65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2101/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.
за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,
дослідивши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5)
до відповідача: Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (67430, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Степанівка, вул. Миру, буд. 144)
про стягнення 58 568, 40 грн
у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін:
від позивача: Зибунова Ю.О. (брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
від відповідача: Снітко А.С.
Судове засідання 18.08.2025 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
1. Короткий зміст позовних вимог.
29.05.2025 Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі «Електронний суд» (вх. № 2149/25 від 29.05.2025), про стягнення зі Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП «Вітмарк-Україна» ТОВ) штрафу у розмірі 58 568, 40 грн та судового збору у розмірі 3028 грн.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2025 клопотання СП «Вітмарк-Україна» ТОВ, викладене у відзиві на позовну заяву, сформованому в системі «Електронний суд» 16.06.2025 (вх. № 18995/25 від 16.06.2025), про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 16.07.2025 постановлено протокольно ухвалу про призначення судового засідання на 18.08.2025 о 12:00.
У судовому засіданні 18.08.2025 після дослідження доказів суд перейшов до стадії ухвалення рішення по справі, у зв'язку з чим оголосив перерву тривалістю п'ять хвилин.
18.08.2025 після перерви судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - АТ «Українська залізниця».
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків поставки товару, передбачених п. 4.2. договору № П/НХ-24860/НЮ від 22.11.2024.
Вказує, що 05.12.2024 на електронну адресу відповідача направлено рознарядки від 04.12.2024 № НГ-34/2677 та № НГ-34/2676 на поставку товару у кількості згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) на суму 160 776, 00 грн та 229 680, 00 грн. Враховуючи положення пункту 4.2 договору граничний строк поставки товару 10.12.2024, тоді як згідно з видатковими накладними № BI.00025029 та № BI.00024935 від 16.12.2024 відповідач поставив товар у кількості та за вартістю, визначеними у письмових рознарядках покупця, 16.12.2024. Зазначає, що затримка постачання товару становить 5 днів.
Позивачем ураховуючи пункти 9.1., 9.3.1 договору нараховано штраф в розмірі 58 568, 40 грн.
22.01.2025 на адресу відповідача було направлено претензію № НГ-41/101, в якій позивачем заявлено вимогу про сплату штрафних санкцій у розмірі 58 568, 40 грн у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань. Відповідач листом від 07.02.2025 № 41 відмовив у задоволенні зазначеної претензії.
У відповіді на відзив, сформованій в системі «Електронний суд» 23.06.2025 (вх. № 19899/25 від 24.06.2025), стосовно твердження відповідача про неналежне направлення йому рознарядки позивач зазначив наступне.
У розділі 18 договору зазначена електронна адреса постачальника info@vitmark.com. З метою оптимізації часу на оброблення відповідних заявок та забезпечення своєчасності поставки товару за усної домовленості між сторонами було погоджено для переписки використовувати електронну адресу представника відповідача r.triapyshko@vitmark.com, яка належить менеджеру з тендерів та електронної торгівлі СП «Вітмарк - Україна» ТОВ Тряпішку Руслану Валерійовичу, і саме вона була зазначена в тендерній пропозиції за процедурою торгів з ідентифікатором UA-2024-11-13-005638-a, за результатом яких укладено договір № П/НХ-24860/НЮ від 22.12.2024. В свою чергу, Відповідачем з електронної адреси r.triapyshko@vitmark.com було направлено позивачу видаткову накладну та рахунок-фактуру № BI.00025029 від 16.12.2024. Вважає, що сторонами погоджено адресу електронної пошти для спілкування, яка використовувалася в рамках договірних зобов'язань. Використання саме цієї адреси підтверджується документацією з тендерної процедури та супровідною кореспонденцією.
Щодо оформлення та направлення рознарядки позивач вказує, що останні були сформовані через систему електронного документообігу «Мегаполіс». Зазначає, що у відповіді на претензію від 07.02.2025 № 41 відповідач підтвердив факт отримання рознарядок. 16.12.2024 на адресу позивача було здійснено поставку товару постачальником у повному обсязі, відповідно до кількості та вартості, визначених у вказаних письмових рознарядках, що також є доказом отримання відповідачем рознарядок позивача та, відповідно, початку строку для виконання постачальником умов договору в частині поставки товару в обсязі та строки визначені цими рознарядками та умовами договору. З моменту направлення рознарядки 05.12.2024 до дати поставки 16.12.2024 від відповідача не надходило жодних зауважень або заперечень щодо способу оформлення або порядку надіслання рознарядок. Дії Відповідача свідчать про те, що він визнав зміст і форму отриманих документів, погодився з ними та не виявив жодних заперечень щодо оформлення та доставки рознарядок.
Доводи відповідача - СП «Вітмарк-Україна» ТОВ.
Відповідач у відзиві, сформованому в системі «Електронний суд» 16.06.2025 (вх. № 18995/25 від 16.06.2025), просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Посилаючись на п. 4.5., розділ 18 договору № П/НХ-24860/НЮ від 22.11.2024, вказує, що електронною адресою відповідача є info@vitmark.com, а електронною адресою позивача - pz_nhopn@lotus.pz.uz.gov.ua та з аналізу вказаних положень договору та наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог доказів вбачається, що останній не надав суду належного підтвердження отримання рознарядки відповідачем, не дотримався передбаченого договором порядку її направлення відповідачу і навіть не оформив рознарядку належним чином.
Направлення рознарядки відбулося не з електронної адреси позивача pz_nhopn@lotus.pz.uz.gov.ua (зазначеної в договорі), а з особистої електронної пошти приватної особи під ім'ям ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); рознарядка направлялася позивачем не на ту електронну адресу відповідача, що зазначена в розділі 18 договору.
Відповідач додатково вказує, що жодна із рознарядок не має відомостей про те, куди саме має поставлятися замовлений позивачем товар, при тому що в п. 4.2. договору передбачено дві різні адреси поставки. Не зазначення позивачем в рознарядках адрес поставки товару є окремим порушенням з його боку.
Відповідач у запереченнях, сформованих в системі «Електронний суд» 26.06.2025 (вх. № 20366/25 від 26.06.2025), вказує про відсутність усної домовленості між сторонами про отримання відповідачем рознарядок на адресу електронної пошти r.triapyshko@vitmark.com, та домовленості про ділове листування між сторонами із використанням такої електронної адреси. Візуальне дослідження змісту рознарядок дозволяє дійти висновку, що відомості про адресу поставки товару в рознарядках відсутні.
Відповідач фактично дізнався про направлення йому рознарядок із значним запізненням: рознарядки спочатку надійшли на електронну пошту співробітника відповідача, який не займається обробкою цих рознарядок і не перебував на робочому місці на момент їх надходження на його електронну адресу; відповідальні особи відповідача, що займаються обробленням рознарядок, знайшли їх 12.12.2024. Вказує, що витрачання часу на отримання від позивача інформації про його дійсний намір замовити товар та повноваження підписантів рознарядки (адже накладені на рознарядки електронні підписи мали недоліки) та адресу поставки товару (яка в рознарядках не значилася).
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
22.11.2024 між АТ «Українська залізниця» та СП «Вітмарк-Україна» ТОВ укладено договір № П/НХ-24860/НЮ (далі - договір), за результатом проведеної закупівлі № UA-2024-11-13-005638-а.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації № 1 (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.3. договору кількість, асортимент, марка, дата виготовлення та виробник Товару визначається у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору.
Пунктом 4.2. договору визначено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту надання письмової заявки покупцем. Місце поставки товару: виробничий підрозділ «Полтавський відділ матеріально-технічного забезпечення» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Полтава, вул. Князя Ігоря Святославовича, 7-А; виробничий підрозділ «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Харків, вул. Південнопроектна, 2-А та м. Харків, вул. Беркоса 19-А. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (п. 4.5. договору).
Відповідно до п. 4.6. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.
Згідно з п. 9.1. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України.
Пунктом 9.3.1. договору встановлено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Зміни та доповнення вступають у силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін у письмовій формі та вчинені відповідно до умов цього договору та законодавства України. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною (п. п. 16.4., 16.5. договору).
Згідно з п. 16.7. договору сторона зобов'язується повідомити іншу сторону про зміну свого місцезнаходження або поштової адреси, зміни у банківських реквізитах протягом п'яти робочих днів з дня виникнення таких змін, повідомити іншу сторону про заплановану реорганізацію або ліквідацію не пізніше ніж за двадцять робочих днів до дня настання таких змін.
За умовами п. 16.10 договору усі попередні угоди, усні домовленості, переговори та листування між сторонами з питань, викладених у цьому договорі, що мали місце до його підписання, втрачають силу після його підписання.
Розділом 18 договору визначено місцезнаходження та реквізити сторін, а саме: постачальник: СП «Вітмарк-Україна» ТОВ, місцезнаходження юридичної особи: 67430, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, 144; поштова адреса: 65002, м. Одеса, вул. Балківська, 185/вул. Дальницька, 17; електронна адреса: info@vitmark.com.ua; покупець: АТ «Українська залізниця», місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; електронна адреса: pz_nhopn@lotus.pz.uz.gov.ua.
Сторони підписали та скріпили печатками специфікацію № 1, яка є додатком № 1 до договору, за якою поставляються наступні товари: молоко коров'яче ультрапастеризоване, ціна договору становить 376 420 грн без ПДВ, 451 704 грн з ПДВ.
Рознарядка № НГ-34/2676 від 04.12.2024, в якій викладено прохання відвантажити продукцію згідно з договором № П/НХ-24860/НЮ від 22.11.2024 на загальну суму 229 680 грн, була надіслана з електронної адреси ladamenko68@gmail.com на електронну адресу r.triapyshko@vitmark.com.
Рознарядка № НГ-34/2677 від 04.12.2024, в якій викладено прохання відвантажити продукцію згідно з договором № П/НХ-24860/НЮ від 22.11.2024 на загальну суму 160 776 грн, була надіслана з електронної адреси ladamenko68@gmail.com на електронну адресу r.triapyshko@vitmark.com.
Відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 390 456 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними № _00025029, № _00024935 від 16.12.2024, видатковими накладними № BI.00025029 та № BI.00024935 від 16.12.2024, відомостями про вантаж, про параметри транспортного засобу, вантажно-розвантажувальні операції.
Згідно актів про фактичну якість та комплектність одержаної продукції від 20.12.2024 № 129 та від 19.12.2024 № 290, поставлений товар був прийнятий позивачем без зауважень.
Відповідачем виставлені позивачу рахунки-фактури № BI.00025029 та № BI.00024935 від 16.12.2024.
У претензії № НГ-41/101 від 22.01.2025 позивач зазначив про порушення відповідачем умов договору, а саме не виконання зобов'язань, та вимагав перерахувати штраф у розмірі 56 568, 40 грн.
Відповідач у відповіді № 41 від 07.02.2025 на претензію зазначив, що менеджером, на адресу якого відповідно до умов договору надіслано рознарядки, такі було отримано пізніше ніж 05.12.2024; відповідно до наявного внутрішнього листування, рознарядки для формування замовлення на склад та завантаження автотранспорту за маршрутами в м. Полтава та в м. Харків було передано 12.12.2024; вважає датою отримання зазначених рознарядок саме 12.12.2024, після чого було вжито всіх необхідних заходів для своєчасного відвантаження продукції у повному обсязі згідно умов договору та фактично відвантажено продукцію за зазначеними адресами 16.12.2024 (на п'ятий календарний день з моменту отримання заявки).
5. Позиція суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).
В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 613 ЦК визначено що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що строк поставки товару за договором - протягом п'яти календарних днів від дати надання письмової рознарядки покупцем (п. 4.2 договору).
При цьому, рознарядка покупця на товар направляється шляхом направлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (п. 4.5. договору).
Відповідно до розділу 18 договору «Місцезнаходження та реквізити сторін», сторонами договору були визначені, зокрема, їх електронні адреси, а саме: позивача - pz_nhopn@lotus.pz.uz.gov.ua, відповідача - info@vitmark.com.ua.
Доказів стосовно укладення додаткових угод, якими б вносились зміни в п. 4.5. договору, повідомлення відповідачем зміни електронної адреси матеріали справи не містять.
Рознарядки № НГ-34/2676 та № НГ-34/2677 від 04.12.2024 регіональною філією «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» були направлені на електронну адресу r.triapyshko@vitmark.com.
Тобто, вказані рознарядки направлені на електронну адресу відповідача, яка не зазначена в договорі.
Направлення позивачем рознарядки відповідачу на електронну адресу не зазначену у договорі не є належним доказом повідомлення відповідача відповідно до п. 4.5. договору, який чітко визначає одним із способів направлення рознарядки - на електрону адресу зазначену в договорі.
Отже, позивач направив відповідачу рознарядки на електронну адресу, яка не погоджувалася сторонами договору як офіційний засіб зв'язку, що додатково свідчить про неналежність вказаного доказу.
Посилання позивача на електрону адресу, яка вказана в тендерній пропозиції UA-2024-11-13-005638-а як офіційний засіб зв'язку, судом до уваги не приймається з урахуванням пояснень та заперечень відповідача, що ґрунтуються на умовах п. 16.10 договору, відповідно до якого усі попередні угоди, усні домовленості, переговори та листування між сторонами з питань, викладених у цьому договорі, що мали місце до його підписання, втрачаються силу після його підписання.
Відтак, отримання відповідачем рознарядок із запізненням обумовлено та спричинено саме неналежним їх відправленням позивачем, в порушення порядку визначеного договором, що підтверджено матеріалами справи. Ураховуючи виявлення відповідачем рознарядок 12.12.2024, ним виконано взяті на себе за договірні зобов'язання шляхом поставки позивачу товару, визначеного в письмових рознарядках останнього. За асортиментом, кількістю та якістю поставлені партії товару відповідали умовам специфікації № 1 та письмовим рознарядкам позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними № _00025029, № _00024935 від 16.12.2024, видатковими накладними № BI.00025029 та № BI.00024935 від 16.12.2024, відомостями про вантаж, про параметри транспортного засобу, вантажно-розвантажувальні операції.
Таким чином, факту прострочення поставки товару внаслідок неналежного виконання умов договору поставки, як підстави для стягнення з відповідача штрафу за порушення зобов'язання, судом не встановлено.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши у судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду, не були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги відмову у позові повністю, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у позові повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 28 серпня 2025 року.
Суддя О.О. Мусієнко