25 серпня 2025 року Справа № 926/1958/25
За позовом Чернівецької міської ради
до Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 266405,39 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від позивача - Кифірюк А.В., Лелюк Х.М.
від відповідача - Пустовіт І.Я.
Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 266405,39 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2025 року справу №926/1958/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 17 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07 липня 2025 року.
23 червня 2025 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд» направила до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №2576), яку судом задоволено.
03 липня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заяву про відкладення розгляду справи (вх. №2190) у зв'язку із участю адвоката у іншому судовому засідання по справі №926/1964/24, яке розглядається Західним апеляційним господарським судом.
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року відкладено підготовче засідання на 28 липня 2025 року.
14 липня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№2836), яку судом задоволено.
15 липня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду клопотання (вх.№2348) про зупинення провадження у справі №926/1958/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №725/5945/25.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що ухвалою від 08 липня 2025 року Чернівецьким районним судом міста Чернівці відкрито провадження у справі №725/5949/25 за позовом Абзалєєвої Ірини Іванівни до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення та державної реєстрації земельної ділянки.
Підставою для стягнення у справі №926/1958/25 з Фізичної-особи підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю є рішення Чернівецької міської ради, прийняте 25 січня 2024 року №1623 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель", яким внаслідок проведеної інвентаризації, сформовано земельну ділянку комунальної власності за адресою: вул. Українських добровольців, буд.10, площею 0,1908 га, кадастровий номер7310136600:27:003:0033.
На думку відповідача правомірність рішення Чернівецької міської ради від 25 січня 2024 року №1623 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" в частині пункту 1 додатку до рішення напряму пов'язана з правомірністю стягнення з Фізичної особи-підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, що є підставою для зупинення провадження у справі №926/1958/25.
22 липня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду додаткові пояснення у справі (вх.2964) до яких позивачем долучено докази.
23 липня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заперечення на заяву про зупинення провадження у справі (вх.2965).
Заперечуючи проти зупинення провадження у справі, позивач вказує, що земельна ділянка, яка є предметом користування, зареєстрована в Державному земельному кадастрі, її статус як об'єкта цивільних прав підтверджений документально. Скасування реєстрації, навіть у майбутньому (на яке тільки претендує відповідач), не впливає на обов'язок сплатити кошти за фактичне користування вже сформованою ділянкою у відповідному періоді.
Далі позивач зазначає, що у даній справі йдеться про відшкодування безпідставно збережених коштів за користування вже сформованою та зареєстрованою земельною ділянкою. У цивільній справі відповідач оспорює правомірність формування та державної реєстрації земельної ділянки, однак станом на дату подання позову та протягом усього періоду, за який заявлено вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів, державна реєстрація земельної ділянки була чинною.
Також позивач вказує, що посилання представника відповідача на існування цивільного позову не є належним обґрунтуванням об'єктивної неможливості розгляду справи №926/1958/25. Згідно з усталеною позицією Верховного Суду, оспорення дій щодо формування чи реєстрації земельної ділянки саме по собі не унеможливлює розгляд позову про грошові вимоги за її використання.
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року постановлено: продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів; відкласти підготовче засідання на 25 серпня 2025 року; відповідачу надати суду копію рішення Чернівецької міської ради від 25 січня 2024 року №1623 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель", а також докази того, що Чернівецьким районним судом міста Чернівці порушено провадження у справі №725/5945/25 з підстав скасування вищезазначеного рішення - до наступного судового засідання; відкласти розгляд клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№ 1724 від 15 липня 2025 року) - до наступного судового засідання; відкласти розгляд питання про долучення додаткових пояснень позивача у справі (вх.2964 від 22 липня 2025 року) - до наступного судового засідання.
25 серпня 2025 року, під час судового засідання, представник відповідача подала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№3418), які подаються стороною по справі на виконання вимог ухвали суду від 28 липня 2025 року.
Представники позивача у судовому засіданні 25 серпня 2025 року просили суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення від 22 липня 2025 року разом з долученими доказами, а також заперечили проти поданої відповідачем заяви про зупинення провадження.
Представник відповідача у судовому засіданні 25 серпня 2025 року просила суд зупинити провадження до набрання законної сили судовим рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівці у справі №725/5945/25.
Щодо клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№ 1724 від 15 липня 2025 року) суд зазначає наступне.
Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №428108641 від 22 травня 2025 року, 04 липня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності (10/100 часток) на нерухове майно, а саме: нежитлова будівля-майстерня літ Д, площею 174,90 кв.м., яке розміщене у АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 листопада 2023 року НВ-1400200732023, земельна ділянка з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033 по вул. Білоруська, 10, м. Чернівці має цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Дата державної реєстрації земельної ділянки - 15 листопада 2023 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 01 червня 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ПоділляЗемЦентр».
Рішенням 41 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 25 січня 2024 року №1623 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель. Згідно з витягом Додатку №1 до вказаного рішення зазначено земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, площею 0,1908 га в м. Чернівці по вул. Білоруська, 10, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Отже земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі № 922/3463/19.
Згідно з статтями 13,14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
У відповідності до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Як передбачено пунктом а) частини 2 статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.
Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками (абзаци 1-3 частини 2 статті 20 Земельного кодексу України).
За змістом пункту 3 частини 5 статті 186 Земельного кодексу України, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до пункту а) частини 1 статті 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (пункт к) частини 2 статті 25 Закону України «Про землеустрій»).
У відповідності до частин 1-3 статті 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Підсумовуючи, процедура та вимоги при формуванні земельної ділянки визначено законами України та підзаконними нормативно правовими актами.
Судом встановлено, що позивач володіє повноваженнями для інвентаризації земель в межах міста Чернівці.
Так, спірна земельна ділянка за адресою вул. Білоруська, 10, м. Чернівці сформована та зареєстрована 15 листопада 2023 року з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, площею 0,1908 га.
Доказів реєстрації права власності за Чернівецькою міською радою на спірну земельну ділянку в матеріалах справи відсутні.
Доказів наявності договірних відносин між сторонами по справі щодо оренди спірної земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача суду не надано.
Доказів звернення відповідача до Чернівецької міської ради із заявою про укладення договору оренди з моменту набування відповідачем права власності, або ж з моменту реєстрації земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.
Доказів звернення відповідача до Чернівецької міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для обслуговування вищевказаного нежитлової будівлі-майстерні відповідачем не надано.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Умовами застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Пунктом 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.
Як неможливість розгляду зазначеної справи потрібно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у постановах від 13 травня 2021 року у справі № 917/349/20, від 10 вересня 2019 року у справі № 922/1962/17 і від 17 грудня 2019 року у справі № 917/131/19.
Враховуючи приписи пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Розумний строк судового розгляду є невід'ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 ЄКПЛ. При тлумаченні поняття «розумні строки» ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.
За частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належить до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною третьою цієї ж статті.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 01 березня 2024 року у справі № 910/17615/20 виснував, що: «по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Відповідно до частини 4, частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Враховуючи те, що процедура формування земельної ділянки встановлена законом, у даному випадку відсутня об'єктивна неможливість розгляду справи №926/1958/25, оскільки преюдиційне значення при вирішенні господарського спору справа №725/5945/25 не матиме.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (вх. №2348 від 15 липня 2025 року).
Представник позивача у судовому засіданні 25 серпня 2025 року просила суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення від 22 липня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем до письмових пояснень (вх. №2964 від 22 липня 2025 року) було долучено нові докази про які не зазначено у першій заяві по суті.
Відповідно до частини 3-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Пропуск процесуального строку - є юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Приписами частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не подав до суду клопотання про поновлення процесуального строку та не зазначив про причини, які зумовити пропуск строку.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо долучення письмових пояснень (вх. №2964 від 22 липня 2025 року) до матеріалів справи та відмови у прийняті і долученні доказів приєднаних до вказаних письмових пояснень.
Отже, задля надання можливості сторонам по справі реалізувати свої процесуальні права та відповідно до вимоги частини 1 статті 2 ГПК України, згідно якої завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, керуючись статтями 177, 181, 182, 183, 202, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання представника Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про зупинення провадження у справі (вх.№2348 від 15 липня 2025 року) - відмовити.
2. Відкласти підготовче засідання на 15 вересня 2025 року о 10 годині 00 хвилин. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 2.
3. Роз'яснити сторонам по справі, що з урахуванням наявних відомостей про те, що їх представник не має можливості взяти участь в судовому засіданні, останні не обмежені у праві взяти участь у судовому засіданні особисто (керівник) або уповноважити на це іншу особу.
4. Копію ухвали направити сторонам по справі.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя Олександр ТИНОК