27.08.2025
Справа № 696/612/25
Провадження № 2/696/290/25
27 серпня 2025 року м.Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області
в складі: - головуючого судді - Шкреби В.В.
при секретарі - Степановій Н.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кам»янка Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа Приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Бойко Людмила Володимирівна (вул. Героїв Майдану, б. 45 м. Кам'янка Черкаського району Черкаської області) про зняття заборони (обтяження) на нерухоме майно,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Бойко Л.В. про зняття заборони (обтяження) на нерухоме майно.
Вимоги позову позивач мотивує тим, що після смерті своєї матері ОСОБА_3 , вона як спадкоємець першої черги по закону успадкували належне спадкодавцю спадкове майно, а саме житловий будинок з гоподарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 . У встановленому законом порядку отримала у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом.
Однак зареєструвати своє речове право на спадкове майно не має можливості, оскільки на дане будинковолодіння, приватним нотаріусом Бойко Л.В. 08.12.2006 проведена реєстрація обтяження. Підставою обтяження була реєстрація договору довічного утримання (догляду), укладеного 08.12.2006 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
На даний час, на підставі рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 06.04.2009, договір довічного утримання розірваний, а обтяження застосоване на підставі договору не зняте, то саме з вказаних обставин, та через позбавлення позивача можливості в повній мірі розпорджатися своїм майно, звернулась до суду та прсить суд ухвалити рішення, яким зняти заборону (обтяження) на їй належне нерухоме майно
Сторона позивача в судове засідання не з'явились. Представник позивача подала до суду заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити, та розгляд справи провести без її участі.
Відповідач також в судове засідання не з'явився, попередньо подав до суду заяву про визнання позову, та про розгляд справи без його участі.
Приватний нотаріус Бойко Л.В. в судове засідання не з'явилась, про дату час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомляла.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову .
В силу ч.3 ст.211 ЦПК України, суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності осіб, які беруть участь у справі на підставі письмових документів.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України справа розглядається за відсутності сторін, без здійснення технічної фіксації.
З'ясувавши думку присутніх сторін по справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що цивільний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права інтересу.
Відповідного до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Так в судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.05.2025, зареєстрованого в реєстрі за № 2012, позивач ОСОБА_5 є спадкоємецею майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_3 .
За вказаним свідоцтвом про право на спадщину за законом, позивач в порядку спадкування набула права на житловий будинок з гоподарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 .
Однак зареєструвати у нотаріуса своє речове право на успадковане нерухоме майно позбавлена можливості, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про обтяження, щодо об'єкта нерухомого майна, а саме успадкованого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер обтяження 4188885. Підстава обтяження: договір довічного утримання (догляду), серія та номер :3791, виданий 08.12.2006, видавник:Приватний нотаріус Бойко Л.В..Зареєстровано: 08.12.2006 за № 08.12.2006 за № 4188885, реєстратором :Приватний нотаріус Бойко Л.В.. Власник : ОСОБА_2 , Код НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 . Дане підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, та письмовим роз'ясненням приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В..
Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз'яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391,396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Як встановлено при розгляді даної справи, що попереднім власником спірного будинковолодіння, був ОСОБА_4 , який уклав з гр. ОСОБА_2 договір довічного утримання (догляду) за умовами якого Відчужувач ( ОСОБА_4 ) передав у власність Набувачеві ( ОСОБА_2 ), а ОСОБА_2 прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_3 .
Договір довічного утримання посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського нотаріального округу Бойко Л.В. 08.12.2006 року, та зареєстровано в реєстрі за № 3791. Також нотаріусом була накладена заборона відчудження на івищевказане нерухоме майно, що відповідає п.16 Догоору про довічне утримання.
Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 06.04.2009 у справі № 2-367/2009 розірвано договір довічного утримання, зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_6 належний йому до укладення договору житловий будинок АДРЕСА_3 .
Питання щодо зняття реєстрації обтяження нерухомого майна предметом судового розгляду не було, і у рішенні суду не зазначено.
Ухвалою Кам'янського районного суду Черкаської області від 11.10.2011 у справі № 2-629/11 «Про визнання заповіту недійсним» між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була затверджена мирова угода. За умовами мирової угоди, ОСОБА_3 - мати позивача, успадкувала після смерті ОСОБА_4 домоволодіння АДРЕСА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 , вищезаначене будинковолодіння успадкувала її дочка-позивач по справі ОСОБА_1 , тобто набула права на спадкове нероухоме майно на законних підставах, та є на даний час одноосібним власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_3 . Так, згідно із ч.1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1-3 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.І, 2 ст.321 ПК України).
Указані норми визначають непорушність права власності та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).
У справі «Маркс проти Бельгії» (Marckx v. Belgium), 1979, §§ 63-64, Суд заявив, що визнаючи, що кожна людина має право мирно володіти своїм майном, стаття 1 по суті гарантує право власності. Таке чітке враження справляють слова «майно» та «користування майном» (французькою мовою: biens, propriete, usage des biens); a travaux preparatoires, своєю чергою, недвозначно це підтверджують: автори постійно говорили про «право власності» або «право володіти майном», коли описували суть ряду проектів, які були попередниками нинішньої статті 1. Дійсно, право розпоряджатися своїм майном становить традиційний і фундаментальний аспект права власності.
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84). Як вказав ЄСПЛ у вказаному рішенні власник має право претендувати щонайменше на законні сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Заходи контролю держави за майном у формі обтяження в розумінні наведених положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції не повинні завдавати значної шкоди володільцю майна та мають здійснюватися з розумним співвідношенням і обґрунтованою пропорційністю. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 705/2556/21.
Відповідно до ст.391 ПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав, (правова позиція Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-709 цс16).
Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз'яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК. відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391. 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-ІУ (далі - «Закон № 1952-ІУ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац 4 ч.5 ст.З Закону № 1952-ІУ»),
Тобто, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Положеннями ч.1 ст.1 Закону № 1952-ІУ встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.10 Закон у № 1952-ІУ державним реєстратором є нотаріус.
За правилами ч.І ст.З 1-2 Закону № 1952-ІУ державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України «Про нотаріат» проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.
Приписами ч.2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425- XII (далі - «Закон № 3425-ХІІ) передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
За змістом ст.34 Закону 3425-ХІІ накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.
Пунктом 9 ст.34 Закону 3425-ХІІ передбачена така нотаріальна дія як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягають державній реєстрації.
У відповідності до ст.74 Закону 3425-ХІІ нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв'язку із : припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження;рішенням суду.
Частиною першою статті 756 ЦК України передбачено, що правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане.
Таким чином, чинним законодавством України передбачено, що підставою для зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого майна нотаріусом, серед іншого є рішення суду.
З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушеного права позивача неможливе без виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна і саме на нотаріуса, як державного реєстратора, покладено обов'язок вносити відомості щодо обтяжень до зазначеного реєстру.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 82614016/16, від 11.02.2019 року у справі №2а-204/1).
Для припинення обтяження за рішенням суду позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що для такого припинення є встановлені законом підстави. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 164/1772/19.
Рішенням Камм'янського районного суду Черкаської області від 06.04.2009 у справі № 2-367/2009 договір довічного утримання був розірваний, тобто було скасовано підставу проведення нотаріусом державної реєстрації вказаної заборони відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_3 .
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13).
Таким чином, зважаючи на те, що договір довічного утримання, на підставі якого нотаріусом було здійснено державну реєстрацію обтяжень у вигляді заборон на відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку з гоподарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , державна реєстрація такого права власності підлягає скасуванню в силу вимог Закону.
Вказане обтяження у вигляді заборон на відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку з гоподарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , який належить позивачу на праві власності порушує її право на розпорядження вказаним нерухомим майном закріпленим Конституцією України та Законами України, а також її право на мирне володіння своїм майном, закріплене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , а тому таке право підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог та скасування обтяжень у вигляді заборони відчуження вказаного нерухомого майна, та виключення записів про ці обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що відповідає ч.2 ст.16 ЦК України.
На підтсаві викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, вимогами ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК, суд -
Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа Приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Бойко Людмила Володимирівна (вул. Героїв Майдану, б. 45 м. Кам'янка Черкаського району Черкаської області) про зняття заборони (обтяження) на нерухоме майно- задовольнити.
Скасувати обтяження заборону на нерухоме майно-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер обтяження 4188885, зареєстрованого 08.12.2006 за № 4188885 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Бойко Людмилою Володимирівною, відповідно договору довічного утримання (догляду), серія та номер 3791, внесеного в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером запису про обтяження 59847560.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення .
Суддя : В.В Шкреба