Іменем України
28 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6004/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське - К»
про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат
у справі № 910/6004/23
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське - К»
до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»
про стягнення 24 803 250,73 грн,
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2025 касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - ДП «Сантрейд») залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/6004/23 залишено без змін.
Приватне сільськогосподарське підприємство «Переселенське - К» (далі - ПСП «Переселенське - К») у відзиві на касаційну скаргу надало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн та зазначило, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані відповідно до вимог процесуального законодавства.
18.08.2025 до Верховного Суду надійшла заява ПСП «Переселенське - К» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ДП «Сантрейд» судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 137 500,00 грн та докази на їх підтвердження.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2025 вирішено здійснити розгляд заяви ПСП «Переселенське - К» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/6004/23 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у заяві доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Як свідчать матеріали справи, 28.01.2019 між ПСП «Переселенське - К» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Максименко і партнери» було укладено договір про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги), відповідно до якого клієнтом доручено, а адвокатським об'єднанням прийнято на себе зобов'язання з надання професійної правничої допомоги.
01.05.2025 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 28.01.2019, відповідно до умов якої сторони погодили визначити та затвердити, що розмір оплати за годину роботи адвоката з надання правової допомоги складає 8 500,00 грн (пункт 1).
У пункті 2 додаткової угоди сторони погодили визначити, що розмір оплати за участь адвоката у судовому засіданні у справі клієнта складає 10 000,00 грн за 1 судове засідання.
Представництво інтересів ПСП «Переселенське - К» у суді касаційної інстанції здійснювалося адвокатами: Даюком О. В. на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 05.08.2024 серії АІ № 1673359 та Максименком Я. О. на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 05.08.2024 серії АІ № 1673401.
ПСП «Переселенське - К» у відзиві на касаційну скаргу ДП «Сантрейд» навело орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн.
Подавши заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ДП «Сантрейд» судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції ПСП «Переселенське - К» уточнило розмір таких витрат, який склав 137 500,00 грн та надало докази на їх підтвердження, а саме: копію додаткової угоди від 01.05.2025 № 5 до договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 28.01.2019; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 18.08.2025 № 5.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 18.08.2025 № 5, складеного Адвокатським об'єднанням «Максименко і партнери» та ПСП «Переселенське - К», у період з 01.05.2025 по 18.08.2025 адвокат надав клієнту послуги з консультування та юридичного представництва, а саме: вивчення постанови Північного апеляціного господарського суду від 24.04.2025, консультування клієнта, підготовка та відправка відзиву на касаційну скаргу (15 год) - 127 500,00 грн; участь у судовому засіданні - 10 000,00 грн.
Загальна вартість послуг наданих клієнту у рамках справи № 910/6004/23 складає 137 500,00 грн.
Верховний Суд зауважує, що ДП «Сантрейд» клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому частиною 5 статті 126 ГПК України, не заявило, а також не подало заперечення проти визначеного ПСП «Переселенське - К» розміру правової допомоги, яку воно понесло і просить стягнути.
При цьому, Верховний Суд ураховує положення частини 4 статті 13 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розглянувши наведені ПСП «Переселенське - К» у заяві обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням умов договору про надання юридичних послуг та додаткової угоди до нього, поданих ПСП «Переселенське - К» доказів на підтвердження понесення таких витрат у суді касаційної інстанції, беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також результат перегляду справи в касаційному порядку, Суд дійшов висновку, що заявлені ПСП «Переселенське - К» до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 137 500,00 грн є доведеними та обґрунтованими.
Як вже зазначалося вище, у розумінні положень статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання ДП «Сантрейд» про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечень проти визначеного ПСП «Переселенське - К» розміру правової допомоги, яку воно понесло і просить стягнути, суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви ПСП «Переселенське - К» про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ДП «Сантрейд» на користь ПСП «Переселенське - К» судових витрат на професійну правничу допомогу у заявленому останнім розмірі - 137 500,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 301, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське - К» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6004/23 задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (ЄДРПОУ 25394566) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське - К» (ЄДРПОУ 38846528) на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції 137 500,00 грн (сто тридцять сім тисяч п'ятсот гривень).
3. Доручити Господарському суду міста Києва на виконання цієї додаткової постанови видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко