкримінований йому злочин, діючи в стані крайньої необхідності, під час розгляду цього кримінального провадження судами не було встановлено.
Твердження засудженого про те, що в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2023 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку
за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено іншу особу - ОСОБА_8 замість ОСОБА_6 , не вказують на незаконність проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії. Як убачається з вказаної ухвали,
в її мотивувальній частині неправильно зазначено по-батькові засудженого, однак
у резолютивній частині ці анкетні дані зазначені вірно. До того ж, інші відомості
в цій ухвалі, зокрема дата народження ОСОБА_6 , адреса його проживання, номер кримінального провадження вказують на те, що слідчий суддя надав дозвіл
на проведення обшуку за місцем проживання саме ОСОБА_6 (т. 1, а.к.п. 39).
Про це свідчить і зміст клопотання слідчого про проведення обшуку, а також довідка старости Боківського старостинського округу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області з інформацією з реєстру територіальної громади, згідно з якою за вказаною вище адресою зареєстрований та проживає тільки ОСОБА_6 .
Та обставина, що суддя ОСОБА_10 13 червня 2023 року розглянула справу
про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ст. 191 ч. 1 КУпАП, згідно з положеннями ст. 75 КПК України не виключала можливість її участі
як головуючої під час розгляду цього кримінального провадження. Як убачається
з постанови про адміністративне правопорушення від 13 червня 2023 року,
яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111472919), ОСОБА_6 визнано винним
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 1 КУпАП, оскільки він за місцем свого проживання зберігав мисливський нарізний карабін Mossberg Patriot кал.308 Win за межами збройної шафи (сейфа), що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 12 червня 2023 року серії ВАВ № 165699, рапортом працівника поліції ОСОБА_11 , письмовим поясненням
ОСОБА_6 . Вказане спростовує доводи останнього про те, що суддя під час розгляду зазначеної справи досліджувала копії матеріалів з кримінального провадження № 42023164110000013.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подані апеляційні скарги з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції в частині доведеності винуватості ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
Таким чином, у процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 263 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
КПК України.
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений винний у його вчиненні.
Доводи засудженого про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо неможливості застосування до нього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, а саме положень ст. 75 КК України, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50 і 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для
її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи
з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності
та даним про особу винного.
У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання,
які наділяють суд правом вибору між однією з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним кримінальному правопорушенню, що передбачає врахування способу й об'єкта посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від учинення нових злочинів.
З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане
з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу
та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу,
при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження
для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк
не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При перевірці доводів касаційної скарги засудженого в частині призначеного покарання та вирішенні питання щодо відповідності призначеного ОСОБА_6 покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про його особу, який є військовослужбовцем, призваний за мобілізацією, за місцем служби характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра
не перебуває.
Також Верховний Суд враховує, що покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в інший передбачений законом спосіб. Покарання повинно визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
Вирішуючи питання доцільності застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів також враховує те,
що матрос ОСОБА_6 продовжує проходити військову службу у відповідній військовій частині, про що свідчить подана до суду касаційної інстанції довідка командира військової частини, і продовження проходження служби дозволить йому ефективно реалізувати громадянський обов'язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 65 Конституції України).
Враховуючи викладене, у цьому конкретному кримінальному провадженні колегія суддів вбачає можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання
із випробуванням на підставі ст. 75 КК України, що буде справедливим, необхідним
і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
При цьому на засудженого необхідно покласти відповідні обов'язки, передбачені
ст. 76 КК України, та відповідно до частини 4 вказаної статті контроль за поведінкою ОСОБА_6 і за виконанням ним обов'язків під час іспитового строку відповідно до Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого наказом Міністерства оборони України 17 вересня 2020 року № 337, слід покласти на командира (начальника) військової частини (установи), в якій ОСОБА_6 проходить військову службу.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для скасування судових рішень, не виявлено.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Любашівського районного суду Одеської області від 12 березня 2024 року у порядку ст. 433 ч. 2 КПК України та ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року щодо ОСОБА_6 змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного йому за ст. 263 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк 2 роки.
Відповідно до ст. 76 ч. 1 пунктів 1, 2 КК України покласти на засудженого
ОСОБА_6 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації
до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган
з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно зі ст. 76 ч. 4 КК України на період іспитового строку нагляд за засудженим ОСОБА_6 під час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.
У решті зазначені судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3