28 серпня 2025 рокуСправа № 495/9638/22
Номер провадження 1-кп/495/587/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження №12022162240001126, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Карналіївка Білгород-Дністровського району, Одеської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_8 2017 року народження, із середньою освітою, працював за наймом на будівництві, не депутата, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_6 , 25.09.2022, приблизно о 15:50 годині усвідомлюючи та розуміючи про об'явлення воєнного стану на території України, який введено 24 лютого 2022 року відповідно до № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), керуючись прямим умислом, з метою відкритого викрадення чужого майна, знаходячись біля магазину по вул. Приморській в с. Кароліно-Бугаз, Білгород-Дністровського р-ну., Одеської області, зустрів свого знайомого, ОСОБА_9 , якого попросив пройти з ним до квартири їх спільного знайомого, ОСОБА_10 та постукати у двері, мотивуючи це тим, що хоче поспілкуватися з приводу раніше виниклих неприязних стосунків, однак останній не відкриє йому двері, якщо побачить у двірне вічко, що прийшов він один.
Не будучи обізнаним про протиправні наміри ОСОБА_6 внаслідок введення в оману, ОСОБА_9 погодився на зазначену пропозицію.
У той же день, приблизно о 17:00 годині, ОСОБА_6 , реалізуючи свій протиправний умисел, разом із ОСОБА_9 , який не був обізнаний про його протиправні наміри, прибув до дверей квартири АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_11 , який на сигнал дзвінка, зробленого ОСОБА_9 , та побачивши його у вічко, відкрив вхідні двері зазначеної квартири.
Після цього, ОСОБА_12 , реалізуючи свій протиправний умисел, з метою незаконного, відкритого заволодіння чужим майном, із корисних мотивів, у присутності ОСОБА_9 , всупереч волі ОСОБА_11 , як власника, через незачинені двері, проник до зазначеної квартири АДРЕСА_4 , та при цьому умисно, з метою попередження можливого опору потерпілого щодо заволодіння його майном, а також пригнічення волі останнього, наніс ОСОБА_11 три удари кулаком правої руки в область обличчя, чим спричинив йому тілесні ушкодження у виді забою голови, забою правої вушної раковини, які відповідно до п. 2.3.2, 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 втратив рівновагу та впав на підлогу в коридорі квартири.
Після цього, впевнившись що ОСОБА_11 не може чинити опір, ОСОБА_13 , запитав у нього, де знаходиться мобільний телефон, на що останній відповів, що мобільний телефон знаходиться у спальній кімнаті квартири.
Далі, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, відкрито, ОСОБА_6 , зайшов до спальної кімнати зазначеної квартири, звідки відкрито викрав належний ОСОБА_11 , мобільний телефон марки «Reаlme 6i», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю - 3400 гривень, разом з сім-картою оператора «Київстар», абонентський номер НОМЕР_3 , яка знаходиться в ньому, та яка не представляє матеріальної цінності для останнього.
З місця події ОСОБА_6 зник разом із викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_11 майнову шкоду на суму 3400 гривень.
2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Такими діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, що полягає відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, також поєднаному з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
3. Оцінка доказів.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_6 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат, а також цивільного позову.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився вищезазначеним порядком. ОСОБА_6 було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що визнає вину в інкримінованих йому діях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті. Також визнає цивільний позов в межах завданої майнової шкоди, а також 5 тисяч грн. моральної шкоди.
Щодо інкримінованого йому злочину пояснив, що у вересні 2022 року він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_9 і попросив, щоб він приїхав на бесіду із ОСОБА_14 , так як останній неодноразово провокував його і виводив із себе, але розумів, що якщо останній побачить ОСОБА_15 , то не відчинить йому дверей. Коли вони приїхали до місця проживання ОСОБА_11 , подзвонили в двері, останній побачив ОСОБА_9 і відчинив двері. Тоді ОСОБА_6 тричі вдарив ОСОБА_16 в обличчя, від цих ударів він впав, і швидше за все вдарився об поріг, того і отримав ушкодження. Після того ОСОБА_6 запитав потерпілого «Де твій телефон?». ОСОБА_11 сказав, що в кімнаті. Тоді ОСОБА_6 сказав «Неси сюди». Коли останній приніс телефон ОСОБА_6 набрав з цього телефону дівчину, з якою ОСОБА_17 розпускав плітки про ОСОБА_6 . Порозмовлявши, ОСОБА_6 по інерції поставив телефон в кишеню і пішов. Що далі зробив з телефоном - вже не пам'ятає.
Зазначив, що шкодує щодо вчиненого, розкаюється.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю доведена.
Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.
4. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 у відповідності до ст.66 КК України суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , у відповідності до ст.67 КК України не встановлено.
5. Мотиви призначення покарання.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відтак, обираючи обвинуваченому ОСОБА_6 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, обставини його вчинення, характер його діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, зокрема, посередню характеристику, надану Кароліно-Бугазькою сільською радою, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не є депутатом, наявність обставини, що пом'якшує, а також відсутність обставин, що обтяжують його покарання.
Таким чином, виходячи із загальних засад призначення покарання, з урахуванням зазначених вище обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, відповідатиме вчиненому злочину та достатнім для виправлення обвинуваченого.
Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень ст.ст.69, 75 КК України, оскільки не встановлено сукупності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.
6. Вирішення цивільного позову.
ОСОБА_11 заявлено цивільний позов в порядку ст. 128 КПК України, у якому позивач зазначає, що своїми діями ОСОБА_6 завдав йому майнову шкоду на суму 3400 грн. Крім того, внаслідок застосування ОСОБА_6 відносно нього фізичного насильства йому завдано моральну шкоду внаслідок перенесених ним моральних страждань, викликаних приниженням, тимчасовим знівеченням його обличчя, необхідністю звертатися за медичною допомогою до лікарняного закладу. Завдану йому моральну шкоду оцінює в 20000 грн. Відтак просить стягнути з ОСОБА_6 на його користь майнову шкоду у розмірі 4389510,51 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
ОСОБА_6 цивільний позов визнав в межах підтвердженої завданої ОСОБА_11 майнової шкоди в розмірі 3400 грн., а також 5000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч.4 ст.128, ч.1 ст.129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, в КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальними правилами шкода, заподіяна особі та її майну або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Разом з тим, згідно висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 21.10.2022 №2996/22 майнова шкода кримінальним правопорушенням складає 3 400 три тисячі чотириста гривень.
У судовому засіданні знайшла своє підтвердження наявність безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями обвинуваченого і шкодою, заподіяною потерпілому.
Таким чином, суд доходить висновку, що з обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає стягненню сума спричиненої потерпілому шкоди у відповідному розмірі, підтвердженому документально.
Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За положеннями частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як слідує із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31 березня 1995 року №4 (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У пунктах 5, 9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
З урахуванням фактичних обставин справи, глибини душевних страждань позивача, який через дії відповідача отримав емоційний стрес, а також був змушений проходити лікування. Таким чином, суд не заперечує наявності моральної шкоди, завданої позивачу.
Однак суд не погоджується із заявленим позивачем розміром моральної шкоди, який суперечить загальним засадам цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) та, на думку суду, є надмірним відшкодуванням.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, враховує глибину та ступінь моральних страждань позивача, яких він зазнала внаслідок вчинення відповідачем незаконного заволодіння належним його майном та завданими тілесними ушкодженнями та приходить до висновку що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн, не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань потерпілого.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_6 суд визнає винним у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді злочину, внаслідок якого настало погіршення якості життя потерпілого, обставини спричинення шкоди у зв'язку з умисними протиправними діями обвинуваченого, виходячи із засад розумності та справедливості та усталеної судової практики суд вважає що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають частковому задоволенню в сумі 10000 грн.
7. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
З метою забезпечення виконання вироку суду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України період перебування під вартою з моменту затримання 04.11.2022 до набрання вироком законної сили слід зарахувати у строк відбування покарання. Початок строку відбування покарання обвинуваченому слід обчислювати з дня набрання вироком законної сили, оскільки згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України, особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту ухвалення судом обвинувального вироку та набрання ним законної сили.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 128, 349, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 04.11.2022 і до набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити до набрання вироком законної сили.
Речові докази, а саме: медичну картку стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_11 №3396 на 15 аркушах в підшитому та пронумерованому стані - залишити ОСОБА_11 .
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 3400 (три тисячі чотириста) гривень матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) гривень як відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочинними діями ОСОБА_6 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Процесуальні витрати відсутні.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_18