28 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 369/900/23
провадження № 61-10655ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року в справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах, пені, 3 % річних та інфляційних втрат,
встановив:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати аліментів в сумі 308 400, 00 грн,пеню в сумі 285 979, 00 грн, 3 % річних у сумі 8 705, 06 грн, інфляційні втрати у сумі 12 891, 07 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором між батьками про сплату аліментів, участь у вихованні та утриманні дітей, що посвідчений 03 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчуком Ю. М., зареєстрований в реєстрі за № 3824, у сумі 615 975, 13 грн, що складається з основної суми боргу в сумі 308 400, 00 грн, 3 відсотків річних у сумі 8 705, 06 грн, інфляційних втрат у сумі 12 891, 07 грн, пені у сумі 285 979, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 171, 05 грн судового збору, 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів в сумі 308 400, 00 грн, пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 20 000, 00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 084, 00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10 662, 00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати у сумі 1 073, 60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 539, 90 грн.
15 серпня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Григораш К. М.засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу напостанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року у вказаній справі.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн.
Ціна позову в цій справі становить 615 975, 13 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028, 00 грн * 250 = 757 000, 00 грн).
У касаційній скарзі представник заявника посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: належного застосування висновків Верховного Суду у визначених у цій касаційній скарзі постановах, оскільки, як вбачається з постанови Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, суд апеляційної інстанції здійснює застосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах хибно (протилежно таким висновкам), без належного дослідження обставин правовідносин.
Представник заявника у касаційній скарзі зазначає, зокрема, про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте представником заявника не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Крім того, посилання на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому таке посилання саме по собі не вказує на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також адвокат Григораш К. М. вказує, що справа має для заявника виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки стосується забезпечення прав та інтересів дітей, обов'язок щодо утримання яких відповідачем фактично не виконується.
Слід зазначити, що оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Крім того, незгода з оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останньої внаслідок прийняття такого судового рішення.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржуване судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і воно не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду заява представника ОСОБА_1 - адвоката Григораш К. М. про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року в справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах, пені, 3 % річних та інфляційних втрат відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко