179/681/25
2/179/452/25
28 серпня 2025 року селище Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кравченко О.Ю.
за участю секретаря судового засідання Голобородько Н.І.
представника позивача Салтисюка Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Самарівського нотаріального округу Дніпропетровської області Щока Валентина Олександрівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
12 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Салтисюк Юрій Валерійович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Свої вимоги мотивує тим, що позивачка є рідною онукою, по батькові, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На момент смерті ОСОБА_3 , в неї залишалося живими двоє рідних дітей: донька ОСОБА_2 (відповідач) та син, ОСОБА_4 (батько позивачки).
Після смерті ОСОБА_3 позивачка жодних дій, направлених на прийняття спадщини після смерті рідної баби не здійснювала, оскільки була проінформована про норми чинного законодавства про першочерговість спадкування дітей після смерті матері, якими відповідно в даному випадку являлися ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_3 позивачка 12 жовтня 2022 року виїхала за межи України, де перебувала до 22 червня 2024 року.
22 червня 2024 року позивачка повернулася до України, де почала постійно проживати разом з батьками за адресою АДРЕСА_1 , де проживає і на даний час.
У квітні 2025 року позивачка дізналася від батька, ОСОБА_4 , про наявність заповіту на її ім'я, який зберігається у її тітки, ОСОБА_2 .
Позивачка звернулася до ОСОБА_2 , яка підтвердила, що дійсно ОСОБА_3 залишила заповіт, в якому на випадок своєї смерті заповідала на її користь земельну ділянку площею 4,53 га, а все інше майно заповідала на користь онуків - ОСОБА_5 (доньки ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (позивачки). Окремо ОСОБА_2 повідомила, що окрім земельної ділянки, фактично після смерті ОСОБА_3 залишилося майно у вигляді будинку та невеликого депозитного кладу на банківському рахунку. Також ОСОБА_2 зазначила, що заповіт разом з іншими документами вона передала нотаріусу, а оскільки позивачка фактично після смерті ОСОБА_3 , і на протязі наступних шести місяців перебувала за кордоном, то вона не мала змоги повідомити її про наявний заповіт та його зміст.
Позивачка одразу звернулася до приватного нотаріуса Щока В.О., яка підтвердила, що в її провадженні, за зверненням ОСОБА_2 перебуває спадкова справа, відкрита після смерті ОСОБА_3 , та підтвердила, що серед документів, які були передані в її розпорядження знаходився заповіт, в якому згадувалася ОСОБА_6
15 квітня 2025 року приватним нотаріусом на адресу позивачки було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини, встановленим статтею 1270 ЦК України.
Також позивачка зазначає, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після ОСОБА_3 є відповідачка ОСОБА_2 , яка не заперечувала у відповідності до ч.2 ст.1272 ЦК України надати згоду ОСОБА_1 на продовження строку для прийняття спадщини, однак вказану дію вона не має можливості реалізувати, з причин законодавчо встановлених обмежень, зокрема визначених п.3 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, так як в межах спадкової справи на момент звернення ОСОБА_1 спадкоємцю видано свідоцтво про право на спадщину за реєстровим номером 1480, що підтверджено змістом постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Таким чином, у позивачки виникла необхідність у зверненні до суду з проханням визначити додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті бабусі, ОСОБА_3 .
Просить врахувати, що причиною пропущення строку прийняття спадщини став факт необізнаності про наявність заповіту, складеного на її користь померлою бабусею ОСОБА_3 . Про факт наявності чинного заповіту та про його зміст позивачу стало відомо лише в квітні 2025 року, після чого позивач одразу звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про спадщину.
Позивачка не являлася спадкоємцем першої черги, та тривалий час вважала, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є лише її діти, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які повинні були здійснювати спадкування за законом, що фактично і було реалізовано ОСОБА_2 .
Звертає увагу, що позивачка не тільки не володіла інформацією про наявність та зміст заповіту, складеного на її користь, ніколи не бачила даного документу, а й на протязі більшої частини часу (чотирьох місяців) з шестимісячного терміну, який відводився для подання заяви про прийняття спадщини, перебувала за межами України, та повернулася в Україну лише в червні 2024 року.
Також зазначає, що до моменту отримання інформації про наявність заповіту, жодних дій нотаріусами, чи іншими уповноваженими посадовими особами, направленими на повідомлення спадкоємця (позивачки) про відкриття спадщини, чи виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця, не вчинялося.
На підставі наведених обставин, просить суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою від 14.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву. Витребувано у приватного нотаріуса Самарівського нотаріального округу Дніпропетровської області Щока В.О. копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою від 16.06.2025 за клопотанням представника позивача витребувано від Адміністрації державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України в період з 15.07.2022 по 01.07.2024 громадянкою України ОСОБА_1 .
Ухвалою від 08.07.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, подала суду заяву, відповідно до якої просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Вислухав пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як передбачено ст.ст.12 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.17).
03 червня 2019 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б., зареєстрований в реєстрі за №406, відповідно до якого заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельну ділянку площею 4,530 га, що розташована на території Зорянської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а все інше майно заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.39).
13 грудня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_2 , заведена спадкова справа №100/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 (а.с.35-61).
Померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 є бабою позивачки ОСОБА_7 та матір'ю відповідачки ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та свідоцтва про одруження позивачки, а також наявними в матеріалах спадкової справи повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відповідачки (а.с.15-16, 49-50).
Батько позивачки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , що підтверджується наявним в матеріалах спадкової справи повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.52).
З копії спадкової справи №100/2022 також вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 13.12.2022 звернулась до приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за заповітом, та 05 грудня 2024 року нотаріусом їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,5300 га, кадастровий номер 1224581700:01:147:0323, що розташована на території П'ятихатської міської територіальної громади Кам'янського району (Зорянської сільської ради П'ятихатського району) Дніпропетровської області.
Батько позивачки - ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса не звертався.
15 квітня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_3 .
Постановою приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Щока В.О. від 15.04.2025 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку майна, яке належало ОСОБА_3 , у зв'язку з пропущеним нею строком для прийняття спадщини, встановленим статтею 1270 ЦК України.
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 07.07.2025, ОСОБА_1 у період з 12 жовтня 2022 року по 22 червня 2024 року перебувала за межами України.
Надаючи правову оцінку встановленим судом обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. ст. 1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 наведених вище вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ суд перевіряє наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2020 №487/2375/18, від 17.02.2020 №357/732/19, від 27.02.2020 у справі №419/3788/17, від 21.05.2020 у справі №404/251/17 судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона не є спадкоємцем першої черги за законом, та строк для прийняття спадщини нею пропущений з причини необізнаності про наявність заповіту.
Предметом спору у цій справі є вимога про надання додаткового строку для прийняття спадщини у зв'язку з тим, що, як стверджує позивач, вона не знала про складення спадкодавцем на її користь заповіту, що й є поважною причиною пропуску такого строку.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:
- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;
- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).
Так, судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є її діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_4
ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви, ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини не подавав.
Позивачка ОСОБА_1 не є спадкоємцем за законом першої черги, у період з 12 жовтня 2022 року по 22 червня 2024 року перебувала за межами України, про наявність заповіту дізналася у квітні 2025 року та 15.04.2025 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Самарівського нотаріального округу Дніпропетровської області Щока В.О. від 15.04.2025 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини та вона не проживала постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, тобто спадщину фактично не прийняла. 12.05.2025 позивач звернулася до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Отже, наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини, можуть бути визнані судом поважними, оскільки, самі по собі ці обставини свідчать про поважність причин пропуску зазначеного строку, та позивачем надано допустимі та належні докази на підтвердження поважності пропуску для подання заяви про прийняття спадщини.
За положеннями ст. ст. 12,81 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд приймає до уваги наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та вважає їх поважними, враховуючи принцип верховенства права та дотримуючись розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами інших осіб.
Суд вважає, що поновлення позивачці пропущеного строку на прийняття спадщини за заповітом в даному випадку не призведе до порушення прав відповідачки ОСОБА_2 , враховуючи, що остання отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом лише на ту частину майна, яке залишила їй спадкодавець ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на іншу частину майна нотаріусом не видавалося. Також суд приймає до уваги, що відповідачка визнала позовні вимоги в повному обсязі, що не порушує вимоги закону, а також права та обов'язки інших осіб.
Відтак, причини пропуску встановленого законом строку суд вважає поважними, а тому вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача та визначити їй додатковий строк на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору.
На підставі наведеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з визначенням тримісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Суд вважає такий строк достатнім для реалізації позивачем права на подання заяви про прийняття спадщини.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Самарівського нотаріального округу Дніпропетровської області Щока Валентина Олександрівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа - Приватний нотаріус Самарівського нотаріального округу Дніпропетровської області Щока Валентина Олександрівна, адреса місцезнаходження: 51100, Дніпропетровська область, Самарівський район, с-ще Магдалинівка, вул.Редакційна, буд.2-А.
Суддя О.Ю.Кравченко