адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
19.08.2025 Справа № 917/787/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 44725823,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайбер-Ф Технолоджи», 36014, м. Полтава, вул. Чумацький шлях, 64, код ЄДРПОУ 23558437,
про стягнення 9 781 200,00 грн,
Секретар судового засідання Токар А.В.
Представники сторін: згідно протоколу.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайбер-Ф Технолоджи» про стягнення 9 781 200,00 грн, з яких 3 929 200,00 грн - пеня за порушення умов Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/2-41-VDK-25 від 22.01.2025 р., 5 852 000,00 грн - штраф.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.04.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
05.06.2025 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2025 р.
У зв'язку з перебуванням судді Мацко О.С. у відпустці засідання суду в цей день не відбулося.
Ухвалою від 05.08.2025 р. призначено судове засідання у справі на 19.08.2025 р.
Сторони представництво в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судових засідань (довідки про доставку позивачу ухвал суду в його електронний кабінети, а також поштові повідомлення з відмітками про вручення відповідачу копій ухвали містяться в матеріалах справи).
Позивач надав суду клопотання про проведення засідання без участі Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», яке судом задовольняється.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Також згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, враховуючи що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив поставку товару згідно з Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/2-41-VDK-25 від 22.01.2025 р., чим порушив умови господарського зобов'язання, встановлені зазначеним договором та законом.
Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
22.01.2025 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сайбер-Ф Технолоджи» було укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/2-41-VDK-25 (а.с. 55-62).
За умовами п. 1.1 Контракту Виконавець (ТОВ «Сайбер-Ф Технолоджи») зобов'язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог Контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у Контракті та Специфікації Товарів (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом.
Підставою для укладання Контракту є Запит на постачання товарів, робіт та послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою КПКВК 2101150/11, для закупівлі Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на 2025 рік, доведений Департаментом політики закупівель Міністерства оборони України листом № 200/19/3/дск від 06.01.2025, лист Генерального штабу Збройних Сил України № 300/1/С/349 від 14.01.2025, лист Командування Сил безпілотних систем Збройних Сил України № 785/9/417 від 09.01.2025, комерційна пропозиція Виконавця (лист № 2 від 14.01.2025), результати розгляду комерційної пропозиції Виконавця № 2 від 14.01.2025 засіданням колегіального органу Замовника (протокол № 22-152/1 від 16.01.2025) та лист Департаменту політики закупівель Міністерства оборони України № 220/19/115 від 15.01.2025 (п. 1.2 Контракту)
Згідно з п. 1.5 Контракту Виконавець гарантує, що Товар, який є предметом цього Контракту, на момент його передачі Замовнику та підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару за Контрактом згідно з пунктами 3.4. - 3.5. цього Контракту, є новим (таким, що не був в експлуатації) та належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою (включаючи сплату обов'язкових платежів, зборів, податків, мита тощо), а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.
Загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 83 600 000 гривень 00 копійок (п. 2.2 Контракту).
Оплата Замовником поставленого Товару, відповідно до умов п. 2.6 Контракту, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця по факту поставки Товару впродовж 15 (п'ятнадцяти) банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати його надходження.
Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого Виконавцем рахунку на оплату, до якого додаються підписаний Сторонами Акт приймання-передачі Товару за Контрактом, Видаткова накладна, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку Замовника).
Відповідно до п. 3.2 Контракту Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено Замовником Виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки.
Згідно з п. 3.4 Контракту датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару за Контрактом. У відповідності до умов п. 4.1 Контракту Виконавець зобов'язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеного в Специфікації.
За Специфікацією, яка є додатком 1 до Контракту (а.с. 63), ТОВ «Сайбер-Ф Технолоджи» зобов'язалось поставити Товар в кількості 500, загальною вартістю 83 600 000,00 грн до 20.02.2025 року. Проте, станом на 08.04.2025 р. Виконавцем не виконано умови Контракту, не поставлено жодної одиниці Товару за Контрактом.
Згідно з п.п. 1 п. 7.2 Контракту у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи факт порушення строків поставки Товару за Контрактом, позивач відповідно до п. 7.2 Контракту нарахував відповідачу пеню в розмірі 3 929 200,00 грн та штраф в розмірі 5 852 000,00 грн.
В порядку досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію № 11/4-3831 від 26.02.2025 р. про сплату пені та штрафу (а.с. 9-10). Зазначена претензія залишилась без належного реагування.
Також відповідно до п. 12.1 Контракту умовою припинення (розірвання) Контракту є, зокрема, істотне порушення умов Контракту Виконавцем, що створює реальну загрозу безперебійному забезпеченню потреб Збройних Сил України в умовах стримування збройної агресії російської федерації проти України, зокрема, але не виключно - у разі порушення Виконавцем строків поставки Товару більше ніж на 31 календарний день.
Пунктом 12.2 Контракту пропозиція (повідомлення) Сторони, яка ініціює припинення (розірвання) Контракту, направляється іншій Стороні в письмовій формі не пізніше, ніж за 7 (сім) календарних днів до запланованої дати його припинення (розірвання), з наданням всієї необхідної документації для припинення взаємовідносин за цим Контрактом та здійснення взаєморозрахунків.
На виконання зазначених норм Контракту позивач направив на адресу ТОВ «Сайбер-Ф Технолоджи» повідомлення № 24-6293 від 01.04.2025 р. про розірвання Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/2-41-VDK-25 від 22.01.2025 р. (а.с. 11).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайбер-Ф Технолоджи» 9 781 200,00 грн, з яких 3 929 200,00 грн - пеня за порушення умов Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/2-41-VDK-25 від 22.01.2025 р., 5 852 000,00 грн - штраф.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/2-41-VDK-25 від 22.01.2025 р. з додатками, повідомлення № 24-6293 від 01.04.2025 р. про розірвання Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/2-41-VDK-25 від 22.01.2025 р. та ін.
Докази відповідача в спростування вимог Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель'в матеріалах справи відсутні.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі- ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначені поняття неустойки. Частиною 1 встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч.2 штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно ч.3 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Сторони в п.п. 1 п. 7.2. Контракту погодили, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на 08.04.2025 року відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Контрактом, не поставив позивачу товар в кількості 500, загальною вартістю 83 600 000,00 грн. а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені та штрафу у відповідності до п. 7.2. Контракту.
Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок, визнав його арифметично правильним, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають задоволенню повністю - в сумі 3 929 200,00 грн та 5 852 000,00 грн відповідно.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу суд також врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду № 904/5770/18 від 19.09.2019 р. Згідно з вказаною позицією можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» у даній справі в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 117 374,40 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайбер-Ф Технолоджи» (36014, м. Полтава, вул. Чумацький шлях, 64, код ЄДРПОУ 23558437) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 44725823) 3 929 200,00 грн - пеня за порушення умов Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/2-41-VDK-25 від 22.01.2025 р., 5 852 000,00 грн - штраф, 117 374,40 грн судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 27.08.2025 р.
Суддя О.С. Мацко