26 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1128/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер Енерго Девелопмент" про ухвалення додаткового рішення в справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер Енерго Девелопмент"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 7 455 433, 10 грн,
1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто із Залізниці на користь Товариства 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд постановою від 27.06.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 910/1128/23 скасував, справу направив на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто із Залізниці на користь Товариства 62 775 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.07.2025 у справі № 910/1128/23 касаційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 910/1128/23 залишено без змін.
2. 25.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтер Енерго Девелопмент" (далі -Товариство, заявник, позивач) через систему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій (заяві) просить стягнути з відповідача на користь позивача 24 300 грн витрат на правову допомогу за представництво інтересів Товариства при розгляді справи № 910/1128/23 в суді касаційної інстанції.
3. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження у справі № 910/1128/23 позивач долучив до зазначеної заяви такі докази:
- копію договору про надання правничої допомоги від 12.12.2022 № 223;
- копію рахунку на оплату від 25.06.2025 № 470;
- копію рахунку на оплату від 23.07.2025 № 537;
- копію платіжної інструкції від 09.07.2025 № 970;
- копію платіжної інструкції від 23.07.2025 № 1004;
- копію акта наданих послуг від 09.07.2025 № 418;
- копію акта наданих послуг від 22.07.2025 № 441.
4. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2025 заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/1128/23 прийнято до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам частини 2 статті 221 та частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній з 16.07.2025.
З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, правової кваліфікації відносин сторін, без чого неможливо правильно вирішити питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та застосувати процесуального права, а також зважаючи на перебування судді-доповідача у відпустці з 04.08.2025 до 22.08.2025, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду заяви відповідача, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви Товариства в розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення належного судового захисту учасників справи.
5. 05.08.2025 Акціонерне товариство "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить відмовити заявнику в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу або задовольнити її частково з огляду на те, що:
- спір у цій справі є незначної складності, матеріали справи не містять великої кількості документів, які підлягали витребуванню та дослідженню (вивченню), на збирання та опрацювання яких адвокат потребував значних витрат часу;
- відзив на касаційну скаргу за своїм змістом аналогічний позовній заяві, апеляційній скарзі та додатковим поясненням. Нові доводи та заперечення, які були б наведені позивачем у відзиві на касаційну скаргу відсутні;
- позивач не надав суду детальний опис робіт, виконаних адвокатом на заявлену суму (24 300,00 грн).
6. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
7. Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
8. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
9. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
10. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
11. 26.06.2025, тобто ще до ухвалення Верховним Судом постанови від 22.07.2025 у справі № 910/1128/23 позивач у поданому відзиві на касаційну скаргу в цій справі заявив попередній розрахунок витрат на правничу допомогу.
Отже, в частині судових витрат у сумі 24 300 заявник дотримався вимог пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.
12. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
13. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
14. Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
15. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (аналогічні правові висновки викладено в пунктах 6.1 і 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
16. Верховний Суд установив, що на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги від 12.12.2022 № 223 у межах справи № 910/1128/23 Адвокатським об'єднанням "Кравець і партнери" було надано правничу допомогу, а саме:
- підготовка та подача відзиву на касаційну скаргу у справі № 910/1128/23;
- участь 22.07.2025 у судовому засіданні у справі № 910/1128/23.
Відповідно до пункту 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги від 12.12.2022 № 223 вартість послуг за надання правничої допомоги визначається у додатку № 1 до цього договору. З змістом додатку № 1 вартість підготовки та подачі відзиву становить від 20 000 грн, участь у судовому засіданні - від 4 300 грн.
17. Факт надання та отримання послуг підтверджується підписаними заявником та Адвокатським об'єднанням актами надання послуг від 09.07.2025 № 418 та від 22.07.2025 № 441. За надані послуги Адвокатське об'єднання виставило заявнику рахунки від 25.06.2025 № 470 та 23.07.2025 № 537. Факт оплати заявником рахунків підтверджується платіжними інструкціями від 09.07.2025 № 970 та від 23.07.2025 № 1004.
18. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
19. Водночас у пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) у подібних правовідносинах:
"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
20. Згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
21. Подані на підтвердження судових витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75- 79 ГПК України.
22. Колегія суддів зазначає, що наведеним вище висновкам Верховного Суду та наявному у матеріалах справи протоколу судового засідання від 22.07.2025 відповідають доводи заявника в частині обґрунтованості, адекватності, реальності та співмірності витрат позивача у сумі 20 000 грн, пов'язаних з підготовкою адвокатом Кравцем Р. Ю. відзиву на касаційну скаргу та участю зазначеного адвоката в судовому засіданні Верховного Суду.
23. Верховний Суд враховує, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а один і той самий адвокат (Кравець Р. Ю.) надавав правничу допомогу позивачу в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, тому був детально обізнаний з матеріалами справи. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу витраченого часу для юридичної роботи (схожий за змістом висновок викладено в пункті 4.68 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 916/2079/23).
24. У зв'язку з наведеним вище колегія суддів погоджується з доводами відповідача, зазначеними в клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги про те, що вартість заявлених Товариством до стягнення послуг (24 300 грн) є неспівмірною і значно завищеною, не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності понесених витрат на правничу допомогу, зокрема, ураховуючи те, що матеріали справи не містять великої кількості документів, які підлягали витребуванню та дослідженню (вивченню), на збирання та опрацювання яких адвокат потребував значних витрат часу.
25. Колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, згідно з якими зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу в розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
26. Враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані позивачем на обґрунтування адвокатських витрат, заперечення відповідача, беручи до уваги принципи реальності, пропорційності та розумності судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачем до стягнення загальний розмір витрат на оплату послуг адвоката (24 300,00 грн) не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), не відповідає критеріям розумності, пропорційності, співмірності та справедливості, як наслідок, наразі наявні підстави для часткового задоволення заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь заявника 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених останнім у суді касаційної інстанції, а в решті вимог заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер Енерго Девелопмент" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1128/23 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер Енерго Девелопмент" 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
В задоволенні решти вимог зазначеної заяви відмовити.
Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай