Справа № 338/1655/24
Провадження № 22-ц/4808/836/25
Головуючий у 1 інстанції Куценко О. О.
Суддя-доповідач Максюта
27 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Баркова В.М., Василишин Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справицивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» Козак Тетяни Олександрівни на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Куценком О.О. 25 березня 2025 року в селищі Богородчани Івано-Франківської області, повний текст якого складено 30 березня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року АТ «Таскомбанк» поданий позов до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в обґрунтування якого зазначено, що 24 листопада 2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписано заяву-анкету №002/12647443-SP про приєднання до публічної пропозиції «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
ОСОБА_1 з 24 листопада 2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви №969414 з номером кредитного договору №002/12647443-SP.
Відповідно до заяви про приєднання до публічної пропозиції АТ«Таскомбанк» відповідач підтвердив, що приймає (акцептує) всі умови публічної пропозиції (оферти) Банку на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки і надання банківських послуг, яка розміщена разом з додатками, в тому числі, але не виключно, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту на сайті Банку https://taskombank.ua/таhttps://sportbank.com.ua/, посилання на примірники якої разом з додатками відповідач отримав в Мобільному додатку «Sportbank» і з яким він ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положень якої зобов'язався неухильно дотримуватися. Позичальник беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати або збільшувати) розмір ліміту кредитування (дозволеного кредитного ліміту) та про зміну такого ліміту Банк повідомляє позичальника шляхом надсилання повідомлень у Мобільний додаток.
Позичальнику надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 35 000,00 гривень.
Кредитні кошти відповідачу надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі.
У подальшому відповідач перестав виконувати умови кредитного договору в повній мірі, а саме перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах.
Станом на 13 листопада 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 63503,30 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) 34952,40 грн; заборгованість за процентами (в тому числі прострочена) 28 550,90 грн.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» кредитну заборгованість за Заявою-договором №002/12647443-SP від 24 листопада 2021 року, яка становить 63503,30 грн та понесені судові витрати.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2025 рокупозов задоволено частково (а.с.146-150).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість (по тілу кредиту) за кредитним договором №002/12647443-SP від 24 листопада 2024 року, станом на 13 листопада 2024 року в розмірі 34952 грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1331 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджені належними та допустимим доказами обставини щодо існування між сторонами домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, представником АТ «Таскомбанк» Козак Т.О. подана апеляційна скарга з мотивів необґрунтованості рішення суду, ухваленням його з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням судом норм матеріального права.
Зокрема, вважає хибною позицію суду про відсутність підстав для нарахування процентів при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків через неподання позивачем суду належних та допустимих доказів про те, що тарифи та умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору. З приводу зазначеного вказав, що згідно з розділом 8 договору відповідач погодився, підтвердив та зрозумів, що погашення кредитного ліміту передбачає обов'язковий щомісячний платіж, який складається з частки від суми поточної заборгованості, процентів за користування овердрафтом та комісій за обслуговування заборгованості станом на останній робочий день місяця на умовах тарифів банку без встановлення графіків платежів.
Особа-споживач кредитних послуг має право на вільне обрання контрагента, форми, умов, складових договору, що не суперечить нормам чинного законодавства. Відповідач ознайомився, погодився зі змістом кредитного договору та з умовами отримання. Своїм підписом на документах відповідач підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування, вчинив дії на отримання кредитних коштів, фактично їх отримав, а також здійснював погашення кредитної заборгованості на погоджених сторонами умовах протягом тривалого періоду, а сам договір укладено за вільного волевиявлення сторін.
Заяву заяву-анкету №002/12647443-SP від 24.11.2021 року укладено у належній (письмовій) формі, правочин спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У момент укладення договору між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості щодо заяви/договору про відкриття клієнту банківського рахунку, його обслуговування, тарифів та комісій в цілому щодо всіх його пунктів, якими передбачено умови його виконання, крім того відповідачу позивачем надано інформацію про те на яких умовах відбувається банківське обслуговування.
На момент укладення правочину усі пункти заяв, публічної пропозиції про приєднання до договору, додатків до нього, тарифів, комісій, банку, відповідач не вважав несправедливими, за вільного волевиявлення підписав заяви та усі інші документи з метою подальшого отримання банківської картки та коштів/встановленого ліміту на ній для власних цілей, розмір яких попередньо ним був погоджений з позивачем.
Тому вважає, що Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» належним чином виконувалися умови договору.
Враховуючи вищезазначене, просить скасувати рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині відмови у стягненні процентів в розмірі 28550 грн., ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3633, 60 грн.
Позиція інших учасників справи
Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу у якому з доводами апелянта не погодився. Зазначив, що згідно з висновками об'єднаної палати ВС у справі №393/126/20 (постанова від 23.05.2022 року) паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Вважає, що за відсутності погодженої обома сторонами процентної ставки по кредиту відсутні підстави для стягнення заявлених банком процентів за кредитом.
Просив залишити апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 14288,19 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є не обґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Фактичні обставини справи
24 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №969414 щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (а.с.17-23).
Відповідно до п. 1.1, 1,2.1, 1.2.2, 1.2.3, 2 вищевказаної Анкети-заяви ОСОБА_1 просив АТ «ТАСКОМБАНК» відкрити поточний рахунок у національній валюті на його ім'я та встановити ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в Тарифах, та складає 100 000 грн з урахуванням умов, визначених в цій заяві та в публічній пропозиції. Підтвердив, що приймає (акцептує) всі умови Публічної пропозиції (оферти) AT «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка розміщена разом з додатками, в тому числі, але не виключно, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту на сайті банку за посиланнями https://tascombank.ua/ та https://sportbank.com.ua, які вона разом з додатками отримала в мобільному додатку «Sportbank» та з якими він ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положень якої зобов'язався неухильно дотримуватися. Окрім цього, позичальник беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати і або збільшувати) розмір ліміту кредитування (дозволеного кредитного ліміту). Погодився з тим, що про зміну ліміту кредитування банк повідомляє позичальника шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Акцептована публічна пропозиція разом з даною Заявою-анкетою складають Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». Визнав, що всі правочини (у тому числі, але не виключно договори, угоди, листи, повідомлення, розрахункові документи, тощо) при здійсненні електронної взаємодії з банком через мобільний додаток можуть вчинятися ним з використанням (накладенням, створенням) удосконаленого електронного підпису. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Відповідно до п. 8.1.1. Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» клієнт підписанням Заяви-анкети або Заяви про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції приймає в повному обсязі умови Публічної пропозиції (разом з усіма додатками), в тому числі умови щодо кредитування рахунку та приймає (підписує) паспорт споживчого кредиту. При цьому, сторони погоджуються, що умови договору в частині кредитування рахунку, які приймає клієнт містять всі істотні умови договору про надання споживчого кредиту, обов'язковість яких визначена законодавством України, в тому числі загальний ліміт кредитування рахунку, в межах якого відповідно до умов договору банком для клієнта встановлюється ліміт кредитування рахунку.
Згідно з п. 8.1.5. підтвердженням погодження клієнтом встановленого ліміту кредитування рахунку/зміни ліміту кредитування є здійснені клієнтом операції з розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів та/або здійснення безготівкового переказу та/або надання доручення банку на рефінансування заборгованості клієнта в АТ'ОКСІ БАНК», що виникла в рамках проекту «Sportbank», після встановлення або зміни ліміту кредитування рахунку.
Відповідно до п. 8.1.6. клієнт може відмовитись від одержання кредиту шляхом не допущення здійснення операцій за рахунком за рахунок кредиту (кредитних коштів) та/або ініціювати скасування ліміту кредитування рахунку шляхом направлення відповідного повідомлення узгодженими каналами зв'язку. Клієнт може також ініціювати зменшення/встановлення нульового ліміту кредитування рахунку шляхом ініціювання таких змін в мобільному додатку «Sportbank». Зміна ліміту кредитування рахунку здійснюються банком протягом 48 годин шляхом відображення банком в Мобільному додатку «Sportbank» нового розміру ліміту кредитування рахунку.
Відповідно до п. 8.1.10. за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти. Тип процентної ставки - фіксована. Розмір процентної ставки, вказується в Заяві-анкеті Клієнта (або Заяві про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції)/Тарифах та залежить від виду операцій, які здійснює клієнт за рахунок кредиту та терміну фактичного користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути змінений (збільшений) без письмової згоди споживача.
Розмір реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, що надається в межах ліміту кредитування рахунку зазначаються в заяві-анкеті клієнта (або заяві про приєднання до частини 2 публічної пропозиції) та відповідають розмірам цих значень зазначеним в паспорті споживчого кредиту щодо кредитування рахунку споживача в рамках проекту «Sportbank».
Зазначена вище Заява-анкета не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, неустойки, комісії.
До кредитного договору Банк додав витяг з Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № 002/12647443-SP від 24 листопада 2021 року, станом на 13 дистопада 2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Таскомбанк» складає 63503, 30 грн з яких: 34952,40 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28550,90 грн - заборгованість за процентами (а.с. 106-115).
З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім'я ОСОБА_3 за період з 24 листопада 2021 року по 13 листопада 2024 року вбачається, що кредитні кошти від АТ «Таскомбанк» за вказаним вище кредитним договором він отримував та користувався ними (а.с. 33-105).
Представником АТ «ТАСКОМБАНК» 23 травня 2024 року на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення-вимогу №181286170 щодо виконання зобов'язань за кредитним договором від 24 листопада 2021 року та повідомлено, що у разі непогашення заборгованості, банк, відповідно до вимог чинного законодавства, буде ініціювати примусове її стягнення. Враховуючи подальше пред'явлення позову, дана вимога залишилась відповідачем без задоволення (а.с. 13-16).
Застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно зі статі 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Так, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.11.2021 р. між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір шляхом підписання анкети-заяви № 969414 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту Sportbank. У даній заяві анкеті зазначені персональні дані ОСОБА_1 , натомість будь-яких інших відомостей, в тому числі щодо умов видачі кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати неустойки тощо, анкета-заява не містить (а.с. 17-23).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для стягнення відсотків, нарахованих в розмірі встановленому тарифами та умовами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів не вбачається, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, щодо підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови надання банківських послуг в Таскомбанку, надані банком тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші».
З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 24 листопада 2021 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», витяг з якої додано Банком до позову та яка розміщена на офіційному сайті позивача могла неодноразово змінюватись самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин (24 листопада 2021 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02 грудня 2024 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Публічної пропозиції у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови, відсутність у Заяві-анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У Постанові від 22 серпня 2019 року справа № 243/515/16-ц (https://u.to/zZczFg) провадження № 61-9394св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та певних умов надання банківських послуг, оскільки такі умови це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «Таскомбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Встановивши, що Заява-анкета від 24 листопада 2021 року не містить домовленості сторін про сплату та розмір відсотків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав відповідача (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що долучена до матеріалів справи копія Заяви-анкети позичальника містить підпис відповідача, що свідчить, що останній приєднався до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та прийняв усі її умови, апеляційний суд вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки жодним пунктом Заяви-анкети не передбачена сплата позичальником процентів за користування кредитом. Матеріали справи не містять доказів того, що саме з цією офертою та тарифами був ознайомлений відповідач та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк».
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Апелянтом в порушення вказаних вимог процесуального закону ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було надано жодного доказу на підтвердження законності нарахування відповідачу заборгованості по процентам за користування кредитом.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку апеляційного суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія дійшла до преконання, що оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Також ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, апелянтом не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Тому суд апеляційної інстанції вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» Козак Тетяни Олександрівни, залишити без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Максюта І.О.
Судді Барков В.М.
Василишин Л.В.