13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 279/3076/23
провадження № 61-7377св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український харчовий альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ АГРО»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевчук Олександр Сергійович, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2023 року у складі судді Коваленко В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року у складі колегії суддів Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Талько О. Б.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український харчовий альянс» (далі - ТОВ «Український харчовий альянс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ АГРО» (далі - ТОВ «АСТ АГРО») про розірвання договору оренди земельної ділянки, розірвання договору суборенди та стягнення заборгованості з орендної плати.
Позовну заяву мотивовано тим, що 13 грудня 2013 року між ТОВ «Український харчовий альянс» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, що розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Строк дії договору оренди визначено до 13 грудня 2028 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області.
Спадщина складається із земельної ділянки, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, що розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Спірна земельна ділянка належала на праві власності ОСОБА_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав на майно. Після смерті останньої спадщину прийняла її дочка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначала, що 01 лютого 2022 року приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Левківська Г. С. видала свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 .
Позивачці умови договору оренди від 13 грудня 2013 року не відомі, у зв'язку із чим вона неодноразово зверталася із претензією до ТОВ «Український харчовий альянс», в якій просила надати копію оспорюваного договору оренди, розірвати його та сплатити заборгованість з орендної плати. Проте вказані претензії залишилися без відповіді.
У зв'язку із систематичною несплатою орендної плати за договором утворилась заборгованість за період із 2016 року до 2023 року.
Також зазначала, що 02 квітня 2018 року між ТОВ «Український харчовий альянс» та ТОВ «АСТ АГРО» укладено договір суборенди зазначеної земельної ділянки.
ТОВ «АСТ АГРО» фактично п'ять років використовує земельну ділянку та не сплачує орендну плату за неї.
Направлена позивачкою на адресу ТОВ «АСТ АГРО» претензія залишилася без відповіді.
Вважала, що відповідачі повинні відповідати солідарно за невиконання зобов'язань зі сплати орендної плати за використання спірної земельної ділянки.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:
розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, що розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області, укладений 13 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Український харчовий альянс», у зв'язку з порушенням умов договору;
розірвати договір суборенди в частині передання земельної ділянки, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, що розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області, укладений 02 квітня 2018 року між ТОВ «Український харчовий альянс» та ТОВ «АСТ АГРО», у зв'язку з порушенням умов договору та повернути земельну ділянку власнику ОСОБА_1 ;
стягнути з ТОВ «Український харчовий альянс» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за умовами договору оренди земельної ділянки, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, що розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області, укладеного 13 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Український харчовий альянс», за 2016-2017 роки;
стягнути солідарно з ТОВ «Український харчовий альянс» та ТОВ «АСТ АГРО» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за умовами договору оренди земельної ділянки, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, що розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області, укладеного 13 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Український харчовий альянс», за 2018-2023 роки, з врахуванням зміни нормативно грошової оцінки, індексації та пені.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області рішенням
від 30 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_2 , прийнявши спадщину на спірну земельну ділянку, не виконала вимог статті 148-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зокрема не повідомила користувачів земельної ділянки про набуття права власності на неї із зазначенням: кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки, найменування, прізвища, ім'я, по батькові нового власника, місця проживання нового власника, його поштової адреси, платіжних реквізитів.
Отже, відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов'язок щодо виплати орендної плати.
Вимоги позову про стягнення коштів є похідними від вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, отже, задоволенню не підлягають.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевчук О. С., оскаржила його до апеляційного суду.
В апеляційній скарзі позивачка зазначала, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зміст претензії та приєднані додатки, зокрема додане свідоцтво про право на спадщину, містили інформацію, визначену частиною третьою статті 148-1 ЗК України. Хоча претензія і не містила банківських реквізитів ОСОБА_1 , проте в ній позивачка просила надати копію договору оренди земельної ділянки та підтвердити оплату орендної плати за весь строк дії договору оренди, претензія залишилася без відповіді. Ухвала місцевого суду про витребування у ТОВ «Український харчовий альянс» оспорюваного договору оренди землі залишилася без виконання. Місцевий суд не розглянув клопотання про забезпечення доказів, яким позивач просила призначити судову оціночну земельну експертизу, з огляду на відсутність оспорюваного договору оренди землі.
Житомирський апеляційний суд постановою від 25 квітня 2024 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2023 року залишив без змін.
Апеляційний суд вважав правильними висновки суду першої інстанції про те, що право вимагати у відповідача ТОВ «Український харчовий альянс» сплати орендної плати виникло у ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року, тобто з часу отримання свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку.
Також погодився з місцевим судом, що вказана претензія не містить всіх необхідних відомостей, передбачених вимогами статті 148-1 ЗК України.
Установивши, що невиплата ТОВ «Український харчовий альянс» орендної плати з 2016 року до 2021 року та несплата у 2022 році не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати, оскільки позивач не довела належними і допустимими доказами недобросовісність та вину відповідача у порушенні умов договору оренди, суди першої та апеляційної інстанцій виснували про відсутність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд виснував, що суборендар ТОВ «АСТ АГРО» не має обов'язку зі сплати орендної плати ОСОБА_1 , оскільки договір суборенди укладено з орендарем ТОВ «Український харчовий альянс».
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевчук О. С., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів у ТОВ «АСТ АГРО», зокрема документів бухгалтерського обліку для визначення розміру виплати грошових коштів у цій місцевості, а також у задоволенні клопотання про виклик свідків. Клопотання позивачки про проведення експертизи залишилося нерозглянутим.
На думку заявниці, суди не взяли до уваги належного виконання позивачкою вимог статті 148-1 ЗК України щодо повідомлення ТОВ «Український харчовий альянс» про вступ у спадщину та залишення без уваги останнім її претензій щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Враховуючи те, що ухвала місцевого суду про витребування у ТОВ «Український харчовий альянс» оспорюваного договору оренди землі залишилася без виконання, суди виснували про відсутність систематичної несплати відповідачем орендної плати, відмовивши у позові, водночас з огляду на нехтування відповідачем основними засадами судочинства (добросовісність, змагальність) мали б задовольнити позов.
Отже, за відсутності у матеріалах справи оспорюваного договору оренди землі, укладеного між ТОВ «Український харчовий альянс» та ОСОБА_2 , висновки судів по суті спору є неправильними.
Заявниця має законне очікування на отримання орендної плати за оспорюваним договором за належну їй земельну ділянку, що захищене статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Рух справи у суді касаційної інстанції
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевчук О. С., подала до Верховного Суду у травні 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2024 року відкрив касаційне провадження, витребував матеріали справи з Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.
У липні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 23 червня 2025 року призначив справу до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що земельна ділянка, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області, цільове призначення 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ, № 079186, виданого 06 вересня 2004 року Коростенським районним відділом земельних ресурсів Житомирської області згідно з розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації від 26 лютого 2004 року № 63, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності за № 010421000014.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації іншого речового права від 01 лютого 2022 року № 297421172 земельна ділянка, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, яка розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області, є предметом договору оренди землі від 13 грудня 2013 року, серія та номер 1348, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44923247 від 30 грудня 2018 року, прийнято ОСОБА_5 , Пиріжківська сільська рада Малинського району Житомирської області. Орендарем зазначено ТОВ «Український харчовий альянс». Строк дії договору - до 13 грудня 2028 року (а. с. 13, 14, т. 1).
Оригінал або копія вказаного договору в матеріалах справи відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області, про що складено актовий запис № 19 (а. с. 11, т. 1).
01 лютого 2022 року приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Левківська Г. С. видала свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до змісту якого вона отримала спадщину після померлого ОСОБА_2 .
Спадщина, на яку видане свідоцтво ОСОБА_1 , складається із земельної ділянки, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, що розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Спірна земельна ділянка належала на праві власності ОСОБА_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав на майно. Спадкоємцем останньої була її дочка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину та не оформила належним чином своїх спадкових прав на майно (а. с. 12, т. 1).
02 квітня 2018 року між ТОВ «Український харчовий альянс» та ТОВ «АСТ АГРО» укладено договір суборенди земельних ділянок, визначених у додатку № 1 до договору суборенди. Строк дії договору - до 31 грудня 2018 року з пролонгацією (а. с. 17-20, 27-29, т. 1).
Згідно з пунктом 10 договору суборенди землі від 02 квітня 2018 року суборендна плата вноситься суборендарем у встановленій цим договором формі та в розмірі 120,00 грн за один рік, у тому числі податок на додану вартість за 1,00 га землі, яка перебуває в суборенді. Суборендна плата може вноситись тільки у грошовій формі у строк до 31 грудня кожного року дії договору. Відомості про оренду земельної ділянки було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом з реєстру за індексним номером 151684316 від 30 грудня 2018 року.
