21 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 521/11326/19
провадження № 61-12621св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5, на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 червня 2023 року,
У липні 2019 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Демидов С. С., про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивовано тим, що прокуратурою Одеської області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42018160000000838 від 14 вересня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190, частинами першою, другою статті 364 Кримінального кодексу України, а саме заволодіння невстановленими особами квартири АДРЕСА_1 , яка залишилася після померлої у травні 2018 року ОСОБА_4 .
Представник Одеської міської ради зазначав, що у травні 2018 року померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на спірну квартиру. У визначений законом строк її спадкоємці до нотаріальної контори для прийняття спадщини не звернулися, тому, враховуючи відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, квартира є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади м. Одеси.
Однак після смерті власниці спірної квартири 10 вересня 2018 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені померлої ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу квартири.
Оскільки вказаний договір, укладений від імені померлої особи, є недійсним, позивач просив суд:
- визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , відумерлою;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 10 вересня 2018 року, серія та номер: 635, укладений між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Демидовим С. С.;
- визнати за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради спірну квартиру;
- встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого воно є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру, а також є підставою для державної реєстрації права власності на квартиру за позивачем.
Малиновський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 30 червня 2020 року позов задовольнив.
Визнав спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з двокімнатної квартири загальною площею 47,4 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , відумерлою.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 вересня 2018 року, серія та номер: 635, укладений між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Демидовим С. С.
Визнав за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 47,4 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .
Одеський апеляційний суд постановою від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року - без змін.
02 серпня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Верховний Суд ухвалою від 05 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції, відмовив ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 21 червня 2023 року.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У листопаді 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За частиною п'ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, в частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції
не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю учасників справи в суді касаційної інстанції відсутні.
За таких обставин розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами, а копія судового рішення направлена у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
З урахуванням категорії і складності справи та відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України справа підлягає розгляду в складі п'яти суддів.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Демидов Сергій Сергійович, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5, на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 червня 2023 року призначити до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська