26 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 2-5378/2010
провадження № 61-10661св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2010 року у складі судді Бобуйка І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Комлевової О. С., Таварткіладзе О. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»
в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль», банк), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 05 червня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0029/74/75937, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 288 860,00 дол. США із сплатою 13,25 % річних за користування кредитними коштами та строком повернення до
05 червня 2027 року.
На забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором 05 червня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого він як поручитель зобов'язався відповідати солідарно
з позичальником за його борговими зобов'язаннями, що виникатимуть
з кредитного договору.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ним і банком 08 червня 2007 року також укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Позичальник припинив належно виконувати свої грошові зобов'язання, несвоєчасно та не в повному розмірі вносив щомісячні обов'язкові платежі,
у зв'язку з чим у нього станом на 26 квітня 2010 року утворилась заборгованість зі сплати платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у загальній сумі 2 818 916,10 грн.
Посилаючись на зазначене, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило достроково стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором, яка на 26 квітня 2010 року становить 2 818 916,10 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 2 122 722,09 грн; заборгованість за відсотками - 488 459,92 грн; пеня за прострочення відсотків - 207 684,10 грн.
Суди розглядали справу неодноразово.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня
2010 року позов задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь
АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі
2 818 916,10 грн.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 умов кредитного договору
в повному обсязі не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед банком, а ОСОБА_2 як поручитель за цим договором відповідає як солідарний боржник, тому заборгованість підлягає стягненню
з відповідачів у солідарному порядку.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 травня 2019 року
у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня
2010 року залишено без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 березня 2020 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 травня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2020 року заяву про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 02 серпня 2010 року залишено без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня
2010 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що 08 квітня 2008 року було вчинено виконавчий напис, відповідно до якого звернено стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , яка була реалізована на прилюдних торгах в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором. Тобто вчиненням виконавчого напису банк на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки та інших платежів за договором, тому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припинилося.
Суд виходив з того, що позивач не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність заборгованості
у відповідачів перед банком, не надав виписки з особового рахунка позичальника, доказів отримання відповідачем кредиту чи перерахування ним щомісячно кредитних коштів, здійснення платежів на виконання умов кредитного договору. Тому посилання банку на розрахунок заборгованості, без його детального розрахунку, без періодів нарахування, без будь-якого належного обґрунтування цієї суми, не є належним доказом, який свідчив би про наявність заборгованості за кредитним договором станом на 26 квітня 2010 року в розмірі 355 663,29 дол. США, що за курсом НБУ становить
2 818 916,10 грн.
Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року касаційну скаргу
АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», задоволено частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 02 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову Верховного Суду мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції
всупереч нормам процесуального права не витребував виконавчого напису нотаріуса, не встановив, яка сума заборгованості була станом на 08 квітня
2008 року (на час вчинення виконавчого напису), чи направляв банк відповідачам вимогу про дострокове стягнення кредитного договору, чи стягнена сума заборгованості за виконавчим написом є простроченою сумою заборгованості за кредитним договором, чи, вчиняючи виконавчий напис, банк достроково стягнув усю суму заборгованості за кредитним договором.
Тобто апеляційний суд без встановлення фактичних обставин справи дійшов передчасного висновку про зміну банкомстроку дії кредитного договору та втрату права нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом та неустойку.
Крім того, суд апеляційної інстанції, встановивши, що у зв'язку із несвоєчасним поверненням кредиту та процентів 29 липня 2009 року предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 було реалізовано на прилюдних торгах за 495 167,78 грн, не встановив, яка сума заборгованості залишилась не погашеною, чи врахована сума від реалізованого майна
в рахунок погашення боргу, оскільки з наданого банком розрахунку не випливає врахування зазначених коштів та їх розподіл.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 травня 2022 року залучено до участі у справі правонаступника АТ «Райффайзен банк Аваль» - Акціонерне товариство «Оксі Банк» (далі - АТ «Оксі Банк»).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залучено до участі у справі правонаступника АТ «Оксі Банк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»).
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2010 року в частині вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано й ухвалено нове про часткове задоволення позову.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором за відсотками в розмірі 61 629,10 дол. США, пеню в розмірі
26 203,55 дол. США.
В іншій частині вимог відмовлено.
Постанову мотивовано тим, що, враховуючи ненадання доказів направлення відповідачам повідомлення про дострокове стягнення, тоді як умовою дострокового стягнення є досудова вимога, позивач має право на стягнення простроченого боргу, який з урахуванням наданого розрахунку станом на час звернення 16 травня 2010 року складається із заборгованості за відсотками
61 629,10 дол. США та пені, розрахованої за прострочення відсотків по кредитом у розмірі 26 203,55 дол. США за період з 22 січня 2010 року до
25 квітня 2010 року, тобто в межах річного строку нарахування пені. Розрахунок боргу, наданий позивачем, свідчить про те, що поточної заборгованості за тілом кредиту немає, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Апеляційний суд також зробив висновок про те, що 08 квітня 2008 року було вчинено виконавчий напис за кредитним договором у розмірі 1 663 537,50 грн у безспірному порядку з ОСОБА_1 на користь банку, таке стягнення не було достроковим, вимога про дострокове стягнення кредитного договору відповідачам не направлялася.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
24 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2010 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час нового розгляду справи, апеляційний суд не виконав і не врахував вказівок Верховного Суду. Суд не надав оцінки діям позивача щодо ненадання доказів, витребуваних судом, що свідчить про ухилення позивача від виконання ухвали апеляційного суду. Вказує, що позивач, вчинивши 08 квітня 2008 року виконавчий напис, достроково стягнув усю суму заборгованості за кредитним договором, на власний розсуд змінив умови щодо строку виконання основного зобов'язання відповідно до статті 1048 ЦК України, який фактично настав 16 липня
2007 року. У зв'язку із зміною строку виконання основного зобов'язання позивач з 16 липня 2007 року втратив право нараховувати відсотки та пеню за кредитним договором і мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Аргументи інших учасників справи
19 серпня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» подало до Верховного Суду відзив,
у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року - без змін.
Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд повною мірою дослідив докази,
всебічно розглянув усі матеріали справи. ТОВ «Діджи Фінанс» направляло до суду докази, витребувані судом, про що вказано у постанові апеляційного суду. Будь-яких обґрунтованих доказів того, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм матеріального права або
норм процесуального права, заявник не надав.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
Зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року до закінчення касаційного провадження.
09 вересня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року в частині задоволених позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 61 629,10 дол. США і пенею в розмірі 26 203,55 дол. США, а тому в іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не переглядає.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
05 червня 2007 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0029/74/75937, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 288 860,00 дол. США під 13,25 % річних
з кінцевим терміном погашення кредиту до 05 червня 2027 року.
Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі «Житло в кредит на вторинному ринку». Забезпеченням зобов'язань за цим договором є квартира
АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 6.5 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, нарахованих процентів, неустойки, відшкодування збитків
у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення.
Аналогічні умови містить пункт 5.5 кредитного договору, яким передбачено обов'язок позичальника достроково повернути кошти кредитору протягом 30 календарних днів з моменту надіслання кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ним і АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира
АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2007 року. Заставна вартість квартири становить 1 716 682,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором
АТ «Райффайзен Банк Аваль» направило ОСОБА_1 повідомлення від
18 жовтня 2007 року № 25-29/13-1557 про те, що станом на 18 жовтня
2007 року згідно з кредитним договором від 05 червня 2007 року
№ 014/0029/74/75937 у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі
11 620,54 дол. США, яку банк запропонував погасити у строк до 28 жовтня 2007 року, а в разі невиконання цієї вимоги банк буде вимушений примусово достроково стягнути заборгованість за кредитним договором, нарахованими відсотками за кредитом та штрафні санкції (т. 2, а. с. 226).
08 квітня 2008 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петров Ю. М. вчинив виконавчий напис, яким звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації цієї квартири, запропонував задовольнити вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 329 413,37 дол. США або 1 663 537,50 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 288 860,00 дол. США, що еквівалентно 1 458 743,00 грн; заборгованість за відсотками -
2 623,50 дол. США, що еквівалентно 13 238,58 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 3 241,78 дол. США, що еквівалентно
16 370,99 грн; заборгованість за простроченими відсотками -
20 820,60 дол. США, що еквівалентно 103 629,03 грн; заборгованість за
пенею - 14 169,49 дол. США, що еквівалентно 71 555,91 грн. Також вказано, що стягнення провадиться за строк з 16 липня 2007 року до 25 лютого
2008 року (т. 2, а. с. 225 «а»).
29 липня 2009 року предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 було реалізовано на прилюдних торгах за 495 167,78 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, який надав банк, станом на
26 квітня 2010 року заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2007 року становить 355 663,29 дол. США, що еквівалентно 2 818 916,10 грн,
у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 267 830,64 дол. США, що еквівалентно
2 122 722,09 грн;
- заборгованість за відсотками - 61 629,10 дол. США, що еквівалентно
488 459,92 грн;
- пеня за прострочення відсотків - 26 203,55 дол. США, що еквівалентно
207 684,10 грн, за період з 22 січня 2010 року до 25 квітня 2010 року.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,
а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.
У частині другій статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами
(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року
у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року
у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня
2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок, що якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку в разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом
з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За умовами договору сторони погодили кінцевий термін погашення кредиту 05 червня 2027 року.
Відповідно до пункту 6.5 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, нарахованих процентів, неустойки, відшкодування збитків
у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення.
Аналогічні умови містить пункт 5.5 кредитного договору, яким передбачено обов'язок позичальника достроково повернути кошти кредитору протягом 30 календарних днів з моменту надіслання кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором
АТ «Райффайзен Банк Аваль» направило ОСОБА_1 повідомлення від
18 жовтня 2007 року № 25-29/13-1557 про те, що станом на 18 жовтня
2007 року згідно з кредитним договором від 05 червня 2007 року
№ 014/0029/74/75937 у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі
11 620,54 дол. США, яку банк запропонував погасити у строк до 28 жовтня 2007 року, а в разі невиконання цієї вимоги банк буде вимушений примусово достроково стягнути заборгованість за кредитним договором, нарахованими відсотками за кредитом та штрафні санкції (т. 2, а. с. 226).
08 квітня 2008 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петров Ю. М. вчинив виконавчий напис, яким звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації цієї квартири, запропонував задовольнити вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 329 413,37 дол. США або 1 663 537,50 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 288 860,00 дол. США, що еквівалентно 1 458 743,00 грн; заборгованість за відсотками -
2 623,50 дол. США, що еквівалентно 13 238,58 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 3 241,78 дол. США, що еквівалентно
16 370,99 грн; заборгованість за простроченими відсотками -
20 820,60 дол. США, що еквівалентно 103 629,03 грн; заборгованість за
пенею - 14 169,49 дол. США, що еквівалентно 71 555,91 грн. Також вказано, що стягнення провадиться за строк з 16 липня 2007 року до 25 лютого
2008 року (т. 2, а. с. 225 «а»).
З огляду на наведене строк користування кредитом був змінений відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України з 05 червня 2027 року на 08 квітня 2008 року (дата вчинення виконавчого напису), і банк відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня
2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), не мав права нараховувати відсотки та пеню після зміни строку виконання зобов?язання,
у зв'язку з чим позов банку про стягнення заборгованості за відсотками
і пені за період з 08 квітня 2008 року (дата вчинення виконавчого напису) до
26 квітня 2010 року (період визначений позивачем у позовній заяві) задоволенню не підлягає.
Також не підлягає задоволенню позов і в частині стягненні заборгованості за відсотками за період до 08 квітня 2008 року, оскільки цей період включено до періоду, за який приватний нотаріус вчинив виконавчий напис.
Верховний Суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Проте вимог про стягнення коштів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України позивач не заявляв.
Розглядаючи спір, та стягуючи заборгованість за процентами і пеню, суд першої інстанції і апеляційний суд неведеного не врахували та дійшли неправильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками та пені.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але суди допустили неправильне застосування норм матеріального права, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2010 року
і постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року в частині позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами і пені слід скасувати та ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в позові в частині вимог, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 629,73 грн
і касаційної скарги в розмірі 839,64 грн, а всього 1 469,37 грн слід стягнути
з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня
2010 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками і пені скасувати й ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками і пені відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 1 469,37 грн судових витрат зі сплати судового збору.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 рокувтрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов