27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2728/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду касаційної скарги Приватного підприємства "Золота Нива 1"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Тарасова І.В., судді: Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.)
від 15.05.2025
у справі № 922/2728/21
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", Лозівської районної державної адміністрації Харківської області
про визнання недійсним внесення до статутного фонду товариства земельної частки (паю), визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" та до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним пункту 173 статті 54 установчого договору нової редакції від 28.07.2000 та пункту 173 статті 26 статуту нової редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" від 28.07.2000, що стосуються визнання померлої матері позивача ОСОБА_2 засновником вказаного товариства та визнання внесення земельної частки (паю) серія ХР № 0089901 до статутного фонду товариства незаконним; визнання недійсним державного акта на земельну ділянку серія ЯК № 249489 від 18.06.2012, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на земельну ділянку площею 6,3251 га, кадастровий номер 6324581000:15:000:0024, на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 18 від 23.01.2012, скасування реєстраційного запису в Книзі записів реєстрації державних актів на права власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 18.06.2012 № 632450002000001.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі №922/2728/21 позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 173 статті 54 установчого договору нової редакції від 28.07.2000 та пункт 173 статті 26 статуту нової редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" від 28.07.2000, що стосуються визнання померлої матері позивача ОСОБА_2 засновником вказаного товариства та визнано внесення земельної частки (паю) серія ХР № 0089901 до статутного фонду товариства незаконним. В решті позову відмовлено.
Приватне підприємство "Золота Нива 1", як особа, що не брала участь в розгляді справи, проте вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси або обов'язки, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просив це рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Золота Нива 1" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21 задоволено. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Золота Нива 1" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21.
Верховний Суд постановою від 24.07.2025 касаційну скаргу Приватного підприємства "Золота Нива 1" задовольнив частково, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі №922/2728/21 змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови від 24.07.2025. В решті ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 залишив без змін.
До прийняття Верховним Судом постанови, позивачем ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу було зазначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, одночасно зазначено, що докази понесення витрат будуть подані в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
ОСОБА_1 , в межах встановлених процесуальним законом строків, звернувся до Верховного Суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №922/2728/21, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Золота Нива 1" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п'ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанцій заявником надано:
- копію договору про надання правової допомоги від 22.04.2025, укладеного між адвокатом Чернишовою О.Ю. та ОСОБА_1., предметом якого є надання правової (правничої) допомоги у справі № 922/2728/21, в тому числі і у Верховному Суді;
- копію додатку №2 до договору, в якому сторони погодили фіксований розмір гонорару, із розрахунку: складення відзиву на касаційну скаргу по справі 922/2728/21 - 5 000,00 грн;
- копію акта виконаних робіт від 25.07.2025, відповідно до якого роботи виконані на суму 5 000,00 грн, в обсязі: складення відзиву на касаційну скаргу по справі 922/2728/21 - 5 000,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу у справі позивачу надавала адвокат Чернишова О.Ю., повноваження якої підтверджуються ордером серії АХ №1273930, та якою готувався відзив на касаційну скаргу Приватного підприємства "Золота Нива 1" у справі №922/2728/21.
Від Приватного підприємства "Золота Нива 1" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, мотивоване тим, що поданий позивачем договір про надання правової допомоги не є належним та допустимим доказом надання правничої допомоги у справі № 922/2728/21; подані позивачем докази не відповідають вимогам статті 126 та частині восьмій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а вартість послуг адвоката є неспівмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлений позивачем до компенсації розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим.
Отже, враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження судових витрат, зважаючи на фактичний об'єм послуг, наданих ОСОБА_1., клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги Приватного підприємства "Золота Нива 1", а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також результати перегляду справи в касаційному порядку, Суд вважає, що витрати у заявленому розмірі 5 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що доведені документально.
При цьому, колегія суддів зазначає, що визначений гонорар не є очевидно завищеними, не викликає обґрунтованих сумнівів щодо своєї реальності, а доводи підприємства щодо цього є декларативними.
Водночас Верховний Суд враховує, що підприємство у своїх запереченнях не доводить з наведенням відповідного мотивування неспівмірність суми витрат позивача на правничу допомогу зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, а лише обмежилося загальним доводом, що вартість послуг з надання професійної правничої допомоги є явно завищеною.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .
Доводи підприємства, що позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг) також відхиляються Судом, оскільки позивачем надано акт виконаних робіт, з якого вбачається, що правова допомога полягала саме у складенні відзиві на касаційну скаргу, який був поданий до суду касаційної інстанції.
Щодо доводів про неналежність договору про надання правової допомоги, то їх колегія відхиляє, оскільки доказів про визнання вказаного договору недійсним підприємством не надано, а встановлення його невідповідності вимогам Закону, не є предметом розгляду в межах цього провадження.
Також Суд враховує, що постановою Верховного Суду від 24.07.2025, зокрема, хоча і було частково задоволено касаційну скаргу Приватного підприємства "Золота Нива 1" та змінено мотивувальну частину ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 922/2728/21, проте не з підстав викладених у вказаній касаційній скарзі.
При цьому Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №922/2728/21 задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Золота Нива 1" (64333, Харківська область, Ізюмський район, село Забавне, вул. Харківська, буд. 1, ЄДРПОУ 33897138) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 000,00 (п'ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець