вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"26" серпня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/657/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., при секретарі судового засідання Гуменюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК" (03141, місто Київ, вулиця Волгоградська, будинок 10; код ЄДРПОУ 25641912)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" (33001, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ БІЛА, будинок 16; код ЄДРПОУ 34704105)
про стягнення 120 730 грн 33 коп.
у судове засідання з'явилися:
- від позивача: не з'явився;
- від відповідача: не з'явився;
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів відео- та звукозапису з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи (підсистема відеоконференцзв'язку).
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.
18 липня 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК" (далі - позивач) надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" (далі - відповідач) про стягнення 120 730 грн 33 коп. за договором № 11/10/21-1 на виконання проектних робіт від 11.10.2021 (з яких: 71 966, 81 грн. основний борг, 6 584 грн 34 коп. пеня, 42 179 грн 18 коп. інфляційні втрати).
Ухвалою від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/657/25. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 26.08.2025. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
18 серпня 2025 року від представника позивача адвоката Топія Миколи Юрійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні 26.08.2025 у справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 20.08.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/657/25- задоволено. Постановлено провести судове засідання 26.08.2025 у справі № 918/657/25 із представником Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК" адвокатом Топієм Миколою Юрійовичем в режимі відеоконференції.
Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті.
26 серпня 2025 року судом встановлено, що позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, про час дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали від 28.07.2025 до їх електронних кабінетів у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 28.07.2025 о 17:23 год.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак позивач та відповідач вважаються такими, що отримали ухвалу про відкриття провадження у справі - 29.07.2025.
Позивач скористався правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та подав 26.08.2025 заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою від 28.07.2025 серед іншого, запропоновано відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду відзив з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 29.07.2025, строк на подання відзиву тривав до 13.08.2025 включно та наразі сплинув.
Відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву.
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з огляду на те, що позивач подав заяву в порядку ст. 196 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача та відзиву останнього за наявними у справі матеріалами.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК" вказує, що між ним (підрядник) та ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" (замовник) 11.10.2021 був укладений Договір № 11/10/21-1 на виконання проектних робіт. За умовами Договору замовник доручив, а підрядник виконав проектні роботи з організації ВЧ трактів каналів РЗ, погодження частот ВЧ каналів. Термін виконання робіт був до 31.12.2021. Згідно Акту №1 здачі-приймання згідно договору виконані роботи були виконані та прийняті замовником 16.12.2021 на загальну суму 71 966, 81 грн. За умовами п. 3.1 Договору замовник був зобов'язаний здійснити розрахунок протягом 10 банківських днів після підписання акту приймання виконаних робіт. Замовник не розрахувався за виконання проектних робіт, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Оскільки відповідач порушив умови договору, позивач окрім основного боргу просить суд стягнути з ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" 6 584 грн 34 коп. пені, за період із 30.12.2021 до 30.06.2022 та інфляційні втрати у розмірі 42 179 грн 18 коп., за період із 01.01.2022 до 30.06.2025.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 11.10.2021 між ТОВ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК" (Підрядник) та ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" (Замовник) було укладено Договір № 11/10/21-1 на виконання проектних робіт (далі - Договір).
За умовами п. 1.1. Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами виконати проектні роботи з організації ВЧ трактів каналів РЗ, погодження частот ВЧ каналів.
Об'єкт проектно-вишукувальних робіт: «Реконструкція трансформаторної підстанції 110/10 кВ «Промвузол» в м. Полтава Полтавської області» (п. 1.2. Договору).
Термін виконання робіт ПІДРЯДНИКОМ - 31 грудня 2021 року (п. 1.3. Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору договірна ціна проектних робіт є твердою і визначається на підставі Зведеного кошторису (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, і становить 71 966,81 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунок за цим Договором, у розмірі 100% вартості робіт за Договором, що становить 71 966,81 грн. з ПДВ Замовник здійснює протягом 10-ти банківських днів після видачі замовнику результатів роботи та підписання акту приймання виконаних робіт.
Замовник має право: здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю та обсягами виконання робіт та призупинити роботи і дію Договору у будь який час; вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень. (п. п. 4.1. Договору).
Згідно з п. 4.2. Договору Замовник зобов'язаний надати підряднику фронт робіт; прийняти в установленому цим Договором порядку та оплатити виконані роботи; негайно повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі.
Сторони обумовили в п. 4.3. Договору, що підрядник має право: залучати за згодою Замовника до виконання Договору підряду третіх осіб (субпідрядників); вимагати від замовника виплати авансу; ініціювати внесення змін у Договір підряду.
Підрядник зобов'язаний виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені цим Договором строки роботи; застосовувати для виконання робіт матеріали та обладнання , що відповідають державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативним документам; координувати діяльність залучених ним субпідрядників; своєчасно усувати недоліки робіт, допущені з його вини (п. 4.4. Договору).
Сторони мають і інші права та обов'язки, що передбачені чинним законодавством України. (п. 4.5. Договору).
Згідно з п. 8.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання гарантійних зобов'язань та від відповідальності за невиконання своїх обов'язків. Строк дії Договору може бути продовжено за письмовою згодою Сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
Згідно з Актом № 1 здачі-приймання від 16.12.2021, виконані роботи були виконані та прийняті замовником у повному обсязі. У акті зафіксовано, що роботи виконані на загальну суму 71 966 грн 81 коп.
Оскільки у правовідносинах з відповідачем мало місце неналежне виконання останнім зобов'язань по оплаті за Договором, позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду про стягнення 71 966 грн 81 коп.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли між суб'єктами господарювання на підставі укладеного правочину який за своєю природою є договором про виконання робіт, які регулюються нормами ЦК України та ГК України.
Укладений сторонами договір за правовою природою є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 ЦК України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 14 ЦК України визначено, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Дослідивши матеріали справи, суд виснує, що відповідач прострочив виконання зобов'язань за Договором, не оплативши виконані позивачем роботи на загальну суму 71 966 грн 81 коп.
Оскільки роботи виконані та прийняті 16.12.2021, а строк оплати - протягом 10-ти банківських днів після видачі замовнику результатів роботи та підписання акту приймання виконаних робіт, строк оплати тривав до 30.12.2021 включно. Прострочення відповідача розпочалося 31.12.2021. Оскільки відповідачем не було оплачено 71 966 грн 81 коп. основного боргу, - позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення пені.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасне забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).
Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18; п. 37 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у Договорі відповідальність у вигляді пені, а також визначили її розмір.
Так, згідно із пунктом 6.1. Договору замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів) і сплачує на користь підрядника пеню у розмірі 0,05 відсотків від суми несплаченого грошового платежу за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті виконаних робіт у вигляді неустойки,- то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.
Згідно з розрахунками позивача відповідач повинен сплатити пеню за порушення строку оплати виконаних робіт по Договору в сумі 6 584 грн 34 коп. - за період із 30.12.2021 по 30.06.2022 - 183 дні.
Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, та встановлено, що останні не є арифметично вірними в частині початку періоду, із якого відбулося прострочення боржника, і з якого нараховується пеня.
Суд звертає увагу, що у розрахунку позивача початковою датою прострочення визначено 30.12.2021, однак саме цього дня у відповідача ще зберігався обов'язок добровільно виконати зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт, а отже прострочення боржника не настало. Відповідно, нарахування пені з цієї дати є передчасним, що свідчить про помилку у розрахунках позивача.
За розрахунками суду обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 6 548 грн 98 коп - за період із 31.12.2021 по 30.06.2022 - тобто не більше як за 6 місяців у межах періоду, визначеного позивачем.
Відтак суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення пені на суму 6 548 грн 98 коп, а у задоволенні позову в частині стягнення 35 грн 36 коп. пені - суд відмовляє.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Сплата інфляційних втрат від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
У кредитора згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 по справі №910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).
З огляду на викладене суд констатує, що зобов'язання з оплати інфляційних втрат у випадку прострочення боржником зобов'язання випливає в силу ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов'язання позивачу немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв'язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE та встановлено, що позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат із 01.01.2022 до 30.06.2025.
В той же час, нарахування інфляційних втрат відбувається без розривів у періодах прострочення, а відтак обґрунтовано здійснювати розрахунок інфляційних втрат із 31.12.2021. Період прострочення грошового зобов'язання: 1278 днів.
Водночас перевіривши розрахунок, суд констатує, що обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 42 179 грн 18 коп. Тобто саме такий як заявлено позивачем до стягнення.
Відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають до задоволення у розмірі 42 179 грн 18 коп.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Невиконання відповідачем зобов'язання по укладеному з позивачем правочину порушило інтереси підрядника, які полягають у неотриманні оплати за виконані роботи, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 71 966 грн 81 коп. основного боргу, 6 548 грн 98 коп пені, 42 179 грн 18 коп. інфляційних втрат.
У задоволенні в позову в частині стягнення 35 грн 36 коп. пені суд відмовляє.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у даній справі при поданні позову є стягнення 120 730 грн 33 коп.
Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).
За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК" зобов'язане було сплатити судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від 3 028 грн 00 коп.
Судом встановлено, що заявником внесено судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп, а отже в більшому розмірі, аніж необхідно, що підтверджується квитанцією про сплату № 9736-2170-6650-9251 від 17.07.2025.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, - суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК" з Державного бюджету України становить 605 грн 60 коп.
Відтак суд роз'яснює Товариству з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК" про його можливість звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 605 грн 60 коп. у зв'язку із сплатою судового збору із надлишком.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то судовий збір у розмірі 2 421 грн 69 коп. покладається на відповідача - пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Решта судового збору у розмірі 00 грн 71 коп залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 202, 222, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" про стягнення 120 730 грн 33 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" (33001, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ БІЛА, будинок 16; код ЄДРПОУ 34704105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК" (03141, місто Київ, вулиця Волгоградська, будинок 10; код ЄДРПОУ 25641912) 71 966 (сімдесят одна тисяча дев'ятсот шістдесят шість) грн 81 коп. основного боргу, 6 548 (шість тисяч п'ятсот сорок вісім) грн 98 коп пені, 42 179 (сорок дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн 18 коп. інфляційних втрат, 2 421 (дві тисячі чотириста двадцять одна) грн 69 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позову в частині стягнення 35 грн 36 коп. пені - відмовити.
5. Судовий збір у розмірі 00 грн 71 коп, сплачений згідно з квитанцією про сплату № 9736-2170-6650-9251 від 17.07.2025 - залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗВ'ЯЗОК".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано "28" серпня 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич