Справа № 466/3598/23
Провадження № 2/466/181/25
18 серпня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Ковальчука О.І.
секретаря Пилипців О.-І.І.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача, адвоката Баюш Л.В.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача, адвоката Водопийко Х.Т.
справа №466/3598/23
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної і майнової шкоди
12.04.2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної і майнової шкоди, в якому просять суд ухвалити рішення, яким визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 інформацію, викладену в дописі від 02.05.2022 року у соціальній мережі “Instagram» з облікового профілю, під ніком “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », та у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі “Facebook» з особистого профілю ОСОБА_4 , у офіційній спільноті “Varta1- Варта1», а саме: “ ОСОБА_1 працівник Львівської міської ради провідний спеціаліст у відділі моніторингу виконання документів - ОСОБА_5 !!!», «вимагає додаткових грошей ні за що», «яка виселяє людей на вулицю і підвищує у воєнний час ціни на оренду житла до суми 500 доларів», «вломлюється в квартиру без попередження», «виселяє людей вже і негайно на двір прикривається історіями про родичів з ОСОБА_6 , які мають приїхати чи відсутністю роботи і грошей», «псує майно орендарів, забирає і не віддає майно орендарів, а саме мобільний телефон», «і не дає викликати поліцію чи покликати друзів на допомогу», “і вважає, що займатись подібним мародерством є цілком нормальним!!!»; зобов'язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну і таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію протягом 3 (трьох) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили в той же спосіб, яким ця інформація була поширена; зобов'язати ОСОБА_2 протягом 3 (трьох) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили видалити допис від 02.05.2022 року, який стосується ОСОБА_1 з особистої сторінки під ніком “zheniakrasno»в соціальній мережі “Instagram»; стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00грн.; стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 14229,93грн. майнової шкоди; стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 10227,38грн. майнової шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2 (далі - Відповідач) здійснила поширення серед необмеженого кола осіб у мережі Інтернет, зокрема, в соціальних мережах «Instagram» та “Facebook» " недостовірну інформацію про ОСОБА_1 .
Так, 25.06.2016 року між ОСОБА_7 (власник житла) та ОСОБА_3 був укладений Договір найму житлового приміщення №1 від 25.05.2016 року, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла. Спадкоємцем за заповітом усього належного ОСОБА_7 майна, зокрема квартири АДРЕСА_2 , стала її донька, ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12.06.2017 року.
Відтак, після смерті матері, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №89299024 від 12.06.2017 року.
01.02.2017 року між ОСОБА_1 (власник житла) та ОСОБА_3 був укладений Договір оренди житлового приміщення №01/17 від 01.02.2017 року.
Згідно з умовами Договору оренди житлового приміщення №01/17 від 01.02.2017 року, ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 й членам його родини в безоплатне користування квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно умов Договору найму житлового приміщення №01/17 від 01.02.2017 року, ОСОБА_3 надавалось право передавати квартиру та/або її частину в суборенду без попереднього погодження з Орендодавцем.
Крім цього, у п.п. 3.2.1. Договору найму житлового приміщення №01/17 від 01.02.2017 року, зазначено, що Орендар має право отримувати орендну плату від здачі в суборенду квартири АДРЕСА_2 .
Керуючись цим Договором найму житлового приміщення №01/17 від 01.02.2017 року, 19.06.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений Договір майнового найму №15/06 (надалі - Договір) даної квартири строком на 11 місяців.
Згідно з п. 8.1 Договору, у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на наступний термін (11 місяців) на умовах, передбачених даним Договором.
У зв'язку з цим, за згодою обох сторін Договору його термін дії був неодноразово продовжений.
У п. 1.4. Договору передбачено, що плата за оренду квартири встановлюється у розмірі 5 000,00 грн. Розмір орендної плати не змінювався до січня 2018 року, що підтверджується графіком розрахунків, укладеного між сторонами. З 01.01.2018 року орендна плата становила 5500,00 грн.
З вересня 2018 року по квітень 2022 року, тобто 3 роки та 6 місяців, розмір орендної плати не змінювався та становив 6000,00 грн.
Проте, у зв'язку з тим, що протягом тривалого часу ціна оренди квартири не підвищувалась, ціни на ринку оренди нерухомості у місті Львів значно зросли, тобто змінились обставини у порівнянні з тими, які були при укладенні Договору, Позивачем-2 було прийнято рішення підняти орендну плату.
У квітні 2022 року Позивач-1, за дорученням Позивача-2, повідомила ОСОБА_2 , що ціпа оренди буде підвищуватись та вказала орієнтовні ціни на ринку оренди нерухомості у місті Львів. Однак, розмір орендної плати та строк з якого плата буде збільшуватись ще не був визначений, тому ця інформація буде повідомлена Орендарю пізніше.
ОСОБА_2 неодноразово повідомляла Позивачам, що не заперечує проти зміни орендної плати, зокрема 23.04.2022 року у листуванні з Позивачем-1 в мессенджері “Viber» ОСОБА_2 зазначає: “Не переживайте, все буде добре. І ні в якому разі не думайте, що я з вами сварюсь. Зараз складні часи тому треба до них підлаштовуватись і багато працювати. Я з вами, я вам плачу і живу вже не перший рік, тому все окей і буде все окей і розраховуватись буду надалі».
Проте, уже 26.04.2022 року ОСОБА_2 змінила позицію, телефонувала ОСОБА_1 , та повідомила, що такі умови оренди, а саме збільшення орендної плати, її не влаштовують.
Оскільки Орендодавець, ОСОБА_3 , на цей момент вже визначився з ціною оренди, під час телефонної розмови Позивач-1 повідомила Відповідачці вартість орендної плати в розмірі 310, 00 доларів США, що згідно курсу НБУ у квітні 2022 року орієнтовно становило 9000,00 грн.
Проте, ОСОБА_2 зазначила, що вона вже знайшла інше житло, тому вона планує з 01.05.2022 року з'їжджати з квартири.
Станом на квітень 2022 року Відповідачка оплатила Позивачу-2 орендну плату лише до 19.03.2022 року, та додатково згідно з п. 1.4. Договору Орендарем вже була сплачена плата за останній місяць найму у розмірі 5 500, 00 грн.
Тобто, з урахуванням гарантійного платежу, який був сплачений не в повному обсязі, за останній місяць, оренда плата згідно Договору була оплачена до 19.04.2022 року.
ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах сина, повідомила ОСОБА_2 , що оскільки вона планує проживати в квартирі ще з 19.04.2022 року по 01.05.2022 року, тобто ще майже два тижні, за ці дні необхідно платити проживання та комунальні послуги.
27.04.2022 року ОСОБА_1 за дорученням ОСОБА_3 приїхала па квартиру, щоб обговорити з ОСОБА_2 питання подальшої оплати за проживання, комунальні послуги, з'ясувати, коли Відповідачка планує з'їжджати, перевірити стан житла тощо.
Підійшовши до квартири, Позивач-1 подзвонила по телефону та попросила ОСОБА_2 відчинити двері. Проте, ОСОБА_2 відчинила двері не одразу, а лише через деякий час.
Після того, як ОСОБА_1 опинилась в приміщенні, вона з'ясувала, що у квартирі проживала не лише Орендар, а і її хлопець, в той час, як в п. 1.2. Договору прописувалось, що квартира передана Орендарю в користування для проживання однієї особи.
Коли ОСОБА_1 потрапила у квартиру, то помітила, що підвіконня та шафа у квартирі були поламані, стіни були обдерті, скрізь було брудно, стан квартири був значно гірший у порівнянні з тим, який був при передачі в оренду.
Позивач-1 була здивована від такого стану квартири, тому почала в спокійній манері з'ясовувати ситуацію, яка виникла, зокрема, намагалась вибудувати з Відповідачкою діалог, спільно знайти компроміс та вирішити всі питання.
Жодних сумнівів, що все пройде добре під час розмови у Позивача-1 не виникало, скільки будь-яких конфліктних ситуацій у неї з Відповідачкою не було.
Проте, ОСОБА_2 почала поводити себе агресивно, кричала, знімала Позивача-1 на камеру, ображала, а також завдала тілесних ушкоджень, що, зокрема, підтверджується доданими до заяви фотографіями та медичними і документами.
Окрім Відповідачки, ОСОБА_1 почав ображати хлопець, який проживав з ОСОБА_2 у квартирі.
ОСОБА_1 намагалась себе захистити, просила не знімати її на камеру та викликала поліцію, щоб вирішити даний конфлікт, що підтверджується відповіддю ГУ НП у Львівської області №9/Аз/21/01-2022 від 10.06.2022 року.
Перед приїздом поліції, на виклик ОСОБА_2 , до квартири зайшли ще двоє хлопців, які представились друзями Орендаря. Вони допомагали ОСОБА_2 пакувати та вантажити речі.
ОСОБА_2 з друзями зазначали, що не будуть оплачувати Позивачу-2 орендну плату та комунальні послуги за час, коли фактично проживали в квартирі.
Позивач-1, яка є інвалідом II групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , дата видачі - 01.09.2015 року, було складно себе захистити та протистояти 4 молодим людям, які створювали навколо галас, протягом тривалого часу погрожували їй та принижували, підвищували на неї голос.
ОСОБА_1 відчувала психологічний тиск, тривожність, переживала шок та нервовий стрес.
Паралельно ОСОБА_2 продовжувала збирати речі для переїзду, вантажила разом зі своїми друзями їх в автомобіль.
Приблизно о 12:10 год приїхав наряд поліції за викликом ОСОБА_1 . Працівники правоохоронного органу з'ясовували ситуацію протягом 40 хв та намагались її врегулювати.
Після приїзду наряду поліції конфлікт частково припинився. Відповідачка з друзями ще протягом тривалого часу продовжували вантажити речі у автомобіль. І до кінця дня, 27.04.2022 року, зібравши усе майно та передавши ОСОБА_1 новий варіант ключів вхідних дверей квартири, ОСОБА_2 з хлопцем виїхали.
Варто зазначити, що Відповідачка, у порядку встановленому у п. 8.3. Договору, не здійснила повернення квартири за актом приймання-передачі.
Після вищезазначених подій, ситуація почала розвиватись, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 під ніком “zheniakrasno» опублікувала в соціальній мережі “Instagram» та ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі “Facebook» з особистого профілю ОСОБА_4 у офіційній спільноті “Vartal-Варта1», недостовірну інформацію щодо Позивача-1, розмістивши публікації та відеоматеріали, що підтверджується протоколом огляду веб-сторінок в мережі Інтернет №01 від 30.09.2022 року.
Так, у дописах від 02.05.2022 року в соціальній мережі “Instagram» та від ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціальній мережі “Facebook» зазначено наступний зміст:
« ОСОБА_1 працівник Львівської міської ради провідний спеціаліст у відділі моніторингу виконання документів - Лицемірна Львівська Мародерка!!!, яка виселяє людей на вулицю і підвищує у воєнний час ціни на оренду житла до суми 500 доларів. Бреше, торгується «ну давайте за 310доларів», вимагає додаткових грошей ні за шо, вломлюється в квартиру без попередження, псус майно орендарів, забирає і не віддає майно орендарів, а саме мобільний телефон і не дає викликати поліцію чи покликати друзів на допомогу, виселяє людей вже і негайно на двір прикривається історіями про родичів з Херсону які мають приїхати чи відсутності роботи і грошей і вважає, що займатись подібним мародерством є цілком нормальним!!!.
Погрожувала судом у випадку якщо я залью всі докази про її злочини, але мені б дуже не хотілось, щоб нині в такий час якійсь добрі люди потрапили саме до ОСОБА_8 і з них просто викачували гроші і ставились до них як до сміття!!!.
На відео є докази того, що підвищено орендну плату однокімнатної квартири АДРЕСА_1 з 6000 грн. - до 400$ Цитую: «це тобі ще дитино 400$, бо мені тебе шкода, а комусь іншому я здавала б за 500$ + КП, центральне опалення. Записано на відео спроби торгу і не дотримання домовленості про зустріч 1 травня. ОСОБА_9 хватило сил і розуму приїхати в квартиру 27 квітня і вигнати мене просто на вулицю без стальної змоги спокійно зібрати речі.
Також на відео записано те, що ОСОБА_10 дозволила собі забрати мою власність, а саме мій телефон і не віддавати мені його поки я не вивезу речі з квартири. На щастя телефон мені віддали але у присутності поліції яка наголосила поширити всі відео докази, бо такі вчинки не мають лишитись без уваги! Закурювала у кімнаті поки я збираю речі і струшувала попіл у мої квіти і рослини, ця жіночка є невихованою, безпардонною, брехливою, лицемірною мародеркою з якою дуже важко було спілкуватись навіть працівникам поліції!
«МАКСИМАЛЬНИЙ РЕПОСТ!!!!!!!!!!!!»
Щодо захисту честі та гідності та ділової репутації
У дописах від 02.05.2022 року в соціальній мережі “Instagram» та від ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі “Facebook» було висловлено наступні фактичні достовірні твердження про ОСОБА_1 :
- “ ОСОБА_1 працівник Львівської міської ради
провідний спеціаліст у відділі моніторингу виконання документів - Лицемірна Львівська Мародерка!!!»;
У Академічному тлумачному словнику української мови (далі - тлумачний словник) передбачено, що “мародерство» - учинки, поведінка мародера, а “мародер» - це вояк, що грабує вбитих та поранених після бою або мирне населення під час війни (http://sum.in.ua/s/maroder).
Згідно зі ст. 432 ККУ, мародерство - викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених. Діяння карається позбавленням волі на сірок від п'яти до десяти років.
Загальноприйняте значення даного висловлювання має виражений негативний характер і стосується протиправної (злочинної) діяльності.
Проте, оскільки відсутній обвинувальний вирок суду, яким визнано винною ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого КК Україну, відсутні підстави вважати Позивача-1 такою, що вчиняє зазначені діяння.
Відсутність судимості у Позивача-1 підтверджується відповіддю ГУ НП у Львівській області на адвокатський запит №14/Аз від 08.07.2022 року.
Щодо вислову “вимагає додаткових грошей ні за що». Зазначене твердження ОСОБА_2 є недостовірним, оскільки діяння, яке описує відповідачка, є кримінально караним.
Відповідно до ст. 189 КК України, вимагання - вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи йото близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Зазначене кримінальне правопорушення карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.
Згідно з відповіддю на адвокатський запит №14/Аз від 08.07.2022 року ГУ НП у Львівській області повідомлено, що згідно з даними УІАП ГУНП у Львівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на території України станом на 08.07.2022 року до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має, та в розшуку не перебуває, від органів поліції не переховується.
Позивач-1 не вимагала у Відповідачки з погрозою насильства або розголошення відомостей будь-якого майна, у тому числі додаткових грошей.
ОСОБА_1 зазначала лише про необхідність належного виконання умов цивільно-правового зобов'язання, зокрема, внесення орендної плати за час, коли Орендар фактично проживала у житлі згідно з Договором майнового найму №15/06, оплати комунальних послуг, та плати за пошкоджене майно.
Варто зазначити, що оскільки Відповідачка не оплатила комунальні послуги за останній місяць, коли проживала з хлопцем у квартирі, Позивачі, зокрема ОСОБА_3 не лише не вимагали жодних додаткових грошей від неї, а самостійно оплатили їх з власних заощаджень.
Загальна сума, яку понесли Позивачі за спожиті Відповідачкою з співмешканцем у квітні 2022 року складає 2 832, 38 грн, що підтверджується доданими квитанціями про оплату комунальних послуг у мобільному веб-банкінгу “Ощад 24/7».
При цьому, у п. 5.4. Договору зазначено, що Орендар зобов'язаний у встановлені терміни сплачувати плачу за електроенергію, водопостачання, послуги зв'язку, квартирну плату.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Тому тільки вироком суду може встановлюватися причетність Позивача-1 до вказаного Відповідачем діяння, а саме вимагання.
Ознакою неправдивості цього висловлювання є відсутність обвинувальних вироків щодо ОСОБА_1 , що в свою чергу підтверджується відповіддю на адвокатський запит №14/Аз від 08.07.2022 року ГУ НП у Львівській області.
Щодо висловів “яка виселяє людей на вулицю і підвищує у воєнний час ціни на оренду до суми 500$»; »вломлюється у квартиру без попередження»; “виселяє людей вже і негайно на двір, прикривається історіями про родичів з Xерсону, які мають приїхати чи відсутності роботи і грошей».
Відповідно до тлумачного словника “виселяти» - примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання (житло, населений пункт, певну місцевість). ОСОБА_1 не примушувала ОСОБА_2 виселятись вже і негайно на двір, з сюжету №01, який був опублікований у пості Відповідачки в соцмережі «Instagram», чітко прослідковується, що ОСОБА_2 не підійшла оренда плата, тому вона добровільно вирішила змінити місце свого проживання. При цьому, Відповідачка зазначила, що вже знайшла інше житло, яке їх підходить за усіма характеристиками, де має намір проживати.
У тлумачному словнику зазначено, що слово “вломитись» має значення - самовільно ввійти в приміщення, розбивши двері, вікна тощо.
Позивач-1 самовільно (без дозволу) не заходила у квартиру, яка належить їй на праві власності, та яка здана Позивачем -2 у тимчасове користування Відповідачці.
Окрім цього, коли 27.04.2022 року підвечір ОСОБА_1 виходила з квартири, після того, як Орендар з хлопцем виїхали, то Позивач-1 помітила, що Відповідачка, без погодження з Орендодавцем та за відсутності, передбаченої у п. 6.5. Договору майнового найму №15/06, можливості у Орендаря, змінила замок до дверей квартири.
Відповідно у ОСОБА_1 навіть не існувало об'єктивної можливості самовільно увійти у квартиру без попередження (дозволу) ОСОБА_2 .
Згідно зі ст. 162 КК України, кримінально караним діянням є порушення недоторканості житла. Зокрема, незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.
Згідно з відповіддю на адвокатський запит №14/Аз від 08.07.2022 року ГУ НП у Львівській області повідомлено, що згідно з даними УІАП ГУНП у Львівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на території України станом на 08.07.2022 року до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має, та в розшуку не перебуває, від органів поліції не переховується.
Відповідно до листа №1-2180/05/10-2002 від 09.08.2022 року ГУ НП у Львівській повідомлено, що згідно інформації, наданої Управлінням організаційно-аналітичного забезпечення, в ході проведеної перевірки електронних карток автоматизованого робочого місця “102» Інформаційного порталу Національної поліції на спецлінію відділу служби “102» та згідно з журналами реєстрації звернень громадян ВДЗ ГУНП у Львівській області заяв з приводу вчинення ОСОБА_1 правопорушень не надходило.
ОСОБА_2 із заявою в правоохоронні охорони щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 162 КК України не зверталась.
Крім цього, Позивач-1 не піднімала ціну на оренду житла до суми 500 доларів США і це є виключно недостовірним твердженням, яке висловлює ОСОБА_2 , з огляду на наступне. Як зазначалось попередньо, оскільки змінились обставини у порівнянні з тими, які були при укладенні Договору, саме ОСОБА_3 , який є Орендодавцем, змінив розмір орендної плати, та встановив її у сумі 310, 00 доларів США, що згідно з курсу НБУ у квітні 2022 року орієнтовно становило 9 000,00 грн. Тобто, будь-якої розмови про підняття орендної плати до 500, 00 доларів не було.
Щодо слів “псує майно орендарів, забирає і не віддає майно орендарів, а саме мобільний телефон».
Відповідно до тлумачного словника, “псувати» означає робити непридатним для
користування, вживання, споживання (http://sum.in.ua/s/psuvaty). ОСОБА_1 майно Орендарів не псувала, не пошкоджувала тощо. Відповідачка не зверталась із заявою щодо вчинення Позивачем-1 будь-якого кримінального правопорушення проти власності тощо. ОСОБА_1 протиправно не привласнила жодного майна ОСОБА_2 . Ознакою неправдивості цього висловлювання є відсутність обвинувальних вироків ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю на адвокатський запит №14/Лз від 08.07.2022 року ГУ НП у Львівській області.
Вислів »і не дає викликати поліцію чи покликати друзів на допомогу»; Вважаю, що ОСОБА_2 наводить неправдиві фактичні твердження, оскільки позивач-1 не лише не перешкоджала виклику правоохоронних органів, а й самостійно 27.04.2022 року о 12:15 год звернулась у службу “102» з приводу того, що 27.04.2022 року за адресою: АДРЕСА_3 у неї виник конфлікт з квартиранткою. Тому на місце події було скеровано наряд поліції. Згідно з рапортом інспекторами УПП конфлікт врегульовано на місці, було проведено профілактично-роз'яснювальну бесіду.
Щодо вислову “і вважає, що займатись подібним мародерством є цілком нормальним!!!»; позивач не вважає, що займатись мародерством є нормальним, оскільки розуміє, що зазначене діяння є кримінально-караним.
У тлумачному словнику передбачено, що “мародерство»- учинки, поведінка мародера http://sum.in.ua/s/maroderstvo), а “мародер» - це вояк, що грабує вбитих та поранених після бою або мирне населення під час війни ,(http://sum.in.ua/s/maroder).
Згідно з ст. 432 ККУ, мародерство - викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених.
Тобто, оскільки ОСОБА_1 ніколи не викрадала речі на полі бою, що знаходились при вбитих чи поранених, вона не може вважати нормальним зайняття такою кримінально-протиправною діяльністю. Відповідачка не надала будь-яких доказів на підтвердження своїх висловлювань.
Вважає, що дана інформація є негативною та недостовірною, за формою і змістом викладені вище висловлювання носять образливий, зневажливий, негативно-звинувачувальний характер та не мають під собою жодного підгрунтя, при цьому зазначена інформація не є оціночним судженням, а є фактичним твердженням, яке може бути підтверджено або спростовано.
Аналіз зазначеного допису ОСОБА_11 під ніком “zheniakrasno» у мережі “Instagram», а також у соціальній мережі “Facebook» з особистого профілю “ ОСОБА_4 » в офіційній спільноті “Vartal-Варта1», щодо яких пред'явлено позов, саме з точки зору лексики та застосування мовної форми дозволяє говорити про те, що автор матеріалу в ствердній формі, а отже умисно, негативні та недостовірні відомості щодо Позивача-1.
Крім цього, поширена про Позивача-1 недостовірна інформація порушує не тільки право на повагу честі та гідності, а ще завдала величезної шкоди діловій репутації Позивача-1, а саме авторитету ОСОБА_1 , як працівника органу місцевого самоврядування, у зв'язку з наступним.
З 1978 року ОСОБА_1 працювала у Львівській міській раді на посадах державного службовця.
15.11.2005 року ОСОБА_1 склала присягу посадової особи місцевого самоврядування, про що свідчить запис №13 у трудовій книжці Позивача-1.
Так, 02.01.2017 року Позивач-1 була переведена на посаду провідного спеціаліста відділу моніторингу виконання документів організаційного управління Львівської міської ради зі збереженням присвоєного 11-ого рангу посадової особи місцевого самоврядування.
Тобто, понад 37 років, ОСОБА_1 була працівником Львівської міської ради.
Розповсюдження негативної недостовірної інформації Відповідачкою у публікаціях від 02.05.2022 року у соціальній мережі “Instagram» та від 03.05.2022 року у соціальній мережі «Facebook» в офіційній спільноті “Vartal-Варта1», необмеженому колу осіб, порушило внутрішній спокій ОСОБА_1 , також призвело до глибоких емоційних переживань, сприяло певній психологічній ізольованості від оточення й підвищеній необхідності виправдовуватися.
З огляду на психологічний тиск, зокрема, на роботі, підвищену увагу до своєї особи ОСОБА_1 , яка має проблеми зі здоров'ям та є інвалідом 2 групи, змушена була написати заяву на звільнення.
Розпорядженням Львівської міської ради №270-к від 04.05.2022 року ОСОБА_1 звільнено з роботи 05.05.2022 року за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України.
Враховуючи, що ОСОБА_1 працювала у Львівській міській раді понад 37 років, вагомість немайнових втрат Позивач-1 пов'язує переважно зі своєю професійною діяльністю, з огляду на те, що Відповідачка створила та продовжує створювати негативну соціальну оцінку її особи в очах оточення.
Статтями Конституції України передбачено: у ст. 21, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними; У ст. 28 кожен має право на повагу до його гідності; у ст. 68 - кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь, гідність інших людей.
Ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а ст. 32 передбачає судовий захист спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Частиною 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право особи на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Проте, ч. 2 вказаної норми передбачена можливість обмеження цього права на підставі закону з легітимною метою за умови, що таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві для захисту репутації чи прав інших осіб.
Таким чином, повинен забезпечуватися баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема є: честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до ст.297 ЦК України, кожен мас право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканним. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Норма ст. 299 ЦК України передбачає право фізичної особи на недоторканність її ділової репутації. Остання може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Отже, законодавство України закріплює право кожного на повагу до його честі та гідності, які належать до особистих невід'ємних прав людини.
Згідно ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, яка міститься, зокрема, в Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.07.1986 року №12/1984/84/131 «Справа Лінгенса», «на думку Суду, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна». Тобто критерієм відмежування «тверджень» від «суджень», є можливість перевірки інформації на предмет правдивості.
За правилами п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у спосіб. Під поширенням інформації слід розуміти викладення характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, а також в іншій формі хоча б одній особі; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У даній ситуації елементами складу правопорушення є:
А) Відповідачка поширила інформацію щодо Позивача-1 шляхом опублікування соціальних мережах “Instagram» та “Facebook» в офіційній спільноті Варта 1», що підтверджується Протоколом огляду веб-сторінок в мережі Інтернет №01 від 30.09.2022 року (Додаток - 15).
Тому таку інформацію донесено необмеженій кількості осіб. Зокрема, станом на день подання позову залишено 242 коментарі під дописом, а 2029 осіб вподобали зазначений допис в у соціальній мережі “Instagram».
У соціальній мережі “Facebook» під дописом Відповідачки станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 залишено 162 коментарі, 386 осіб вподобали зазначений допис та 323 особи поширили його на свої сторінки.
На сьогодні, допис ОСОБА_12 у соціальній мережі “Facebook» є видаленим. Проте, користувачі соціальної мережі “Instagram» досі мають можливість ознайомитись із змістом допису та поширити його.
Б) Зазначена у дописах інформація стосується Позивача-1, на це вказують, зокрема наступні словосполучення у дописі: “ ОСОБА_1 працівник Львівської міської ради провідний спеціаліст у відділі моніторингу виконання документів - Лицемірна Львівська Мародерка!!!».
Також, у дописах в соціальних мережах “Instagram» та “Facebook» ОСОБА_2 прикріпила особисте фото Позивача-1 та підписала: ЛЬВІВ, знай своїх “героїв»!!! ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (працівник львівської міської ради).
Для ідентифікації Позивача-1, ОСОБА_2 використала її особисте фото у дописі, ПІБ, адресу місцезнаходження квартири, яка є у приватній власності, а також місце її роботи та посаду.
Вважає, що поширивши таку приватну інформацію про ОСОБА_1 у соціальних мережах “Instagram» та “Facebook». Відповідач порушила право позивача 1 на конфіденційність особистої інформації.
В) Відповідач поширила недостовірну та негативну інформацію, адже усі наведені нею дані спростовуються з вищенаведених Позивачем-1 підстав та підтверджуються відповідними доказами.
ОСОБА_1 не вчиняла кримінальних та/або адміністративних правопорушень, не пошкоджувала та не привласнювала майно відповідачки, не здійснювала вимагання, не погрожувала та не використовувала шантаж.
ОСОБА_13 є добропорядною, вихованою, відповідальною, неконфліктною жителькою. Жодних скарг чи нарікань на неї від сусідів, не надходило. За весь цей час ОСОБА_1 зарекомендувала себе як зразкова громадянка, яка підтримує добрі стосунки як у сім'ї, так і в спілкуванні з сусідами.
Г) Поширення недостовірної інформації завдало шкоди честі та гідності Позивачу 1, оскільки дискредитує їх в очах членів сім'ї, родичів, сусідів, співробітників Львівської міської ради, а також усіх інших осіб, які були знайомі з ОСОБА_1 .
Твердження Відповідачки принижує Позивача-1, адже містить негативну оцінку її дій, з допису випливає, що вона є нечесною та не дотримується моральних засад суспільства. У відношенні до людей керується низькими мотивами - жадібністю, корисливістю.
