адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
21.08.2025 Справа № 917/465/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма “Сади України», селище Красне, Кегичівський район, Харківська область,64032
до Селянського (фермерського) господарства “Регіон», вул. Степна, 17, с. Щасливе, Полтавський район, Полтавська область, 38839
про стягнення 335 568,17 грн
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Сьомкіна А. В.
Представники учасників справи:
від позивача: Надєїна О.І.
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Полтавської області 07.03.2025 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма “Сади України» з вимогами до Селянського (фермерського) господарства “Регіон» про стягнення 335 568,17 грн за договором купівлі-продажу № СУ-10000000021 від 18.03.2024, з яких: 268 926,00 грн - основний борг, 40 339,00 грн - штраф, 26303,17 грн - 30% річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 року цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М.
Ухвалою від 11.03.2025 року суд прийняти позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позов (вхід. № 4169 від 28.03.2025, а. с. 22, 23), в якому проти позову заперечує та ставить під сумнів подані позивачем докази. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує на те, що до позову подано скановані копії документів поганої якості з яких майже не можливо встановити обставини подій. Вивченням сканованих копій документів, встановлено, що вони відсутні також у позивача, оскільки зроблено сканування саме копій документів. Спірний договір відсутній у відповідача, з наданої позивачем копії не можливо візуально встановити автентичність підпису голови господарства та наявної печатки; видаткова накладна № 1000000-52 від 01 травня 2024 ймовірно містять підпис не голови СФГ "Регіон" Рубана Івана Петровича, а іншої особи. У зв'язку з чим є необхідність у проведенні почеркознавчої експертизи та виклику свідків у судове засідання для встановленні дійсності правочину.
Відповідач також подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вхід. № 4170 від 28.03.2025, а. с. 19).
Ухвалою від 01.04.2025 року суд призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 29.04.2025 на 11:30 год.
24.04.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5478, а. с. 31, 32), у якій зазначено, що договір купівлі - продажу №СУ 10000000021 з боку відповідача підписано головою господарства - Рубаном Іваном Петровичем, та його підпис скріплена печаткою господарства. Виконання по поставці товару за договором зі сторони позивача підтверджуєтеся видатковою накладною, яка зі сторони відповідача також підписана головою господарства, його підпис скріплена печаткою господарства.
Також позивачем надано до суду виписку з банку позивача від 29.11.2024 р., яка підтверджує, що відповідачем була проведена часткова сплата за придбаний товар у сумі 10 000,00 грн. Таким чином відповідач своїми діями підтвердив поставку товару та прийняття товару за спірним договором.
У підготовчому засіданні 29.04.2025 року позивач підтримав позовні вимоги; відповідач не направив свого уповноваженого представника до суду, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 29).
Ухвалою від 29.04.2025 року суд відклав підготовче засідання на 20.05.2025 року на 10 год. 00 хв.
Розпорядженням керівника апарату суду від 12.05.2025 року №59 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/465/25 у зв'язку зі звільненням судді з посади.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 року справу № 917/465/25 розподілено судді Тимощенко О.М.
13.05.2025 року суддя Тимощенко О. М. ухвалила прийняти до свого провадження справу №917/465/25 та призначити підготовче засідання у справі на 03.06.2025 року на 10:00 год.
У зв'язку з ввімкненням 03.06.2025 року автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області, засідання суду не відбулося.
Ухвалою від 03.06.2025 року суд відклав підготовче судове засідання по справі №917/465/25 на 09.06.2025 року на 10 год. 00 хв.
09.06.2025 року до суду від позивача надійшло клопотання (вх. №7622, а. с. 63) про поновлення строку на подачу та долучення до матеріалів справи доказів, поданих в якості додатків до відповіді на відзив (акту звірки взаєморозрахунків станом на 23.04.2025 року між ТОВ агрофірма "Сади України" та Селянського (фермерського) господарства “Регіон», банківської виписки по рахунку за 29.11.2024 року, платіжної інструкції від 29.11.2024 року на суму 10 000,00 грн). Також позивач просив суд підготовче засідання по справі провести без його повноважного представника - Янченко М.Л. (у зв'язку з неможливістю бути присутнім, службове відрядження), а також просив за результатами підготовчого засідання постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 09.06.2025 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 61).
Ухвалою від 09.06.2025 року суд задовольнив клопотання позивача про поновлення строків на подання доказів у справі (вх. № 7622 від 09.06.2025 року), визнав поважними причини пропуску строку на подання позивачем доказів; поновити позивачу строк на подання доказів, прийняв до розгляду докази (копії), подані позивачем, а саме: акт звірки взаєморозрахунків станом на 23.04.2025 року між ТОВ агрофірма "Сади України" та Селянського (фермерського) господарства “Регіон», банківську виписку по рахунку за 29.11.2024 року, платіжну інструкцію від 29.11.2024 року на суму 10 000,00 грн; закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 26.06.2025 року на 10:00.
У зв'язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 26.06.2025 року не відбулося.
Ухвалою від 21.07.2025 року суд призначив розгляд справи по суті в судове засідання на 12.08.2025 року на 10:00 год.
В судове засідання 12.08.2025 року сторони не направили своїх повноважних представників, будучи належним чином повідомленими про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів учасників справи (а. с. 74, 75).
Ухвалою від 12.08.2025 року суд відклав розгляд справи на 21.08.2025 року на 11:00 год. та зобов'язав позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали наступних доказів: договору купівлі-продажу №СУ10000000021 від 18.03.2024 року з додатком №1 (специфікація №1 від 18.03.2024 року) та видаткової накладної №1000000252 від 01.05.2024 року, копії яких долучені до позовної заяви.
20.08.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли уточнення (зменшення) позовних вимог (вх. №10810), в яких зазначено, що при підготовці позовної заяви при формування бухгалтерською службою позивача акту взаєморозрахунків заданий параметр по терміну сплати був заданий без обліку часткової сплати відповідачем 29.11.2024 року 10 000,00 грн. Тому при розрахунку суми заборгованості, 30 % річних - їх розмір вказаний без урахування проплати (10 000,00 грн). У зв'язку із зазначеним позивач просив прийняти уточнення до позовної заяви та стягнути з відповідача 258 926,00 грн основного боргу 40 339,00 грн штрафу та 25 555,22 грн 30% річних.
В судовому засіданні 21.08.2025 року суд зазначив, що подане уточнення до позовної заяви розцінюється як заява про зменшення позовних вимог, яку позивач вправі був подати до закінчення підготовчого засідання згідно ст. 46 ГПК України.
У відповідності до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Протокольною ухвалою відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України суд залишив подану заяву (уточнення) без розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні 21.08.2025 року підтримав позовні вимоги та надав для огляду суду оригінали договору купівлі - продажу №СУ10000000021 від 18.03.2024 року, додатку №1 до договору - специфікації №1 від 18.03.2024 року та видаткової накладної №100000052 від 01.05.2024 року.
Відповідач не направив свого повноважного представника в судове засідання 21.08.2025 року, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце його проведення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету (а. с. 79).
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
18.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" (далі - позивач, продавець, ТОВ Агрофірма "Сади України") та Селянське (фермерське) господарство "Регіон" (далі - відповідач, покупець, С(Ф)Г "Регіон") уклали договір купівлі-продажу №-СУ10000000021 (далі - договір, а. с. 6, 7).
Продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити на умовах даного договору сільськогосподарську продукцію - насіннєвий матеріал в асортименті, іменований на далі товар (п. 1.1 договору).
Асортимент, ціна, кількість і строк поставки товару обумовлюється сторонами в специфікації на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1). (п. 1.2 договору).
Продавець здійснює поставку товару на базисі СРТ - склад покупця (Інкотермс 2010) (п. 3.1 договору).
Строк поставки кожної окремої партії товару вказується у специфікації (п. 3.2 договору).
Товар, що поставляється продавцем протягом дії даного договору, замовляється і оплачується покупцем і відвантажується продавцем партіями, визначеними сторонами в специфікації (п. 3.3 договору).
Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній (3.5 договору).
Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару на його адресу. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (п. 3.6 договору).
Загальна вартість товару складається із загальної суми товарів, поставлених відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. Сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума товару по договору буде визначатися у додатку (додатках) - специфікації до даного договору у національній валюті України (гривня) (п. 4.1 договору).
Оплату в грошовій формі у розмірі загальної вартості товару, що складається із загальної суми товарів, поставлених відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору, покупець має виконати наступним чином: розрахунок за поставлений за договором товар у строк по 30.10.2024 року включно (п. 4.2 договору).
Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар, зазначити в призначенні платежу номер і дату даного договору, у рамках якого здійснюється оплата. У випадку, якщо покупцем не дотримані дані умови, продавець має право сам визначити за яким договором зараховувати оплату покупця (п. 4.5 договору).
При здійсненні покупцем оплати товару після строку, зазначеного в п. 4.2 даного договору покупець у порядку ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 30% річних від простроченої суми, що підлягає до оплати згідно п. 4.1 договору. Відсотки нараховуються від дня, коли товар повинен бути оплачений (п. 4.2) і до дня його фактичної оплати на суму простроченого платежу за весь період прострочення (п. 4.6 договору).
Оплата відсотків, передбачена п. 4.6 даного договору є оплатою за користування чужими коштами, що визначена ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України (п. 4.7 договору).
Оплата покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунковий рахунок продавця (п. 4.8 договору).
Оплата, здійснена в зазначений даним договором строк, вважається своєчасною. При проведенні оплати після строку, зазначеного п. 4.2 даного договору вважається простроченою (п. 4.9 договору).
У випадку, якщо покупець не зробить оплату в строки, згідно п. 4.2 договору, він есе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 15 % від вартості товару (п. 6.1 договору).
Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами ц діє до "31" грудня 2024 року, а у відношенні виконання зобов'язань - до виконання зобовязань сторонами в повному обсязі. (п. 9.1 договору).
Сторони у специфікації №1 (а. с. 8) до договору узгодили наступне:
товар - насіння гібриду соняшника НС Х 978 Екстра Плюс (F1) оброблено інсектицидом, кількість 50 міш., ціна без ПДВ - 4 718,00, сума без знижки - 235 900,00 грн, сума без ПДВ 235 900,00 грн , всього з ПДВ - 268 926,00 грн; курс гривні до долару США на день укладання 38,790 за 1 USD, згідно: https://bank.gov.ua/.
Оплата за поставлений товар здійснюється у порядку, передбаченому розділом 4 основного договору.
Специфікація складена у двох екземплярах, українською мовою і є невід'ємною частиною договору купівлі - продажу з відстроченням платежу №СУ10000000021 від 18.03.2024 року.
Специфікація підписана та скріплена печатками сторін.
Як стверджує позивач, 01.05.2024 року ним було поставлено товар в повному обсязі, передбаченому умовами договору та специфікацією №1 на загальну суму 268 926,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №100000052 від 01.05.2024 року (а. с. 9).
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар відповідач не виконав, грошові кошти за товар сплатив з порушенням погоджених сторонами у договорі строків та не у повному обсязі, а саме: 29.11.2024 року сплачено 10 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку за період з 29.112024 по 29.11.2024 АТ "Прокредитбанк" (а. с. 35).
Позивач вказує, що на дату подачі позовної заяви за відповідачем рахується основна заборгованість у розмірі 268 926,00 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку оплати товару, позивач на підставі пунктів 4.6 та 6.1 договору нарахував відповідачу 30% річних на суму 26 303,17 грн та штраф - 40 339,00 грн.
Отже, вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 268 926,00 грн основного боргу, 26 303,17 грн 30% річних та 40 339,00 грн штрафу.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в статті 193 ГК України.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини договору купівлі-продажу.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (стаття 663 ЦК України).
Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
За приписами статті 692 та статті 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України)
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу товар на суму 268 926,00 грн. Дана обставина підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №100000052 від 01.05.2024 року.
При цьому суд зазначає, що відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 10 000,00 грн (29.11.2024 року), внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 258 926,00 грн.
Відповідач доказів сплати суми боргу в повному обсязі суду не надав.
Відносно посилання відповідача на те, що до позову подано скановані копії документів поганої якості з яких майже не можливо встановити обставини подій; що спірний договір відсутній у відповідача і з наданої позивачем копії не можливо візуально встановити автентичність підпису голови господарства та наявної печатки; що видаткова накладна №1000000-52 від 01 травня 2024 та спірний договір ймовірно містять підпис не голови С(Ф)Г "Регіон" Рубана Івана Петровича, а іншої особи, суд зазначає наступне.
В судовому засіданні 21.08.2025 року судом було досліджено надані позивачем оригінал спірного договору купівлі-продажу, додатку № 1 до договору - специфікацію №1 від 18.03.2024 року, а також видаткової накладної №100000052 від 01.05.2024 року.
За змістом ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні договір, специфікація та видаткова накладна містять реквізити покупця - отримувача товару (голова Рубан І. П., підпис), а також скріплені печатками відповідача. Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відносно підписів та печатки на накладних відповідачем не заявлялось.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові №918/780/18 від 23.07.2019 р. печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. В цій справі суд прийшов до висновку, що зважаючи на те, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі особи.
Таким чином, за наявності на спірному договорі купівлі - продажу, специфікації №1 від 18.03.2024 року та видатковій накладній №100000052 від 01.05.2024 року назви посади особи, яка підписала вказані документи та отримала товар, а також її даних, що можуть ідентифікувати отримувача товару (посада, прізвище, ім'я, по-батькові отримувача), за наявності її підпису у спірних документах, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що такі договір та видаткова накладна є неналежними доказами у справі.
Відтиск печатки на вищезазначених спірних документах є свідченням участі Селянського (фермерського) господарства "Регіон", як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за договором купівлі продажу №СУ10000000021 від 18.03.2024 року.
Відсутність оригіналу спірного договору у відповідача не спростовує факту його укладення та наявність зобов'язань з оплати грошових коштів за отриманий товар.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за договором купівлі - продажу №СУ10000000021 від 18.03.2024 року щодо здійснення ним передачі товару, що підтверджується видатковою накладною №100000052 від 01.05.2024 року, яка приймається судом у якості належного доказу виконання позивачем свого зобов'язання щодо передачі товару на суму 268 926,00 грн.
Тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором не оплатив отриманий товар у повному обсязі. Дана обставина відповідачем не спростована.
При цьому, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення частини основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн у зв'язку з перерахуванням вказаної суми на рахунок позивача, про що вказує позивач у відповіді на відзив та підтверджує випискою по рахунку від 29.01.2024 року (а. с. 35).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості отриманого товару і позовна вимога в частині стягнення основного боргу в сумі 258 926,00 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 10 000,00 грн основної заборгованості за переданий товар відсутні.
Суд зазначає, що за ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
При здійсненні покупцем оплати товару після строку, зазначеного в п. 4.2 даного договору покупець у порядку ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 30% річних від простроченої суми, що підлягає до оплати згідно п. 4.1 договору. Відсотки нараховуються від дня, коли товар повинен бути оплачений (п. 4.2) і до дня його фактичної оплати на суму простроченого платежу за весь період прострочення (п. 4.6 договору).
Оплата відсотків, передбачена п. 4.6 даного договору є оплатою за користування чужими коштами, що визначена ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України (п. 4.7 договору).
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку з оплати переданого товару, позивач на підставі п. 4.6 договору нарахував відповідачу 30% річних на суму 26 303,17 грн.
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 30% річних суд звертає увагу на наступне.
Перевірка правильності розрахунку 30 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".
Позивач, здійснюючи розрахунок 30% річних, зазначив період прострочення - 01.11.2024 року - 03.03.2025 року, сума заборгованості 268 926,00 грн, тобто ним не було враховано те, що 29.11.2024 року відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 10 000,00 грн.
Здійснивши перерахунок 30% річних (за період з 01.11.2024 року по 28.11.2024 року на суму боргу 268 926,00 грн та за період з 29.11.2024 року по 03.03.2025 року на суму боргу 258 926,00 грн), суд встановив, що їх загальний розмір становить 26 370,39 грн, тоді як позивач просить стягнути 26 303,17 грн.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення 30% річних, розмір яких є менший, ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір (26 303,17 грн) підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У випадку, якщо покупець не зробить оплату в строки, згідно п. 4.2 договору, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 15 % від вартості товару (п. 6.1 договору).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 15 % від вартості товару у розмірі 40 339,00 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 325 568,17 грн, з яких: 258 926,00 грн - основний борг, 26 303,17 грн - 30% річних та 40 339,00 грн - штраф.
Вимога про стягнення 10 000,00 грн основної заборгованості не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, позивач при зверненні до суду з позовною заявою (ціна позову 335 568,17 грн) мав був сплатити судовий збір у розмірі 4 026,82 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8)
Платіжною інструкцією №1481 від 06.03.2025 року на суму 5 033,53 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с.5).
Випискою від 06.03.2025 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 5 033,53 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 12).
Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (1 006,71 грн).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Регіон» (вул. Степна, 17, с. Щасливе, Полтавський район, Полтавська область, 38839, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13944501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма “Сади України» (селище Красне, Кегичівський район, Харківська область, 64032, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20212313) 258 926,00 грн основного боргу, 26 303,17 грн 30% річних, 40 338,90 грн 15% штрафу та 3 906,82 грн судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення підписано 28.08.2025 року
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко