Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9314/24 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 60 Доповідач Коломієць О. С.
25 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Нестерчук М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/9314/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пилипюк Л.М.
встановив:
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк - три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_5 . До складу спадщини після її смерті входить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_5 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким заповіла вищевказану квартиру в рівних долях (по частині кожному) своїм онукам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також позивач звертає увагу, що він з 14 лютого 2014 року є особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково, а тому відповідно до положення ст. 1241 Цивільного кодексу України, має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері.
14 травня 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак 17 травня 2024 року отримав письмові роз'яснення нотаріуса з рекомендацією звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Крім того, чоловік спадкодавця - відповідач ОСОБА_4 також звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначає, що на час смерті матері і в подальшому він постійно проживав і продовжує проживати в Республіці Польща. У зв'язку зі станом здоров'я, скрутним матеріальним становищем та територіальною віддаленістю він не зміг приїхати з Польщі до міста Житомир та подати заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк. Оскільки у позасудовому порядку не може захистити свої права, змушений звернулась до суду з відповідним позовом.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оцінюючи доводи про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, суд першої інстанції зробив невірний висновок про відсутність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Зокрема, судом не враховано, що позивач у зв'язку зі станом здоров'я, скрутним матеріальним становищем та перебуванням у Республіці Польща, не міг приїхати на похорони матері та був позбавлений можливості своєчасно подати до нотаріуса у м.Житомирі заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк. Вказані обставини були підтверджені під час розгляду справи в суді першої інстанції закордонним паспортом з польським візами та відмітками про перетин кордону у 2021-2024 роках. Також вважає, що судом безпідставно не було враховано введення в України з 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи, а також зупинення Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2024 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» на чотири місяці строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття у зв'язку із веденням воєнного стану.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, з невідомих суду причин, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27 травня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (а.с.18).
Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_5 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , з якого встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір'ю є ОСОБА_6 (а.с.30) та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 07 вересня 1990 року одружились, прізвище дружини після шлюбу - ОСОБА_7 (а.с.31).
Наведене свідчить, що позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_5 .
14 лютого 2014 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново, про що свідчить копія довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 820139 (а.с.12).
За життя спадкодавець ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений 02 червня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяною Олексіївною, за яким ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіла належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по часки кожному.
З копії витребуваної судом спадкової справи № 72/2022 до майна померлої ОСОБА_5 встановлено, що із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 звернулись: спадкоємці за заповітом ОСОБА_3 (заява від 20 червня 2022 року) та ОСОБА_2 (заява від 20 червня 2022 року), непрацездатний вдівець спадкодавця - ОСОБА_4 (заява від 21 червня 2022 року), а також син спадкодавця - ОСОБА_1 (заява від 14 травня 2024 року).
Листом № 780/02-14 від 17 травня 2024 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. повідомила ОСОБА_1 про пропуск ним встановленого законом строку подання заяви про прийняття спадщини, а тому він вважається таким, що спадщину не прийняв. У зв'язку з чим, нотаріус рекомендувала позивачу звернутись до суду із заявою про встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Також постановою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. від 29 січня 2024 року спадкоємцям за заповітом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що окрім спадкоємців за заповітом є спадкоємець за законом на обов'язкову частку та переживший чоловік, який має право на виділ частки у спільній сумісній власності подружжя.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів про наявність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви до нотаріуса у шестимісячний строк позивачем не надано, у зв'язку із чим позивач не виконав свій процесуальний обов'язок із доведення тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є такі причини, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так звертаючись до суду із позовом, позивач ОСОБА_1 вказував, що причиною пропуску ним строку прийняття спадщини є стан здоров'я, скрутне матеріальне становище, а також територіальна віддаленість місця відкриття спадщини від його місця проживання, адже він проживає в Республіці Польща.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведені, викладені в заяві та скарзі, обставини неможливості через те, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи та наявність у нього тривалої хвороби протягом певного періоду часу подати відповідну заяву до нотаріуса, а також інші підстави та причини, в тому числі скрутне матеріальне положення, які також об'єктивно, непереборно перешкоджати йому звернутися у визначений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Також позивач не довів неможливість у зв'язку із перебування у Республіці Польща надіслати відповідну заяву засобами зв'язку, в тому числі поштою.
Також суд першої інстанції обґрунтовано врахував тривалість пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, що становить приблизно 1,5 роки, оскільки шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 закінчився 28 листопада 2022 року, тоді як позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини лише 14 травня 2024 року.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахуванням районним судом положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2024 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було зазначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року (справа № 676/47/21) дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Крім того колегія суддів наголошує на тому, що сам по собі факт введення в Україні воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому заявник не зазначив під час розгляду справи як саме війна, бойові дії або воєнний стан перешкодили йому вчасно подати заяву до нотаріуса.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повни текст постанови складено 28 серпня 2025 року.
Головуючий Судді