Провадження № 22-ц/821/1394/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 697/1266/20 Категорія: на ухвалу Сивухін Г. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
27 серпня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Василенко Л.І.,
секретар: Івануса А.Д.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
особи, які подають апеляційні скарги - представники ОСОБА_3 - адвокат Коханій Олексій Володимирович, адвокат Поліщук Павло Павлович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційні скарги представників ОСОБА_3 - адвоката Коханія Олексія Володимировича, адвоката Поліщука Павла Павловича на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 червня 2025 року (у складі судді Сивухіна Г.С.) в справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно та визнання права власності на нежитлове приміщення,
У провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області перебувала справа за первісним позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно та визнання права власності на нежитлове приміщення.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.03.2025 первісний позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння залишено без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
06.03.2025 від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - адвоката Поліщука П.П. надійшла заява про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 214500 грн, у зв'язку з залишенням первісного позову без розгляду та зловживанням позивача за первісним позовом своїми процесуальними правами.
12.03.2025 від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 -адвоката Коханія О.В. надійшла заява про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 130000 грн, у зв'язку з залишенням первісного позову без розгляду та зловживанням позивача за первісним позовом своїми процесуальними правами.
12.03.2025 від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Буднік О.П. надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви адвоката Поліщука П.П. про стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з тим, що останнім не було дотримано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо подання доказів на понесення цих витрат, а саме до завершення судових дебатів, та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, наданих адвокатом Поліщуком П.П., в якому просила відмовити у задоволенні клопотання адвоката Поліщука П.П. про стягнення витрат на правничу допомогу, а у разі задоволення зустрічного позову - зменшити розмір таких витрат до 5000 грн.
24.03.2025 від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Буднік О.П. надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви адвоката Коханія О.В. про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 130000 грн, у зв'язку з тим, що останнім не було дотримано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо подання доказів на понесення цих витрат, а саме до завершення судових дебатів, та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, наданих адвокатом Коханій О.В., в якому просила відмовити у задоволенні клопотання адвоката Коханія О.В., а у разі задоволення зустрічного позову - зменшити розмір таких витрат до 1000 грн.
25.03.2025 від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - адвоката Поліщука П.П. надійшло клопотання про відмову від зустрічного позову.
30.05.2025 від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Буднік О.П. надійшло клопотання про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 360000 грн.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2025 провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно та визнання права власності на нежитлове приміщення закрито.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу за розгляд зустрічної позовної заяви у даній справі в розмірі 65000 грн.
У задоволенні заяв представників відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвоката Поліщука П.П. та адвоката Коханія О.В. про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Поліщука П.П. про відмову від зустрічного позову, оскільки така заява не суперечить чинному законодавству і не порушує будь-чиї права чи охоронювані законом інтереси сторін.
На підставі п. 4 ст. 255 ЦПК України суд першої інстанції закрив провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 .
Задовольняючи частково клопотання представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Буднік О.П. про стягнення з ОСОБА_3 понесених витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, виходячи з критеріїв співмірності, справедливості, розумності розміру судових витрат і конкретних обставин справи, з урахуванням її складності та реальності адвокатських витрат, дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 65000 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяв представників відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвоката Поліщука П.П. та адвоката Коханія О.В. про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що стороною відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача ОСОБА_2 були нею здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягають, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Крім того, ОСОБА_2 не є первісним позивачем у справі, оскільки була залучена як правонаступник позивача ОСОБА_1 , тому вона не мала можливості подати до суду клопотання про залишення позову без розгляду на стадії підготовчого засідання.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представники ОСОБА_3 - адвокат Поліщук П.П. та адвокат Коханій О.В. подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2025 в частині розподілу судових витрат та ухвалити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити. Заяву представників Цибулько І.В. про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 344500 грн.
В обґрунтування своєї скарги адвокат Поліщук П.П. зазначає, що правонаступником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не доведено належними, допустимими та достовірними доказами понесення витрат на правничу допомогу, оскільки підпис ОСОБА_1 на Додатках № 1 та № 2 до Договору № 46 про надання професійної правничої допомоги, розрахунку та акті приймання-передачі виконаних робіт кардинально відрізняється від підпису на Договорі № 46 про надання професійної правничої допомоги.
Також вказує, що з розрахунку суми гонорару, який наданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Шишкою Р.І., вбачається, що останнім надавались послуги як з розгляду первісної позовної заяви так і зустрічної позовної заяви. Водночас, під час розгляду зустрічного позову адвокат надав такі послуги: ознайомлення та аналіз зустрічного позову ОСОБА_3 . При цьому, скаржник вважає, що вартість даної послуги є значно завищеною.
Разом з тим, в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що частина юридичних послуг була надана ОСОБА_2 адвокатом Буднік О.П. у зв'язку з розглядом первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду, що виключає можливість стягнення з відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, в апеляційній скарзі адвокат Поліщук П.П. зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що стороною відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 не доведено, які саме необґрунтовані дії були здійснені правонаступником позивача ОСОБА_2 під час розгляду справи є такими, що не відповідають обставинам справи. Вказує, що залишення первісної позовної заяви у даній справі без розгляду було наслідком саме повторної неявки ОСОБА_2 та її представника в судове засідання, що свідчить про наявність необґрунтованих дій та зловживань останньою та дає підстави для стягнення з неї судових витрат.
Також представник ОСОБА_3 - адвокат Коханій О.В. подав апеляційну скаргу на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2025. В обґрунтування вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дії ОСОБА_3 щодо подання зустрічного позову є наслідком подання первісного позову ОСОБА_1 і реалізацією законного права, а відмова ОСОБА_3 від зустрічного позову є реакцією на залишення без розгляду первісного позову з підстав повторної неявки позивача в судове засідання.
Вказує, що адвокатом Коханій О.В. надано юридичні послуги щодо представництва інтересів ОСОБА_3 саме як відповідача за первісним позовом, отже, остання має цілковите право на відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розгляду первісного позову, який внаслідок неповажної причини неявки до суду позивача залишений без розгляду.
14.07.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - адвоката Буднік О.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу адвоката Коханія О.В., в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Вважає, що Канівський міськрайонний суд Черкаської області в оскаржуваній ухвалі дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяв представників Цибулько І.В. про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки, стороною відповідача за первісним позовом не доведено, які саме необґрунтовані дії були здійснені правонаступником позивача ОСОБА_2 під час розгляду справи. Також у відзиві на апеляційну скаргу адвокат Буднік О.П. звертає увагу на те, що неявка позивача в судове засідання, згідно з нормами ЦПК України, не є зловживанням позивачем процесуальними правами.
Разом з тим, зазначає, що ОСОБА_2 вступила у справу як правонаступник на стадії розгляду справи по суті, а тому не могла подати до суду заяву про залишення позову без розгляду.
Також у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 вважає, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась адвокатом Коханієм О.В., є неспівмірним із складністю справи та наданими юридичними послугами.
14.07.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - адвоката Буднік О.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу адвоката Поліщука П.П., в якому зазначає, що не погоджується з апеляційною скаргою та вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Вказує, що звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, а тому відсутні підстави вважати, що позивачем були вчинені будь-які необґрунтовані дії, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат.
Заслухавши доповідь судді, представника ОСОБА_2 - адвоката Буднік О.П., представника ОСОБА_3 - адвоката Поліщука П.П., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвала Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2025 в частині закриття провадження за зустрічним позовом у даній справі в апеляційному порядку не оскаржується, тому не переглядається апеляційним судом.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо стягнення правничої допомоги за первісним позовом.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.03.2025 первісний позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння залишено без розгляду.
06.03.2025 від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвоката Поліщука П.П. надійшла заява про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 214500 грн.
12.03.2025 від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвоката Коханія О.В. надійшла заява про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 130000 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
- необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідно до роз'яснень п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Разом з тим, представниками відповідача за первісним позовом Цибулько І.В. не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Крім того, залишення заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача -це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.
Колегія суддів зазначає, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правничу допомогу.
Стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою та викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2023 в справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 в справі № 921/811/21, від 25.04.2023 в справі № 924/341/22).
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для задоволення вимог про стягнення компенсації понесених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі № 148/312/16, від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18.
За таких обставин, при вирішенні питання щодо стягнення з позивача судових витрат за розгляд первісного позову, відповідачем не заявлено як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції наявність необґрунтованих чи недобросовісних дій позивача.
Щодо стягнення правничої допомоги за зустрічним позовом.
25.03.2025 від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - адвоката Поліщука П.П. надійшло клопотання про відмову від зустрічного позову.
30.05.2025 від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Буднік О.П. надійшло клопотання про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 360000 грн.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2025 прийнято відмову ОСОБА_3 від зустрічного позову та закрито провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову.
Згідно із частинами 3, 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, відповідно до положень частин 5, 6 статті 142, частини 9 статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 у справі № 202/2600/15-ц, від 17.12.2020 у справі № 758/12381/18-ц, від 06.07.2023 у справі № 750/6669/22.
Вирішуючи заяву представника відповідача за зустрічним позовом адвоката Буднік О.П. про стягнення понесених витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не встановлював зловживання процесуальними правами з боку зустрічного позивача ОСОБА_3 та не застосовував будь-яких заходів у зв'язку із зловживанням правами відповідно до частини другої ст. 44 ЦПК України. Також суд не встановив ознак необґрунтованих дій позивача стосовно відповідача.
Колегія суддів виходить з того, що подання зустрічного позову (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) у даній справі не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.
Так само і сам по собі факт подання заяви/клопотання про відмову від позовних вимог не підтверджує відсутність спору позивача з відповідачем, відсутність предмета спору, свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, кожна особа, яка заявляє вимоги, у тому числі і щодо стягнення судових витрат, має довести необхідність понесених витрат та їх розмір, а також і необґрунтованість дій позивача, саме з наявністю яких закон пов'язує процесуальну можливість компенсації на користь відповідача.
При цьому, представником відповідача за зустрічним позовом не доведено, які саме необґрунтовані дії зустрічного позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Разом з тим, слід зазначити, що цивільним процесуальним законодавством передбачено право позивача на відмову від позову за його заявою, а тому сама по собі відмова від позову не є необґрунтованими діями позивача.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала в частині вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Буднік О.П. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги представників ОСОБА_3 - адвоката Коханія Олексія Володимировича, адвоката Поліщука Павла Павловича задовольнити частково.
Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 червня 2025 року, в оскаржуваній частині, змінити, скасувавши її в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 65000 грн.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Буднік Олени Петрівни про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
В решті ухвалу суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 28 серпня 2025 року.
Судді Ю.В Сіренко
Н.І. Гончар
Л.І. Василенко