ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/7688/25
№ провадження 1-кп/646/1463/2025
28 серпня 2025 року місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні: начальник відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020005247 від 22 квітня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, перебуваючого на посаді такелажника такелажного відділення взводу забезпечення 2 самохілного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України,
та Угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , за участю захисника адвоката ОСОБА_7 ,
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) № 1045 від 18.03.2025 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду такелажника такелажного відділення взводу забезпечення 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20) частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
Відповідно до вимог статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статті 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За статтею 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно із статтею 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як убачається зі статті 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України За своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини; військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу; майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу; полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерали, адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Згідно із пунктом 12. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України.
Так, 02.02.2025 приблизно о 17:50 годині командир загально-військового резерву військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України лейтенант ОСОБА_8 , перебуваючи у населеному пункті АДРЕСА_3 , вишукував частину особового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, зокрема, солдата ОСОБА_4 , якому було віддано бойовий наказ на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 6/3/6998дск від 02.02.2025, щодо переходу військовослужбовців в оперативне підпорядкування 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи невдоволеним цим наказом, щодо необхідності переходу в оперативне підпорядкування 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання
01 серпня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020005247 від 22 квітня 2025 року, укладено угоду про визнання винуватості між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , якому на підставі статті 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_4 , з другої сторони, за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2575 від 24 січня 2019 року.
Відповідно до угоди, обвинувачений ОСОБА_4 , беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, у повному обсязі повідомленої йому підозри, передбаченої частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, щиро розкаявся та активно сприяв розгляду кримінального провадження судом.
У якості обставин, що ураховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості ураховано обставини, передбачені статтею 470 Кримінального процесуального кодексу України, а саме те, що обвинувачений під час досудового розслідування давав детальні показання про події злочину, що мають значення для кримінального провадження № 62025170020005247 від 22.04.2025.
Крім того, ураховано наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження № 62025170020005247 від 22.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України.
Також обвинувачений ОСОБА_4 в ході досудового розслідування щиро покаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, надав викриваючі показання щодо себе, за місцем проживання та місцем служби характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше несудимий.
Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано, цивільний позов під час досудового розслідування не заявлявся, витрати на залучення експерта у зв'язку із проведенням під час досудового розслідування експертиз - відсутні.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, передбачених статтею 67 Кримінального кодексу України, не встановлено. Потерпілі у кримінального провадженні відсутні.
Сторони, ураховуючи обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 та істотно впливають на прийняття рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості та обумовлення міри покарання за вчинене кримінальне правопорушення, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, уважають за можливе при призначенні покарання обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, застосувати норми статті 69 Кримінального кодексу України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією частини четвертої статті 402 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Відповідно до положень статті 58 Кримінального кодексу України сторони погоджуються замість покарання у виді позбавлення волі строком на 2 року призначити обвинуваченому покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків із суми грошового забезпечення.
Відповідно до угоди обвинувачений розуміє, що відповідно до частини другої статті 473 Кримінального процесуального кодексу України наслідком укладання та затвердження даної угоди є для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого обмеження їх права оскарження вироку згідно із положеннями статей 394, 424 Кримінального процесуального кодексу України.
Підстави та порядок оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в пункті 1) частини першої статті 394 Кримінального процесуального кодексу України, та в касаційному порядку, що визначені в пункті 1) частини третьої статті 424 Кримінального процесуального кодексу України, обвинуваченому роз'яснено і є зрозумілими.
Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів, обвинуваченому роз'яснено і є зрозумілими.
В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України - прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальниму порядку.
Обвинувачений розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за статтею 389-1 Кримінального кодексу України.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального кодексу України
Суд доходить висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості, виходячи з такого.
Обвинувачений підтримав укладення угоди, зазначив про її добровільність. Насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою йому ніхто не надавав. Зі скаргами на сторону обвинувачення під час здійснення провадження не звертався. Обвинувачений беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні. Розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, що зазначене в угоді.
ОСОБА_4 цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення. І він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Наполягає на укладенні угоди, повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні просив затвердити угоду.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Прокурор угоду підтримав, оскільки вона відповідає вимогам закону.
Згідно із пунктом 1) частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно із вимогами частини четвертої статті 469 Кримінального кодексу України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, з урахуванням положень статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до тяжких злочинів, тому за цією ознакою підпадає під дію пункту 1) частини четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини сьомої статтіі 474 Кримінального процесуального кодексу України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Дії ОСОБА_4 за частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України кваліфіковано вірно, за ними можливе укладення угоди.
Умови угоди не суперечать вимогам закону, відповідають інтересам суспільства, який полягає у швидкому здійсненні правосуддя, призначенні особі узгодженого покарання, запобігання вчинення обвинуваченим та іншими особами кримінальних правопорушень. Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Добровільність укладення угоди не викликає жодних сумнівів. Виконання обвинуваченими взятих на себе за угодою зобов'язань є цілком можливим.
Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_4 , який підтвердив фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, беззаперечно визнав свою вину, просив призначити покарання відповідно до узгодженого в угоді про визнання винуватості.
На підставі викладеного вище, всебічно дослідивши обставини справи, суд визнає ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України за ознаками «непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану».
Мотиви, з яких суд виходив при призначенні покарання
Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення.
Суд ураховує умови угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, відповідно до якої узгоджено застосування статті 69 Кримінального кодексу України, а саме, призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини четвертої статті 402 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; на підставі частини першої статті 58 Кримінального кодексу України замість призначеного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі призначення покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави 20 % із суми грошового забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
З огляду на щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; беззаперечне визнання винуватості обвинуваченим у кримінальному правопорушенні, не настання тяжких наслідків від вчиненого, участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, відсутності обтяжуючих обставин, суд доходить висновку про можливість застосування статті 69 Кримінального кодексу України та призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини четвертої статті 402 Кримінального кодексу України та призначення ОСОБА_4 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі; на підставі частини першої статті 58 Кримінального кодексу України замість призначеного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі призначення покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахування в дохід держави 20 % із суми грошового забезпечення.
Статтею 54 Кримінального кодексу України визначено альтернативне право суду за вироком за тяжкий злочин відносно особи, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, позбавити засуджену особу цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
За частиною п'ятою статті 65 Кримінального кодексу України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Сторонами угоди про визнання винуватості не узгоджено застосування положень статті 54 Кримінального кодексу України стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
З урахуванням даних, які характеризують особу обвинуваченого, наявності пом'якшуючих, та відсутності обтяжуючих покарання обставин, бажання обвинуваченого в подальшому виконувати свій військовий обов'язок та здійснювати захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення національної безпеки і оборони, суд не убачає підстав для самостійного застосування статті 54 Кримінального кодексу України.
Суд уважає запропоновану угодою міру покарання такою, що відповідає вчиненому злочину та може бути застосована за істотних умов, визначених в угоді, а також відповідає вимогам Кримінального кодексу України в частині порядку призначення покарання.
Мотиви ухвалення інших рішень
Витрати на залучення експерта та проведення судової експертизи відсутні.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.
Цивільний позов не заявлений.
Викривач у кримінальному провадженні відсутній, тому розмір пропонованої винагороди викривачу не визначався.
Підстави для застосування заходів кримінально правового характеру щодо юридичної особи відсутні.
В ході досудового розслідування перекладач не залучався.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного вище, керуючись пунктом 1) частини третьої статті 314, статтями 469, 472 та 475 Кримінального процесуального кодексу України, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 01 серпня 2025 року укладену у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020005247 від 22 квітня 2025 року, між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_4 , з другої сторони, за участю захисника ОСОБА_7 .
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, та призначити йому узгоджене угодою про визнання винуватості від 01 серпня 2025 року покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.
На підставі частини першої статті 58 Кримінального кодексу України замість призначеного покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки призначити ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення.
Матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020005247 від 22 квітня 2025 року, залишити у справі № 646/7688/25, провадження № 1-кп/646/1463/2025.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України та з урахуванням обмежень визначених частиною другою статті 473 Кримінального процесуального кодексу України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Основ'янський районний суд міста Харкова до Харківського апеляційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 Кримінального процесуального кодексу України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися досуду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 Кримінального кодексу України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1