справа № 208/10678/25
провадження № 2-к/208/4/25
(про залишення без розгляду та повернення клопотання)
27 серпня 2025 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду міста Кам'янського Подкопаєва І.А., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 , поданого через представника - адвоката Лисого Владислава Васильовича, заінтересовані особи: Міністерство охорони здоров'я України, Комунальне некомерційне підприємство Кам'янської міської ради «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 3», про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, -
До Заводського районного суду міста Кам'янського надійшло клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а саме Указу (рішення) суду Локрі Італійської республіки від 17.03.2025 року в провадженні RG № 3013/2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..
Перевіривши матеріали клопотання та доданих до нього документів, суддя дійшла таких висновків.
Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок визначає Закон України "Про міжнародне приватне право".
Пункт 10 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначає визнання рішення іноземного суду як поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Міжнародний договір України - чинний міжнародний договір України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України (стаття 82 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Відповідно до частини першої статті 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464 - 466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою (частина перша статті 472 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником) (частина перша статті 467 ЦПК України).
Так, подане клопотання про визнання рішення іноземного суду подано заявником ОСОБА_1 .
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1705764 від 27.08.2025 року ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, розгляд даного клопотання належить до територіальної підсудності Заводського районного суду міста Кам'янського.
Вимоги щодо змісту та форми клопотання, а також документів, що додаються до нього, визначені статтею 466 ЦПК України, з урахуванням особливостей, визначених статтею 472 ЦПК України.
Відповідно до частин першої - третьої статті 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:
1) ім'я (найменування) особи, яка подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
3) мотиви подання клопотання.
До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи:
1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;
2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи;
4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником);
6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.
Відповідно до частини другої статті 472 ЦПК України до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:
1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;
2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, в порушення вимог пункту 3 частини першої, частини другої статті 466 ЦПК України у поданому клопотання не міститься відомостей щодо підстав визнання рішення іноземного суду в Україні, а саме наявності або відсутності чинного міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, яким передбачена можливість такого визнання, або обґрунтування можливості визнання рішення іноземного суду за принципом взаємності.
Крім того, надані до клопотання документи не відповідають вимогам частини третьої статті 466 та частини другої статті 472 ЦПК України, з огляду на таке.
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Питання легалізації іноземних документів в спрощеному порядку через проставлення апостилю визначені Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (далі - Конвенція про апостиль 1961 року, Гаазька Конвенція 1961), ратифікована Законом України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" № 2933-III від 10.01.2002, вступила в дію для України з 22.12.2003 року; вступила в дію для Республіки Італія з 11.02.1978 року.
Статтею першою Конвенції про апостиль 1961 року визначено, що ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця (пункт а) частини другої статті 1 Гаазької Конвенції 1961).
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про апостиль 1961 року єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.
Заявником надана до клопотання копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання, а саме Указ (рішення) суду Локрі Італійської республіки від 17.03.2025 року в провадженні RG № 3013/2023, автентичність підпису та печатки на якому посвідчені проставленням апостилю.
При цьому, проставлений апостиль не відповідає зразку, що затверджений Гаазькою Конвенцією 1961 року, а саме Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" викладений не французькою мовою.
Також в порушення вимог пункту 2 частини третьої статті 466, пункту 2 частини 2 статті 472 ЦПК України до клопотання не додано офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, у самому рішенні іноземного суду інформація про набрання ним законної сили відсутня.
Відповідно до частини четвертої статті 466 ЦПК України суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, або клопотання подане особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.
Відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 464 - 466, 471 - 472 ЦПК України, -
Клопотання ОСОБА_1 , подане через представника - адвоката Лисого Владислава Васильовича, заінтересовані особи: Міністерство охорони здоров'я України, Комунальне некомерційне підприємство Кам'янської міської ради «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 3», про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню -залишити без розгляду.
Клопотання разом з документами повернути заявнику. Копію клопотання залишити в суді.
Копію ухвали суду надіслати заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення клопотання не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складення. Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали судді.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/
Ухвала суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І. А. Подкопаєва