26 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/696/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео маркет" про ухвалення додаткового рішення в справі
за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
1) Золотоніської міської ради,
2) Виконавчого комітету Золотоніської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео маркет"
про визнання недійсним договору в частині та стягнення 131 666,66 грн,
1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 позов задоволено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2025 касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - прокурор) залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 925/696/24 залишено без змін.
2. 28.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Відео маркет" (далі - ТОВ "Відео маркет", Товариство, заявник, відповідач) через систему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій (заяві) просить стягнути на користь відповідача: з Черкаської обласної прокуратури 30 000 грн витрат на правову допомогу за представництво інтересів Товариства при розгляді справи № 925/696/24 в суді касаційної інстанції; із Золотоніської окружної прокуратури 12 000 грн витрат на правову допомогу за представництво інтересів Товариства при розгляді справи № 925/696/24 в суді апеляційної інстанції.
3. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного та апеляційного провадження в справі № 925/696/24 відповідач долучив до зазначеної заяви такі докази:
1) копію рахунку від 29.05.2025 № 280 на оплату авансового платежу за представництво інтересів Товариства в суді касаційної інстанції;
2) копію платіжної інструкції від 03.06.2025 № 108 про сплату 30 000 грн;
3) копію звіту від 25.07.2025 по послугам, наданим Адвокатським бюро "Володимира Луцюка" (далі - АБ "Володимира Луцюка", Бюро) за договором про надання правової допомоги від 15.10.2024 № 15/10-24 (далі - договір № 15/10-24) (далі - звіт від 25.07.2025);
4) копію акта приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2025;
5) копію клопотання від 06.02.2025 про долучення письмових документів до матеріалів справи, у т. ч. щодо витрат на правову допомогу, поданого заявником до Північного апеляційного господарського суду;
6) копію звіту від 27.12.2024 по послугам, наданим АБ "Володимира Луцюка" за договором № 15/10-24;
7) копію рахунку від 27.12.2024 № 270 на оплату правової допомоги згідно зі звітом від 27.12.2024;
8) копію виписки АТ "Райффайзен Банк" за рахунком клієнта (АБ "Володимира Луцюка") станом на 28.07.2025.
4. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2025 заяву ТОВ "Відео маркет" про ухвалення додаткового рішення в справі № 925/696/24 прийнято до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам частини 2 статті 221 та частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній з 16.07.2025.
З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, правової кваліфікації відносин сторін, без чого неможливо правильно вирішити питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та застосувати процесуального права, а також зважаючи на перебування судді-доповідача у відпустці з 04.08.2025 до 22.08.2025, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду заяви відповідача, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви Товариства в розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення належного судового захисту учасників справи.
5. 11.08.2025 Черкаська обласна прокуратура через систему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду із запереченнями проти заяви ТОВ "Відео маркет" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких (запереченнях) просить відмовити в задоволенні зазначеної заяви або задовольнити її частково з огляду на те, що:
1) заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн за участь представника відповідача в касаційному провадженні є неспівмірною, надмірною та безпідставно завищеною, адже зі звіту від 25.07.2025 вбачається, що нібито лише на ознайомлення з касаційною скаргою, аналіз її доводів, судової практики, а також підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу адвокатом було витрачено 8 годин, що не відповідає характеру спору, обсягу касаційної скарги, відсутності складної правової або фактичної проблематики цієї справи;
2) Золотоніська окружна прокуратура хоч і зазначена в складі територіального органу прокуратури, однак не має статусу розпорядника бюджетних коштів, що унеможливлює задоволення вимоги про стягнення з неї 12 000 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Оскільки позивачем обрано неналежного суб'єкта для звернення з вимогою в цій частині, то наслідком цього має бути відмова в задоволенні заяви Товариства в частині стягнення витрат саме з Золотоніської окружної прокуратури.
Щодо витрат ТОВ "Відео маркет" на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи
6. Колегія суддів, дослідивши заяву відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, яка за своїм змістом є заявою про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн, понесених під час апеляційного перегляду цієї справи, з огляду на таке.
7. Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04) і включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria") Комісія висловила думку, що термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]". У деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначене законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (рішення ЄСПЛ від 13.05.2003 у справі "Хуліо Воу Жиберт та Ель Хогар іля Мода проти Іспанії") ("Julio Bou Gibert and El Hogar Y La Moda J. A. X. A. v. Span").
8. Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 244 ГПК України (в редакції, чинній з 16.07.2025) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
9. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними в зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок викладено в пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
10. Згідно з підпунктами "б" і "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
11. Отже, суд касаційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат у справі лише в разі прийняття ним постанови про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення чи зміну остаточного судового рішення, прийнятого по суті заявлених вимог (схожі за змістом висновки викладено в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 915/86/23, від 21.03.2024 у справі № 907/628/17, від 21.10.2024 у справі № 910/16989/23, від 23.01.2025 у справі № 909/1001/23).
12. Оскільки постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2025 не змінювалися судові рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалювалося нове рішення, а було залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, тоді як зазначеним апеляційним судом за результатами скасування рішення місцевого господарського суду було ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, то на підставі частини 14 статті 129 ГПК України саме суд апеляційної інстанції як "суд, встановлений законом" має здійснювати розподіл витрат Товариства на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн, понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги ТОВ "Відео маркет" у цій справі.
13. За таких обставин колегія суддів вважає, що ТОВ "Відео маркет" помилково звернулося до Верховного Суду з клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн, яке (клопотання) мало подаватися до відповідного (апеляційного) господарського суду.
У зв'язку з відсутністю підстав для вирішення в суді касаційної інстанції питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів Товариства в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не надає оцінки доданим заявником доказам на обґрунтування понесених судових витрат з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
14. Викладене вище в сукупності свідчить про необхідність відмови в ухваленні додаткового рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн, понесених відповідачем під час апеляційного перегляду цієї справи.
15. У зв'язку з цим Верховний Суд відхиляє як передчасні та не надає правової оцінки наведеним у запереченнях доводам Черкаської обласної прокуратури про те, що Золотоніська окружна прокуратура хоч і зазначена в складі територіального органу прокуратури, однак не має статусу розпорядника бюджетних коштів, що унеможливлює задоволення вимоги про стягнення з неї 12 000 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Щодо витрат ТОВ "Відео маркет" на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним переглядом справи
16. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
17. Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
18. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
19. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
20. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
21. 09.06.2025, тобто ще до ухвалення Верховним Судом постанови від 22.07.2025 у справі № 925/695/24 відповідач у поданому відзиві на касаційну скаргу прокурора в цій справі заявив про те, що ним отримується правнича допомога на підставі договору № 15/10-24, а докази, які підтверджують розмір витрат на правову допомогу за представництво інтересів Товариства при розгляді справи в суді касаційної інстанції будуть надані додатково.
Отже, в частині судових витрат у сумі 30 000 заявник дотримався вимог пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.
22. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
23. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
24. Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
25. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (аналогічні правові висновки викладено в пунктах 6.1 і 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
26. Верховний Суд установив, що згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.1, 3.2 договору № 15/10-24, укладеного між АБ "Володимира Луцюка" (Бюро) і ТОВ "Відео маркет" (клієнт, замовник), клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов'язання надавати клієнтові правову допомогу, в тому числі представництво інтересів по справі № 925/696/24, яка перебуває на розгляді в Господарському суді міста Києва (за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури ТОВ "Відео маркет"). Правова допомога Клієнту за цим договором включає: аналіз документів, підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву (1 етап), а також у випадку необхідності і інших процесуальних документів та прийняття участі у судових засіданнях (2 етап). Вартість послуг, які зазначені в 1 етапі робіт пункту 1.2 цього договору складає 12 000 грн. Вартість послуг Бюро, які зазначені в 2 етапі робіт пункту 1.2 цього Договору розраховується за тарифом 1500 грн (без ПДВ) за 1 (одну) годину надання послуг (підготовки документів, представництва інтересів у суді).
27. 25.07.2025 АБ "Володимира Луцюка" було підготовлено для клієнта звіт про надання правової допомоги за договором № 15/10-24 і цього ж дня складено та підписано з керівником Товариства акт приймання-передачі наданих послуг, за змістом яких Бюро надало, а замовник прийняв юридичні послуги загальною вартістю 30 000 грн, оплачені авансовим платежем згідно з платіжною інструкцією від 03.06.2025 № 108, з яких: послуги з підготовки та подання відзиву на касаційну скаргу прокурора та клопотання адвоката про надання доступу до матеріалів справи через електронний суд загальною вартістю 13 500 грн (8,5 год витраченого часу); послуги з підготовки та подання інших процесуальних документів по справі (додаткових пояснень, заперечення на додаткові пояснення прокурора та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради) вартістю 10 500 грн (7 год витраченого часу); послуги з представництва інтересів Товариства в двох судових засіданнях вартістю 6000 грн (4 год витраченого часу).
28. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
29. Водночас у пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) у подібних правовідносинах:
"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
30. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 10.08.2022 у справі № 369/3817/19, від 27.04.2023 у справі № 280/4115/20 неодноразово виснував про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі в судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (такий самий висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21).
31. Зокрема в пунктах 3.45- 3.47 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 викладено такий правовий висновок:
"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні".
32. Згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Подані на підтвердження судових витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
33. Колегія суддів зазначає, що наведеним вище висновкам Верховного Суду та наявним у матеріалах справи протоколам судового засідання від 01.07.2025 і від 22.07.2025 відповідають доводи заявника в частині обґрунтованості, адекватності, реальності та співмірності витрат відповідача у розмірі 15 000 грн, пов'язаних з підготовкою адвокатом Луцюком В. В. відзиву на касаційну скаргу (обсягом лише 6 сторінок) та участю зазначеного адвоката в двох судових засіданнях Верховного Суду, до яких (витрат) заявником правомірно включено відповідні витрати часу, зумовлені очікуванням представником початку судового засідання та його тривалості, які згідно зі звітом від 25.07.2025 становили 4 год.
34. Колегія суддів зауважує, що заявлена до стягнення вартість правничих послуг є завищеною та неспівмірною з огляду на те, що доводи відзиву відповідача на касаційну скаргу ґрунтуються передусім на необхідності врахування висновку щодо застосування норми підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 зі спору, що виник з подібних правовідносин, що, в свою чергу, суттєво спрощує формування адвокатом позиції клієнта при підготовці відзиву на касаційну скаргу.
35. У зв'язку з наведеним вище колегія суддів погоджується з вміщеними в запереченнях доводами Черкаської обласної прокуратури про те, що як вартість заявлених Товариством до стягнення послуг (30 000 грн), так і обсяг витраченого адвокатом часу для їх надання є неспівмірними і значно завищеними, не відповідають критеріям реальності, розумності та співмірності понесених витрат на правничу допомогу, зокрема, ураховуючи незначний обсяг підготовленого відзиву на касаційну скаргу.
36. Колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, згідно з якими зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу в розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
37. Отже, враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані відповідачем на обґрунтування адвокатських витрат, зважаючи на обґрунтованість клопотання Черкаської обласної прокуратури про зменшення розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката (30 000 грн) не є співмірним з незначною складністю цієї справи, ціною позову та фактично виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), не повністю відповідає критеріям реальності, розумності, співрозмірності та справедливості, як наслідок, наразі наявні підстави для часткового задоволення заяви ТОВ "Відео маркет" про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення на користь Товариства з Черкаської обласної прокуратури 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, а в решті вимог заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити в ухваленні додаткового рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн, понесених під час апеляційного перегляду справи № 925/696/24.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео маркет" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 925/696/24 задовольнити частково.
Стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео маркет" 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
В задоволенні решти вимог зазначеної заяви відмовити.
Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай