5 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 146/680/24
провадження № 61-9676ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
21 липня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 24 червня 2024 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій
статті 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) вбачається, що оскаржувана ухвала апеляційної інстанції постановлена 24 червня 2024 року, тобто останнім днем касаційного оскарження вказаної ухвали, за вимогами
статті 390 ЦПК України, було 24 липня 2024 року.
Вказану касаційну скаргу заявник подала до Верховного Суду після спливу одного року з дня складення повного оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції та заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що копію оскаржуваної ухвали отримано заявником 2 серпня 2024 року.
Частиною третьою статті 394 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тлумачення наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що у разі пропуску строку на касаційне оскарження у межах одного року, він може бути поновлений за наявності відповідного клопотання учасника справи та за умови доведеності наявності поважних причин такого пропуску.
Зі спливом річного строку особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, оскільки такий строк є присічним за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України.
При поданні касаційної скарги після спливу одного року з дня складення повного оскаржуваного судового рішення, такий строк може бути поновлений лише при доведеності існування виключних обставин, визначених у пунктах 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
З Реєстру вбачається, що 21 серпня 2024 року ОСОБА_1 подавала касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2024 року, яка ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2025 року повернена заявникові з підстав неусунення недоліків, визначених ухвалою Верховного Суду від 18 вересня
2024 року.
Крім того, 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 також подавала касаційні скарги на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2024 року, які ухвалою Верховного Суду від 2 липня 2025 року повернені заявникові з підстав неусунення недоліків, визначених ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року.
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії,
№ 11681/85, § 35).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини
від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
Дослідивши зміст клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, судом встановлено, що виключні випадки, передбачені частиною третьою
статті 394 ЦПК України, для поновлення такого строку заявником не наведені та не обґрунтовані. Верховним Судом також не встановлено виключних випадків для поновлення строку на касаційне оскарження.
Оскільки касаційна скарга подана до Верховного Суду після спливу одного року з дня складення апеляційним судом повного тексту судового рішення, заявником виключні випадки, передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України для поновлення строку на касаційне оскарження, не обґрунтовано, суд на підставі частини третьої статті 394 ЦПК України відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 червня
2024 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська