Справа №127/5097/25
Провадження №1-в/127/373/25
27 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника органу пробації ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 подання фахівця Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_4 про направлення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до місця відбування покарання,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло подання фахівця Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області (далі - Вінницький МВ) ОСОБА_4 про направлення ОСОБА_5 до місця відбування покарання. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 , отримавши припис про необхідність прибуття до Державної установи «Крижопільський виправний центр (№113)», ухиляється від відбування покарання.
Представник органу пробації просила залишити подання без розгляду, оскільки ОСОБА_5 на цей час відбуває, призначене йому покарання.
Прокурор підтримала думку представника органу пробації.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
З матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_5 16.04.2025 засуджений Вінницьким міським судом Вінницької області за частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК), з урахуванням частини першої статті 71 КК до покарання у виді 1 року 3 місяців обмеження волі.
Зі змісту подання убачається, що ОСОБА_5 05.06.2025 отримав припис, відповідно до якого зобов'язався самостійно прибути протягом трьох діб до Державної установи «Крижопільський виправний центр (№113)». Проте засуджений ОСОБА_5 до місця відбування покарання так і не прибув.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Пунктом 1 частини другої статті 539 КПК регламентовано, що у разі необхідності вирішення питань, передбачених зокрема пунктом 14 частини першої статті 537 КПК, відповідне клопотання (подання) подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Відповідно до частини першої статті 56 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження.
Згідно з частиною першою статті 57 КВК особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Уповноважений орган з питань пробації згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.
Частиною четвертою статті 57 КВК визначено, що у разі невиїзду засудженого до місця відбування покарання без поважних причин або ухилення засудженого від отримання припису суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації направляє засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.
Поважними причинами невиїзду засудженого після отримання припису до місця відбування покарання в призначений строк є хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.
Належним підтвердженням отримання засудженим припису є його підпис про отримання припису.
Ухиленням засудженого від отримання припису є його умисні дії, що унеможливлюють вручення припису персоналом уповноваженого органу з питань пробації та підтверджуються документально.
Частиною п'ятою статті 57 КВК регламентовано, що у разі неприбуття засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання та в разі, якщо його місцезнаходження невідоме, уповноважений орган з питань пробації надсилає органам Національної поліції подання про оголошення його в розшук та подання до суду для вирішення питання направлення засудженого до місця відбування покарання в порядку, установленому для засуджених до позбавлення волі. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.
Отже, з сукупного аналізу зазначених вище норм випливає, що для вирішення подання органу пробації, суд повинен перевірити поважність причин невиїзду засудженого після отримання припису до місця відбування покарання в призначений строк та чи підтверджуються ці причини документально.
З наданих суду матеріалів випливає, що органом пробації зазначені вище приписи були дотримані, а засуджений ОСОБА_5 без поважних причин не з'явився у визначений строк до місця відбування покарання.
Разом з тим, 31.07.2025 на адресу суду надійшло повідомлення начальника Вінницького МВ ОСОБА_6 , зі змісту якого випливає, що засуджений ОСОБА_5 прибув до Державної установи «Крижопільський виправний центр (№113)» та з 24.07.2025 перебуває на обліку у зазначеній установі. У зв'язку з наведеним начальник Вінницького МВ просить суд залишити подання про направлення ОСОБА_5 до місця відбування покарання без розгляду.
Чинним кримінальним процесуальним законодавством визначений вичерпний перелік рішень за результатами розгляду питань, пов'язаних із виконанням вироку, а саме задовольнити подання (клопотання) або відмовити у його задоволенні. Натомість, питання про залишення без розгляду такого клопотання чинним кримінальним процесуальним законодавством не врегульовано, що свідчить про наявність прогалини у законодавстві, тому в силу дії засади законності воно має бути врегульоване та вирішене за правилами застосування аналогії кримінального процесуального закону.
Статтею 26 КПК регламентовано, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 7 КПК та частини першої статті 26 КПК однією із загальних засад кримінального провадження є диспозитивність, яка полягає у вільному використанні сторонами кримінального провадження своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом.
З огляду на викладене, враховуючи приписи зазначених статей, зважаючи на те, що на час розгляду подання засуджений ОСОБА_5 відбуває призначене йому судом покарання, суд вважає за доцільне залишити подання органу пробації без розгляду.
Керуючись статтями 371, 537 КПК, суд
Подання фахівця Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_4 про направлення ОСОБА_5 до місця відбування покарання - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: