№ провадження 11-кп/4809/362/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 398/1655/19 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія 115 (93, 94)
19.08.2025 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_7 , вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.01.2024, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, українця, із професійно-технічною освітою, одруженого, без утриманців, безробітного, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного мешкання: АДРЕСА_2 , не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави понесені процесуальні витрати у розмірі 6 292 гривні 00 копійок.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим за вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Кримінальне правопорушення вчинене при наступних обставинах.
ОСОБА_7 , 20.12.2018, приблизно о 17 годині 00 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до свого знайомого ОСОБА_11 , з яким перебував у неприязних відносинах, у квартиру АДРЕСА_3 ,.
Під час перебування у вказаній квартирі, між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_12 раптово виник злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 .
ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, з мотивів самоствердження, демонстрації неприязних відносин та фізичної переваги, переслідуючи мету умисного вбивства, шляхом спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_11 , у спальній кімнаті, кухні та коридорі квартири, кулаками рук та ногами, взутими у зимове взуття (напівчоботи), множинні акцентовані та цілеспрямовані удари в область життєво важливих органів (голови та тулубу).
Після чого, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що спричинені ним тілесні ушкодження, з урахуванням їх кількості, локалізації та значної крововтрати, становлять загрозливий для життя ОСОБА_11 стан, при цьому останній не може чинити опір його протиправним діям, прагнучи доведення злочинного умислу, направленого на спричинення смерті ОСОБА_11 , цього ж дня, приблизно о 17 годині 10 хвилин, застосовуючи силу рук, перекинув ОСОБА_11 через вікно балкону кухні квартири АДРЕСА_4 , свідомо розуміючи, що, за вказаних обставин та комплексу отриманих ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, його дії неминуче призведуть до смерті останнього.
Потерпілий ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 17 годині 10 хвилин, на асфальтному покритті біля будинку АДРЕСА_5 внаслідок шоку.
Після чого, ОСОБА_7 , виконавши у вказаний спосіб усі дії, спрямовані на настання смерті ОСОБА_11 , вийшов з квартири АДРЕСА_4 , спустився на 7-й поверх, зайшов до квартири по місцю свого проживання, а саме у квартиру АДРЕСА_6 , де частково переодягнувся, вийшов з під'їзду будинку, де, 20.12.2018 о 17 годині 40 хвилин затриманий працівниками поліції.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта №430 від 30 січня 2019 року, діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відкритої проникаючої черепно-мозкової травми - рани обличчя та волосистої частини голови, лівого вуха, синців обличчя, крововиливів у м'які тканини волосистої частини голови, субарахноїдальних крововиливів в сукупності із переломами основи черепу; закритої тупої травми грудної клітини та грудного відділу хребта - множинних переломів ребер справа та зліва з ушкодженням плеври та явищами внутрішньо плевральної кровотечі у корені легень, переломів грудного відділу хребта з ушкодженням спинного мозку; перелому кісток тазу зліва, гомілково-ступеневого суглобу справа; рани лівого передпліччя, синців правого передпліччя.
Вказані тілесні ушкодження утворились прижиттєво від дії тупих твердих предметів (предмету) у сукупності із загальним струсом тіла, в тому числі і при падінні із значної висоти. Тілесні ушкодження у своїй сукупності та у комплексі з явищами шоку, несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння та знаходяться у прямому причинному зв'язку зі смертю. Смерть ОСОБА_11 настала від шоку, який розвинувся внаслідок комплексу виявлених ушкоджень, на що вказують ознаки швидкої смерті.
В апеляційних скаргах особи, які їх подали, висувають наступні вимоги.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 у зміненій апеляційній скарзі просить змінити вирок суду першої інстанції, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у вироку зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України, у строк покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 необхідно зарахувати строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом за період часу з 08.12.2020 по 26.01.2023 року, з розрахунку три дня домашнього арешту за один день позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду першої інстанції прокурором пропоновано залишити без змін.
Адвокат ОСОБА_10 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_7 , просить змінити вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України, перекваліфікувавши його дії на ч. 1 ст. 119 КК України, призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 119 КК України, застосувати положення ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк тривалістю три роки із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Адвокат ставить вимогу дослідження висновків експерта №430 від 30.01.2019, №430/1 від 10.05.2019, допиту судово-медичного експерта ОСОБА_13 .
Свої вимог мотивує допущеною судом першої інстанції невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недотриманням норм кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Захист не погоджується із висновками суду, що локалізація, спосіб спричинення тяжких тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_11 , свідчать про умисел ОСОБА_7 на позбавлення волі потерпілого.
При цьому, суд посилається на те, що розмежувати травми отримані потерпілим, які призвели до його смерті, як отриманні в результаті падіння з висоти чи заподіяні ОСОБА_7 , неможливо. Не надано відповіді на ці питання й висновками експертів та показаннями судово-медичного експерта.
Сторона захисту висловлює переконання про відсутність доказів, що вказували би на наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України. Не відповідає дійсності твердження про виникнення у ОСОБА_7 раптово злочинного умислу на позбавлення ОСОБА_11 життя та прагнення довести свій злочинний умисел до кінця, у зв'язку із чим ОСОБА_7 перекинув ОСОБА_11 через вікно балкону. Як встановлено, між обвинуваченим та потерпілим виник словесний конфлікт, що переріс у бійку, в ході якої обидва наносили один одному ударів, спричиняючи тілесні ушкодження;крім того, ОСОБА_11 , під час спілкування із ОСОБА_7 на балконі, накинувся на останнього ззаду, почав стискати шию руками, внаслідок чого ОСОБА_7 відштовхнув ОСОБА_11 від себе, а той впав через балкон. ОСОБА_7 в такій ситуації не міг передбачити що ОСОБА_11 , якого він відштовхнув від себе назад, не втримається на ногах і випаде з балкону, тобто, у ОСОБА_7 не було ні умислу, а ні мотиву на вбивство потерпілого.
Також, свідки-очевидці події кримінального правопорушення - відсутні.
Сторона захисту звертає увагу, що не можна розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкоджень, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків. Такі дії, залежно від суб'єктивної сторони злочину, можуть кваліфікуватись як убивство через необережність, або як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку у дебатах прокурорки, яка підтримала апеляційну скаргу, подану прокурором, заперечила апеляційну скаргу сторони захисту, думку адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку поданої захистом апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Сторона захисту заперечує кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України, тобто у вчиненні умисного вбивства, а висловлює переконання про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, тобто вбивства через необережність.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи допитаним судом першої інстанції, свою вину у вчиненні умисного вбивства не визнав, надав наступних показань.
Він, 20.12.2018, приблизно о 17 годині 00 хвилин, піднявся до квартири АДРЕСА_7 , поверхом вище, до свого сусіда ОСОБА_11 , з вимогою припинити затоплювати його квартиру.
Перебуваючи у квартирі сусіда, між ними виникла сварка, спочатку це був словесний конфлікт, який перейшов у бійку, яка відбулася у житловій кімнаті квартири, у коридорі та на кухні. В ході бійки він наносив ОСОБА_11 ударів кулаками рук та ногами по різним частинам тіла (голові, тулубу та кінцівкам).
Через якийсь час, вони з сусідом примирилися та пішли на балкон покурити.
Знаходячись на балконі, під час паління цигарок, ОСОБА_11 накинувся на нього та почав стискати йому шию, а він намагався вивільнитися, але, відштовхуючи ОСОБА_11 , не зрозумів як, але останній випав, хитнувшись через перила балкону.
І з сусідом до цього мав нормальні відносини, добросусідські. Ніякого умислу на вбивство останнього не мав.
Однак, колегія суддів вважає, що доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, знайшла своє підтвердження сукупністю доказів у даному кримінальному провадженні, належно, повно та об'єктивно досліджених судом першої інстанції.
Не зважаючи на визнання своєї винуватості ОСОБА_7 , доведеність вини підтверджена такими доказами.
Як встановлено показаннями потерпілого ОСОБА_11 , наданими ним в судовому засіданні суду першої інстанції, померлий доводився йому рідним братом, який проживав самотньо. Обвинуваченого раніше не знав.
Наприкінці робочого дня, 20.12.2018, йому зателефонували і сказали, що за адресою місця проживання його брата когось викинули з вікна. Він вирішив поїхати на місце та подивитися, це було після 17.00 години. Приїхав та побачив, що це був його брат. На місці були люди, але ні з ким особливо не спілкувався; до квартири брата піднявся, в квартирі було все перевернуто.
Раніше бачив на братові тілесні ушкодження: запитував у брата, той казав, що це він побився з мужиками.
Згідно із показаннями в ході судового слідства суду першої інстанції свідка ОСОБА_14 , він є працівником поліції, 20.12.2018 перебував на чергуванні, отримали виклик від чергового, який повідомив виявлення трупу біля будинку № 141/1 по вул. 6-Грудня м. Олександрія. Оскільки перебували неподалік, то з напарником прибули за вказаною адресою.
Коли підійшли до будинку помітили чоловіка на взутті якого була кров. Чоловік був у збудженому стані, з ознаками алкогольного сп'яніння та фактично не міг нічого пояснити. Вказану особу, якою виявився ОСОБА_7 , вони доставили до відділу поліції.
У відповідності до показань свідка ОСОБА_15 , наданих останнім суду першої інстанції, він є працівником поліції; 20.12.2018 року перебував на чергуванні, отримали виклик від чергового, який повідомив виявлення трупу біля будинку № 141/1 по вул. 6-Грудня м. Олександрія. Оскільки перебували неподалік то з напарником прибули за вказаною адресою.
Коли підійшли до будинку помітили чоловіка на взутті якого була кров. Чоловік був у збудженому стані, з ознаками алкогольного сп'яніння та фактично не міг нічого пояснити. Вказану особу, якою виявився ОСОБА_7 , вони доставили до відділу поліції.
Експерт ОСОБА_13 , який допитаний в ході судового слідства судом першої інстанції, надав таких показань.
Тілесні ушкодження, які завдано померлому потерпілому ОСОБА_7 , та тілесні ушкодження, які отримано померлим при падінні з висоти, розмежувати не можливо: потерпілим був отриманий саме комплекс тілесних ушкоджень, які у своїй сукупності призвели до шоку. Причиною смерті став шок, який і виник у зв'язку з комплексом отриманих тілесних ушкоджень. Саме сукупність тілесних ушкоджень у даному випадку призвела до шоку та смерті.
В момент падіння людина (потерпілий ОСОБА_11 ) була жива, про що свідчать певні крововиливи та деякі інші ознаки, які утворюються саме в момент падіння, і свідчать про те, що людина після падіння ще деякий час була жива.
У потерпілого є перелом хребта та тазу, що вже говорить про те, що людина не могла б рухатися.
Щодо ушкодження від ударів на тілі потерпілого, то ці удари завдано тупими твердими предметами або предметом, яким саме встановити не можливо. Це можуть бути і кулаки рук, і взуті ноги і.т.д.
З приводу свого висновку щодо відсутності ознак волочіння, експерт пояснив, що такий висновок зроблено про характерним тілесним ушкодженням на тілі померлого, а не по кількості крові в кімнатах помешкання потерпілого.
На момент смерті, в крові потерпілого етилового спирту не виявлено. Ушкодження на тілі були по периферії, тобто всі ушкодження були свіжі.
Тілесні ушкодження на тілі потерпілого могли утворитися в тому числі і при падінні з висоти, це міг бути і 3 і 5 поверх, і звичайно 8 поверх як у даному випадку. При падіння з 8 поверху, при певних умовах, потерпілий також міг отримати тілесні ушкодження від зачіпання за балкони і т.д.
На тілі ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не виявлено.
Щодо великої кількості крові потерпілого на різних поверхнях, підлозі, стінах, експертом зазначено, що така кількість крові могла бути від комплексу отриманих травм голови, передпліччя, можливо була легенева кровотеча, кровохаркання. Після такого комплексу отриманих травм саме у квартирі, до падіння з висоти, людина певний час, ще могла б рухатися, але мала відчувати сильні больові відчуття. Особливо за відсутності алкоголю у крові.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення доводиться рядом письмових доказів матеріалів кримінального провадження у сукупності досліджених судом першої інстанції, які судом визнані допустимими й належними, як от:
- рапортами помічника чергового Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області та начальника СРПП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 20.12.2018, відповідно до яких приблизно о 17 год. 15 хв. 20.12.2018 до Олександрійського ВП зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що 20.12.2018 о 17 год 14 хв. за адресою: АДРЕСА_8 , чоловіка викинули або він випав з вікна. Виїздом на місце події встановлено, що на ґрунті біля будинку, розташованого за вказаною адресою, лежить труп ОСОБА_11 з тілесними ушкодженнями. Зі слів свідків, після того, як ОСОБА_11 випав з балкону, тоді з того ж балкону невідомий чоловік почав викидати речі та голосно сміятися. Після цього працівники поліції пішли в напрямку під'їзду, де розташована квартира, з якої випав ОСОБА_11 , та побачили, як з цього під'їзду на них вийшов невідомий чоловік, який мав ознаки алкогольного сп'яніння та представився ОСОБА_7 , одяг на ньому був зі слідами РБК. ОСОБА_7 був одразу доставлений до відділу поліції з метою з'ясування обставин (т.2 а.с.3-4);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21.12.2018, згідно з якою ОСОБА_11 просив притягнути до відповідальності невідому особу, яка 20.12.2018 за адресою: АДРЕСА_8 , вбила його рідного брата ОСОБА_11 (т.2 а.с.5);
- протоколом огляду місця події від 20.12.2018 та фототаблицею до нього, яким зафіксовано, що оглянуто відкриту ділянку місцевості, прилеглу до житлового дев'яти поверхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 , де з протилежного боку під'їзду №1 на відстані 18 м від правого кута зазначеного будинку під балконом другого поверху виявлено тіло чоловічої статі з тілесними ушкодженнями та нашаруванням на тілі бурого кольору кров'янистого характеру, та вилучені речі з нашаруванням речовини бурого кольору, а також змиви РБК (т.2 а.с.18-27);
- протоколом обшуку від 21.12.2018, яким зафіксовано, що слідчу дію проведено по місцю проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 ; в ході обшуку виявлено та вилучено куртку коричневого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору (РБК); 18 шт. купюр номіналом по 100 грн кожна; предмет, схожий на револьвер «Корнет» із двома металевими предметами циліндричної форми; предмет, схожий на пристрій, призначений для відстрілювання гумових куль з сімома металевими предметами циліндричної форми в магазині; дві коробки із вмістом металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої для відстрілювання гумових куль калібру 9 мм в загальній кількості 83 шт. (т.2 а.с.38-47);
- протоколом огляду місця події від 20.12.2018 та фототаблицею до нього, зміст якого свідчить, що оглянуто приміщення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , в якій мешкав ОСОБА_11 (т.2 а.с.64-77);
- протоколом огляду трупа від 21.12.2018 та фототаблицею до нього, яким зафіксовано, що в секційній залі Олександрійського відділення СМЕ оглянуто труп ОСОБА_11 , на якому виявлено зовнішні та внутрішні тілесні ушкодження (т.2 а.с.110-113);
- лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_11 №1927/430 від 21.12.2018, відповідно до якого причиною смерті останнього є травма внаслідок контакту з тупим предметом, намір невизначений (т.2 а.с.115);
- висновком експерта №430 від 30 січня 2019 року, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відкритої проникаючої черепно-мозкової травми - рани обличчя та волосистої частини голови, лівого вуха, синців обличчя, крововиливів у м'які тканини волосистої частини голови, субарахноїдальних крововиливів в сукупності із переломами основи черепу; закритої тупої травми грудної клітини та грудного відділу хребта - множинних переломів ребер справа та зліва з ушкодженням плеври та явищами внутрішньо плевральної кровотечі у корені легень, переломів грудного відділу хребта з ушкодженням спинного мозку; перелому кісток тазу зліва, гомілково-ступеневого суглобу справа; рани лівого передпліччя, синців правого передпліччя; виявлені тілесні ушкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів (предмету) у сукупності з загальним струсом тіла, в тому числі і при падінні із значної висоти, в своїй сукупності та в комплексі з явищами шоку, несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння, знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю та за давністю не суперечать даті, зазначеній в ухвалі; ушкодження, розташовані в області передпліч могли утворитись за різних обставин, в тому числі і при боротьбі чи/та самозахисті; смерть ОСОБА_11 настала від шоку, який розвинувся внаслідок комплексу виявлених ушкоджень, алкоголь в крові не виявлено; індивідуальні ознаки травмуючи предметів(предмету) в ушкодженнях не відобразились; морфологічні особливості виявлених ушкоджень вказують на їх зажиттєве утворення; у прямому причинному зв'язку зі смертю перебуває не конкретне ушкодження, а комплекс виявлених ушкоджень (т.2 а.с.120-124);
- висновком експерта №36 від 27 березня 2019 року, відповідно до якого на клапті шкіри потиличної ділянки голови трупа ОСОБА_11 виявлено ушкодження у вигляді забійних ран з ознаками не менше чотирьох дій тупого твердого предмета з подовженою травмуючою поверхнею, можливо, у вигляді циліндра або близької до нього форми, що була виготовлена із заліза або забруднена слідами сполук заліза, індивідуальні особливості предметів не відобразились (т.2 а.с.126-133);
- висновком експерта №188 від 22 грудня 2019 року, відповідно до якого, на момент огляду, у ОСОБА_7 видимих ушкоджень не виявлено (т.2 а.с.136-137);
- висновком експерта №23 від 20 березня 2019 року, відповідно до якого з числа слідів, виявлених та вилучених 20 грудня 2018 року в ході проведення огляду місця події, а саме АДРЕСА_9 : слід, найбільшими розмірами 97х98мм, відкопійований на фрагменті пінопласту, найбільшими розмірами 141х95х40 мм, залишений взуттям, яке за розмірами та малюнком підошви аналогічне розмірам та малюнку підошви взуття на праву ногу, вилученого у ОСОБА_7 в ході особистого обшуку при затриманні 20 грудня 2018 року; слід, найбільшими розмірами 130 х 63мм, відкопійований на фрагменті пінопласту, найбільшими розмірами 197 х 140 х 16 мм, залишений взуттям, яке за розмірами та малюнком підошви аналогічне розмірам та малюнку підошви взуття на праву так і на ліву ноги, вилученого у ОСОБА_7 в ході особистого обшуку при затриманні 20 грудня 2018 року (т.2 а.с.191-204);
- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів (т.2 а.с.206-207);
- висновками експерта №66 від 01 лютого 2019 року (т.2 а.с.214-215), №55 від 30 січня 2019 року (т.2 а.с.220-221), №10 від 06 лютого 2019 року (т.2 а.с.229-232), згідно з якими, у змивах з поверхні розламаного настінного годинника, з місця вчинення кримінального правопорушення, знайдена кров людини, статеву належність крові встановити не вдалося через відсутність клітинних елементів, придатних для цитологічного обліку. Епітеліальних клітин придатних для дослідження, не виявлено. Таким чином, враховуючи отримані результати і антигенну характеристику осіб, які проходять по справі, можливо зробити висновок, що походження виявленої крові від трупа ОСОБА_11 з групою крові В (ІІІ) за супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО не виключається, так само не виключаються домішки крові від підозрюваного ОСОБА_7 з групою крові О(І) тієї ж системи, якщо у підозрюваного були ушкодження у вигляді зовнішньої кровотечі. При судово-медичній експертизі змивів з ручки (об.№1) та клинка (об.№2) ножа №1, а також ручки (об. №3) та клинка (об.№4) ножа №2 крові та волосся не виявлено;
- висновком експерта №72 від 31 січня 2019 року, згідно якого з восьми слідів рук, які від копійовані на чотирьох відрізках прозорих липких стрічок, наклеєних на аркуші паперу, виявлені та вилучені 20 грудня 2018 року в ході проведення огляду місця події, а саме АДРЕСА_9 , лише слід пальця руки найбільшими розмірами по вісях 23х15 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 52х50 мм, слід пальця руки найбільшими розмірами по вісях 22х12 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 52х50 мм, слід пальця руки найбільшими розмірами по вісях 22х14 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 50х36 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 50х36 мм, слід фрагмента долоні руки найбільшими розмірами по вісях 31х25 мм на вдрізку прозорої липкої стрічки розмірами 53х50 мм, слід пальця руки найбільшими розмірами по вісях 17х13 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 63х50 мм, придатні для ідентифікації по ним особи (осіб). А слід пальця руки найбільшими розмірами по вісях 22х17 на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 52х50 мм, слід пацьця руки найбільшими розмірами по вісях 20х18 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 63х50 мм, слід пальця руки найбільшими розмірами по вісях 13х11 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 63х50 мм, не придатні для ідентифікації по ним особи (осіб). Слід пальця руки найбільшими розмірами по вісях 23х15 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 52х50 мм, залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_11 , слід пальця руки найбільшими розмірами по вісях 20х12 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 52х50 мм, залишений безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_11 . Слід пальця руки найбільшими розмірами по вісях 22х14 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 50х36 мм та слід пальця руки найбільшими розмірами по вісях 17х13 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 63х50 мм, залишенів не ОСОБА_7 , не ОСОБА_11 , а іншою особою (особами). Слід фрагмента долоні руки найбільшими розмірами по вісях 31х25 мм на відрізу прозорої липкої стрічки розмірами 53х50 мм, залишений не ОСОБА_11 , а іншою особою. Вирішить питання, чи залишений слід фрагмента долоні руки найбільшими розмірами по вісях 31х25 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 53х50 мм, залишений не ОСОБА_11 а іншою особою. Вирішить питання, чи залишений слід фрагмента долоні руки найбільшими розмірами по вісях 31х25 мм на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 53х50 мм, ОСОБА_7 не має можливості, так, як відтиски долоней рук на дактілоскопічній карті заповненій на ім'я ОСОБА_7 не придатні для порівняльного дослідження (т.2 а.с.239-250);
- висновком експерта №67 від 16 січня 2019 року, відповідно до якого знайдено кров в змивах з поверхні одвірок ванної кімнати із зовнішньої сторони на відстані 1 метр від підлоги та 7 см від полімерної ручки, вилучених з ванної кімнати (об'єкт 1), на фрагменті шпалер з поверхні стіни в коридорі квартири на відстані 3 см від одвірок та 126 см від підлоги (об'єкт 2), на фрагменті шпалер з поверхні стіни в коридорі квартири на відстані 98 см від підлоги та 25 см від вугла (об'єкт 3); кров в об'єкті 1 може походити від потерпілого ОСОБА_11 , при цьому не виключається домішок крові обвинуваченого ОСОБА_7 ; кров в об'єкті 2 може походити від обвинуваченого ОСОБА_7 , від потерпілого ОСОБА_11 походити не може; кров в об'єкті 3 може походити як від потерпілого ОСОБА_11 так і від обвинуваченого ОСОБА_7 (т.3 а.с.11-13);
- висновком експерта №71 від 16 січня 2019 року, відповідно до якого на фрагменті тканини (об'єкт 1), марлевому тампоні-змиві з шухляди (об'єкт 2), фрагмент пінопласта (об'єкти 3) знайдено сліди крові людини, при цьому, в об'єктах 1-3, кров може належати потерпілому ОСОБА_11 , не виключаються можливість домішки крові обвинуваченого ОСОБА_7 (т.3 а.с.27-29);
- висновком експерта №72 від 17 січня 2019 року, відповідно до якого на одязі обвинуваченого ОСОБА_7 (футболка, спортивні штани, пара напівчобіт) знайдено сліди крові людини, яка може належати потерпілому ОСОБА_11 , наявність домішків крові обвинуваченого ОСОБА_7 не виключається (т.3 а.с.36-39);
- висновком експерта №16 від 17 січня 2019 року, відповідно до якого в плямах крові зі спортивних штанів та змив з лівого черевика ОСОБА_7 визначена чоловіча генетика (т.3 а.с.41-42);
- висновками експерта №69 від 16 січня 2019 року (т.3 а.с.49-52), та №13 від 16 січня 2019 року (т.3 а.с.54-56), відповідно до якого на одязі обвинуваченого ОСОБА_7 (куртці камуфльованій, штанах джинсових) та трьох фрагментах деревини з місця події, знайдено сліди крові людини, яка може належати потерпілому ОСОБА_11 , при цьому наявність домішки крові обвинуваченого ОСОБА_7 не виключається, зі змивів з вказаного, встановлено чоловічу генетичну стать;
- висновком експерта №68 від 16 січня 2019 року, відповідно до якого в змивах з зовнішньої сторони балкону, в зіскобі деревини з поверхні віконної рами балкону та зіскобі з поверхні стіни справа від входу, знайдено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_11 , при цьому наявність домішки крові обвинуваченого ОСОБА_7 не виключається (т.3 а.с.63-65);
- висновком експерта №70 від 16 січня 2019 року, відповідно до якого на фрагменті сорочки та рушнику з місця події, знайдено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_11 , при цьому наявність домішки крові обвинуваченого ОСОБА_7 не виключається (т.3 а.с.76-78);
- постановами про визнання і долучення до кримінального провадження речових доказів та здачу їх на зберігання (т.3 а.с.110-115, 142-143);
- протоколом проведення слідчого експерименту (т.3 а.с.129-131);
- висновком експерта № 430/1 від 10 травня 2019 року (т.3 а.с.137-141), відповідно до якого комплекс виявлених на тілі ОСОБА_11 тілесних ушкоджень утворився внаслідок приблизно мінімум 25 травматичних впливів, відповідь на питання які тілесні ушкодження були отримані від травматичних впливів не пов'язаних з падінням з висоти, за відсутності в наданій документації точного опису поверхні на якій було виявлено тіло ОСОБА_11 , надати неможливо;
- відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №58 від 19 лютого 2019 року ОСОБА_7 в момент скоєння кримінального правопорушення та страждав і в даний психічним захворюванням час не страждає, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України, у вчиненні інкримінуємого правопорушення ОСОБА_7 слід вважати осудним, застосування заходів медичного характеру не потребує (т.3 а.с.177-179).
Отже, вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіянні смерті іншій людині, доведена повністю і його діям дана правильна кваліфікація за ч. 1 ст. 115 КК України.
Винуватість ОСОБА_7 доведена сукупністю наведених вище доказів у кримінальному провадженні, належно та об'єктивно досліджених й оцінених судом першої інстанції.
Щодо доводів сторони захисту.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту, де захист просить дії ОСОБА_7 кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, а не за ч. 1 ст. 115 КК України, вказуючи на відсутність доказів, що підтверджували би на наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України, на те, що не надано відповіді на питання щодо розмежування тілесних ушкоджень внаслідок падіння потерпілого та отримання ним їх внаслідок дій ОСОБА_7 ні висновками експертів №430 від 30.01.2019, №430/1 від 10.05.2019, ні показаннями судово-медичного експерта, на те, що смерть потерпілого настала від ушкоджень, одержаних при падінні, і ОСОБА_7 не бажав і свідомо не припускав настання таких наслідків - оцінюються судом апеляційної інстанції критично.
Одним з природних невідчужуваних прав людини є її право на життя. Конституцією України людина з усіма притаманними їй правами визнана найвищою соціальною цінністю, яку держава зобов'язана беззастережно захищати. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, проголошує, що право на життя є невід'ємним правом кожної людини. Це право охороняється законом, і ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Статтею 115 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Об'єктивна сторона даного злочину характеризується такими ознаками як: діянням - вчинення активних дій, що спрямовані на позбавлення життя іншої людини; причинно-наслідковим зв'язком між вчиненими діяннями та наслідками, що настали (смерть потерпілої особи); наслідку - у вигляді біологічної смерті потерпілого.
Із суб'єктивної сторони даний злочин характеризований виною у формі прямого умислу, оскільки особа чітко розуміє наслідки своїх діянь, що спрямовані на позбавлення життя іншої людини
Найчастіше, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 К України, вбивство без кваліфікованих ознак, вчиняється при бійці, під час сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин або із помсти чи ревнощів, та в інших подібних випадках.
Однією з необхідних умов визнання особи винною у вчиненні умисного вбивства є встановлення причинного зв'язку між її діянням і наслідком - настанням смерті потерпілого. При цьому якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, відповідальність за яке настає за вчинення вбивства, вчиненого через необережність.
Об'єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується: діянням у вигляді посягання на життя іншої людини; наслідком у вигляді смерті людини; причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком.
Із суб'єктивної сторони вбивство через необережність може бути вчинено внаслідок злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Вид необережної вини на кваліфікацію злочину, що розглядається, не впливає. Проте його встановлення є необхідним для оцінки ступеня суспільної небезпечності вчиненого, а також для правильного відмежовування даного злочину від умисного вбивства і випадкового спричинення смерті.
При вбивстві внаслідок злочинної самовпевненості винний передбачає можливість настання смерті іншої особи від вчинюваної ним дії (бездіяльності), але легковажно розраховує на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на цілком реальні, певні обставини, які, на думку винного, мають здатність відвернути настання смерті. Однак такий розрахунок виявляється легковажним. Обставинами, які, на думку винного, відвернуть настання смерті, можуть виступати його власні, особисті якості, дії інших осіб тощо. При вчиненні злочину, що розглядається, характерним є те, що винний впевнений у ненастанні злочинного наслідку.
При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю.
Таким чином, розмежування умисного вбивства і вбивства, вчиненого через необережність здійснюється за суб'єктивною стороною злочину, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, а також усвідомлення особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбачення його негативних наслідків та ставлення до них.
На відміну від умисного вбивства, вбивство через необережність за суб'єктивною стороною проявляється саме і лише в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості
Для кваліфікації дій особи за ст. 119 КК необхідно встановити наявність необережності стосовно злочинного наслідку: смерті іншої людини. Саме ж діяння, що призвело до даного результату, може бути як умисним, так і необережним.
Необережна вина визначає психічне ставлення лише до наслідків своєї поведінки, а дія чи бездіяльність у випадках вбивства через необережність може мати свідомий і навіть цілеспрямований характер.
Стаття 115 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто таке, коли особа розуміє, що здійснює посягання на життя іншої людини, передбачає, що наслідком її діяння буде (може бути) смерть потерпілого, і бажає (прямий умисел) чи свідомо допускає (непрямий умисел) настання таких наслідків. Вирішуючи питання про відповідальність за умисне вбивство, необхідно обов'язково встановлювати мотив та мету діяння винної особи.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Отже, питання про наявність чи відсутність у винного умислу на вбивство слід вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема брати до уваги ті з них, які можуть свідчити про бажання чи свідоме допущення винним смерті потерпілого.
Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, оскільки слід повторно наголосити, що від усіх інших видів вбивств вбивство, передбачене ст. 119 КК України, відрізняється лише ознаками суб'єктивної сторони.
Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
Значення має також і обстановка в місці вчинення злочину, і той факт, що до настання події вчиненого, передував конфлікт між засудженим та потерпілим.
Відтак, у конкретному випадку слід звернути увагу на поведінку ОСОБА_7 і ОСОБА_11 , що передувала події, а також того факту, що між ними вже існували неприязні відносини та конфліктні ситуації через затоплення квартири ОСОБА_7 потерпілим ОСОБА_11 , квартира якого знаходилась поверхом вище, над квартирою обвинуваченого.
Як встановлено, у день події ОСОБА_7 прийшов до квартири ОСОБА_11 з вимогою припинити знову затоплювати його квартиру. Отже, ОСОБА_7 прийшов до потерпілого вже агресивно налаштованим.
Відповідно, оскільки ОСОБА_11 заперечував факт затоплення квартири ОСОБА_7 , між ними виникла сварка, а потім і бійка, в ході якої ОСОБА_7 наносив потерпілому ударів в різні частини тіла, в тому числі життєво важливі органи.
Можливо стверджувати, що у ході бійки у засудженого і виник умисел на вбивство ОСОБА_11 .
Про спрямованість умислу на спричинення смерті ОСОБА_11 , серед іншого, свідчить й обстановка в квартирі потерпілого ОСОБА_11 : в ході проведення огляду місця події виявлено дуже велику кількість крові потерпілого на різних поверхнях предметів (одвірках дверей, меблях) та на підлозі, стінах в різних кімнатах квартири (спальні, кухні, коридорі); речі перевернуті, лампи, настінний годинник розбиті.
Також виявлено значну кількість крові потерпілого ОСОБА_11 на одязі і взутті ОСОБА_7 .
Власне ОСОБА_7 у наданих ним показаннях підтвердив нанесення ним численних ударів потерпілому кулаками рук та ногами по різних частинах тіла (голові, тулубу та кінцівках).
Судово-медичний експерт ОСОБА_13 , у своїх показаннях суду першої інстанції вказав, що така кількість крові потерпілого могла бути від комплексу отриманих травм голови, передпліччя, можливо була легенева кровотеча, кровохаркання. Удари наносились тупими предметами, якими могли бути кулаки рук та взуті ноги.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 430/1 від 10.05.2019 комплекс виявлених на тілі ОСОБА_11 тілесних ушкоджень утворився внаслідок приблизно 25 травматичних впливів.
Вказане свідчить про інтенсивний характер бійки, нанесення ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_11 , у квартирі потерпілого, низки ударів в різні частини тіла та життєво важливі органи із значною силою.
При цьому, окремо зауважується, що ОСОБА_11 під час бійки не чинив опору ОСОБА_7 , про що свідчить висновок експерта № 188 від 22.12.2019, яким встановлена відсутність у ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень.
Слід зазначити, що вказаним спростовується процесуальна позиція ОСОБА_7 про те, що він зазнав нападу з боку ОСОБА_11 , який накинувся на нього на балконі та почав душити його за шию.
Крім того, зважується на ту обставину, що в кімнаті квартири потерпілого виявлено сліди волочіння з кімнати до балкону, і на той факт, встановлений експертом, що після отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 не здатен був накинутись на обвинуваченого через фізичний біль в силу отриманих травм, особливо за відсутності алкоголю в крові, а у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 430 від 30.01.2019, алкоголь в крові потерпілого не виявлено.
У той же час сам ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп'яніння, значно молодший за віком, ніж потерпілий, мав перевагу в фізичній силі перед потерпілим.
Таким чином, наведені вище обставини надають можливість стверджувати, що ОСОБА_7 діяв з умислом на вбивство потерпілого ОСОБА_11 , спричинивши значні тілесні ушкодження ОСОБА_11 у квартирі останнього, після чого перекинув потерпілого через балконну раму балкону квартири, з восьмого поверху будівлі.
Отже, до смерті потерпілого ОСОБА_11 призвела сукупність виявлених ушкоджень, і дії ОСОБА_7 перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого.
Вказане в цілому свідчить, що ОСОБА_7 добре розумів наслідки своїх дій (у вигляді смерті потерпілого), бажав їх настання.
Також слід зауважувати й на посткримінальну поведінку ОСОБА_7 , який повернувся до своєї квартири, частково переодягнувся і вийшов з будинку, де і був затриманий поліцією.
Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 , який під час бійки завдав ОСОБА_11 удари руками та ногами в різні ділянки тіла, а потім перекинув його через вікно балкону на кухні, позбавив життя останнього з неприязні, яка виникла раптово на побутовому ґрунті, а кількість, локалізація та характер тілесних ушкоджень потерпілого, їх сукупність (не зважаючи на те, що не встановлено, які саме травми призвели до смерті потерпілого, оскільки до смерті потерпілого призвела саме їх сукупність), сліди його волочіння з кімнати до балкону, великої кількості крові у всій квартирі, відсутність тілесних ушкоджень у засудженого і доказів дій, направлених на припинення протиправних дій, вказують на умисел ОСОБА_7 , направлений на позбавлення життя ОСОБА_11 і свідчать про наявність в діях ОСОБА_7 ознак саме злочину, передбаченого ст. 115 КК України - судом апеляційної інстанції визнаються правильними.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів прийшла до переконання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, і відсутність підстав для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 119 КК України.
Також, як зазначається стороною захисту, свідки-очевидці події кримінального правопорушення - відсутні.
Відсутність свідків-очевидців, за встановлених обставин та аналізованих доказів, з урахуванням наведеного вище, не впливає жодним чином на доведеність вини ОСОБА_7 , кваліфікацію його дій, правильність оцінки суду першої інстанції щодо вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Зважаючи на наведене, доводи апеляційної скарги сторони захисту свого підтвердження не знайшли і спростовуються вказаним.
Щодо призначення судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_7 та дотримання вимог ст. ст. 65-67 КК України і загальних принципів призначення покарання.
Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання; суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах «Souring v. UK», «Shvydka v. Ukraine», «Tammer v. Estonia», - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.
Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_7 покарання, достатньо врахував всі обставини.
Враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким умисним.
Обвинувачений ОСОБА_7 по місцю проживання та колишнього міста роботи характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не судимий.
З висновку судово-психіатричного експерта убачається, що ОСОБА_7 у момент вчинення кримінального правопорушення не страждав і не страждає психічними захворюваннями, не знаходився в тимчасово хворобливому стані; міг усвідомлювати свої дії і керувати ними; підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України; у відношенні до інкримінованого йому правопорушення слід вважати осудним; застосування заходів медичного характеру не потребує.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , не встановлені.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Взявши до уваги наведені обставини, суд першої інстанції визначив ОСОБА_7 покарання у межах санкції частини статті обвинувачення, майже мінімальне за розміром.
З урахуванням наведеного вище, дана міра покарання - не є надмірною або занадто суворою для ОСОБА_7 , а є достатньою і необхідною для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Визначена міра покарання, на переконання колегії суддів, відповідає таким принципам призначення покарання, - справедливість - як основна засада права, індивідуалізація покарання, - призначення покарання конкретній особі за конкретний злочин із урахуванням особливостей обставин справи та індивідуальних характеристик особи.
Щодо доводів сторони обвинувачення.
Доводи зміненої апеляційної скарги обвинувачення щодо необхідності зарахування у строк призначеного ОСОБА_7 покарання домашнього арешту - заслуговують на увагу і є обґрунтованими.
Згідно із ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
У межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 22.12.2018 ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у подальшому ухвала слідчого судді залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.01.2019. Після чого, дія даного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 продовжувалась.
Ухвалою суду від 08.12.2020 обвинуваченому ОСОБА_7 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, з негайним звільненням з-під варти в залі суду.
У подальшому, ухвалою суду від 26.01.2023, ОСОБА_7 запобіжний захід змінений - з домашнього арешту цілодобово на домашній арешт у визначений період доби.
Як слідує зі змісту оскаржуваного вироку суду першої інстанції, судом, при ухваленні стосовно ОСОБА_7 обвинувального вироку та засудженні його до покарання у виді позбавлення волі, зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку день за день, тобто: один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, за період часу, коли стосовно ОСОБА_7 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - з 20.12.2018 по 08.12.2020.
Оскільки з 08.12.2020 і по 26.01.2023 стосовно ОСОБА_7 застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово, то у строк покарання також підлягає зарахуванню і домашній арешт із такого співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі - за період часу з 08.12.2020 по 26.01.2023.
Таким чином, в цій частині судове рішення суду першої інстанції (в частині зарахування у строк покарання домашнього арешту) підлягає зміні.
Стаття 408 Кримінального процесуального кодексу України регламентує: ч. 1. Суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: п. 4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
З огляду на зазначене вище, беручи до уваги, що доводи апеляційної скарги сторони захисту свого підтвердження не знайшли, а доводи зміненої апеляційної скарги прокурора - є слушними, колегія суддів вважає, що оскаржуваний обвинувальний вирок суду першої інстанції слід змінити в частині зарахування ОСОБА_7 у строк покарання домашнього арешту.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 (змінену) - задовольнити.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.01.2024 стосовно ОСОБА_7 - змінити у частині зарахування строку цілодобового домашнього арешту у строк покарання.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк призначеного покарання строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 08.12.2020 по 26.01.2023, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
В іншій частині вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.01.2024 стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - взяти під варту в залі суду Кропивницького апеляційного суду.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4