58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
25 серпня 2025 року Справа № 926/2296/25
За позовом Житомирського обласного центру зайнятості в особі Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
про стягнення коштів в сумі 9 745,00 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін: не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Житомирський обласний центр зайнятості в особі Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про стягнення коштів в сумі 9 745,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 27 квітня 2023 року по 12 жовтня 2023 року та з 11 червня 2024 року по 31 липня 2024 року перебував на обліку в Овруцькому управлінні Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості як безробітний, який на момент звернення із заявами про надання статусу безробітного 27 квітня 2023 року та 11 червня 2024 року не належав до категорії зайнятого населення, у тому числі не отримував пенсію.
Реєстрація безробітного в Овруцькому управлінні Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості припинена з 31 липня 2024 року, у зв'язку з поданням безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 240/15157/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02 березня 2023 №063550000410 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути питання про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 240/15157/23 ОСОБА_1 призначено пенсію з 23 лютого 2023 року.
У зв'язку з неправомірними діями відповідача в частині відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 , які призвели до невірного нарахування та виплати допомоги по безробіттю, позивач звернувся з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2025 року, судову справу № 926/2296/25 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04 серпня 2025 року.
30 липня 2025 року через систему “Електронний суд» надійшов відзив відповідача на позов, в якому останній заперечує позовні вимоги в повному обсязі.
У вказаному відзиві представник відповідача вказує, що у резолютивній частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду № 240/15157/23 на Головне управління не покладено жодних зобов'язань щодо відшкодування коштів або завданої шкоди відносно інших осіб, в т.ч. Центр зайнятості.
Крім цього представник зауважує, що позивачем не підтверджено належними документами з посиланням на конкретні факти та доказами, що йому завдано органом Пенсійного фонду майнову шкоду.
Відповідач зазначає, що заявлена до стягнення сума сплачена добровільно (виплачена як допомога по безробіттю у зв'язку з наданням статусу безробітного), що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої Головним управлінням Центру зайнятості, та відсутність підстав для повернення коштів.
Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 926/2296/25; призначено справу до розгляду по суті на 25 серпня 2025 року.
12 серпня 2025 року через систему “Електронний суд» надійшла відповідь позивача на відзив, в якому представник зазначає, що пенсію за віком було призначено ОСОБА_1 за результатами розгляду справи № 240/15157/24. На переконання позивача, правопорушення було усунуте відповідачем тільки після звернення ОСОБА_1 за поновленням свого порушеного права до суду.
Отже витрати позивача - прямий наслідок протиправної поведінки відповідача, яка встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/15157/24, а відтак повторного з'ясування дана обставина не потребує.
Позивач виплачуючи допомогу по безробіттю, просто виконував свою пряму функцію, яка полягає у соціальному та матеріальному забезпеченні особи на випадок безробіття, в той час як відповідач не виконав обов'язку, покладеного на нього державою.
Сторони явку належних представників в судове засідання 25 серпня 2025 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
При цьому, відповідач у своєму відзиві просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у судовому засіданні за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з пункту 1, 2 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення», безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.
Як вбачається з персональної картки № 065224061100007, ОСОБА_1 з 27 квітня 2023 року по 12 жовтня 2023 року та з 11 червня 2024 року по 31 липня 2024 року перебував на обліку в Овруцькому управлінні Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості як безробітний, який на момент звернення із заявами про надання статусу безробітного 27 квітня 2023 року та 11 червня 2024 року не належав до категорії зайнятого населення у розумінні статті 43 Закону України “Про зайнятість населення», у тому числі не отримував пенсію.
11 червня 2024 року ОСОБА_1 було надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до наказу від 11 червня 2024 року № НТ240611 та наказу від 12 червня 2024 року №НТ240612.
Згідно довідки Житомирського обласного центру зайнятості № 3014/09.03.2024 від 19 вересня 2024 року, сума виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 12 червня 2024 року по 30 липня 2024 року складає 9 745,00 грн.
Реєстрація безробітного в Овруцькому управлінні Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості припинена з 31 липня 2024 року у зв'язку з поданням безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг.
Прийняті рішення Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості щодо безробітного ОСОБА_1 (ПК №065224061100007) підтверджені витягом із наказів, що наявний в матеріалах справи.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №240/15157/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02.03.2023 №063550000410 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30.05.1996 по 09.09.1997, з 01.01.2004 по 31.12.2007 та повторно розглянути питання про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". .
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі №240/15157/23 ОСОБА_1 призначено пенсію з 23 лютого 2023 року, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Житомирській області.
Згідно наказу Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості №45 від 17 вересня 2024 року та, на підставі акта № 82 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 09 вересня 2024 року, яким встановлено факт призначення пенсії ОСОБА_1 з 23 лютого 2023 року у зв'язку з набранням законної сили рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №240/15157/23, прийнято рішення щодо повернення коштів, які були нараховані та виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за період з 12 червня 2024 року по 30 липня 2024 року в сумі 9 745,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з листом № 1356 від 20 травня 2025 про необхідність повернення коштів в сумі 9 745,00 грн, виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня отримання листа.
Відповідач своїм листом відхилив вимогу позивача як таку, що суперечить нормам ст.1166 ЦК України, кошти в добровільному порядку не повернув.
За наведених обставин, з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивач звернувся з даним позовом до суду.
За приписами пункту 1 частини 1, частини 2 статті 43 Закону України “Про зайнятість населення», статусу зареєстрованого безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.
Пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України “Про зайнятість населення» унормовано, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі припинення реєстрації безробітного відповідно до статті 45 Закону України “Про зайнятість населення».
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 45 Закону України “Про зайнятість населення» та абзацу13 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року №792, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частини 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Положеннями статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до пункту 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України.
Згідно з частини 1 статті 107 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок неправомірного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що внаслідок протиправної відмови територіального органу Пенсійного фонду України у призначенні громадянину ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Житомирський обласний центр зайнятості в особі Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості безпідставно здійснив призначення та виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, оскільки на момент звернення останнього до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного він мав право (перебував у працездатному віці, не мав роботи та доходу, своєчасно не отримав призначення пенсії) на набуття такого статусу та отримання відповідних коштів. Доказів протилежного суду не представлено.
Протиправність відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №240/15157/23, яке набрало законної сили 15 липня 2024 року.
Житомирський окружний адміністративний суд зазначив, що прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02.03.2023 №063550000410 є немотивованим і протиправним, оскільки прийняте без перевірки усіх поданих позивачем документів до заяви про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.
Згідно з частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже господарський суд погоджується з доводами позивача і зазначає, що підставою для стягнення шкоди з відповідача є:
- протиправна поведінка, яка не відповідає вимогам закону і полягає у відмові територіального органу Пенсійного фонду України у призначенні пенсії ОСОБА_1 , протиправність якої визнана рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №240/15157/23, яке набрало законної сили;
- наявність шкоди, що оцінюється сумою витрат Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 12 червня 2024 року по 30 липня 2024 року, права на яку останній не отримав би за умови своєчасного призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку і перебування у статусі пенсіонера;
- причинно-наслідковий зв'язок між незаконними діями територіального органу Пенсійного фонду України та понесеною шкодою, який прослідковується в тому, що статус пенсіонера і статус безробітного взаємовиключні за статтею 43 Закону України “Про зайнятість населення». Тобто внаслідок протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні пенсії ОСОБА_1 останній своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а позивач безпідставно здійснив йому виплату допомоги по безробіттю як безробітній особі за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 9 745,00 грн.
Як зазначалось вище, шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади.
Посилання відповідача на те, що заявлена до стягнення сума сплачена позивачем добровільно, оцінюються судом критично, оскільки положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України “Про зайнятість населення» визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону. Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України “Про зайнятість населення», і така виплата відповідно до ч.1 ст.43 Закону України “Про зайнятість населення», пункту 7 частини 1 статті31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не здійснювалася б у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 , що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №927/455/17, від 13.02.2018 у справі №915/282/17, від 07.12.2018 у справі № 922/3435/17).
Відтак, позивачем доведено склад правопорушення.
Аргументи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення виплаченого забезпечення не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до приписів частини 1, 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частини 1 статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України» наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України»).
Враховуючи вищевикладене та наведені норми чинного законодавства, дослідивши в повній мірі наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 9 745,00 грн виплаченої допомоги по безробіттю.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2025 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Відтак, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення заборгованості в сумі 9 745,00 грн становить 3 028,00 грн.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи зазначене, сплачений судовий збір в сумі 3 028,00 грн слід покласти за відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345) на користь Житомирського обласного центру зайнятості (10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 83, код ЄДРПОУ 03491398, р/р UA658201720355429002007004025, МФО 820172, Банк ДКСУ м. Київ) 9 745,00 грн виплаченої допомоги по безробіттю та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Повний текст рішення складено та підписано - 28 серпня 2025 року
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк