28 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 335/4387/21
провадження № 61-10589ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Департаменту реєстраційних послугЗапорізької міської ради про визнаннядоговору дарування квартири недійсним та скасування реєстраційної дії,
встановив:
14 серпня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г. О. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Представник заявника просить суд поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не знав про розгляд справи, не був належним чином повідомлений та не отримував рішення суду, оскільки зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Також вказує, що ОСОБА_1 дізнався про існування оскаржуваного судового рішення в липні 2025 року та лише 23 липня 2025 року представником заявника було отримано доступ до електронної справи № 335/4387/21 та фактично отримано копію постанови Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року. Зазначає, щ 25 липня 2025 року представник заявника ознайомився з матеріалами справи в приміщенні суду та 04 серпня 2025 року була подана касаційна скарга.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Виняток з наведеного загального правила статті 127 ЦПК України викладено в частині третій статті 394 ЦПК України, відповідно до якої незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. Зі спливом строку особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за виключенням випадків, визначених у частині третій статті 394 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року складений 17 листопада 2022 року, тому останнім днем звернення з касаційною скаргою було 19 грудня 2022 року (робочий день - понеділок). Разом з тим річний строк, який згідно з вимогами частини третьої статті 394 ЦПК України обраховується від дня складення повного судового рішення, у цій справі сплинув 19 грудня 2023 року.
Касаційна скарга подана представником ОСОБА_1 лише 14 серпня 2025 року, тобто більше, ніж через рік з дня складення повного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Слід зазначити, що касаційна скарга ОСОБА_1 не містить посилання на випадки, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких строк на касаційне оскарження може бути поновлений у разі його пропуску більше, ніж на рік.
Також Верховний Суд звертає увагу заявника та його представника на те, що за приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, процесуальний обов'язок доказування та подання відповідних доказів покладений саме на учасника справи.
Верховний Суд критично ставиться до твердження представника заявника про те, що ОСОБА_1 не було відомо про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки суду не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що апеляційним судом у порядку, передбаченому законодавством (станом на час розгляду справи Запорізьким апеляційним судом), не надсилалась на адресу ОСОБА_1 копія апеляційної скарги, не надано доказів її отримання чи неотримання заявником, а також доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не повідомлявся судом апеляційної інстанції про розгляд справи шляхом надіслання судових повісток про виклик в судові засідання.
Безпідставне поновлення процесуального строку на касаційне оскарження свідчитиме про порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного, оскільки заявником пропущено річний строк на касаційне оскарження судового рішення, йому необхідно подати суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження із зазначенням у ній випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, та наданням доказів на їх підтвердження.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги долучено квитанцію від 04 серпня 2025 року № 9514-5036-1619-0227 про сплату судового збору в сумі 6 053, 00 грн.
З інформації, що наявна в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду за номером касаційного провадження 61-10086ск25, вбачається, що ОСОБА_1 подавалась до суду квитанція від 04 серпня 2025 року № 9514-5036-1619-0227, як доказ сплати судового збору за розгляд касаційної скарги, поданої 04 серпня 2025 року.
Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості Верховному Суду зараховувати в якості судового збору кошти, що сплачені фізичними і юридичними особами за подання інших заяв чи скарг, по яким судами були ухвалені процесуальні рішення.
Таким чином, заявнику слід надати суду касаційної інстанції інший документ, що підтверджує сплату судового збору за подання саме цієї касаційної скарги.
Разом з тим згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» заявник не позбавлений можливості звернутися до суду в межах касаційного провадження 61-10086ск25 з клопотанням про повернення судового збору, який був сплачений за розгляд касаційної скарги, поданої 04 серпня 2025 року.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплатіпри поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму дляпрацездатних осібза позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позовує захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач у своєму позові заявляє дві вимоги немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 270, 00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Ураховуючи вимоги позовної заяви та касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги становить 2 905, 60 грн (2 270, 00 грн * 0, 4 * 2 * 200 % * 0, 8).
Отже, заявнику слід сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги в сумі 2 905, 60 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням наявності випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України,та наданням відповідних доказів на їх підтвердження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов