вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1836/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18) в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40)
до Приватного підприємства «Євро-Київ» (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, буд. 36, кв. 154)
про стягнення 173035,69 грн. заборгованості, у тому числі - 132835,94 грн. основного боргу, 17374,44 грн. інфляційних втрат, 4350,31 грн. 3% річних та 18475,00 грн. пені,
без виклику представників сторін
встановив:
До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) до Приватного підприємства «Євро-Київ» (далі - відповідач, ПП «Євро-Київ») про стягнення 173035,69 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 00122-82Е00 від 13.01.2022 р., розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 32А, у тому числі - 132835,94 грн. основного боргу, 17374,44 грн. інфляційних втрат, 4350,31 грн. 3% річних та 18475,00 грн. пені. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір оренди № 00122-82Е000 від 13.01.2022 р., відповідно до якого позивач як орендодавець передав відповідачеві в оренду нежитлове приміщення на третьому поверсі 3-поверхової будівлі загальною площею 313,5 м2, розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 32-А.
Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов'язання зі сплати орендної плати за передане нежитлове приміщення виконав частково, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати, позивач нараховує та просить суд стягнути пеню відповідно до п. 6.2 договору, а також три проценти річних та інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
05.06.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла заява Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" б/н від 05.06.2025 р. (вх. № 7813/25 від 05.06.2025 р.) про долучення доказів до позовної заяви, а саме - доказів направлення рахунків-актів відповідачу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 09.06.2025 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
13.06.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява № 80С310/СЦ/ВИХ/603 від 12.06.2025 р. (вх. № 5407 від 13.06.2025 р.) про забезпечення позову про стягнення 173035,69 грн. заборгованості, за якою позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти відповідача - Приватного підприємства «Євро-Київ», розміщені на його банківських рахунках, в межах тієї частини позовних вимог, які становлять суму основного боргу за договором оренди в розмірі 132835,94 грн.
16.06.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення б/н від 16.06.2025 р. (вх. № 8283/25 від 16.06.2025 р.) на заяву позивача про забезпечення позову, за якими ПП «Євро-Київ» вважає відсутніми достатні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову та обмеження прав власника грошових коштів ПП «Євро-Київ» на вільне користування та розпорядження ними, посилаючись, зокрема, на те, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби - обмеженні права користування майном (постанова Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 212/7106/21).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 р. було задоволено заяву Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Євро-Київ», розміщені на його банківських рахунках, у розмірі 132835 грн. 94 коп.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
25.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 24.05.2025 р. (вх. № 8840/25 від 25.06.2025 р.), за змістом якого відповідач наголошує, що до лютого 2022 року він перебував у стабільному фінансовому становищі та не мав жодних перешкод для своєчасного здійснення оплати та виконання умов за договором, проте, в подальшому, у відповідача була відсутньою фінансова можливість продовжувати користування орендованим майном та погасити поточну заборгованість у короткий термін, з підстав існування низки фінансових труднощів та непередбачуваних обставин, які спричинені складним воєнним становищем на території країни, масовими ракетними обстрілами, нестабільною економічною ситуацією. Окрім цього, відповідачем було направлено позивачу лист про реструктуризацію заборгованості від 06.05.2024 р., проте жодної відповіді щодо можливості відтермінування та можливих способів оплати відповідачем отримано не було, відповідно, останній не мав інформації про прийняте позивачем рішення щодо розгляду листа. Відповідачем також було направлено лист від 05.12.2025 р. про надання розрахунку заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 00122-82Е000 від 13.01.2022 р., проте, відповіді на даний лист від АТ «Укртелеком» в особі Київської філії АТ «Укртелеком» отримано не було, відповідно, відповідач не мав можливості ознайомитися з належністю та обґрунтованістю суми. Окрім цього, відповідач зазначає, що для встановлення розміру утримання нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є факт споживання відповідної послуги та її розмір, оскільки правовідносини з надання/споживання/оплати комунальних послуг та послуг з утримання нерухомого майна мають розрахунково-фактичний характер. Таким чином, для встановлення розміру цього обов'язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір. Відтак, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді орендарем/користувачем (наданої йому безпосереднім надавачем відповідних послуг або державним підприємством, організацією, господарським товариством, на балансі яких перебуває орендоване майно) послуги (послуг) у орендаря/користувача не виникає обов'язку оплачувати ці послуги. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів, що підтверджували б факти надання саме відповідачу послуг з утримання майна та факти надання комунальних послуг з опалення, які б підтверджували їх склад, обсяг і вартість, акти приймання-передачі наданих послуг за місцезнаходженням орендованого майна за відповідний період, докази зняття показників засобів обліку, виставлені постачальниками рахунки за надані спірні послуги, обгрунтовані розрахунки обсягу і вартості наданих послуг за договором. Окрім цього, відповідач у відзиві просив зменшити суму нарахованої пені на 99%.
25.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 25.06.2025 р. (вх. № 8898/25 від 25.06.2025 р.), за змістом якої позивач зазначає, що 06.05.2024 р. ПП «Євро-Київ» звернулось до АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії з листом щодо реструктуризації заборгованості в сумі 99129,71 грн. на строк до 30.11.2024 р. рівними платежами, при цьому зобов'язалось поточні платежі проводити своєчасно. Отже, факт отримання послуг на дану суму та їх вартість відповідач не оспорював. Також позивач наголошує, що ним додано до позовної заяви докази фактичного надання послуг з опалення - акти КП "Білоцерківтепломережа" від 30.11.2023 р., 31.12.2023 р., 31.01.2024 р., які підтверджують обсяг поставленого тепла на будівлю в цілому теплопостачальною організацією. Також до розрахунку основного боргу додано розрахунок вартості послуг з утримання в частині опалення (додаток до розрахунку основного боргу), які виставлялись для оплати відповідачу пропорційно орендованій площі від загальної площі будівлі. Позивач додає, що відсутність коштів (фінансова неспроможність) не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань. Також позивач зазначав, що загальна площа будівлі, в якій знаходилось орендоване майно, становить 568,50 кв.м, що погоджено сторонами у додатку № 2 до договору та підтверджено позивачем інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.05.2025 р. № 429223691. Таким чином, орендована площа складає 55,15 % від загальної площі будівлі.
25.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 25.06.2025 р. (вх. № 8901/25 від 25.06.2025 р.) про уточнення понесених судових витрат по даній справі, за яким останній просить покласти на відповідача 1211,20 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову у даній справі.
30.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 30.06.2025 р. (вх. № 9114/25 від 30.06.2025 р.), за змістом яких останній зазначає, що станом на сьогоднішній день відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, що також пов'язано зі складною економічною ситуацією, пов'язаною із введеним воєнним станом та збройною агресією Російської Федерації. Відповідач наголошує на тому, що позивач не зазнав жодних збитків через несвоєчасну оплату відповідачу послуг з утримання орендованого майна та комунальних послуг (послуги з теплопостачання), доказів зворотного позивачем надано не було. Отже, доводи позивача щодо небажання відповідача виконувати прийняті на себе зобов'язання за договором є хибними. Окрім цього, відповідач повідомляє, що станом на 16.06.2025 р. баланс на поточному банківському рахунку відповідача, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», становив 0,00 гривень, що підтверджується банківською випискою за період з 01.06.2025 р. по 30.06.2025 р., та в АТ «Державний ощадний банк України» - 0,00 гривень, що підтверджується банківською випискою за період з 01.06.2025 р. по 30.06.2025 р.
02.07.2025 р. до Господарського суду Київської області від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 02.07.2025 р. (вх. № 9293/25 від 02.07.2025 р.) про долучення доказів та додаткове пояснення, в якому останній надає звіти про фінансові результати відповідача.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
13.01.2022 р. між Акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (орендодавець) та Приватним підприємством «Євро-Київ» (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 00122-82Е000 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає орендарю у строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 32-А, на третьому поверсі трьохповерхового нежитлового приміщення, частини будинку ПДЄТП, літ. А, (приміщення № 103-126 згідно плану за поверхами), загальною площею 313,5 м2, для використання під господарську діяльність.
Відповідно до приписів пп.пп. 3.1.1 та 3.1.2 договору орендна плата складається з плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 17,07 грн. за 1 м2 за місяць, що з урахуванням ПДВ становить 6421,73 грн. за 313,50 м2 за місяць, та плати за надання орендодавцем послуг з утримання майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку № 2 до договору.
Відповідно до додатку № 2 до договору послуги з утримання майна складаються з електропостанчання (за окремим розрахунком), витрат на експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання (0,79 грн. за м.кв.), комунальних платежів (за окремим розрахунком), фізичної охорони (за рахунок орендаря), технічної (пультової) охорони (за рахунок орендаря), пожежної охорони (за рахунок орендаря), вивозу сміття (за рахунок орендаря), прибирання прибудинкової території (за рахунок орендаря), прибирання місць загального користування (за рахунок орендаря), дератизація та дезінсекція (за необхідності), технічне обслуговування автоматичного водозабезпечення (0,05 грн. за м.кв.). Орієнтовна вартість послуг з утримання майна становить 316,64 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 3.7 договору орендна плата та інші платежі сплачуються орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця.
Відповідно до п. 3.7.1 договору у перші шість місяців оренди орендар вносить 50% орендної плати (за виключенням плати за надання послуг з утримання майна) до 20 числа розрахункового (поточного) місяця, решта 50% орендної плати за усі 6 місяців - до 1 (першого) числа 7 (сьомого) місяця оренди.
Згідно з п. 3.7.2 договору, починаючи з 7 (сьомого) місяця оренди 100% орендної плати сплачується до 20 числа розрахункового місяця.
За умовами п. 3.7.3 договору плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з п. 3.8 договору орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається орендодавцем орендарю на його e-mail або за допомогою іншого електронного сервісу. У разі не отримання орендарем рахунку-акту від орендодавця орендар зобов'язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).
Згідно з п. 3.10 договору будь-які грошові зобов'язання орендаря перед орендодавцем забезпечуються грошовою заставою в сумі 6738,37 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором, сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.
Згідно з п. 12.1 договору договір набирає чинності після підписання сторонами і діє до 30.11.2024 р.
09.10.2023 р. за актом приймання-передачі майна орендодавець передав, а орендар прийняв у платне тимчасове користування об'єкт оренди - нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 32-А, на третьому поверсі трьохповерхового нежитлового приміщення, частини будинку ПДЄТП, літ. А, (приміщення № 103-126 згідно плану за поверхами), загальною площею 313,5 м2.
Для сплати орендної плати позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату: рахунок-акт № 82Е000/23-1611 від 31.10.2023 р. на суму 5475,39 грн., рахунок-акт № 82Е000/23-1791 від 30.11.2023 р. на суму 7381,68 грн.; рахунок-акт № 82Е000/23-1948 від 31.12.2023 р. на суму 7381,68 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-87 від 31.01.2024 р. на суму 8088,93 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-235 від 29.02.2024 р. на суму 8088,93 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-405 від 31.03.2024 р. на суму 8088,93 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-565 від 30.04.2024 р. на суму 8088,93 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-749 від 31.05.2024 р. на суму 8088,93 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-914 від 30.06.2024 р. на суму 8088,93 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-1062 від 31.07.2024 р. на суму 8088,93 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-1215 від 31.08.2024 р. на суму 8088,93 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-1375 від 30.09.2024 р. на суму 8088,93 грн. рахунок-акт № 82Е000/24-1457 від 31.10.2024 р. на суму 8088,93 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-1696 від 30.11.2024 р. на суму 8088,93 грн.
Як слідує з матеріалів справи, нарахування за теплопостачання здійснювалося позивачем на підставі додатку № 2 до договору за окремим розрахунком, відповідно до актів КП "Білоцерківтепломережа" від 30.11.2023 р., 31.12.2023 р., 31.01.2024 р. з урахуванням зайнятої орендної площі відповідачем, яка складає 55,15 %.
Для сплати послуг з теплопостачання позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату: рахунок-акт № 82Е000/23-2061 від 31.12.2023 р. на 20922,76 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-172 від 31.01.2024 р. на суму 27220,54 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-352 від 29.02.2024 р. на суму 31946,34 грн.
Відповідачем було сплачено: рахунок-акт № 82Е000/23-1611 від 31.10.2023 р. платіжним дорученням № @2PL618569 від 10.11.2023 р. на суму 5475,39 грн., рахунок-акт № 82Е000/23-1791 від 30.11.2023 р. (частково) платіжним дорученням № @2PL568799 від 13.12.2023 р. на суму 7698,33 грн., рахунок-акт № 82Е000/23-1948 від 31.12.2023 р. (частково) платіжним дорученням № @2PL568799 від 13.12.2023 р. на суму 7698,33 грн., рахунок-акт № 82Е000/23-2061, від 31.12.2023 р. (частково) за рахунок застави в сумі 6738,38 грн. платіжним дорученням № 44 від 09.02.2022 р., рахунок-акт № 82Е000/24-87 від 31.01.2024 р. (частково) платіжним дорученням № @2PL593096 від 19.01.2024 р. на суму 4202,79 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-405 від 31.03.2024 р. платіжним дорученням № 46738283SB від 02.04.2024 р. на суму 8089,00 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-565 від 30.04.2024 р. платіжним дорученням № @2PL757251 від 10.06.2024 р. на суму 8088,95 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-1062 від 31.07.2024 р. платіжним дорученням № 1017 від 09.08.2024 р.на суму 8088,93 грн., рахунок-акт № 82Е000/24-1215 від 31.08.2024 р. платіжним дорученням № 1076 від 09.09.2024 р. на суму 8088,93 грн.
Загальна сума, яку мав сплатити відповідач позивачу за договором оренди нерухомого майна № 00122-82Е000 від 13.01.2022 р. за спірний період, становить 189306,64 грн. Натомість, відповідачем було сплачено лише 56470,70 грн. Як зазначав позивач, відповідач має заборгованість у розмірі 132835,94 грн.
Відповідач контрозрахунку суми заборгованості або доказів її оплати суду не надав.
30.10.2024 р. за актом приймання-передачі майна (повернення) орендар передав, а орендодавець прийняв відповідно до умов договору оренди майна № 00122-82Е000 від 13.01.2022 р. нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 32-А, на третьому поверсі трьохповерхового нежитлового приміщення, частини будинку ПДЄТП, літ. А, (приміщення № 103-126 згідно плану за поверхами), загальною площею 313,5 м2.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.
Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 283 ГК України.
Частиною 3 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
З матеріалів справи слідує, що відповідач доводів позивача не спростував, доказів повного виконання зобов'язань за договором № 00122-82Е000 від 13.01.2022 р. суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" щодо стягнення 132835,94 грн. основної суми боргу у повному обсязі.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання зі сплати орендної плати позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 18475,00 грн., нараховану на суму 132835,94 грн.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня.
При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені у розмірі 18475,00 грн. на загальну суму 132835,94 грн., який, за висновком суду, є арифметично вірним та обґрунтованим.
Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4350,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17374,44 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 4350,31 грн. на загальну суму 132835,94 грн. за період з 10.04.2024 р. по 29.05.2025 р. та інфляційних втрат у розмірі 17374,44 грн. на загальну суму 132835,94 грн. за період з 01.05.2024 р. по 01.04.2025 р., які, за висновком суду, є арифметично вірними та обґрунтованими.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення пені на 99 %, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі - вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі № 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22).
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач зазначає, що договір було укладено 13 січня 2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. На момент укладання договору відповідач перебував у стабільному фінансовому становищі та не мав жодних перешкод для своєчасного здійснення оплати та виконання умов за договором. Станом на сьогоднішній день відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, що також пов'язано зі складною економічною ситуацією, пов'язаною із введеним військовим станом та збройною агресією Російської Федерації.
Оцінивши надані до справи докази, доводи сторін справи, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення розміру пені, врахувавши майновий стан обох сторін та виходячи з необхідності дотримання балансу їх інтересів, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено наявності виняткових обставин для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на підставі договору № 00122-82Е00 від 13.01.2022 р. в розмірі 18475,00 грн. на 99 %.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі, порівняно з відповідачем, з огляду на повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну та введення воєнного стану, на які посилається відповідач, оскільки наведені обставини стосуються обох сторін договору.
З огляду на зазначене, за висновком суду, підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення з відповідача у даній справі пені є відсутніми.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.
З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Слід зазначити, що ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного та заявленого позивачем клопотання, беручи до уваги, що ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 р. у даній справі заяву Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" про забезпечення позову було задоволено повністю, судові витрати зі сплати судового збору за подання вищевказаної заяви в сумі 1211,20 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Євро-Київ» (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, буд. 36, кв. 154, код 34351650) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18, код 21560766) в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40, код 01189910) 132835 (сто тридцять дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 94 коп. основного боргу, 18475 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 00 коп. пені, 4350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. 31 коп. 3% річних, 17374 (сімнадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення підписане 28.08.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна