28.08.2025 Справа№914/2139/25
м. Львів
м. Львів
За заявою: Фізичної особи-підприємця Корольова Олега Миколайовича м.Запоріжжя,
про забезпечення позову (вх.№3511/25 від 25.08.2025)
у справі №914/2139/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Корольова Олега Миколайовича м.Запоріжжя,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Л7», м.Львів,
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1473580,09грн.
Суддя Щигельська О.І.
Представники учасників справи не викликались
В провадженні Господарського суду Львівської області (суддя Стороженко О.Ф.) перебуває справа №914/2139/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Корольова Олега Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Л7» про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1473580,09грн, а саме: боргу в сумі 1317377,98 грн, що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошового зобов'язання (з оплати вартості виконаних робіт), передбаченого умовами Договору №17 від 01.11.2024; пені в сумі 119881,40 грн; трьох процентів річних у сумі 9853,27грн та інфляційних втрат у сумі 26467,44 грн.
Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.09.2025.
25.08.2025 в системі “Електронний Суд» представником позивача сформовано заяву про забезпечення позову (вх.№ 3511/25).
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 заяву передано для розгляду судді Щигельській О.І.
Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що 01.11.2024 між Фізичною особою-підприємцем Корольовим Олегом Миколайовичем (надалі - Виконавець та/або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Л7» (надалі - Замовник та/або Відповідач) було укладено Договір №17 на виконання робіт/надання послуг.
Заявник стверджує, що на виконання умов Договору , він виконав роботи з монтажу швидкоспоруджувальних модульних споруд ШСЗСЦЗ, відповідно до поставлених Відповідачем завдань та у відповідності до якості робіт, що зазвичай ставляться до робіт такого характеру, згідно з чинним законодавством за адресами та в порядку черговості, передбаченої Додатком №1 до Договору.
По закінченню робіт, відповідно до умов Договору, Виконавцем були складені акти виконаних робіт, враховуючи додаткові об'єми, які Замовник замовив впродовж грудня 2024 року: Акт виконаних робіт від 27.11.2024 №01 на суму 208 933,61 грн; Акт виконаних робіт від 28.11.2024 №02 на суму 203 840,66 грн; Акт виконаних робіт від 04.12.2024 №03 на суму 299 499,84 грн; Акт виконаних робіт від 17.12.2024 №04 на суму 299 616,17 грн;
- Акт виконаних робіт від 20.12.2024 №05 на суму 440 963,11 грн; Акт виконаних робіт від 26.12.2024 №06 на суму 557 607,97 грн. Всього на суму 2 010 461 (два мільйони десять тисяч чотириста шістдесят одна) гривня 36 коп.
Вищенаведені акти виконаних робіт були надіслані Виконавцем Замовнику Новою Поштою та отримані останнім.
Після прийняття актів виконаних робіт та відсутності зауважень щодо якості, термінів, об'єму відповідних робіт, згідно з умовами Договору, Замовником було здійснено оплату 20.12.2024 у розмірі 203 840,66 грн за Актом виконаних робіт №02 від 28.11.2024.
Акти виконаних робіт від 27.11.2024 №01 та від 28.11.2024 №02, підписані Замовником, скріплені печаткою, були зворотньо надіслані позивачу.
В кінці січня 2025 року Замовник звернувся до Виконавця з проханням переоформити акти виконаних робіт, виокремивши в актах основні та додаткові роботи. Виконавець виконав прохання Замовника та надіслав відповідачу нові екземпляри цих актів, окрім підписаних Замовником актів від 27.11.2024 №01 та від 28.11.2024 №02, а саме Акти виконаних робіт: №01/доп від 11.12.2024 на суму 13 842,11 грн.; №02/доп від 11.12.2024 на суму 9 197,90 грн.; №03 від 04.12.2024 на суму 187 007,56 грн.; №03/доп від 16.12.2024 на суму 82 232,23 грн.; №04 від 17.12.2024 на суму 193 777,37 грн.; №04/доп від 17.12.2024 на суму 92 182,67 грн.; №05 від 20.12.2024 на суму 338 535,16 грн; №05/доп від 20.12.2024 на суму 87 820,57 грн.; №06 від 26.12.2024 на суму 372 799,21 грн.; №06/доп від 26.12.2024 на суму 131 049,59 грн. Всього на суму 1 508 444,37 грн.
На день подання цієї заяви про забезпечення позову, з урахуванням проведеної оплати після подання позову, позивач вважає, що до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л7» на користь Фізичної особи-підприємця Корольова Олега Миколайовича підлягає заборгованість в розмірі 1 373 580, 09 грн, з яких: сума заборгованості - 1 217 377,98 грн, пеня у розмірі - 119 881,40 грн, 3% річних у розмірі - 9 853,27 грн сума інфляційних втрат - 26 467,44 грн.
Заявник зазначає, що з врахуванням того, що позивач здійснює діяльність в межах лімітів для ФОП 3 групи ЄП, та з огляду на долучену Декларацію за 2024 рік, пропорційно сума, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить значну частину від всіх надходжень позивача (1/3).
Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, за позовом ФОП Корольова О.М. до ТОВ «Л7» у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежатиме від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Крім того, як вбачається з інформації з державного реєстру судових рішень, за ТОВ «Л7» код ЄДРПОУ 45242442, відсутнє нерухоме майно, яке може бути реалізоване для погашення заборгованості перед позивачем.
Відтак, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 1 373 580, 09 грн, з яких: сума заборгованості - 1 217 377,98 грн, пеня у розмірі - 119 881,40 грн, 3% річних у розмірі - 9 853,27 грн, сума інфляційних втрат - 26 467,44 грн, що знаходяться в усіх банківських установах на будь-яких рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Л7» (Код ЄДРПОУ - 45242442, 79026, Львівська обл., Львівський р-н, м. Львів, вул. Лукаша М., буд., 4б, оф. 1) до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Відповідачем подано заперечення на заяву про забезпечення позову (вх.№22473/25 від 27.08.2025) у якій останній вимоги заяви заперечує, з огляду на наступні обставини:
- заявником (позивачем) окрім як відсутність нерухомого майна у відповідача, яке може бути реалізоване для погашення заборгованості перед позивачем, не вказано інших обгрунутувань щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову;
- відсутні будь-які обставини, що з більшою вірогідністю свідчили б про те, що в майбутньому відповідач має намір ухилятись від виконання рішення суду (у разі задоволення позову);
- подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову;
- доводи заявника зводяться до підстав виникнення спору (стягнення заборгованості за Договором №17 від 01.11.2024 року), що підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті;
- зазначено, що згідно з фінансовими показниками господарської діяльності 2025 року відповідач лише за два квартали мав дохід в сумі 54 944 700, 00 грн. Дохід відповідача за 2024 рік становив 49 330 700 грн, чистий прибуток 2 175 900 грн, активи 29 778 000 грн, а зобов'язання 27 602 100 грн.;
- юридична особа відповідача, що зареєстрована за законодавством України, не перебуває в стані припинення, а отже продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.
- відповідачем була здійснюється оплата після подання позову. Також відповідачем було частково визнані позовні вимоги позивача. Вказане свідчить про добросовісну поведінку відповідача щодо виконання умов Договору.
-заявником не зазначено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Розглянувши подану представником ФОП Корольова О.М заяву про забезпечення позову (вх.№3511/25 від 25.08.2025), суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, заходи забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме: якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 138 ГПК України передбачено, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Водночас, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, які передбачають обов'язковість подання доказів, наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Сам по собі факт подання позову чи абстрактне припущення про можливе ускладнення виконання рішення суду не є достатніми підставами для втручання у сферу прав відповідача. Наявність ризику повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами, які вказують на конкретні дії або наміри відповідача, що можуть свідчити про ухилення від виконання рішення, знищення або відчуження майна тощо.
З урахуванням предмету позову у даній справі - стягнення 1473580,09грн заборгованості, з якої: боргу в сумі 1317377,98 грн; пені в сумі 119881,40 грн; трьох процентів річних у сумі 9853,27грн та інфляційних втрат у сумі 26467,44 грн., звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих доказів, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення в результаті об'єктивних (відсутність грошових коштів для виконання зобов'язань за спірними договорами, незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов'язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення відповідальності за спірним договором або перешкоджання законному стягненню зазначеної заборгованості) причин.
Разом з тим суд зазначає, що доводи позивача у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором виконання робіт, і відповідно, стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання договору, які безпосередньо є предметом позову у даній справі, факт прострочення чи ухилення відповідача від виконання зобов'язань, в цій чи інших справах, не є встановленим та підлягають доведенню під час вирішення справи по суті і самі по собі не можуть свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Сам факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, відсутність зареєстрованого майна за товариством з обмеженою відповідальністю «Л7» не є достатніми підставами для вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.
Суд також зауважує, що заявником не подано жодних доказів щодо підтвердження тяжкого фінансового становища відповідача, щодо наявності значної кількості заборгованості чи не виконаних зобов'язань перед іншими контрагентами, щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань чи на уникнення спілкування з позивачем.
Тобто факт реальної можливості невиконання рішення суду про стягнення коштів, якщо таке буде постановлено в цій справі, позивач не довів.
Крім того, судом зазначається, що часткове визнання позову, а також часткова оплата боргу протягом 2025 року не свідчить про вчинення відповідачем дій, які спрямовані на ухилення від виконання судового рішення (у разі задоволення позовних вимог), а отже і не свідчить про те, що рішення суду не можливо буде виконати, та, навпаки, може свідчити про бажання відповідача здійснювати погашення боргу.
Разом із тим, суд наголошує, що закон не обмежує можливість заявника звернутися із повторною заявою про вжиття заходів забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, за умови наявності підтвердженої необхідності вжиття таких заходів і належного доказового обґрунтування заявлених ризиків.
За таких обставин підстави для негайного втручання суду у сферу майнових прав відповідача у формі забезпечення позову на цій стадії відсутні.
Оцінивши доводи заяви та подані на їх підтвердження докази на предмет обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу суд дійшов висновку, що наявні матеріали справи не підтверджують існування ризику унеможливлення або істотного ускладнення виконання майбутнього судового рішення без застосування заходів забезпечення позову.
З матеріалів заяви вбачається, що запропоновані заявником заходи не мають необхідного зв'язку з предметом позову та є надмірними, що призвело б до необґрунтованого обмеження прав відповідача, а доводи заявника не містять достатніх доказів можливих дій відповідача, які ускладнять виконання рішення суду.
Відтак, застосування заходів забезпечення позову в запропонованому обсязі не відповідає принципам пропорційності та балансу інтересів сторін, а також може порушити права третіх осіб.
За таких обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Корольова Олега Миколайовича про забезпечення позову (вх.№3511/25 від 25.08.2025) у справі №914/2139/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 28.08.2025
Суддя Щигельська О.І.