Справа № 167/641/25 Провадження №33/802/552/25 Головуючий у 1 інстанції:Шептицька Н. В.
Доповідач: Клок О. М.
27 серпня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судового засідання Тарновської О.В., потерпілої ОСОБА_1 , захисника Назарук Ю.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника Назарук Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 , працює заступником директора з навчальної роботи КЗЗСО «Луцький ліцей №23» Луцької міської ради, на постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 16 липня 2025 року,
Вказаною постановою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Згідно з постановою судді ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 04.06.2025 близько 10 год 30 хв, перебуваючи в АДРЕСА_2 , в одній із кімнат будинку, що за вказаною адресою, виражалась на адресу матері чоловіка - ОСОБА_1 нецензурною лексикою, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно останньої, що завдало шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_1 .
Своїми діями ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, захисник подала апеляційну скаргу, у якій просить судове рішення скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржена постанова є незаконною, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Апелянт вказує, що мав місце словесний конфлікт. Потерпілою в даній ситуації є ОСОБА_2 . Разом з тим, неповнолітній свідок ОСОБА_3 зазначив, що стосунки бабусею ( ОСОБА_1 ) та тіткою ОСОБА_2 - нормальні, вдень події вони сварились та бабуся підвищувала голос в сторону тітки. Також просить поновити строк апеляційного оскарження.
Перш за все, суд не вирішує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки він апелянтом не пропущений.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника та ОСОБА_2 , які скаргу підтримав з підстав кладених в ній, думку потерпілої, яка заперечила щодо задоволення скарги, суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Вимоги ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачають, що суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Крім того, згідно з Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Судом першої інстанції ці вимоги закону, при винесенні постанови, враховано та дотримано в повному обсязі.
Так, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: поясненнями потерпілої ОСОБА_1 відповідно до яких ОСОБА_2 за інкримінованих місця та часу почала висловлюватися на адресу її та малолітнього ОСОБА_4 нецензурними словами, звинувачуючи її та інших членів родини, дуже агресивно емоційно. Такими діями ОСОБА_2 їй було заподіяно психологічної травми; допитаного у присутності представника Служби у справах дітей Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, малолітнього свідка ОСОБА_5 , який ствердив, що тітка ОСОБА_6 , зайшовши в будинок, почала кричати на бабусю і нього; висловлювалася нецензурними словами в їх адресу; рапорт інспектора чергового ВПД (м.Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 05.06.2025 (а.с. 3); протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05.06.2025 (а.с. 4); письмові пояснення ОСОБА_7 від 05.06.2025 (а.с. 5); письмові пояснення ОСОБА_8 від 05.06.2025 (а.с. 6); письмові пояснення ОСОБА_2 від 11.06.2025 (а.с. 7); письмові пояснення ОСОБА_9 (а.с. 8).
При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, під час його оформлення ОСОБА_2 була ознайомлена зі змістом протоколу та їй було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, вручено копію.
В своїй сукупності наведені докази, які узгоджується з поясненнями потерпілої підтверджують факт здійснення ОСОБА_2 домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій фізичного та психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілої, що тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Сумніви щодо достовірності зазначених вище доказів у суду відсутні.
Отже, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є обґрунтованими.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надано належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
Обставини, які зазначені в апеляційній скарзі, та на переконання апелянта, слугують підставами для закриття провадження у справі, є необгрутованими і недостатніми, тому апеляційний суд їх не бере до уваги.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_2 правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Назарук Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 16 липня 2025 року стосовно останньої - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду О.М. Клок