27 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 285/3841/24
провадження № 51-3337ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону - ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2025 року стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Березань Броварського району, Київської області, раніше не судимого,
щодо якого закрито кримінальне провадження і на підставі ч. 5 ст. 401 Кримінального кодексу України (далі - КК) звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК для продовження проходження ним військової служби.
Зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 лютого 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу та початку строку відбування покарання.
За обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог статей 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин та дозволу командира 29 жовтня 2018 року близько 21 год. не з'явився вчасно на службу до військового полігону військової частини НОМЕР_1 та до 06 червня 2024 року включно проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби.
Вказані дії засудженого ОСОБА_5 місцевий суд кваліфікував за ч. 4 ст. 407 КК (у редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення), як умисні дії, які виразилися у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 21 травня 2025 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_5 покарання скасував та на підставі ч. 5 ст. 401 КК звільнив його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК, для продовження проходження військової служби, а кримінальне провадження закрив.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.
Не оспорюючи фактичних обставин справи та правової кваліфікації дій засудженого прокурор вважає, що апеляційний суд безпідставно застосував приписи ч. 5 ст. 401 КК до засудженого, адже його дії кваліфіковано, як вчинені під час особливого періоду, а не під час дії воєнного стану, як цього вимагає положення ч. 5 ст. 401 КК.
Стверджує, що апеляційний суд усупереч приписам ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), кваліфікував дії ОСОБА_5 як вчинені в умовах воєнного стану.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу прокурора, вивчивши судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Так, суд касаційної інстанції згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Статтею 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 407 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень в цій частині ніким не оскаржується.
Доводи прокурора, які фактично зводяться до оспорювання правомірності звільнення від кримінальної відповідальності, на думку колегії суддів Верховного Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Як зазначено прокурором у касаційній скарзі та убачається з доданих до неї копій судових рішень, злочин вчинений ОСОБА_5 розпочато 29 жовтня 2018 року, в умовах особливого періодуі такий тривав до його переривання або припинення, що відбулось 06 червня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану.
Частиною 5 ст. 401 КК передбачено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
З диспозиції ч. 5 ст. 401 КК випливає можливість звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК, без конкретизації ознак чи визначення будь-яких обмежень.
У цьому випадку слушним є посилання суду апеляційної інстанції на інформаційну довідку до проекту закону про внесення змін до положень ст. 401 КК, в якій вказано, що законопроект розроблено з метою «встановлення правових гарантій та механізмів повернення та продовження військової служби військовослужбовцями, які самовільно залишили військову частину або місце несення служби, але повернулися та висловили готовність належним чином виконувати свій військовий обов'язок».
З копій доданих до касаційної скарги судових рішень видно, що ОСОБА_5 вперше вчинив продовжуване кримінальне правопорушення, добровільно звернувся із клопотанням до суду про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби, наявна письмова згода командира військової частини від 15 квітня 2025 року на продовження проходження ОСОБА_5 військової служби. Крім того засуджений вчинив злочин передбачений ст. 407 КК, що підпадає під вимоги застосування ч. 5 ст. 401 КК і його припинено під час дії воєнного стану (факт припинення злочину під час воєнного стану не оспорюється касатором і пред'явлено в обвинуваченні).
Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку, що єдино правильним і таким, що відповідає вимогам закону та принципу верховенства права, є застосування положень ч. 5 ст. 401 КК у спосіб, який виключає несприятливе для засудженого тлумачення.
Доводи прокурора, про порушення апеляційним судом вимог ст. 337 КПК через кваліфікацію дій ОСОБА_5 як вчинених в умовах воєнного стану є безпідставними, оскільки з копії ухвали суду апеляційної інстанції такої кваліфікації не встановлено, а застосування приписів ч. 5 ст. 401 КК саме по собі не є іншою кваліфікацією дій особи.
Даних, які б свідчили, що судом апеляційної інстанцій допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не виявлено.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції, не вбачає підстав для задоволення скарги прокурора та вважає, що у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону - ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2025 року в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3