65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2118/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши справу ( позовна заява вх.№ 2166/25 від 30.05.2025р.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Діпробудмашина" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, будинок 15, код ЄДРПОУ 00241212)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ЄЗРЕЦ ЛЕОНІД ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 185 000 грн.
30.05.2025р. до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Діпробудмашина (Позивач) до Відповідача Фізичної особи-підприємця ЄЗРЕЦ ЛЕОНІД про стягнення 185 000 грн.
Ухвалою від 02.06.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Діпробудмашина" було залишено без руху.
05.06.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №17882/25) від Публічного акціонерного товариства "Діпробудмашина" про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до ч.3 ст.174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного або позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.247 ГПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Керуючись ст.ст.12,165,166,167,176,234,247,250,251,252 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 06.06.2025р. прийняв позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Діпробудмашина" до розгляду, відкрив провадження у справі № 916/2118/25 за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), у змішаній формі.
Суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суд роз'яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Судом встановлено, що Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету у системі Електронний суд.
Ухвала від 06.06.2025р. надійслана Відповідачу засобами Укрпошти на зереєстровану адресу місцезнаходження.
Станом на 27.08.2028.2025р. Відповідач не подавав до суду відзив, будь-які заяви, клопотання тощо.
Приписами частини 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку (ч. 9-10 ст. 165 ГПК України).
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2024 року Приватним акціонерним товариством «ДІПРОБУДМАШИНА» (далі Позивач або ПрАТ «Діпробудмашина») було здійснено помилковий грошовий переказ на банківський рахунок фізичної особи - підприємця Єзреця Леоніда (далі Відповідач або ФОП Єзрец Л.) у розмірі 185?000,00 грн (сто вісімдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Зі змісту призначення платежу у платіжному дорученні від 25 жовтня 2024 року №11210 вбачається, що оплата була здійсненна на підставі Договору № 0920/2024 від 20.09.2024 за надання послуг.
Позивач заявляє, що фактичного укладення відповідного договору між сторонами не відбувалося, жодних домовленостей або погоджених умов у письмовій чи іншій належній формі між сторонами щодо надання будь-яких послуг до або на момент здійснення платежу не існувало. Вказані грошові кошти були помилково перераховані Позивачем на рахунок Відповідача без наявності правових підстав.
Жодних дій з боку Відповідача, які могли б свідчити про виконання зобов'язань чи надання послуг Позивачу, також не зафіксовано.
Перераховані грошові кошти не були подарунком чи фінансовою допомогою, між стороннами немає ділових чи особистих стосунків, інших зобов'язань.
Таким чином, отримані ФОП Єзрец Л. грошові кошти в сумі 185 000,00 грн набуті без достатньої правової підстави, що є порушенням приписів частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких особа, яка набула майно або зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути останній це майно.
Станом на дату подання даної позовної заяви, Відповідачем грошові кошти не повернуті.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Предметом регулювання Глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 621/2155/20 вказано: «якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов'язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України.»
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Зобов'язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов'язаний повернути предмет власного збагачення.
У постанові від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, Верховний Суд виснував, що сутність зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього.
Традиційно в доктрині цивільного права зобов'язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. "condictio sine causa" - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).
Кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 вказано, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
У постанові Верховного Суду України № 922/3314/21 від 14.01.2025 визначено, що характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.
Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 зазначила, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов'язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що норми статті 1212 ЦК України застосовуються, в тому числі і до позадоговірних зобов'язань.
Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 369/8126/17.
Відповідно до статті 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою.
Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте. Враховуючи, що грошові кошти, що належать Позивачеві, перебувають у Відповідача безпідставно, у відповідача виник обов'язок їх повернути, згідно з нормами статті 1212 ЦК України.
Відповідно до частини 2 пункту 1.23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 2.35 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України
У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Так, чинним законодавством передбачено, що повернення коштів за помилковим переказом має здійснюватися виключно неналежним отримувачем.
Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Таким чином, власник майна (ПрАТ «Діпробудмашина»), відповідно до статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 1212- 1214 ЦК України, інших нормативних актів, має право на стягнення з відповідача грошових коштів, які останній зберіг через позадоговірне (недоговірне) використання майна позивача за весь період такого позадоговірного користування.
Окрім задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів, на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України Приватне акціонерне товариство «ДІПРОБУДМАШИНА» просить суд у разі задоволення позову стягнути понесені витрати на оплату судового збору за подання даного позову та витрати на професійну правничу допомогу з ФОП Єзрец Леонід ( судовий збір складає 2 422,40 грн.) та витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач повідомив, що для захисту своїх прав та інтересів по даній справі Позивачем використовується професійна правнича допомога.
Зокрема, між Позивачем та адвокатом Гнидкою Мирославом Васильовичем укладено Договір про надання правової допомоги № А-0107 від 01 липня 2024 року, копія якого додається.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі вказаного, керуючись ч.1 ст.134 ЦПК України, Позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які Позивач очікує понести у зв'язку з розглядом даної судової справи, складає 50 000,00 грн.: 22 000,00 грн. складання і подання позовної заяви і додатків; 16 000,00 грн. відповідь на відзив; 6 000,00 грн. участь у одному судовому засіданні; 6 000,00 грн. письмові заяви і клопотання.
Суд зазначає, шо ухвалою від 06.06.2025р. прийняв позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Діпробудмашина" до розгляду, відкрив провадження у справі № 916/2118/25 за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), відзив на позов відповідач не надавав. Відтак, суд відмовляє у стягненні 16 000,00 грн. відповідь на відзив, 6 000,00 грн. участь у одному судовому засіданні; 6 000,00 грн. письмові заяви і клопотання. Такі послуги позивачу адвокатом не надавались.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 27, 58, 60, 129, 162, 163, 180, 232 - 233, 237 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» до ФОП Єзреця Леоніда - задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Єзреця Леоніда (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ДІПРОБУДМАШИНА» (ідентифікаційний код: 00241212, місцезнаходження: м.Київ, вул.Лейпцизька,15) 185000,00 грн (Сто вісімдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок) основного боргу, 2422,40 (Дві тисячі чотириста двадцять дві)грн.40коп. судового збору, витрати на професійну правничу допомогу 22000,00 грн. за складання і подання позовної заяви і додатків;
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 27 серпня 2025 р.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua
Суддя Т.Г. Пінтеліна