Аналогічно постраждала ділова репутація Позивача-1, посадової особи Львівської міської ради, яка змушена була звільнитись з посади провідного спеціаліста відділу моніторингу виконання документів організаційного управління Львівської міської ради. Такі звинувачення є неприємними для Позивача-1, оскільки є неправдивими та принизливими, ганьблять в очах рідних, співробітників та керівників Позивача-1, а що найголовніше - негативно впливають на ставлення до ОСОБА_1 , викликають до неї недовіру.
Як доказ того, що поширена Відповідачкою інформація порушує немайнові права позивача-1, тобто завдає шкоди відповідним немайновим благам, та перешкоджає Позивачу-1 повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, можна навести численні коментарі під публікаціями (такі коментарі відображаються у паперових роздруківках веб-сайту з публікацією, що додані до Протоколу огляду веб-сторінок в мережі Інтернет №01 від 30.09.2022 року (Додаток - 15).
Отже, діями Відповідачки було завдано шкоду особистим немайновим правам позивача-1 - праву на повагу до гідності та честі, праву на недоторканність ділової репутації ОСОБА_1 .
Тому вважає доведеним факт, що саме Відповідачка є автором та здійснювала поширення вищезазначених дописів, відповідно на неї покладається обов'язок спростування.
Оскільки Відповідачка поширила недостовірну інформацію шляхом опублікування дописів в соціальній мережі “Instagram» та “ ОСОБА_14 », то спростувати її повинна в такий же спосіб, так як саме такий спосіб спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то зазначеними діями Відповідачки заподіяно моральну шкоду ОСОБА_1 , що полягає у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації ОСОБА_1 .
Через поширення недостовірної інформації Позивач-1 зазнала душевних страждань, сорому, образи через звинувачення її у діях, які вона навіть не думала вчиняти.
З огляду на психологічний тиск, підвищену увагу до своєї особи, перебування у стані нервового напруження, втраті ділової репутації серед великого кола осіб, ОСОБА_1 змушена була написати заяву на звільнення.
Уже протягом 10 місяців ОСОБА_1 занепокоєна ситуацією, яка виникла, її стан здоров'я продовжує погіршуватись, вона змушена вживати ліки та регулярно проходити обстеження стану здоров'я в медичному закладі, шо підтверджується медичними документами (Додаток - 24).
Зокрема, після конфліктної ситуації, яка виникла 27.04.2022 року в орендованій квартирі, коли Орендар завдала Позивачу-1 тілесне ушкодження та спричинила психологічний стрес, ОСОБА_1 змушена була звернутись 05.05.2022 року до КНП «4-а міська поліклініка міста Львова», де отримала медичний висновок про тимчасову непрацездатність, що підтверджується інформаційною довідкою з електронної системи охорони здоров'я від 05.05.2022 року.
05.05.2022 року за результати огляду лікаря-невропатолога ОСОБА_15 , позивачці був призначений план лікування за допомогою фармакотерапії, та зазначено, що трудовий прогноз обмежений до 10 днів.
Згідно медичного рецепта ОСОБА_15 від 05.05.2022 року, Позивачці було призначено курс лікування медичними препаратами.
12.05.2022 року ОСОБА_1 провела рентгенографію для діагностики стану грудної клітки, що підтверджується результатом дослідження від 12.05.2022 року, виданим лікарем- рентгенологом ОСОБА_16 .
Після цього, 12.05.2022 року Позивач-1 зверталась до лікаря травматолога-ортопеда
ОСОБА_17 зі скаргою на болі в грудній клітці внаслідок травми у зв'язку з побиттям 27.04.2022 року. За результатами обстеження лікарем був поставлений діагноз забійна гематома, та призначений курс лікування, що підтверджується рецептом лікаря-травматолога-ортопеда ОСОБА_17 від 12.05.2022 року.
З 17.06.2022 року Позивач-1 також регулярно звертається до лікаря-гастроентеролога, у зв'язку з болями травної системи організму на фоні психологічного стресу та вживання значної кількості медикаментів, зокрема заспокійливих препаратів. Лікарем за результатами обстеження було призначено курс лікування ОСОБА_1 , що підтверджується доданими медичними рецептами.
05.09.2022 року ОСОБА_1 зверталась до КНП “4-а міська поліклініка міста Львова, де у відділенні променевої та функціональної діагностики здійснювала ультразвукову діагностику щитоподібних залоз, що підтверджується протоколом обстеження від 05.09.2022 року, виданим КНП “4-а міська поліклініка міста Львова». Зокрема, згідно з медичними документами, у ОСОБА_1 збільшився лімфовузол.
Також, 15.09.2022 року Позивач-1 зверталась до лікаря-ендокринолога ОСОБА_18 , яка виписала їй рецепт на медикаменти.
07.09.2022 року ОСОБА_1 у радіоізотопній лабораторії у Львівській обласній клінічній лікарні здавала аналізи на рівень гормонів в організмі, що підтверджується результатом аналізів, виданим лікарем ОСОБА_19
12.09.2022 року зі скаргами на стан здоров'я ОСОБА_1 звернулась до психотерапевта, який призначив курс лікування та порекомендував змінити обстановку.
Також, 13.09.2022 року рецепт був виписаний лікарем-офтальмологом ОСОБА_20 ..
Так, за період з 03.05.2022 року по березень 2023 року Позивач-1 витратила на лікування організму близько 14 229, 93 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви фіскальними чеками про купівлі медикаментів (Додаток - 24).
При цьому, значну частину витрат Позивач-1 продовжує здійснювати і до тепер, оскільки відновлення здоров'я, фізичного та емоційного стану є тривалим, комплексним процесом, який не вдається завершити, і з огляду на те, що поширення неправдивої, та такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію про ОСОБА_1 у соціальних мережах досі продовжується.
Варто зазначити і те, що у дописах, які опублікувала ОСОБА_2 , міститься суб'єктивна думка Відповідачки щодо аморального способу життя Позивача-1, виражена в принизливій, грубій формі, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію.
Виходячи з факту навмисності та демонстративної зухвалості в діях відповідачки, моральну шкоду Позивач-1 оцінює в розмірі 50000,00грн, оскільки через внутрішнє переконання не бажає збагатитися внаслідок розгляду цієї справи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Для ОСОБА_1 є важливим сам факт встановлення судом неправдивості поширеної інформації, приниження честі, гідності та ділової репутації Позивача-1 і заподіяння Відповідачкою такої шкоди внаслідок неправомірних дій.
Крім цього, за період з 03.05.2022 року по березень 2023 року Позивач-1 витратила на відновлення організму 14 229,93грн, що підтверджується доданими до заяви фіскальними чеками про купівлі медикаментів (Додаток - 24).
Відтак, сума сплачена за лікарські препарати у травні 2022 року становить 1403, 00грн, у червні 2022 року - 945,50 грн, у липні 2022 року - 234,00 грн, у вересні 2022 року - 8488,05грн, у січні 2023 року - 1 638,38 грн, у березні 2023 року - 1 521, 00 грн.
Враховуючи вищесказане, додатково з Відповідачки на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 14 229, 93 грн, що відповідають реальному розміру матеріальної шкоди та є достатніми для задоволення інтересів Позивача 1.
Крім того, щодо відшкодування матеріальної шкоди позивачу 2 ОСОБА_3 , зазначає наступне.
На момент укладення Договору майнового найму №15/06 від 19.06.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та вселення відповідачки в квартиру, стан квартири не мав жодних дефектів, оскільки в ній нещодавно було проведено капітальний ремонт.
Після того, як Відповідачка покинула дане приміщення, ОСОБА_1 , а згодом ОСОБА_3 , оглянувши квартиру, виявили значні дефекти її стану, а саме те, що підвіконня в квартирі було зламано, що підтверджується доданими до заяви фотографіями, а також це добре відображено на відео, яке Відповідачка розмістила у дописах у соціальних мережах “Instagram» та “Facebook».
Шафа-купе, тумбочка, які Позивач-2 придбав перед здачею в оренду квартири, теж пошкоджена, зазначене підтверджується доданими до заяви фотографіями. Стіни в квартирі були обдерті по периметру, плінтус у квартирі пошкоджений, диван поламаний.
Позивачі змушені були здійснювати генеральне прибирання, оскільки залишене помешкання було брудне, неприбране, що підтверджується доданими фотографіями.
Загальний стан квартири не відповідав тому, який був при здачі в оренду, зазначені пошкодження майна не вважаються такими, що спричинені природним зносом.
Згідно з висновком майстра, який був складений за результатом відвідування квартири, вартість відновлення пошкодженого майна становить 5295,00 грн, що підтверджується актом №1575 від 26.08.2022 року.
Відповідно Позивач-2 зазначає, що величина вартості матеріальних збитків, та/або заміни пошкодженого майна, а саме шафи-купе, тумбочки, підвіконня, плінтуса та ламеля для дивана, які Позивач-2 очікує понести для свого порушеного права, складає 5 295,00 грн.
Також у п.5.4. Договору зазначено, що Орендар зобов'язаний у встановлені терміни сплачувати плату за електроенергію, водопостачання, послуги зв'язку, квартирну плату. Відповідачка комунальні послуги у квітні 2022 року не оплатила, як наслідок виник борг. Сума заборгованості за фактично спожиті житлово-комунальні послуги у квітні 2022 складала 2 832,38грн.
Крім цього, необхідно врахувати і заборгованість за орендну плату, за період коли відповідачка проживала у квартирі з хлопцем та не оплатила, а саме з 20.04.2022 року по 27.04.2022 року. З розрахунку, що вартість оренди у квітні 2022 року становила 6 000,00грн, відтак вартість 1 дня оренди квартири (6 000,00 грн : 30 днів) = 200, 00 грн. Оскільки Орендар додатково проживала ще 8 днів, тому повинна доплатити 1 600,00грн.
Крім цього, з 19.03.2022 року по 19.04.2022 року плата за оренду квартири була використана з гарантійного платежу, який складав 5 500, 00 грн, позаяк вартість оренди за цей період складала 6000, 00 грн, тому Орендар ще додатково повинна оплатити 500,00грн.
За таких обставин з Відповідачки на користь Позивача-2 підлягають стягненню реальні збитки в сумі 10 227,38 грн (5295,00 грн збитки, завдані пошкодженням майна + 2 832, 38грн заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у квітні 2022 року + 2 100,00грн заборгованість за оренду житла.
Враховуючи вищенаведене, просять позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Баюш Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просять позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача, адвокат Водопийко Х.Т. в судовому засіданні позов заперечили, підтримавши письмовий відзив, долучений до матеріалів справи та письмові пояснення. Просили у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав та мотивів.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, шостою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.46).
Правовідносини, що виникли між сторонами стосувалися Договору найму житлового приміщення, квартири АДРЕСА_2 (а.с.47-50).
На підтвердження заявлених позовних вимог про визнання недостовірною поширеної відповідачем інформації позивачі надали копію Протоколу №1 від 30.09.2022 огляду веб-сторінок в мережі Інтернет, зокрема матеріалу, оприлюдненого та поширеного ОСОБА_2 в соціальній мережі “Instagram» з облікового профілю, під ніком “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », у соціальній мережі “Facebook» з особистого профілю ОСОБА_4 , у офіційній спільноті “Varta1- Варта1», а саме: “ ОСОБА_1 працівник Львівської міської ради провідний спеціаліст у відділі моніторингу виконання документів - Лицемірна Львівська Мародерка!!!», «вимагає додаткових грошей ні за що», «яка виселяє людей на вулицю і підвищує у воєнний час ціни на оренду житла до суми 500 доларів», «вломлюється в квартиру без попередження», «виселяє людей вже і негайно на двір прикривається історіями про родичів з ОСОБА_6 , які мають приїхати чи відсутністю роботи і грошей», «псує майно орендарів, забирає і не віддає майно орендарів, а саме мобільний телефон», «і не дає викликати поліцію чи покликати друзів на допомогу», “і вважає, що займатись подібним мародерством є цілком нормальним!!!» (а.с.55-57).
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що поширення вказаної інформації порушує її особисті немайнові права; ця інформація є недостовірною і підлягає спростуванню автором матеріалу.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
За приписами ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
За положеннями ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Під гідністю визнаються цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
При образі винний принижує честь і гідність особи шляхом висловлювання нецензурних чи брутальних слів, вчиненням непристойних або насильницьких дій (жесту та ін.), або дає непристойну оцінку особистим якостям чи поведінці особи у формі, яка різко суперечить прийнятому спілкуванню між людьми.
Під наклепом слід розуміти повідомлення винним невизначеній кількості осіб або хоча б одній людині завідомо неправдивих вигадок про начебто вчинений потерпілим протиправний чи аморальний вчинок або інших відомостей, що ганьблять потерпілого.
Основна різниця між образою і наклепом полягає в характері посягання на честь і гідність особи. При образі винний дає оцінку особистих якостей особи, його поведінки, причому це може відбуватися й віч-на-віч, тоді як при наклепі йдеться про поширення серед інших осіб вигаданих «фактів», які ганьблять особу. При образі обов'язковою ознакою є непристойність форми, тоді як при наклепі така ознака частіш за все відсутня.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
За змістом п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи.
Відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06.10.2015 року).
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». Так, у п. 39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 року у справі «Нова Газета» і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У п. 75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що, на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов'язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.12.2021 року у справі № 757/9133/18-ц.
Крім того, суд звертає вагу, що в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі № 713/1710/19 міститься висновок, що автором публікацій і дописів на персональній веб-сторінці у соціальній мережі Facebook є власник веб-сторінки, який незалежно від власника веб - сайту розміщує інформацію на веб-сторінці та управляє нею. Власник соціальної мережі Facebook не бере безпосередньої участі у розміщенні інформації власником веб - сайту, недостовірність якої доводить позивач.
Верховний Суд у подібних справах у випадку поширення інформації через соціальні мережі не вказує на необхідність залучення власника веб-сайту як співвідповідача (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 760/2753/17, від 13.04.2020 року у справі № 303/3794/18-ц).
З матеріалів справи вбачається, що в соціальній мережі “Instagram» з облікового профілю, під ніком “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », допис від ІНФОРМАЦІЯ_6 , у соціальній мережі “Facebook» з особистого профілю ОСОБА_4 , допис від 03.05.2022, у офіційній спільноті “Varta1- Варта1», відповідачем опубліковано зазначену позивачем у позові інформацію: “ ОСОБА_1 працівник Львівської міської ради провідний спеціаліст у відділі моніторингу виконання документів - Лицемірна Львівська Мародерка!!!», «вимагає додаткових грошей ні за що», «яка виселяє людей на вулицю і підвищує у воєнний час ціни на оренду житла до суми 500 доларів», «вломлюється в квартиру без попередження», «виселяє людей вже і негайно на двір прикривається історіями про родичів з ОСОБА_6 , які мають приїхати чи відсутністю роботи і грошей», «псує майно орендарів, забирає і не віддає майно орендарів, а саме мобільний телефон», «і не дає викликати поліцію чи покликати друзів на допомогу», “і вважає, що займатись подібним мародерством є цілком нормальним!!!», розміщену за відповідними посиланнями, вказаними в протоколі огляду веб-сторінок в мережі Інтернет (а.с.56).
Разом з тим, відповідач фактично не заперечує, що авторство оскаржуваного матеріалу належить саме відповідачу. Крім того, остання надала доступ до таких матеріалів необмеженому колу осіб.
Отже, суд приходить до висновку, що автором оскаржуваної інформації, опублікованої в соціальній мережі “Instagram» з облікового профілю, під ніком “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », допис від ІНФОРМАЦІЯ_6 , у соціальній мережі “Facebook» з особистого профілю ОСОБА_4 , допис від ІНФОРМАЦІЯ_2 , у офіційній спільноті “Varta1- Варта1», є ОСОБА_2 .
Таким чином, відповідачем поширено вказану інформацію серед невизначеного кола осіб шляхом розміщення в мережі «Facebook», «Instagram», у офіційній спільноті «Varta1- Варта1» у вільному доступі, яка стосується безпосередньо позивача ОСОБА_1 .
Як суд зазначав вище, обов'язок доведення правдивості інформації, яку позивач вважає недостовірною, покладається на особу, яка таку інформацію поширила.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не доведено правдивості оскаржуваної інформації.
Отже, суд вважає, що поширена відповідачем інформація щодо позивача є фактичним твердженням, яке не відповідає дійсності, оскільки відповідачем не доведено правдивості такої інформації.
За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
Згідно Висновку експерта №626/24 від 06.11.2024 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, фрагменти тексту допису від ІНФОРМАЦІЯ_6 , під ніком “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », у соціальній мережі “Facebook» з особистого профілю ОСОБА_4 , допис від 03.05.2022, у офіційній спільноті “Varta1- Варта1», щодо яких поставлено питання, містять висловлювання, в яких наявна негативна інформація щодо особи ОСОБА_21 . Висловлювання: “ ОСОБА_1 працівник Львівської міської ради провідний спеціаліст у відділі моніторингу виконання документів …., «вимагає додаткових грошей ні за що», «яка виселяє людей на вулицю і підвищує у воєнний час ціни на оренду житла до суми 500 доларів», «вломлюється в квартиру без попередження», «виселяє людей вже і негайно на двір прикривається історіями про родичів з ОСОБА_6 , які мають приїхати чи відсутністю роботи і грошей», «псує майно орендарів, забирає і не віддає майно орендарів, а саме мобільний телефон», «і не дає викликати поліцію чи покликати друзів на допомогу» - викладено у формі фактичних тверджень; висловлювання « ІНФОРМАЦІЯ_7 !!!», «і вважає, що займатись подібним мародерством є цілком нормальним!!!» - є оціночними судженнями; висловлювання « ІНФОРМАЦІЯ_7 !!!», «і вважає, що займатись подібним мародерством є цілком нормальним!!!» - мають образливий характер (а.с.2-14 том 2).
Відтак, оцінюючи Висновок експерта №626/24 від 06.11.2024 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, суд вважає такий допустимим доказом, належно обґрунтованим та аргументованим, його дослідницька частина узгоджується з підсумковими висновками експертизи та наявними у справі доказами та такий береться судом до уваги.
Крім того, судом встановлено, що із матеріалів оскаржуваних публікацій вбачається використання фото позивача та його персональних даних у виді власного імені, посади, тобто наявна сукупність відомостей про фізичну особу, яка може бути конкретно ідентифікована.
Так, фактично оскаржувані публікації містять факти причетності позивача до вчинення правопорушень, однак такі факти не відповідають дійсності з огляду на відсутність рішень суду, які набрали законної сили, щодо вказаних дій із встановленням вини позивача у їх вчиненні.
Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Саме тому, зазначені відповідачем відомості є фактичним звинуваченням, що порушує презумпцію невинуватості за відсутності доказів доведеності вини позивача ОСОБА_1 , про що зазначено в ст. 17 КПК України.
Такої думки додержується і Верховний Суд України у своїх останніх рішеннях щодо розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації.
Так, постановою Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19) зазначено, що відповідно до статті 62 Конституції, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Крім того, в постанові ВСУ зазначається, що якщо інформація розповсюджена відповідачами містить фактичні твердження про вчинення позивачем противоправних дій, які містять склади злочинів, передбачених КК України - така інформація не є оціночним судженням, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. Якщо таких доказів не надано, така інформація визнається судом недостовірною, підлягає спростування.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України і у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц.
Крім того, оскаржувана інформація завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки в контексті опублікованого матеріалу ця інформація має негативний характер відносно позивача ОСОБА_1 , містить обвинувачення позивача у вчиненні кримінальних правопорушень (мародерство), при цьому, відповідачем не надано доказів правдивості цієї інформації, зокрема, відповідного обвинувального вироку суду, який набрав законної сили.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дані, які були поширені відповідачем у вищезазначених публікаціях, з огляду на характер такої інформації, вона має негативний характер, тобто характер, при якому позивач висвітлюється в негативному світі.
Висновок про негативний та образливий характер інформації, яка поширюється відповідачем у вищезазначених публікаціях підтверджується й експертом за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи - висновок №626/24, складений 06.11.2024 року Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права.
Крім того, при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3,4,6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Відповідно до частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини зауважує, термін «приватне життя» є широким поняттям, що не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім'я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v.RUSSIA, №13812/09, §51, ЄСПЛ, 20.06.2017 року).
Однак, слід відзначити, що в зазначених положеннях Декларації та Резолюції, мова йде про правдиві відомості про публічних осіб.
Крім того, у своїй доповіді від 16 травня 2011 року (A/HRC/17/27), поданій до Ради ООН з прав людини, Спеціальний доповідач Ради ООН з прав людини щодо питань заохочення й захисту права на свободу думок та їхнє вираження серед іншого зазначив, що дифамація належить до видів інформації, до яких можуть застосовуватися законні обмеження з метою захисту прав і репутації інших осіб від безпідставних нападів.
Так, відповідно до ч.4 ст.296 Цивільного кодексу України ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї.
Оскільки у відношенні позивача не ухвалювались будь-які рішення суду про визнання її винуватою, всі припущення відповідача щодо даних обставин не є правдивими та такими, що можуть бути оприлюднені. Саме такі дифамації є тим обмеженням свободи слова, про які зазначається і в Резолюції №428 (1970) Консультативної асамблеї Ради Європи щодо Декларації про засоби масової інформації та права людини від 23 січня 1970 року, і в Рекомендації СМ/Rec(2007)16 державам-членам «Про заходи з підвищення суспільного значення Інтернету» від 07 листопада 20017р., і в Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схвалену 12 лютого 2004 року Комітетом Міністрів Ради Європи, і в доповіді від 16.05.2011 року (A/HRC/17/27), поданій до Ради ООН з прав людини, Спецдоповідач Ради ООН з прав людини щодо питань заохочення й захисту права на свободу думок та їхнє вираження.
Аналіз інформативного складу опублікованих статей, відсутність заперечень відповідача, наявність фото із підкресленням обличчя позивача, приводить суд до висновку, що у вищенаведених джерелах інформації йдеться саме про особу позивача. Отже, суд приходить до висновку, що дійсно мало місце поширення інформації про особу позивача ОСОБА_1 .
Поширення подібної інформації, на думку суду, дійсно може вплинути на соціальну, морально-етичну оцінку особи в очах оточуючих.
Підсумовуючи вищезазначене, відповідач не мала жодних правових підстав на розповсюдження недостовірної інформації стосовно позивача, оскільки поширена інформація не підкріплена жодним доказом, а отже відповідна недостовірна інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Факт видалення публікації або її частини під час розгляду справи по суті, не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки предметом судового розгляду є публікація, яка на сьогодні існує в матеріальному світі у вигляді роздруківок, її ідентичність підтвердили сторони в судовому засіданні, є єдиним цілим - фактом та фактично інструментом розповсюдження недостовірної інформації про позивача.
Способами захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, серед іншого, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо.
Згідно ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Вирішуючи питання про вибір способу захисту особистого немайнового права необхідно керуватись роз'ясненнями, викладеними у п. 3, 25 Постанови Пленуму ВСУ, в яких, серед іншого зазначено наступне: вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві; разом з тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні правовідносини.
Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а її наслідком має бути досягнення максимальної ефективності, за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВСУ, - якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднене.
Оцінюючи докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем поширено інформацію серед невизначеного кола осіб шляхом розміщення в соціальній мережі “Instagram» з облікового профілю, під ніком “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », у соціальній мережі “Facebook» з особистого профілю ОСОБА_4 , у офіційній спільноті “Varta1- Варта1» під назвою « ОСОБА_1 працівник Львівської міської ради провідний спеціаліст у відділі моніторингу виконання документів - Лицемірна Львівська Мародерка!!!», «і вважає, що займатись подібним мародерством є цілком нормальним!!!» у вільному доступі, яка стосується безпосередньо позивача, містить фактичні твердження, які мають образливий характер та в яких наявна негативна інформація щодо особи ОСОБА_1 , і не відповідає дійсності (є недостовірною), оскільки відповідачем не надано доказів правдивості цієї інформації, а відтак, порушує особисті немайнові права позивача, отже, позовні вимоги про визнання недостовірною, такою, що порушує особисті немайнові права позивача та зобов'язання спростувати інформацію є обґрунтованими, спростування вказаної інформації є належним способом відновлення прав позивача та застереження порушення їх знову, а тому підлягають частковому задоволенню.
Щодо захисту прав позивача шляхом компенсації моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими Главою 3 ЦК України, зокрема: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та/або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню, що передбачено ст. 280 ЦК України.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п.4 ч.2 ст. 23 ЦК України).
Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно п.6 абз.6 п.19 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду. Суди мають використовувати широкі можливості, що надає розгляд справи про захист гідності, честі та ділової репутації, для підвищення культури спілкування, з'ясовувати обставини поширення недостовірної інформації.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивачем ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000грн. мотивуючи тим, що поширення недостовірної інформації про неї завдало істотної моральної шкоди, негативно вплинуло на її ділову репутацію, порушило її нормальні життєві зв'язки, що в подальшому дали своє негативне відображення на здоров'я.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Зазначені роз'яснення містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року.
В даному випадку поширення відповідачем інформації відносно позивача здійснено із застосуванням образливих слів, розповсюджених в соціальній Інтернет-мережі, що могло бути доведено до необмеженого кола осіб, зміст образливих тверджень викликав певний негативний суспільний резонанс, тобто образа набула суспільного характеру.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 50000,00 гривень є завищеним.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для позивача, внаслідок чого порушений її нормальний уклад життя, характер та обсяг її страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнала позивач ОСОБА_1 , що суттєво погіршило якість її життя та безумовно змінило її нормальний життєвий ритм, те що негативні (образливі) публікації побачили особи, які є безпосередньо родичами, близькими, знайомими для позивача, враховуючи ступінь вини відповідача, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, приходить до висновку, що за вказаних обставин, відшкодування моральної шкоди в сумі 15000,00 гривень є достатнім та обґрунтованим.
Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 14229,93грн. суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Верховний суд України в ухвалі від 27.10.2010 року по справі № 6-30038св09, посилається на вищезазначені статті ЦК України, а також на п.2 Постанови Пленуму ВСУ від 27,03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), згідно якого шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Судом встановлено, що за період з 03.05.2022 року по березень 2023 року, у зв'язку з поширенням відповідачем недостовірної інформації, яка має образливий характер та в яких наявна негативна інформація щодо особи ОСОБА_1 , позивач витратила на лікування організму 14229, 93грн, (том 1 а.с.97-111), що підтверджується доданими до позовної заяви фіскальними чеками про купівлі медикаментів (сума сплачена за лікарські препарати у травні 2022 року становить 1403,00грн, у червні 2022 року 945,50грн, у липні 2022 року 234,00грн, у вересні 2022 року 8488,05грн, у січні 2023 року 1638,38грн, у березні 2023 року 1521,00грн.).
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 14229 грн. 93 коп. підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10227,38грн. суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, як вказує ОСОБА_3 , на його користь підлягають стягненню реальні збитки в сумі 10227,38 грн. (5295,00грн збитки, завдані пошкодженням майна + 2832,38грн заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у квітні 2022 року + 2 100,00грн заборгованість за оренду житла.
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З врахування вищевикладеного, суд приходить до висновку, що права позивача ОСОБА_3 внаслідок поширенням відповідачем недостовірної інформації та такої, що порушує честь і гідність щодо ОСОБА_1 не порушено, більше того позивачем не надано в розпорядження суду жодного доказу наявності вини відповідача у заподіянні майнової шкоди, а тому у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 підлягають до частково задоволення.
Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача в користь позивачів підлягає розмір судових витрат.
У зв'язку з наведеним, з відповідача підлягає стягненню в користь позивачів 1073,60грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 інформацію, викладену в дописі від 02.05.2022 року у соціальній мережі “Instagram» з облікового профілю, під ніком “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », та у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі “Facebook» з особистого профілю ОСОБА_4 , у офіційній спільноті “Varta1- Варта1», а саме: “ ОСОБА_1 працівник Львівської міської ради провідний спеціаліст у відділі моніторингу виконання документів - ОСОБА_5 !!!», “і вважає, що займатись подібним мародерством є цілком нормальним!!!».
Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну і таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію протягом 3 (трьох) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили в той же спосіб, яким ця інформація була поширена.
Зобов'язати ОСОБА_2 протягом 3 (трьох) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили видалити допис від 02.05.2022 року, який стосується ОСОБА_1 з особистої сторінки під ніком “zheniakrasno»в соціальній мережі “Instagram».
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000,00грн. (п'ятнадцять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 14229,93грн. (чотирнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять гривень дев'яносто три копійки) майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60грн.(одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.
Повний текст судового рішення виготовлено 27 серпня 2025 року.
Суддя О. І. Ковальчук