ЄУНСС: 453/884/25
НП: 2/453/530/25
іменем України
27 серпня 2025 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,
сторони у справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
зміст позовних вимог - про стягнення заборгованості за кредитним договором;
розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -
Стислий виклад позиції сторін у справі.
Позивач ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», в порядку представництва, котре здійснює адвокат Бачинський О.М., сформувавши 30.05.2025 року документ у системі «Електронний суд», подав в Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за укладеним ним з ТзОВ «ЛІНЕУРА Україна» 21.10.2020 року договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1166693, у загальному розмірі 11 462 грн. 82 коп., з урахуванням індексу інфляції за період прострочення. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред'явлення до суду вищевказаної позовної заяви із однією вимогою майнового характеру, у розмірі 2 422 грн. 40 коп., та витрат на правничу допомогу, у розмірі 7 000 грн., позивач ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» при ухваленні рішення просить покласти на відповідача ОСОБА_1 ..
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.10.2020 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 1166693 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. Укладення кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», доступ до якої забезпечувався відповідачеві ОСОБА_1 через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація відповідача ОСОБА_1 здійснювалася при вході вказаного відповідача в особистий кабінет, шляхом перевірки ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_1 , вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Таким чином, кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача ОСОБА_1 на вебсайті www.credit7.ua., підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем ОСОБА_1 , 21.10.2020 року о 13:13:48, (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду) з урахуванням положень ч. 6 і 12 пункту 1 ст. З, ст. 12, пункту 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України. Відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, що є невід'ємною частиною кредитного договору, порядок подачі заявки на отримання кредиту та її погодження відбувається наступним чином: після отримання заявки товариство здійснює оцінку кредитоспроможності клієнта та достовірності наданої клієнтом інформації за допомогою багаторівневої автоматизованої системи прийняття кредитних рішень. У разі прийняття позитивного рішення товариство робить клієнту в його особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі індивідуальної частини договору позики, яка містить усі істотні умови. У разі, якщо договір позики регулюється Законом України «Про споживче кредитування», оферта містить паспорт продукту (паспорт споживчого кредиту), із яким клієнт має можливість ознайомитися до укладання договору. В подальшому у зв'язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, останній ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого додатковим договором від 17.11.2020 року, строк користування кредитом продовжили до 16.12.2020 року. Зважаючи на вищенаведене, відповідач ОСОБА_1 здійснив всі необхідні дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний відповідачем), на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 3 000 грн.. На умовах кредитного договору (розділу 1) ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надав відповідачеві ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. 22.02.2021 року ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали договір факторингу № 015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1166693 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 21.10.2020 року, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 3951. В подальшому, 21.08.2024 року, ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС» та позивач ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали договір факторингу № 20240821/1, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, позивач ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС», включно і до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1166693 про надання коштів на умовах фінансового від 21.10.2020 року, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 108. Станом на 29.05.2025 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» становить 11 462 грн. 82 коп., а саме: 1) заборгованість по тілу кредиту - 3 000 грн.; 2) заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) - 7 123 грн. 60 коп.; 3) інфляційне збільшення - 1 339 грн. 22 коп., підсумовує свій позов ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф».
Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, - не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 03.06.2025 року вважається такою, що йому була вручена ще 12.06.2025 року. Відповідно, відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.
Заяви та клопотання учасників справи.
Позивач ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», в порядку представництва, котре здійснює адвокат Бачинський О.М., сформувавши 07.08.2025 року документ в системі «Електронний суд», подав у Сколівський районний суд Львівської області клопотання про долучення доказів.
Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею, у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, невідкладно було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_1 .. Так, згідно сформованої з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 1439472 від 02.06.2025 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 03.06.2025 року, після отримання інформації про зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , який не має статусу підприємця, вищевказану у позовну заяву було прийнято до розгляду, та відкрито провадження у цивільній справі. Вирішено розглянути дану справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження, у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області.
Інші процесуальні дії у цій справі Сколівським районним судом Львівської області не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.
Судом встановлено, що 21.10.2020 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 1166693 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. Укладення вказаного кредитного договору здійснювалось його сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», доступ до якої забезпечувався відповідачеві ОСОБА_1 через вебсайт або мобільний додаток. Таким чином, вказаний кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача ОСОБА_1 на вебсайті www.credit7.ua., підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем ОСОБА_1 21.10.2020 року о 13:13:48, (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду). В подальшому, у зв'язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, останній ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого додатковим договором від 17.11.2020 року строк користування кредитом продовжено до 16.12.2020 року. Зважаючи на вищенаведене, відповідач ОСОБА_1 здійснив всі необхідні дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний відповідачем ОСОБА_1 ), на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 3 000 грн. (копії містяться у справі, а. с. 9-13, 31).
Судом також встановлено, що 22.02.2021 року ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали договір факторингу № 015-220221, за умовами якого ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1166693 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 21.10.2020 року, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги: 3951 (копія міститься у справі, а. с. 14-20).
Своєю чергою, 21.08.2024 року ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС» та позивач ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали договір факторингу № 20240821/1, за умовами якого позивач ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС», включно і до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1166693 про надання коштів на умовах фінансового від 21.10.2020 року, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги: 108 (копія міститься у справі, а. с. 21-28).
Відповідно до детального розрахунку заборгованості, проведеної позивачем ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», станом на 29.05.2025 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ним становить 11 462 грн. 82 коп., а саме: 1) заборгованість по тілу кредиту - 3 000 грн.; 2) заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) - 7 123 грн. 60 коп.; 3) інфляційне збільшення - 1 339 грн. 22 коп. (копія міститься у справі, а. с. 29-30, 32).
Відтак, позивачТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», з урахуванням відступлення йому ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС», а тому - ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», прав вимоги, виконав свої зобов'язання, надавши відповідачеві ОСОБА_1 кошти за договором у встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак останній в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань у наведеній частині, у зв'язку з чим допустив спірну заборгованість.
При цьому, розмір спірної заборгованості за вищевказаним кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.
Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.
Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення грошового зобов'язання й застосування відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитним договором, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про електронну комерцію», іншими актами цивільного законодавства.
Так, згідно з положеннями ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.
Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
За змістом ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.
Вочевидь, між сторонами у справі, з урахуванням правонаступництва позивача ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» на підставі договорів факторингу, укладених спершу між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС», а згодом між ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС» та позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», було досягнуто згоди з усіх істотних умов укладеного відповідачем ОСОБА_1 з первинним кредитором - ТзОВ «ЛІНЕУРА Україна» 21.10.2020 року договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1166693, такий правочин створює презумпцію його правомірності, у зв'язку з чим цей кредитний договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов'язань за цим договором, допущену заборгованість ним у встановленому порядку та сумі не погашено.
Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги, сформовані про стягнення заборгованості за кредитним договором, з урахуванням встановленого індексу інфляції за певний період прострочення, підлягають задоволенню. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» підлягає до стягнення заборгованість в загальній сумі 11 462 грн. 82 коп., на які, в силу приписів ст. 625 ЦК України, підлягають застосуванню наслідки порушення грошового зобов'язання у формі встановленого індексу інфляції за весь час прострочення до 23.02.2022 року включно.
При цьому судом також було враховано, що розмір спірної заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 у цілому не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.
Суд також враховує, що, як неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», серія A № 303-A, параграф 29-30).
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру, у розмірі 2 422 грн. 40 коп., які підтверджується відповідною випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 , пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до роз'яснень, котрі містяться у пункті 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч. 3 ст. 141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, чинним ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 755/9215/15-ц та номером провадження 14-382цс19. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 9901/350/18 та номером провадження 11-1465заі18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року. Тобто, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 826/1216/16 та номером провадження 11-562ас18, й додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 755/9215/15-ц та номером провадження 14-382цс19.
З матеріалів цієї справи вбачається, що на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» - адвокат Бачинський О.М. долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 20250526-9Ш від 26.05.2025 року (копія міститься у справі, а. с. 36-38), укладений між адвокатом Бачинським О.М. (адвокат) та позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» (клієнт), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001477, ордер про надання правничої (правової) допомоги № 1269270 від 27.05.2025 року, розрахунок суми судових витрат у справі за позовом про стягнення за договором позики № 1166693 від 21.10.2020 року.
Згідно з пунктом 4.2 договору про надання правової допомоги № 20250526-9Ш від 26.05.2025 року, у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7 000 грн.. Пунктом 4.6 вказаного договору визначено, що клієнт зобов'язується здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення суду.
Таким чином, договором про надання правової допомоги № 20250526-9Ш від 26.05.2025 року встановлено фіксовану суму гонорару адвоката Бачинського О.М. у разі задоволення судом позовних вимог в повному обсязі, зокрема у розмірі 7 000 грн..
Зважаючи на викладене, враховуючи предмет позову, час, витрачений вказаним адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, зазначеного в детальному розрахунку наданих правничих послуг, та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для його виконання фахівцем у галузі права, зважаючи на численні однотипні справи в судах України за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» про стягнення заборгованості за договором позики, й з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що сума 7 000 грн. не є співмірною, а відтак, приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн., що буде за даних обставин справи співмірним і розумним розміром відшкодування таких.
Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» 11 462 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 82 коп. заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» 2 422 грн. 40 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, та 5 000 грн. на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу, з урахуванням їх зменшення судом, а всього - 7 422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп..
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін у справі.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», код у ЄДРПОУ: 35234236; місцезнаходження юридичної особи: вул. С. Бандери, 87, оф. 54, м. Львів, 79013; адреса електронної пошти: info@artemidaf.info; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.
Повне рішення суду складено: 27 серпня 2025 року.
Суддя Володимир МИКИТИН