Житомирський апеляційний суд
Справа №291/598/24 Головуючий у 1-й інст. Федорчук І. В.
Номер провадження №33/4805/492/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
27 серпня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника-Остапчука Ігоря Валентиновича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Остапчука Ігоря Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 05 березня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 05 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 12.05.2024 року ОСОБА_1 о 14 год 24 хв по вул Кооперативній в с Карабчиїв керував електро-мопедом «Атлас», без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожними рота). Від проходження огляду в установленому законом порядку на встановлення стану сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Остапчук І.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Вважає, що матеріали справи не містять доказів законності зупинки, а тому вимога про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є протиправною. Окрім того, зазначив, що положення п. 2.5 ПДР поширюється на водіїв механічних транспортних засобів з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. ОСОБА_1 керував електроскутером з потужністю електродвигуна 2 кВт, а тому не є суб'єктом інкримінуємого йому правопорушення. Також наголосив, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, чим порушив його право на справедливий та неупереджений суд. В апеляційній скарзі посилається на рішення Європейського суду з прав людини.
Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що виконав вимоги постанови Житомирського апеляційного суду від 21.03.2025.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №170598 від 12.05.2024 року, відповідно до якого 12.05.2024 року ОСОБА_1 о 14 год 24 хв по вул Кооперативній в с Карабчиїв керував електро-мопедом «Атлас», без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожними рота). Від проходження освідування в установленому законом порядку на встановлення стану сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1); акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 12.05.2024 року, з якого вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, в графі «Результати огляду на стан сп'яніння» зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу відмовився (а.с.3); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.05.2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 направлено в заклад охорони здоров'я, в зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота (а.с.5); розписку про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.6); розписку про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу(а.с.7); рапорт від 12.05.2024 (а.с.9); відео з нагрудної камери інспектора СРПП ВПД №2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, на якому зафіксовані обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.10).
Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, враховуючи наступне.
Відповідно до змісту статті ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, поліцейські не проінформували ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу. Долучений до матеріалів справи рапорт працівника поліції також не містить відомостей щодо підстав такої зупинки. Матеріали справи не містять і доказів того, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху за обставин, зазначених у протоколі.
Працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 положень Правил дорожнього руху чи інших нормативно-правових актів, чинних під час дії воєнного часу, які б відповідно до зазначених вимог закону надавали їм право здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням.
Вищенаведене ставить під сумнів законність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу, що, з урахуванням правового принципу «плодів зіпсованого дерева», є підставою вважати всі наступні дії поліцейських неправомірними, а здобуті докази - такими, що отримані з порушенням закону.
Доктрина «плодів отруйного дерева», сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами адвоката Остапчука І.В. про відсутність в матеріалах справи доказів правомірності зупинки, у зв'язку із чим, та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст.251 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
постановив:
Клопотання адвоката Остапчука Ігоря Валентиновича, подане в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ружинського районного суду Житомирської області від 05 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Остапчука Ігоря Валентиновича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 05 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич