18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"27" серпня 2025 р. м.Черкаси справа № 925/999/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Г.М.Скиби, розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таркас", м.Дніпро, ж/м Тополя-3, буд.1, кв.27
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай", м.Шпола, вул.Нескорених,96
про стягнення 501528,77 грн заборгованості за договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Таркас" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай" з вимогами про стягнення 501528,77 грн заборгованості за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб (зокрема: 430500,00 грн основного боргу, 12194,40 грн - 3% річних, 58843,29 грн інфляційних втрат) та відшкодування судових витрат.
Одночасно позивачем подано заяву від 22.08.2025 (вх.суду №12307/25 від 25.08.2025) про забезпечення позову з вимогою про накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай" (код ЄДРПОУ 45547745; 20603, Черкаська область, м.Шпола, вул.Нескорених,96), як в національній валюті (гривня), та і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай" в межах суми позовних вимог у розмірі 501528,77 грн.
Заява мотивована:
невиконанням відповідачем умов договору поставки, що укладено у спрощений спосіб - в частині поставки оплаченого товару (респіратор FFP2 з клапаном код УКТЗЕД 6307909800; фільтр 3М 6098 АХР3 код УКТЗЕД 8421392000);
ігноруванням відповідачем направлених на його адресу позивачем письмових вимог від 12.08.2024 про постачання товару та від 21.08.2024 про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 430500,00 грн, а також претензії від 16.09.2024 про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 430500,00 грн та сплату сум інфляційних втрат на 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України станом на 16.09.2024, і досудової вимоги від 31.07.2025 про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 430500,00 грн та сплату сум інфляційних втрат на 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України станом на 31.07.2025;
наявністю у позивача обґрунтованих сумнівів щодо намірів відповідача виконати зобов'язання за договором з огляду на істотне перевищення статутного капіталу останнього (10 грн) розміром основної заборгованості;
можливістю відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що в свою чергу в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. При цьому право відповідача у будь-який час розпорядитися своїм майно (грошовими коштами) є очевидним, тому не потребує доведення відповідачем.
Заява містить посилання на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23.
Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таркас", зазначає, що одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, у разі задоволення позову (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п.п.1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Водночас особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України:
ч.1 ст.14. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом;
ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
ч.1 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
ст.79. 1. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. 2. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Мотивуючи необхідність застосування заходу забезпечення виконання рішення суду, позивачем до заяви не надано жодних доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, та неможливості в подальшому виконати рішення суду. Заява фактично ґрунтується лише на правовій позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.03.2023 у справі №905/488/22, про відсутність необхідності доведення необмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном. Предмет спору у справі №905/488/22 не є тотожним зі справою №925/579/25, яка призначена до розгляду.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки товару (респіратор FFP2 з клапаном код УКТЗЕД 6307909800; фільтр 3М 6098 АХР3 код УКТЗЕД 8421392000).
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором з оплати вартості товару він виконав у повному обсязі, в той час, як відповідач від виконання зобов'язань з поставки товару ухиляється.
Як на доказ тривалого ухилення відповідача від виконання зобов'язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, позивач посилається на ігнорування відповідачем направлених на його адресу письмових вимог від 12.08.2024 про постачання товару та від 21.08.2024 про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 430500,00 грн, а також претензії від 16.09.2024 про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 430500,00 грн та сплату сум інфляційних втрат на 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України станом на 16.09.2024. Разом з тим, ні доказів направлення зазначених вимог і претензії позивачем на адресу відповідача, ні їх отримання/відмову від отримання останнім - до позовної заяви не додано.
Із наявного опису вкладення до поштового відправлення за штриховим кодовим ідентифікатором №4900600143315, вбачається здійснення позивачем відправлення 01.08.2025 на адресу відповідача копій вказаних вимог від 12.08.2024, 21.08.2024 і претензії від 16.09.2024 разом із досудовою вимогою від 31.07.2025 про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 430500,00 грн та сплату сум інфляційних втрат на 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України станом на 31.07.2025.
Згідно з даними сайту ПАТ "Укрпошта" http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/ поштове відправлення за штриховим кодовим ідентифікатором №4900600143315 вручено одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай" 05.08.2025, і вже 22.08.2025 позивачем скеровано в Господарський суд Черкаської області позовну заяву про стягнення з останнього 501528,77 грн заборгованості за договором поставки, що укладений у спрощений спосіб.
Відтак, короткий проміжок часу від моменту направлення вимоги відповідачеві до моменту звернення позивача із позовом в Господарський суд Черкаської області порушує рівновагу господарського інтересу та ставить відповідача в нерівні процесуальні умови з позивачем.
Аналізуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, у разі задоволення позову; доказів на підтвердження намагань вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від поставки товару за договором, укладеним у спрощений спосіб, шляхом розпорядження своїм майном чи й грошовими коштами, вчинення яких обумовлюється в часі після направлення позивачем вимог про поставку товару/чи й повернення грошових коштів, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, та неможливість в подальшому виконати рішення суду, - не надано.
Відтак заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Таркас" від 22.08.2025 (вх.суду №12307/25 від 25.08.2025) не підлягає до задоволення, як така, що є безпідставною, ґрунтується лише на припущеннях, без посилання на конкретні обставини та докази, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів до забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.136-140, 141, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Таркас" від 22.08.2025 (вх.суду №12307/25 від 25.08.2025) про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набрала законної сили 27.08.2025. Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Направити цю ухвалу заявнику.
Суддя Г.М.Скиба