Номер провадження 22-ц/821/1303/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 711/10045/24 Категорія: 305010900 Петренко О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
26 серпня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новіков О.М.,
секретар: Івануса А.Д.,
учасники справи:
позивач - Моторно (транспортне) страхове бюро України;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на повторне заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2025 року в справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди,
У грудні 2024 року МТСБУ, в інтересах якого діє адвокат Циба Д.М., звернулося до до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 16.07.2022 о 11 год 05 хв у м.Черкаси по бульв. Шевченка, 355, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Acura MDX д.н.з НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Ford Courier, д.н.з. НОМЕР_2 . У результаті ДТП автомобіль Ford Courier, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.01.2023 відповідача ОСОБА_1 визнано винним у настанні ДТП.
Відповідно до інформації МТСБУ, на момент настання ДТП, відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у зв'язку із чим МТСБУ сплатила на користь потерпілої особи страхове відшкодування в сумі 160000 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена МТСБУ на підставі заяви про виплату страхового відшкодування.
Крім того, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що, з метою встановлення розміру заподіяної шкоди, МТСБУ залучило аварійного комісара, вартість послуг якого склала 1250 грн. Виплата МТСБУ аварійному комісару була здійснена на підставі рахунку-фактури.
Таким чином загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 161250 грн.
Відтак, у зв'язку із тим, що, на момент настання ДТП, відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу в розмірі 161250 грн.
Вказані обставини стали підставою звернення МТСБУ до суду із позовом про відшкодування завданої майнової шкоди в зазначеному вище розмірі.
Повторним заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2025 року позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму завданої майнової шкоди в розмірі 161 250 грн.
Компенсовано Моторному (транспортному) страховому бюро України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Мотивуючи прийняте судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що водій ОСОБА_1 , з вини якого сталась ДТП 16.07.2022 у м.Черкаси по бульвару Шевченка, 355, на момент ДТП, не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому на підставі положень чинного на день виникнення спірних правовідносин законодавства, у МТСБУ, після виплати потерпілій особі розміру шкоди, що мало місце 24.03.2023, та сплати вартості послуг аварійного комісара (експерта), що мало місце 23.02.2023, виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача як щодо суми виплаченої шкоди, так і витрат на залучення спеціаліста для визначення розміру такої шкоди.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування тих фактичних обставин справи, що входять до предмету доказування у конкретній цивільній справі, зокрема: наявності, на момент ДТП, чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, доказів того, що відповідач ОСОБА_1 належить до осіб, які звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а також необґрунтованості звіту про оцінку автомобіля Ford Courier д.н.з. НОМЕР_2 .
Не погодившись з повторним заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач не був повідомлений про відкладення судового засідання у справі на 05.05.2025 на 15 год 00 хв, у зв'язку з чим суд першої інстанції незаконно постановив ухвалу про повторний заочний розгляд справи та не виклав законних підстав для проведення заочного розгляду справи, відтак з цих підстав підлягає й скасуванню повторне заочне рішення суду.
Крім того, скаржник вказує, що в справі про адмінправопорушення, суд, встановивши, що закінчилися строки притягнення особи до відповідальності на підставі ст. 38 КУпАП, зобов'язаний був винести постанову про закриття провадження у справі без здійснення будь-яких заходів, спрямованих як на притягнення особи до адміністративної відповідальності, так і на встановлення наявності чи відсутності події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 . Поєднання закриття провадження у справі з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові, свідчить про порушення прав людини на справедливий суд.
Разом з тим, скаржник піддає сумніву звіт про оцінку автомобіля.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.01.2023 у справі № 711/3390/22 (провадження №3/711/6/23), що залишена без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17.02.2023, ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито по закінченню строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
У вказаній постанові судом встановлено, що ОСОБА_1 , 16.07.2022 о 11.05 год у м. Черкаси по бул. Шевченка, 335, керував автомобілем Acura MDX, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Ford Courier д.н.з., НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с. 4-9).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, обставини, наведені в справі № 711/3390/22 є встановленими, не підлягають доказуванню та враховуються судами під час розгляду цивільної справи №711/10045/24.
Із відповіді Національної поліції України судом встановлено, що власником автомобіля Acura MDX, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 , а водієм, на момент ДТП, зазначеного транспортного засобу був відповідач ОСОБА_1 . Крім того, із вказаного письмового доказу судом встановлено факт відсутності страхового полісу у водія автомобіля Acura MDX, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 . Власником транспортного засобу марки Ford Courier, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП, був ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» (а.с.11-12).
Із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що водій транспортного засобу Ford Courier, д.н.з. НОМЕР_2 , повідомив МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 16.07.2022 о 11 год 05 хв у м. Черкаси по бульвару Шевченка, 355 (а.с. 13-14). Водночас із заяви про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної внаслідок вказаної вище ДТП, суд встановив, що власник автомобіля марки Ford Courier, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 03.03.2023 звернувся до МТСБУ з метою відшкодування шкоди, вказавши у заяві відповідний банківський рахунок, на який має бути перерахований розмір відшкодування (а.с. 15).
Крім того, із такого письмового доказу як перевірка чинності полісу внутрішнього страхування, що проводилася за такими критеріями: номерний знак транспортного засобу: НОМЕР_3 , а дата ДТП: 16.07.2022, не знайдено полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.16).
Відповідно до звіту про оцінку автомобіля Ford Courier, д.н.з. НОМЕР_2 , № А03-09 від 21.03.2023, виконаного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на підставі договору з МТСБУ № 20/038 від 01.01.2020 та доручення по справі № 91023, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford Courier д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 унаслідок ДТП, станом на 21.03.2023, складає 241 894,94 грн (а.с. 20-28).
Відповідно до наказу МТСБУ «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих» судом встановлено, що позивачем, відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, довідки № 1 від 22.03.2023 про розмір відшкодування шкоди та документів по справі № 91023, прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 160 000 грн в рахунок відшкодування шкоди в результаті ДТП (а.с.17).
Із копії платіжної інструкції № 824766 від 24.03.2023 суд встановив, що МТСБУ перерахувало ОСОБА_2 160 000 грн в рахунок виплати по справі № 91023, згідно з наказом № 3/5365 від 23.03.2023, т.з. НОМЕР_2 (а.с.18).
Водночас, із копії платіжної інструкції № 824673 від 23.03.2023, суд встановив, що МТСБУ сплатило ФОП ОСОБА_4 1250 грн за послуги аварійного комісара (експерта) по справі № 91023, згідно з рахунком № 53 від 21.03.2023 (а.с.19).
Також із копії листа МТСБУ від 23.09.2024 та оригіналу поштової квитанції про відправку рекомендованого листа № 0210200556113 відповідачу ОСОБА_1 , судом встановлено факт відправлення позивачем відповідачу пропозиції щодо позасудового врегулювання спору шляхом добровільної сплати останнім 161 250 грн в рахунок відшкодування заборгованості по справі № 91023 (а.с. 29-30). Водночас будь-яких листів-відповідей відповідача матеріали цивільної справи не містять, а також не містять і доказів добровільної сплати відповідачем означеної вище суми в порядку регресу.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених вище фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За обставин цієї справи винуватцем у ДТП, внаслідок якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, є відповідач, що підтверджується матеріалами адмінправопорушення та судовими рішеннями в справі № 711/3390/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з приписами ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі по тексту у редакції, чинній на час ДТП) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Так за приписами п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до вимог п. «а» ч. 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
З наведеного слідує, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
За обставин цієї справи відповідач спричинив ДТП, керуючи автомобілем без чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За виплатою страхового відшкодування потерпіла в ДТП особа звернулася до МТСБУ, яке в силу приписів п. «а» ч. 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплатило страхове відшкодування (регламентну виплату).
Тобто в аспекті вимог п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наявні підстави для відшкодування за рахунок винуватця ДТП виплаченого страховиком відшкодування потерпілій особі, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Посилання скаржника щодо неможливості одночасного закриття судом провадження в справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків та встановлення вини особи у вчиненні адмінправопорушення, колегія суддів відхиляє та зазначає, що закриття провадження у справі про адмінправопорушення з підстав закінчення строків для притягнення особи до адміністративної відповідальності, не є реабілітуючою обставиною, тому це не спростовує факт наявності вини особи в ДТП і не звільняє її від зобов'язання відшкодувати шкоду.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18, від 26 жовтня 2022 року № 645/6088/18.
Щодо незгоди скаржника з обставинами вчинення ДТП колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам надана оцінка судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи про адмінправопорушення № 711/3390/22. Відтак, судове рішення, прийняте за результатами розгляду вказаної справи, та яке набрало законної сили, є обов'язковими для врахування судом під час розгляду даної цивільної справи в силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України. Перегляд встановлених в справі № 711/3390/22 обставин та надання їм повторної оцінки є недопустимим.
Відтак суд першої інстанції, з урахуванням постанови в справі про адмінправопорушення, обґрунтовано вказав про доведеність вини відповідача у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення та спричиненні ДТП, внаслідок якої позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій в ДТП особі, тому доводи скаржника в цій частині колегія суддів не враховує.
Щодо посилань скаржника на статус осіб, які проводили оцінку автомобіля та склали звіт про оцінку, колегія суддів зазначає, що такі посилання є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Так, у матеріалах справ наявні докази, які підтверджують факт наявності у ОСОБА_4 статуса суб'єкта оціночної діяльності (сертифікат № 37/21 від 22.01.2021).
Оскільки ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, що є загальнодоступною інформацією, з основним видом діяльності «66.21 Оцінювання ризиків та завданої шкоди», відтак останній має право на укладення трудових договорів з найманими працівниками.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема звіту №А03-09 від 21.03.2023, ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 на підставі трудового договору № 22774 від 06.09.2006. Відсутність у матеріалах справи вказаного трудового договору не впливає на правильність вирішення даного спору та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Матеріали справи також містять докази на підтвердження статусу «Оцінювача» ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серії МФ № 6322 від 04.10.2008, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 13.11.2008 № 6987, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача серії МФ № 0864-ПК від 30.11.2022).
Таким чином, підстави для неврахування Звіту № А03-09 від 21.03.2023 про оцінку автомобіля Ford Courier реєстраційний НОМЕР_2 , а також інших доказів, які підтверджують зазначені позивачем обставини справи, відсутні.
Разом з тим, апеляційна скарга не містить заперечень щодо суті складеного за результатами оцінки автомобіля звіту, а також незгоди відповідача з визначеним розміром завданих збитків.
Твердження скаржника щодо допущених судом першої інстанції процесуальних порушень, а саме неповідомлення відповідача про призначення судового засідання на 05.05.2025, а відтак неможливість прийняття судом заочного рішення, не заслуговують на увагу.
Так, із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.03.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.02.2025 у даній справі задоволено частково. Вказане заочне рішення скасовано. У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Визнано справу малозначною та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 16.04.2025 на 14 год 00 хв. Встановлено відповідачу строк 15 календарних днів з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву (а.с. 73-75).
Вказана ухвала була отримана ОСОБА_1 01.04.2025 засобами поштового зв'язку (а.с. 81).
До 16.04.2025 ні відзив на позовну заяву, ні будь-які інші заяви до суду першої інстанції не надійшли.
16.04.2025 судове засідання, призначене на 14 год 00 хв не відбулося у зв'язку з повітряною тривого, відповідно до довідки від 16.04.2025, складеної секретарем судового засідання (а.с. 82).
Наступне судове засідання було призначене на 05.05.2025 на 15 год 00 хв, про що судом першої інстанції повідомлено відповідача ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» 16.04.2025, відповідно до довідки про доставку електронного документа (а.с. 85 на звор.).
Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про всі призначені судові засідання у справі.
Однак, у судове засідання, призначене на 05.05.2025 на 15 год 00 хв, сторони у справі не з'явилися.
Враховуючи, що позивач у позовній заяві просив суд розгляд справи проводити за його відсутності та не заперечував проти винесення заочного рішення, а відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи та постановив повторне заочне рішення.
Беручи до уваги вказані вище обставини, колегія суддів вважає, що доводи скаржника в контексті неповідомлення його про дату і час розгляду справи спростовуються наведеними вище обставинами та наявними в матеріалах справи на їх підтвердженні доказами, та не вбачає підстав для висновку про допущення районним судом будь-яких процесуальних порушень.
Твердження скаржника про перебування його на відпочинку за межами території України з 08.04.2025 по 25.04.2025 не свідчить про неможливість подачі відповідачем відзиву на позовну заяву чи інших процесуальних документів у строк до 16.04.2025, так само як і не свідчить про неможливість прибуття останнього у судове засідання, призначене на 05.05.2025, а також про неможливість відповідача, належним чином повідомленого через підсистему «Електронний суд», додатково поцікавитися станом розгляду справи, враховуючи, що первинне заочне рішення переглядалося за ініціативою відповідача.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Повторне заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2025 року в справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2025 року.
Судді Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
О.М. Новіков