Справа № 175/9173/23
Провадження № 1-кп/175/567/23
26 серпня 2025 року селище Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
за участю потерпілого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023052390001251 від 10.09.2023 за обвинувальним актом відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, громадянина України, із неповною середньою освітою, не одруженого, студента Краматорського вищого професійного училища № 14, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, який не є інвалідом, не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом встановлено, що 09.09.2023 приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_4 , керуючи технічно працездатним транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 21703 р.н. НОМЕР_1 рухався в межах населеного пункту проїзною частиною вул. Айвазовського м. Краматорська Донецької області в напрямку від вул. Калинова до вул. Хортицька (колишня Хабарівська).
На закругленні проїзної частини вліво, в районі насосної станції третього підйому Краматорської дільниці Слов'янського РПУ КП «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
«Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», ОСОБА_4 не переконавшись у безпеці свого подальшого руху, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і мав їх передбачити, не приділив належної уваги тому, що його дії не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не прийняв вчасно необхідні і достатні заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху й недопущенню виникнення небезпечної ситуації і її переростання в ДТП, в дорожніх умовах що склалися, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням вказаним транспортним засобом, що у свою чергу, привело до виникнення аварійної ситуації, а саме виїзду автомобіля за межі проїзної частини та його перекидання.
В результаті даної дорожньо-транспортної події потерпілому - пасажиру ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритої важкої ЧМТ: струсу головного мозку. Закритих компресійно-уламкових переломів тіл, дужок та дуговідросчастих суглобів L1, L2 хребців з порушенням функцій тазових органів. Тупої травми живота, розриву печінки, гемоперітоніуму, геморагічного шоку ІІІ ст. Гострої постгеморагічної анемії важкого ступеня. ЗТГК: забою грудної клітини. Забою нижньої долі правої легені. Закритого перелому хірургічної шийки, великого горбика правої плечової кістки з помірним зміщенням уламків. Забоїв тканин, підшкірних крововиливів, саден м'яких тканин ділянок голови, тулуба, які за ознакою небезпека для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Порушення водієм автомобіля Правил дорожнього руху знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події та спричиненими ОСОБА_5 тяжкими тілесними ушкодженнями.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
В судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Матеріальну шкоду потерпілому відшкодував, зробив належні висновки для себе. У вчиненому щиросердечно розкаюється, просить суворо його не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 просив суд суворо обвинуваченого не карати, в тому числі не призначати йому покарання, пов'язане з позбавленням волі.
Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Показання обвинуваченого щодо скоєння кримінального правопорушення не містять протиріч і підтверджують повністю обставини пред'явленого обвинувачення.
За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_4 у пред'явленому обвинувачені доведеною повністю.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 , покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, що передбачено санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, що сприятиме запобіганню вчиненню останнім нових правопорушень та буде достатнім для його виправлення.
Разом тим, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає наявність як основного виду покарання, так і можливість застосування або незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов'язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
З огляду на те, що метою покарання є не лише кара, а й виправлення засудженого, а також враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, його щире каяття, наявність обставин, що пом'якшують покарання, позицію потерпілого, згідно з якою виправлення особи можливе без позбавлення чи обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, а також позицію прокурора, висловлену в судових дебатах, який просив застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. У зв'язку з цим, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_4 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою на період іспитового строку, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.
Цивільний позов відсутній.
Процесуальні витрати слід вирішити в порядку, передбаченому ст. 124 КПК України.
Згідно з ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.09.2023 року на тимчасово вилучене майно, із забороною права на відчуження, користування та розпорядження а саме: автомобіль марки ВАЗ 21703 р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , та який вилучено з місця події, з позбавленням права відчуження, розпорядження та проведення будь яких ремонтних робіт по його відновленню накладено арешт, який підлягає скасуванню.
Рішення щодо речових доказів необхідно прийняти відповідно до статті 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом призначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з п.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки, а саме:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.09.2023 року на тимчасово вилучене майно, із забороною права на відчуження, користування та розпорядження а саме: автомобіль марки ВАЗ 21703 р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , та який вилучено з місця події, з позбавленням права відчуження, розпорядження та проведення будь яких ремонтних робіт по його відновленню - скасувати.
Речові докази:
- ВАЗ 21703 р.н. НОМЕР_1 - який було передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 постановою про зміну місця зберігання речового доказу та його передачу на відповідальне зберігання від 04.10.2023 - залишити власнику за належністю.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати на загальну суму 2 868 грн, пов'язані із залученням експертів для проведення експертиз в дохід держави.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1