31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася з претензією до ТОВ «Український харчовий альянс» з проханням розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, загальною площею 4,29 га, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Український харчовий альянс» 13 грудня 2013 року, та сплатити заборгованість з орендної плати за цим договором. Відправлення претензії підтверджується поштовим описом № y/c 1150104094606 вкладення у лист з штемпелем про відправлення, поштове відділення міста Коростеня № 1, від 01 листопада 2022 року, фіскальним чеком від 01 листопада 2022 року № 244, поштовою накладною від 01 листопада 2022 року № 1150104094606 (а. с. 35-37, т. 1).
28 листопада 2022 року Шевчук О. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з адвокатським запитом до ТОВ «Український харчовий альянс», в якому просив надати копію договору оренди землі та підтверджувальні документи про виплату ОСОБА_2 орендної плати за весь строк дії договору. Відправлення адвокатського запиту підтверджується поштовим описом вкладення у лист зі штемпелем про відправлення поштового відділення міста Коростеня № 1 від 06 грудня 2022 року, фіскальним чеком від 06 грудня 2022 року, поштовою накладною № 1150104160633 (а. с. 38, 39, т. 1). Адвокатський запит залишився без відповіді.
12 квітня 2023 року Шевчук О. С. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з претензією до ТОВ «Український харчовий альянс», в якій просив розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, загальною площею 4,29 га, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Український харчовий альянс» 13 грудня 2013 року, та сплатити заборгованість з орендної плати за цим договором. Відправлення претензії підтверджується поштовим описом вкладення у лист зі штемпелем про відправлення поштового відділення міста Коростеня № 1 від 12 квітня 2023 року, фіскальним чеком та поштовою накладною № 1150104417685 (а. с. 40-43, т. 1).
Згідно з витягом № НВ-9919294932023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, становить 40 325,31 грн (а. с. 48, т. 1)
Відповідач ТОВ «Український харчовий альянс» не з'являлося у судові засідання під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, заперечень щодо заявленого позову та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 до суду не надсилало.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61?12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Спірні правовідносини виникли на підставі укладення договору оренди земельної ділянки між ТОВ «Український харчовий альянс» та ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом якого є позивачка.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
У частині третій статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто дата оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежувати можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
ОСОБА_1 вважала, що ТОВ «Український харчовий альянс» порушило умови договору оренди землі шляхом систематичної несплати орендної плати.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом також орендної плати за водний об'єкт (абзац п'ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як систематичність та несплата орендної плати.
Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, постанови Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23).
Поняття «несплата», яке вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 12 ЦПК України).
Суди встановили, що 13 грудня 2013 року між ТОВ «Український харчовий альянс» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, що розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Строк дії договору оренди визначено до 13 грудня 2028 року.
02 квітня 2018 року між ТОВ «Український харчовий альянс» та ТОВ «АСТ АГРО» укладено договір суборенди зазначеної земельної ділянки.
01 лютого 2022 року приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Левківська Г. С. видала свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , що складається із зазначеної земельної ділянки, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона у порядку спадкування є власником земельної ділянки, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, яка перебуває в оренді ТОВ «Український харчовий альянс» та суборенді ТОВ «АСТ АГРО», звернулася до орендаря з повідомленням (претензією) про зміну власника, виплату орендної плати, а також просила надати копію договору оренди землі від 13 грудня 2013 року, водночас не одержала такої плати за час користування відповідачем земельною ділянкою протягом 2016?2023 років, що є підставою для стягнення орендної плати за цей період, розірвання договорів оренди та суборенди.
ТОВ «Український харчовий альянс» не скористалося правом на подання відзиву, заперечень щодо заявленого позову до суду не надіслало.
Судові повістки про виклик ТОВ «Український харчовий альянс» у судове засідання поверталися з відмітками «адресат відсутній за адресою», суди констатували про належне повідомлення зазначеного учасника про розгляд справи відповідно до норм цивільного процесуального законодавства.
ТОВ «АСТ АГРО» у відзиві на позов зазначало, що матеріали справи не містять договору оренди, що спростовує твердження позивачки про систематичність невиконання обов'язку сплати орендної плати. Позивачка не вчинила жодних дій для отримання оспорюваного договору оренди, намагаючись перекласти на суд обов'язок зі збору доказів у справі.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд керувався тим, що ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_2 , прийнявши спадщину на спірну земельну ділянку, не виконала вимог статті 148-1 ЗК України, зокрема не повідомила ТОВ «Український харчовий альянс» про набуття права власності на неї із зазначенням всіх необхідних даних, у зв'язку з чим відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов'язок щодо виплати орендної плати. У задоволенні вимог позову про стягнення коштів відмовив як похідних від вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд вважав правильними висновки суду першої інстанції про те, що претензія позивачки як нового власника спірної земельної ділянки не містила всіх необхідних відомостей, передбачених вимогами статті 148-1 ЗК України.
Також суд апеляційної інстанції виснував, що невиплата ТОВ «Український харчовий альянс» орендної плати з 2016 року до 2021 року та несплата у 2022 році не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати, оскільки позивачка не довела належними і допустимими доказами недобросовісність та вину відповідача у порушенні умов договору оренди.
Колегія суддів вважає зазначені висновки судів необґрунтованими з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що 01 лютого 2022 року позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до змісту якого вона отримала спадщину після померлого ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, що розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Цільове призначення земельної ділянки 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, є предметом договору оренди землі від 13 грудня 2013 року. Орендарем зазначено ТОВ «Український харчовий альянс». Строк дії договору - до 13 грудня 2028 року (а. с. 13, 14, т. 1).
31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася з претензією до ТОВ «Український харчовий альянс» з проханням розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, загальною площею 4,29 га, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Український харчовий альянс» 13 грудня 2013 року, та сплатити заборгованість з орендної плати за цим договором. Відправлення претензії підтверджується поштовим описом вкладення, фіскальним чеком, поштовою накладною від 01 листопада 2022 року № 1150104094606 (а. с. 35-37, т. 1).
28 листопада 2022 року Шевчук О. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з адвокатським запитом до ТОВ «Український харчовий альянс», в якому просив надати копію договору оренди землі та підтверджувальні документи про виплату ОСОБА_2 орендної плати за весь строк дії договору. Відправлення адвокатського запиту підтверджується поштовим описом вкладення, фіскальним чеком, поштовою накладною від 06 грудня 2022 року № 1150104160633 (а. с. 38, 39, т. 1).
12 квітня 2023 року Шевчук О. С. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з претензією до ТОВ «Український харчовий альянс», в якій просив розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, загальною площею 4,29 га, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Український харчовий альянс» 13 грудня 2013 року, та сплати заборгованість з орендної плати за цим договором. Відправлення претензії підтверджується поштовим описом вкладення, фіскальним чеком та поштовою накладною від 12 квітня 2023 року № 1150104417685 (а. с. 40-43, т. 1).
Адвокатський запит та претензії ОСОБА_1 залишилися без відповіді.
Посилаючись на відсутність оспорюваного договору оренди землі, ОСОБА_1 у суді першої інстанції заявила клопотання про витребування доказів, а саме просила суд витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Демчук Л. В. копію оспорюваного договору оренди.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 02 серпня 2023 року витребував у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Демчук Л. В. копію договору оренди земельної ділянки, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, що розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області, укладений 13 грудня 2013 року між померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ТОВ «Український харчовий альянс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демчук Л. В., під номером 1348, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 9022016, від 13 грудня 2013 року.
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Шевчук О. С. надіслав до суду письмові пояснення, в яких зазначав, що позивач не повідомлений про результат розгляду його клопотання про витребування доказів та клопотання про забезпечення доказів.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 04 жовтня 2023 року відклав розгляд справи до 15 листопада 2023 року о 16:00 год, виклик сторін повторив.
Повторно направив ухвалу суду від 02 серпня 2023 року приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Демчук Л. В. про витребування копії спірного договору оренди земельної ділянки, площею 4,29 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071.
Оригінал або копія вказаного договору в матеріалах справи відсутні, ухвала Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 серпня 2023 року не виконана.
Також ОСОБА_1 у суді першої інстанції заявила клопотання про забезпечення доказів, а саме просила суд призначити судову оціночну земельну експертизу, на виконання якої поставити таке питання: «Який розмір завданого збитку за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1822386400:08:000:0071, загальною площею 4,29 га, з 02 квітня 2018 року до 2023 року, що складає шість календарних років, з врахуванням зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, індексації, 3 % річних, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати?».
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 24 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевчук О. С., про забезпечення доказів залишив без руху. Вказав на необхідність сплати судового збору за подання відповідної заяви у розмірі 805,20 грн.
07 червня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевчук О. С., за допомогою підсистеми «Електронний суд» на виконання ухвали суду від 24 травня 2023 року надіслала до суду клопотання про усунення недоліків разом із квитанцією від 06 червня 2023 року № 30 на суму 805,20 грн.
З матеріалів справи убачається, що заявлене клопотання ОСОБА_1 про призначення судової оціночної земельної експертизи не вирішене місцевим судом у визначеному процесуальним законом порядку.
В апеляційній скарзі позивачка зазначала про те, що місцевий суд не розглянув клопотання про забезпечення доказів, яким позивач просила призначити судову оціночну земельну експертизу з огляду на відсутність оспорюваного договору оренди землі, однак ці доводи апеляційний суд не спростував.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатися до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування таких доказів судом. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).
Враховуючи зазначене, колегія суддів виснує, що:
суди дійшли висновків про невиконання ОСОБА_1 вимог частини третьої статті 148?1 ЗК України та недоведеність вини орендаря, проте залишили поза увагою, що про набуття свого права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 неодноразово (31 жовтня 2022 року, 28 листопада 2022 року, 12 квітня 2023 року) повідомляла ТОВ «Український харчовий альянс», зазначала про необхідність сплати орендної плати та розірвання договору у зв'язку з несплатою, при цьому претензії містили, зокрема, копію свідоцтва про право на спадщину, контактні дані позивачки, характеристику земельної ділянки, та які залишилися без відповіді;
матеріали справи не містять доказів та суди не встановили, що несплата орендної плати за спірний період мала місце у зв'язку з невиконанням орендодавцем обов'язку, передбаченого частиною третьою статті 148-1 ЗК України, тобто неповідомлення орендаря про зміну власника;
суди зробили передчасний висновок про недоведеність позивачкою систематичної несплати ТОВ «Український харчовий альянс» орендної плати, зазначивши, що в останнього виник обов'язок своєчасної сплати орендної плати відповідно до умов договору до 31 грудня 2022 року, враховуючи відсутність у матеріалах справи оспорюваного договору;
суди не врахували, що відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18));
під час встановлення наявності підстав для розірвання договору відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України суди залишили поза увагою, що плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина п'ята статті 762 ЦК України), у зв'язку з чим не встановили, коли саме у ТОВ «Український харчовий альянс» виник обов'язок своєчасної сплати орендної плати;
суди не врахували, що орендар ТОВ «Український харчовий альянс» не спростував ані факту укладення договору оренди з позивачем, ані факту несплати орендної плати;
суди не встановили обставин та не перевірили підстав позову в частині вирішення позовної вимоги про розірвання договору суборенди від 02 квітня 2018 року, укладеного між ТОВ «Український харчовий альянс» та ТОВ «АСТ АГРО».
Колегія суддів звертає увагу, що доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.
Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
З огляду на неодноразове повідомлення орендаря про зміну власника спірної земельної ділянки, відсутність доказів того, що несплата орендної плати зумовлена діями орендодавця, який натомість створив належні умови для виконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати новому власнику, висновки судів про недоведеність позивачкою вимог позову є передчасними.
Крім того, колегія суддів виснує про допущення місцевим судом порушення норм процесуального права, а саме залишення невирішеним клопотання ОСОБА_1 про призначення судової оціночної земельної експертизи, проведення якої позивачка обґрунтовувала необхідністю встановлення розміру завданого збитку користуванням спірною земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, враховуючи відсутність у матеріалах справи оспорюваного договору оренди, незабезпечення місцевим судом доказів шляхом вирішення зазначеного позивачкою клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, висновки судів не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.
Також колегія суддів виснує, що суд першої інстанції за наявності факту невиконання приватним нотаріусом ухвали суду про витребування копії оспорюваного договору, не вирішив питання про застосування до зазначеної особи заходів процесуального примусу відповідно до положень частини восьмої статті 84 ЦПК України.
Апеляційний суд вказані порушення не усунув.
Оцінюючи виконання судами обов'язку щодо обґрунтування судових рішень, який випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на переконання колегії суддів, у справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій усупереч вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України не повною мірою сприяли всебічному розгляду справи, не вичерпали всіх процесуальних заходів для перевірки та встановлення обставин, які необхідні для правильного вирішення справи.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Обов'язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів і забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.
Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід'ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).
Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і постанови апеляційного суду та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.
У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц).
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевчук Олександр Сергійович, задовольнити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік