13 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/372/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр-Галичина» арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр-Галичина» арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025
у справі № 921/372/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр-Галичина»
про визнання банкрутом
Товариство з обмеженою відповідальністю «Антей» (далі - ТОВ «Антей») подало до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр-Галичина» (далі - ТОВ «Агроцентр-Галичина», Боржник) у порядку вимог статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2022 відкрито провадження у справі № 921/372/22 про банкрутство ТОВ «Агроцентр-Галичина», введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником його майна арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича (далі - Винниченко Ю. В.).
Тією ж ухвалою від 09.11.2022 Господарський суд Тернопільської області визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Антей» до Боржника в сумі 9 356 800,45 грн (з них: 2 700 000,00 грн основного боргу, 5 800 893,57 грн процентів за користування грошовими коштами, 855 906,86 грн інфляційних нарахувань, 140 352,02 грн витрат зі сплати судового збору під час звернення із позовною заявою; 24 810 грн судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство) та відхилив вимоги у розмірі 58 500 грн авансування винагороди арбітражного керуючого.
За результатом апеляційного перегляду ухвали від 11.01.2023 у цій справі, постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 ухвалено визнати додаткові кредиторські (грошові) вимоги ТОВ «Антей» на загальну суму 12 426 055,50 грн, визначено черговість задоволення грошових вимог.
31.05.2023 Господарським судом Тернопільської області постановлено ухвалу про визнання грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області) до Боржника в сумі 551 932,52 грн та визначення черговості задоволення грошових вимог.
За результатами попереднього засідання, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2023 зобов'язано розпорядника майна включити визнані вимоги, а саме додаткові кредиторські (грошові) вимоги ТОВ «Антей» на загальну суму 12 426 055,50 грн та грошові вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області відносно Боржника в сумі 551 932,52 грн.
Постановою від 05.07.2023 у справі № 921/372/22 Господарський суд Тернопільської області припинив процедуру розпорядження майном Боржника, визнав ТОВ «Агроцентр-Галичина» банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
Короткий зміст заяви у справі про банкрутство
15.03.2024 ліквідатор ТОВ «Агроцентр-Галичина» подав до господарського суду клопотання (з урахуванням уточнень) про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника на його керівника - ОСОБА_1 на підставі вимог частини шостої статті 34 КУзПБ та стягнення з останнього на користь Боржника 22 504 912,51 грн.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
В обґрунтування поданих клопотань ліквідатор зазначав, що відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) розмір статутного капіталу ТОВ «Агроцентр-Галичина» (код ЄДРПОУ 37556849) складає 1 000,00 грн.
Виконуючи свої повноваження, ліквідатор звертався із запитами до фінансово-кредитних установ та ГУ ДПС у Тернопільській області, з метою отримання інформації про рух коштів на рахунках Боржника.
У відповідь на такі звернення, АТ «Кредобанк», АТ «Приватбанк», АТ «Укргазбанк» надали інформацію про рух грошових коштів на рахунках божника, а ГУ ДПС у Тернопільській області - фінансову звітність боржника за період 2013 - 2018 років.
Із зазначених відомостей вбачається, що останнім роком активної операційної діяльності боржника був 2017 рік, а у 2018 році її остаточно припинено.
Ліквідатором ТОВ «Агроцентр-Галичина» проведено аналіз фінансово - господарського стану Боржника, в тому числі щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрута чи доведення до банкрутства за період з 2016 року до 2018 року (надалі - фінансовий аналіз).
За результатами проведеного фінансового аналізу, ліквідатором стверджено про наступне:
- значний від'ємний результат показника поточної платоспроможності свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства;
- фінансовий стан боржника характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог можливо не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури;
- не виявлено ознак фіктивного банкрутства;
- вбачаються ознаки дій з доведення до банкрутства, оскільки аналіз фінансової звітності Боржника показав, що станом на 31.12.2018 відбулись значні зміни показників забезпечення зобов'язання боржника всіма його активами, забезпечення зобов'язання Боржника його оборотними активами та розміру чистих активів - у бік зменшення. Також керівними особами товариства було виведено у вигляді готівкових коштів 3,4 млн. грн, не було вчинено дій, спрямованих для повернення дебіторської заборгованості, що у досліджуваний період збільшилася майже втричі і склала на кінець періоду 29,8 млн грн;
- відсутність власних оборотних засобів свідчить про неможливість погашення поточних боргів, задоволення поточних зобов'язань;
- станом на 31.12.2018 задоволення вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування процедури банкрутства.
За результатами аналізу відомостей із Автоматизованої системи виконавчого провадження, ліквідатором окремо зазначено, що у досліджуваний період і до 15.03.2024 щодо боржника відкрито ряд виконавчих проваджень: № НОМЕР_1, стягувач: Фермерське господарство «Лім»; № № НОМЕР_2, НОМЕР_2, НОМЕР_2, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Білоцерківський завод препаративних форм»; № НОМЕР_3, стягувач: ТОВ «Лексвінхаус»; НОМЕР_4, стягувач: ТОВ «Два агро Україна»; НОМЕР_5, стягувач: СГ ТОВ «Терра»; № № НОМЕР_6, НОМЕР_7, стягувач: Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ); НОМЕР_8, стягувач: ТОВ «Агріклаб»; № НОМЕР_9, стягувач: ТОВ «Аграрна Індустріальна Компанія».
Тому, станом на 31.12.2018, і надалі мала місце ситуація, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призвело б до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Інформація Реєстру щодо юридичної особи Боржника вказує на те, що починаючи з 13.03.2018 його засновником та керівником був ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1).
У заяві ліквідатор зазначав, що 21.10.2019 набрав чинності КУзПБ, відповідно до частини шостої статті 34 якого боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У судовому засіданні 30.01.2025 ліквідатором конкретизовано, що станом на грудень 2018 року в Автоматизованій системі виконавчого провадження була інформація про чотири виконавчих провадження: № НОМЕР_1 (на суму стягнення 1 147 683,97 грн); № НОМЕР_10 (на суму стягнення 2 682,59 грн); № НОМЕР_3 (на суму стягнення 1 234 658,71 грн); № НОМЕР_11 (на суму стягнення 346 775,33 грн).
Посилаючись на зміст Зведеного балансу за 2016-2018 роки, Звіту про фінансові результати за 2016-2018 роки форми №1-м та даних податкової служби ТОВ «Агроцентр-Галичина», ліквідатор у судовому засіданні 30.01.2025 звернув увагу на існування на кінець 2018 року у Боржника: 67 426 200 млн грн поточних зобов'язань та чистого прибутку «-» 15 207 000 млн грн.
Також у судовому засіданні 30.01.2025 ліквідатором зазначено, що при сукупності таких обставин, на кінець грудня 2018 року ОСОБА_1 , виконуючи повноваження керівника Боржника, повинен був звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агроцентр-Галичина».
Згідно з поясненнями ліквідатора вимоги ініціюючого кредитора у справі №921/372/22 базувалися на існуванні невиконаних грошових зобов'язань Боржника за рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2017 у справі № 921/541/17-г/4, у тому числі про стягнення боргу за договором № 38К від 28.03.2014, яке залишилось невиконаним.
У межах справи №921/372/22 судом розглянуто вимоги лише двох кредиторів, які ініціювали звернення до суду з такими вимогами.
При цьому, станом на грудень 2018 року, стягувач за рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/541/17-г/4 та ГУ ДПС у Тернопільській області не звертались до органів примусового виконання рішень з метою виконання своїх вимог.
Управлінням державної реєстрації Тернопільської міської ради надано суду письмову відповідь №2506/28-02 від 13.12.2024, до якої долучено копії документів про призначення (звільнення) керівників ТОВ «Агроцентр-Галичина», а саме:
- протокол № 15/1-2 загальних зборів ТОВ «Агроцентр-Галичина» від 22.01.2015 та наказ № 2к від 26.01.2015 про призначення на посаду директора ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 );
- протокол №03/18-1 загальних зборів ТОВ «Агроцентр-Галичина» від 06.03.2018 про звільнення з посади директора ОСОБА_2 та про призначення на посаду директора ОСОБА_1 .
Управлінням державної реєстрації Тернопільської міської ради у своїй відповіді звернуто увагу на те, що згідно з відомостями Реєстру станом на 13.12.2024 директором ТОВ «Агроцентр-Галичина» є ОСОБА_1 .
Оскільки відповідно до даних Реєстру керівником ТОВ «Агроцентр-Галичина» з 13.03.2018 був ОСОБА_1 , а фінансовий стан Боржника станом на 31.12.2018 характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, ліквідатор дійшов висновку про наявність підстав для покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності з виконання грошових зобов'язань Боржника та стягнення коштів в сумі 22 504 912,51 грн.
Судами встановлено, що підставою для ухвалення рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2017 у справі №921/541/17-г/4 про задоволення позову був встановлений судом у зазначеній справі факт поставки ТОВ «Антей» (кредитором у справі № 921/372/22) у період з 28.03.2014 до 03.11.2014 Боржнику (ТОВ «Агроцентр-Галичина») на виконання умов договору № 38К товару на загальну суму 8 512 750,03 грн, строк оплати якого, відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього, визначено до 01.10.2014.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2017 у справі №921/541/17-г/4, яке набрало законної сили 30.12.2017, позов задоволено.
З наведеного суди з'ясували, що грошові зобов'язання Боржника виникли перед ТОВ «Антей» ще з 2014 року, підтверджені судовим рішенням від 19.12.2017.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду директора Боржника починаючи з 13.03.2018, тоді як ліквідатором у справі проведено аналіз і обґрунтування виникнення ознак неплатоспроможності за період з 2016 по 2018 роки, станом на 31.12.2018.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 921/372/22, у задоволенні клопотання ліквідатора Боржника Винниченка Ю. В. про покладення на керівника ТОВ «Агроцентр-Галичина» ОСОБА_1 солідарної відповідальності з виконання грошових зобов'язань Боржника та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агроцентр-Галичина» 22 504 912,51 грн відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що загроза неплатоспроможності Боржника мала місце до того як ОСОБА_1 став його директором, так і протягом 2018 року, однак діючий на той момент Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) не містив приписів щодо місячного строку для звернення керівника боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, як і не містив наслідків не звернення із такою заявою, що вказує про помилковість тверджень ліквідатора щодо наявності підстав для застосування до керівника Боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до частини шостої статті 34 КУзПБ.
Апеляційний господарський суд погодився з наведеним висновком суду першої інстанції, у звязку з чим констатував правомірність відмови у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «Агроцентр-Галичина» про покладення на керівника Боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Ліквідатор ТОВ «Агроцентр-Галичина» арбітражний керуючий Винниченко Ю.В. (скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 921/372/22, ухвалити нове рішення, яким клопотання ліквідатора про покладення на керівника ТОВ «Агроцентр-Галичина» солідарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника задовольнити.
Касаційну скаргу ліквідатор мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм частини шостої статті 34 КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених [висновків] у постановах від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 11.04.2023 у справі № 910/15018/19:
За змістом наведених у скарзі доводів скаржник стверджує про невірне застосування норм матеріального права через порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм з підстав залишення поза увагою обставин того, що:
- засновник Боржника - з 21.11.2017 по нині - ОСОБА_1;
- ухвала Господарського суду Тернопільській області від 15.11.2023 (якою зобов'язано ОСОБА_1, який був керівником Боржника до відкриття ліквідаційної процедури, передати ліквідатору Боржника за актом приймання-передачі печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, техніку, зареєстровану за Боржником в кількості семи одиниць, бухгалтерську та іншу документацію Боржника; надати вичерпний перелік майна, що належить Боржнику на праві приватної власності тощо) до цього часу керівником/засновником Боржника не виконана;
- починаючи з 2018 року і до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника мало місце погіршення фінансового стану Боржника, яке саме в цей період відбувалося не у зв'язку із його господарською діяльністю, а у зв'язку з постійним збільшенням фактичної кредиторської заборгованості, термін сплати якої настав, у зв'язку з винесенням судових рішень, видачі судових наказів, пред'явлення останніх до виконання та відкриття щодо Боржника виконавчих проваджень;
- станом на дату набрання чинності КУзПБ 21.10.2019 мала місце ситуація, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призвело б до неможливості виконання грошових зобов'язань Боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
11.06.2025 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ліквідатора ТОВ «Агроцентр-Галичина».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 для розгляду касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В.
Ухвалою від 15.07.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ «Агроцентр-Галичина» Винниченка Ю. В. на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 921/372/22; призначив касаційну скаргу до розгляду на 13.08.2025 о 10:30.
Ухвалою від 12.08.2025 Верховний Суд задовольнив заяву ліквідатора ТОВ «Агроцентр-Галичина» Винниченка Ю. В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 13.08.2025 взяв участь ліквідатор ТОВ «Агроцентр-Галичина» арбітражний керуючий Винниченко Ю. В., який надав пояснення щодо суті доводів поданої ним касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом касаційного дослідження є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви ліквідатора про визнання колишнього керівника Боржника таким, що порушив вимоги частини шостої статті 34 КУзПБ, та застосування до нього солідарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
КУзПБ визначає особливі підстави та порядок покладення солідарної відповідальності на виконавчі органи (одноосібний орган - керівника) юридичної особи-боржника, щодо якої здійснюється судова процедура банкрутства.
Так, за приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).
Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника.
Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
Зазначене дає підстави для висновку про те, що застосуванням «солідарної відповідальності» законодавець стимулює виконання боржником обов'язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов'язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини перша, друга статті 34, частина шоста статті 39 КУзПБ).
При цьому задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог за рахунок солідарної відповідальності керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник, не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника у бік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.
Беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю під час здійснення процедур банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника/органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Верховний Суд звертає увагу, що закон визначає суб'єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, суб'єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності, є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.
Визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - членів органів управління боржника) суб'єктом солідарної відповідальності узгоджується з положеннями частини першої статті 92 ЦК України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов'язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов'язку.
За змістом положень частини шостої статті 34 КУзПБ порушення, яке є умовою покладення солідарної відповідальності, є допущене керівником боржника (а з 20.03.2023 - органами управління боржника) порушення місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Такими іншими випадками можна б було вважати, зокрема, визначений законом припис частини третьої статті 110 ЦК України - якщо вартості майна юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Верховний Суд зауважує, що загроза неплатоспроможності боржника і визначається недостатньою вартістю майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів. Тому для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Момент виникнення такого обов'язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об'єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
Своєчасне, з дотриманням вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ подання боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є запорукою раціонального та справедливого розподілення активів боржника, якого за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності) боржника виявилося недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Належне (об'єктивне) визначення загрози неплатоспроможності боржника дає змогу уникнути як необґрунтованого відкриття за заявою боржника провадження у справі про банкрутство (з виключенням відповідного суб'єкта господарювання із звичайного господарського обороту), так і порушення прав кредиторів через несвоєчасне ініціювання боржником такої справи, приховання неплатоспроможності боржника тощо.
Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку. При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.
Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
При цьому фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами. Також доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.
Якщо звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов'язання перед кредиторами) або якщо внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились/не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов'язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо), - Суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника.
За змістом абзацу другого статті 34 КУзПБ передумовою для звернення кредиторів своїх вимог щодо зобов'язань боржника до суб'єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) є розглянуте та вирішене судом питання порушення керівником/органами управління боржника вимог щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності із встановленням судом такого порушення та зазначення про це у відповідній ухвалі.
Такий порядок означає, що і встановлення відповідного порушення, і вирішення спору про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб'єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) зі стягненням з нього суми цієї відповідальності здійснюються судом в одному судовому провадженні за відповідним зверненням кредитора/кредиторів.
Отже, стягнення коштів із керівника/члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси. При цьому Суд враховує, що арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Тому відповідно до тлумачення виразу «подальше звернення кредиторів своїх вимог» у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.
З матеріалів цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено (як зазначалось вище в описовій частині цієї постанови), що загроза неплатоспроможності боржника мала місце до того як ОСОБА_1 став директором Боржника, а також те, що діючий на той момент Закон про банкрутство не містив приписів щодо місячного строку для звернення керівника боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, як і не містив наслідків не звернення із такою заявою.
Також попередніми судовими інстанціями, з покликанням на правові висновки Верховного Суду у постановах від 27.07.2022 у справі № 902/1023/19, від 09.03.2024 у справі № 904/6900/20 та від 27.11.2024 у справі № 904/6740/20, враховано таке.
Закон про банкрутство, який втратив чинність із введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ та який також містив умови, за яких боржник був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п'ята статті 11 та статті 95 цього Закону) передбачав солідарну відповідальність, але за інше порушення - у разі недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з частиною першою статті 95 Закону про банкрутство (частина шоста статті 95 цього Закону).
Водночас вказаний Закон не містив положень про відповідальність за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
Тобто, в Законі про банкрутство були відсутні положення щодо солідарної відповідальності керівника боржника у разі не звернення його до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.
Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності положення КУзПБ не передбачають.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (див. висновок щодо застосування частини першої статті 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15).
Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши на підставі наявних у справі доказів, що загроза неплатоспроможності боржника мала місце до того як ОСОБА_1 став директором Боржника, а також те, що діючий на той момент Закон про банкрутсво не містив приписів щодо місячного строку для звернення керівника боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, як і не містив наслідків не звернення із такою заявою, проте, дійшли правильних висновків про відсутність підстав для застосування до керівника Боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до вимог частини шостої статті 34 КУзПБ.
Подібний висновок щодо неможливості застосування частини шостої статті 34 КУзПБ до оцінки подій (обставин загрози неплатоспроможності), що мали місце до введення в дію КУзПБ, викладений у постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 902/1023/19, від 09.03.2024 у справі № 904/6900/20, від 27.11.2024 у справі № 904/6740/20.
Водночас доводи касаційної скарги ліквідатора Боржника не містять вказівки на необхідність відступу від зазначених вище висновків Верховного Суду, натомість зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
Зважаючи на викладене, Верховний Суд не здійснює правового аналізу доводів скаржника щодо наданої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі, відтак, з урахуванням встановлених судами обставин, погоджується з висновком щодо недоведення ліквідатором Боржника наявності правових підстав для притягнення колишнього керівника Боржника до солідарної відповідальності.
Таким чином, у касаційного суду відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень попередніми судовими інстанціями було неправильно застосовано приписи частини шостої статті 34 КУзПБ та не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням, а оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалювалися за інших фактичних обставин.
З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Інших порушень норм процесуального права, які є підставами для обов'язкового скасування оскарженого судового рішення (частина перша статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
Ураховуючи наведені вище мотиви та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ліквідатора Боржника та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр-Галичина» арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 921/372/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. І. Картере