Справа № 464/3545/25
пр.№ 2/464/1762/25
27.08.2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,
секретар судових засідань - БРИНОШ А.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Кретит - капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором №34618-04/2024 від 26 квітня 2024 року у розмірі 25500 грн. та понесені судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Окрім цього, у представником позивача заявлено клопотання про витребування в АТ «Креді Агріколь Банк» інформації про те, чи належить банківська карта з прихованим нотаріусом № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; чи була успішною транзакція здійснена 26 квітня 2024 року о 18 год. 35 хв. на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 10000 грн. з призначенням платежу «зарахування на картку № НОМЕР_1 », якщо так, то чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 та чи проводилась верифікація особи власника банківської картки НОМЕР_1 . Позов мотивує тим, що 19 січня 2022 року між ТзОВ «Маніфою» та ОСОБА_3 у електронній формі було укладено договір позики №3925310, згідно з яким відповідачці надано кредитні кошти.
Позов мотивує тим, що 26 квітня 2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №34618-04/2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору. Станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість відповідача перед позивачем становить 25500 грн., а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 10500 грн., заборгованість за неустойкою в розмірі 5000 грн. 24 вересня 2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кретит - капітал», укладено договір факторингу №24092024 від 24 вересня 2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кретит - капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №34618-04/2024 від 26 квітня 2024 року. Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кретит - капітал» за кредитним договором №34618-04/2024 від 26 квітня 2024 року у розмірі 25500 грн. Просить позов задоволити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просить про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
09 червня 2025 року ухвалою Сихівського районного суду м.Львова дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 15 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 15 липня 2025 року розгляд справи відкладено на 29 липня 2025 року, у зв'язку з неявкою відповідача.
Ухвалою від 29 липня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «Креді Агріколь Банк» інформації про те, чи належить банківська карта з прихованим нотаріусом № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; чи була успішною транзакція здійснена 26 квітня 2024 року о 18 год. 35 хв. на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 10000 грн. з призначенням платежу «зарахування на картку № НОМЕР_1 », якщо так, то чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 та чи проводилась верифікація особи власника банківської картки НОМЕР_1 .
14 серпня 2025 року на виконання ухвали суду, на адресу суду надійшла витребувана інформація від АТ «Креді Агріколь Банк».
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За правилами частин 3, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор- алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 квітня 2024 року між ТОВ «Стар файнес груп» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №34618-04/2024.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.8 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Згідно п.1.1. зазначеного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 26 квітня 2024 року. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 23 серпня 2024 року (п.1.2. договору).
Відповідно до п.1.4.1 денна процентна ставка становить 1,50% та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.
24 вересня 2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кретит - капітал», укладено договір факторингу №24092024 від 24 вересня 2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар файненс груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кретит - капітал» за плату належні йому права вимоги, ТОВ «ФК «Кретит - капітал» приймає належні ТОВ «Стар файненс груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 24 вересня 2024 року №24092024 ТОВ «ФК «Кретит - капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача сумі 25500 грн., з яких: 10000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 10500 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом; 5000 грн. - заборгованість за неустойкою.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Кретит - капітал», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №34618-04/2024 в розмірі 25500 грн.
Будь-яких доказів, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем суду не надано.
Згідно з інформацією АТ «Креді Агріколь Банк», наданою суду на виконання ухвали, банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . На зазначену банківську картку 26 квітня 2024 року були зараховані грошові кошти в сумі 10000 грн. Вертифікація особи власника картки з прихованим номером НОМЕР_1 банком проводилась.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, укладеним 26 квітня 2024 року, становить 25500 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 10000 грн., сума заборгованості за відсотками 10500 грн., сума заборгованості за неустойкою 5000 грн.
За умовами статей 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, в добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, розрахунок заборгованості, поданий представником позивача, відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором №34618-04/2024 від 26 квітня 2024 року у розмірі 25500 грн.
Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов'язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.
В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16 лютого 2012 року у справі «Савін проти України», п.97; рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України», п.115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.
Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги №0103.
На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Усенком М.І., окрім договору №0103 від 01 березня 2024 року, додано детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 09 травня 2025 року, замовлення до договору на суму 7000 грн., а також рахунок на оплату.
При цьому, суд враховує правовий висновок Об'єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/15357/17, додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 грн.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в користь позивача 2422 грн. 40 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , місцезнаходження м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корп.28, 4 поверх заборгованість за кредитним договором №34618-04/2024 від 26 квітня 2024 року у розмірі 25500 грн., 2422 грн. 40 коп. судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК