ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.08.2025Справа № 910/4380/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича
до Державного бюро розслідувань
про стягнення 2000029 грн.
за участі представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Рудак О.В.
Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного бюро розслідувань про стягнення 2000000 грн. моральної шкоди та 29 грн. матеріальної шкоди, що обґрунтована протиправною бездіяльністю Державного бюро розслідувань через не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою позивача від 11.02.2022 № 39.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 12.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у задоволенні клопотання Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо тлумачення норм права відмовлено.
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що позивачем не доведено обставин завдання моральної шкоди, та не обґрунтовано, які саме дії призвели до виникнення деліктних правовідносин, зважаючи що до ЄРДР внесено відомості за викладеними у зверненні позивача від 11.02.2022 № 39 фактами. При цьому, відповідач не є належним, оскільки звернення позивача направлено та розглянуто по суті ТУ ДБР у м. Львові.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що надав до позовної заяви докази на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди відповідачем, який не спростував відсутність його вини в завданні шкоди. У свою чергу, відповідач повинен був захистити порушені права позивача, а також визнати позов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.02.2022 позивач звернувся із заявою № 39 (вх. № 865зкп від 14.02.2022) до Державного бюро розслідувань щодо можливих протиправних дій, які полягають у невиконанні службовими (посадовими) особами Львівської обласної прокуратури ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2020 у справі № 461/4357/20.
17.02.2022 дане звернення позивача спрямовано Державним бюро розслідувань за вихідним № 865зкп/10-16-06-2764/22 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі - ТУ ДБР у м. Львові), що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську та Тернопільську області, з метою його вирішення та прийняття рішення по суті.
19.02.2022 позивач направив до Шевченківського районного суду міста Києва скаргу від 19.02.2022 № 58 щодо не внесення працівниками Державного бюро розслідувань відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви позивача від 11.02.2022 № 39.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.04.2022 у справі № 761/6199/22 скаргу позивача задоволено. Зобов'язано уповноважену особу Державного бюро розслідувань виконати вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України та невідкладно, але не пізніше 24 годин, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, викладені в заяві ФГ Бурки Віталія Володимировича від 11.02.2022 № 39, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявниці витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
24.06.2022 ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 14.04.2022 у справі № 761/6199/22 надійшла до Державного бюро розслідувань.
Листом Державного бюро розслідувань від 29.06.2022 № 12561-22/10-16-06-5967/22 дану ухвалу спрямовано для виконання до ТУ ДБР у м. Львові.
19.07.2022 ТУ ДБР у м. Львові до ЄРДР внесено відомості за № 6202214011000090 щодо фактів викладених у звернені позивача від 11.02.2022 № 39 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України та в подальшому об'єднане з кримінальним провадженням № 62022140010000164 від 18.04.2022.
За наслідками проведеного досудового розслідування постановою слідчого ТУ ДБР у м. Львові від 07.08.2023 прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 62022140010000164 від 18.04.2022 з підстав визначених пунктом 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
На підтвердження понесення позивачем збитків у розмірі 29 грн. щодо направлення скарги до Шевченківського районного суду міста Києва про не внесення працівниками Державного бюро розслідувань відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви позивача від 11.02.2022 № 39 позивачем надано до матеріалів справи копію чеку АТ «Укрпошта» від 19.02.2022 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів є як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За положеннями статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із частинами першою - третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Так, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди юридичній особі, завданої органами державної влади, саме позивач має довести на підставі належних і допустимих доказів, які втрати немайнового характеру настали в позивача.
На обґрунтування позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди позивач наголосив, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.04.2022 у справі № 761/6199/22 підтверджується порушення закону зі сторони відповідача. Так, позивач зауважив, що не зміг захистити свої права, в результаті чого йому спричинено матеріальну та моральну шкоду, що полягала в затраті коштів на направлення поштою скарги, приниження ділової репутації, порушенні нормальних ділових зв'язків через неможливість активної діяльності, стосунків з оточуючими людьми, які стверджують, що фермерське господарство позивача не знає норм чинного законодавства, не веде свою діяльність в межах закону.
Водночас, на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди останнім до позовної заяви не надано жодних належних та допустимих доказів щодо завдання такої шкоди.
Також, позивачем не надано розрахунку розміру заявленої до відшкодування суми моральної шкоди, з якого позивач виходив при визначенні заявленої до стягнення суми.
Отже, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача 2000000 грн. моральної шкоди, у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині суд дійшов висновку відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення 29 грн. матеріальної шкоди, яка полягає в понесених позивачем витратах на направлення скарги до Шевченківського районного суду міста Києва про не внесення працівниками Державного бюро розслідувань відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви позивача від 11.02.2022 № 39, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
Отже, процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
Дана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.10.2020 у справі № 461/85/19.
Таким чином, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 29 грн., оскільки дані витрати не є збитками, а відносяться до судових витрат у справі № 761/6199/22, що розподіляються за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
Щодо зауважень відповідача про те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки листом від 17.02.2022 заява позивача від 11.02.2022 № 39 спрямована для виконання до ТУ ДБР у м. Львові та в подальшому ним розглянута по суті, суд зауважує наступне.
Так, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.04.2022 у справі № 761/6199/22 зобов'язано уповноважену особу Державного бюро розслідувань внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, викладені в заяві ФГ Бурки Віталія Володимировича від 11.02.2022 № 39.
Отже, оскільки зазначеним судовим рішенням внести відомості за заявою позивача зобов'язано саме уповноважену особу Державного бюро розслідувань, а не ТУ ДБР у м. Львові, суд дійшов висновку, що позов пред'явлений до належного відповідача.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, правові підстави для стягнення з відповідача в дохід державного бюджету судового збору відсутні.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 27.08.2025 року.
Суддя К.В. Полякова