Справа № 169/1020/24 Провадження №11-кп/802/417/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12024035550000329 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Турійського районного суду Волинської області від 02 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 ,
Вказаним вироком суду ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Гайки, Волинської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з повною середньою освітою, одружений, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений за ч.3 ст.358 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
за ч.4 ст.358 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням на нього наступних обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Також вироком вирішено питання речових доказів, процесуальних витрат та арештованого майна.
ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він у період часу з березня по грудень 2021 року (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підроблення офіційного документу, за попередньою змовою групою осіб, а саме посвідчення водія категорії «В», ОСОБА_9 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуск громадян до керування транспортним засобом», а саме п.п. 16, 18, (якими визначено, що посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний, практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС; посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій В, С видаються особам, які склали в територіальному сервісному центрі МВС теоретичний, практичний іспити), усвідомлюючи що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія вказаних категорій, надав (повідомив) невстановленій досудовим розслідуванням особі на ім'я ОСОБА_10 (інших даних в ході досудового розслідування не встановлено), свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документа та надав свою фотокартку для подальшого їх використання під час виготовлення підробленого документу, вступивши таким чином з вказаною особою у злочинну змову, з якою заздалегідь домовився про виготовлення підробленого посвідчення водія, яке надасть йому право керування транспортними засобами категорії «В» та «С».
Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на підроблення офіційного документу, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою із вказаною невстановленою на час досудовим розслідуванням особою, попередньо узгодивши зміст виконуваних функцій кожного, обговоривши деталі виготовлення підробленого посвідчення водія та суму винагороди, безпосередньо виконав об'єктивну сторону кримінально-караного діяння, пов'язаного із підробленням офіційних документів, а саме надав (повідомив) невстановленій досудовим розслідуванням особі свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документа та надав свою фотокартку. Після цього, невстановленою на цей час досудовим розслідуванням особою, у невстановлений час та в невстановленому місці, виконано іншу частину об'єктивної сторони кримінально- караного діяння, пов'язаного із підробленням офіційних документів, а саме: із використанням отриманої від ОСОБА_8 інформації, виготовлено (підроблено) бланк офіційного документа - посвідчення водія, в яке внесені завідомо неправдиві відомості щодо: серії та номеру документу - НОМЕР_1 ; органу видачі - ТСЦ 3541; наявності у ОСОБА_8 права керування транспортними засобами категорії «В» та «С», а також анкетні дані та фотокартку, надані ОСОБА_8 .
Тобто, дії як ОСОБА_8 , так і невстановленої досудовим розслідуванням особи були охоплені спільним умислом спрямованим на виготовлення підробленого офіційного документу з метою подальшого його використання.
Крім того, ОСОБА_8 17 вересня 2024 року, близько 08 години 30 хвилин, по вулиці Васильчука, що в с. Мокрець, Ковельського району, Волинської області, керуючи транспортним засобом, а саме легковим автомобілем ЗАЗ «Славута», д.н.з. НОМЕР_2 , був зупинений працівниками поліції. Тоді ж, під час перевірки документів працівниками поліції, ОСОБА_8 виконуючи їх законну вимогу щодо пред'явлення документів на транспортний засіб та посвідчення водія, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, використав, шляхом пред'явлення та надання для перевірки працівникам поліції, завідомо для нього підроблений офіційний документ - посвідчення водія, в яке внесені завідомо неправдиві відомості щодо: серії документу -ВХМ351046, органу видачі - ТСЦ 3541; дати видачі - 08.04.2021; наявності у ОСОБА_11 права керування транспортними засобами категорій «В»,«С» із його анкетними даними та фотокарткою.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій обвинуваченого, а також застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, вважає вирок суду в частині призначеного покарання необґрунтованим. Посилається на те, що місцевим судом призначено обвинуваченому покарання за ч.4 ст.358 КК України за межами строку, визначеного ст.69-1 КК України. Вказує на те, що застосувавши до ОСОБА_8 положення ст.75 КК України, місцевий суд безпідставно не зазначив передумову такого звільнення, яка передбачена цією статтею, а саме не вчинення ним нового кримінального правопорушення. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.358 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч.4 ст.358 КК України 1 рік 4 місця обмеження волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробовуванням, якщо протягом іспитового строку тривалість 1 рік він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки передбачені ст.76 КК України, а саме періодично періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Заслухавши доповідача, який виклав суть обвинувачення, доводи апеляційної скарги, прокурора, яка подану апеляційну скаргу підтримувала, та просила задовольнити вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст.349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.
Крім того, в апеляційній скарзі прокурор вирок суду в частині застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України не оспорює, а тому вирок суду в цій частині також не перевіряється.
Разом з тим, доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає слушними з огляду на таке.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 призначено покарання за ч.4 ст.358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Так, місцевим судом встановлено, і не заперечується учасниками кримінального провадження, що обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повність, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , згідно ст.66 КК України, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Крім того, місцевим судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.
Приписами ст.69-1 КК України передбачено, що за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Таким чином, з врахуванням того, що ОСОБА_8 визнав свою вину, наявні обставини, які пом'якшують його покарання, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 КПК України, відсутні обставини, які обтяжують покарання винного, місцевий суд призначив ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.358 КК України з порушенням вимог ст.69-1 КК України.
Крім того, звільняючи обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, місцевий суд неправильно виклав умови такого звільнення.
Так, оскаржуваним вироком на підставі ст.75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням на нього наступних обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Разом з тим, згідно положень ч.3 ст.75 КК України, у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
З врахуванням вказаного, обов'язковою умовою звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, є невчинення ним нового кримінального правопорушення, однак місцевий суд вказану обставину в резолютивній частині оскаржуваного вироку не вказав.
Таким чином, за встановленого в ході апеляційного розгляду неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_8 підлягає зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Турійського районного суду Волинської області від 02 квітня 2025 року в частині призначеного покарання ОСОБА_8 - змінити.
Залишити ОСОБА_8 призначене покарання за ч.3 ст.358 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.358 КК України, із застосуванням ст.69-1 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді