ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.08.2025Справа № 910/7434/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Фудз Компані"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнітта Ленд"
про стягнення 294 511,64 грн
Представники сторін: не викликалися
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт Фудз Компані" (далі - ТОВ "Імпорт Фудз Компані") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс Культ" (далі - ТОВ "Діоніс Культ"), яке пізніше змінило свою назву на "Кнітта Ленд", 294 511,64 грн, з яких: 268 000,00 грн - основний борг, 9 213,86 грн - інфляційні втрати, 1 782,57 грн - 3% річних та 15 515,21 грн - пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №76-0324 від 28.03.2024 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості переданого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7434/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд справи №910/7434/25 був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.
При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що ТОВ "Діоніс Культ" ("Кнітта Ленд") належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Імпорт Фудз Компані" частково обґрунтованими.
28.03.2024 між ТОВ "Діоніс Культ" (за текстом договору - Покупець) та ТОВ "Імпорт Фудз Компані" (за текстом договору - Постачальник) було укладено договір поставки №76-0324, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві Товар на підставі Замовлення останнього та у відповідності до Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений Постачальником Товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених Сторонами у цьому Договорі.
Згідно з пунктом 3.14. Договору перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі Товару на складі Покупця та підписання товаросупровідних документів.
Пунктом 5.4. Договору визначено, що оплата за Товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту приймання-передачі Товару та підписання накладної про прийняття Товару.
За умовами пункту 5.5. Договору оплата за Товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 7 днів з моменту реалізації Товару.
У випадку порушення Стороною свого зобов'язання за Договором, винна Сторона сплачує на користь іншої Сторони неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання, за кожний день прострочення виконання (пункт 6.6. Договору (у редакції протоколу узгодження розбіжностей від 28.03.2024).
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором. У випадку, коли жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про намір припинити дію цього Договору не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору, цей Договір вважається укладеним на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, без обмеження кількості наступних строків (пункт 8.1. Договору).
У відповідності до пункту 11.1. Договору всі зміни та доповнення до даного Договору є його невід'ємними частинами, якщо вони оформлені письмово і підписані уповноваженими представниками Сторін.
ТОВ "Імпорт Фудз Компані" було поставлено ТОВ "Діоніс Культ" товар загальною вартістю 344 356,42 грн (разом із ПДВ), що підтверджується видатковими накладними:
- ИФ-0000309 від 28.03.2024 на суму 149 407,13 грн;
- ИФ-0000321 від 29.03.2024 на суму 61 012,80 грн;
- ИФ-0000367 від 16.04.2024 на суму 12 018,96 грн;
- ИФ-0000437 від 23.04.2024 на суму 8 514,36 грн;
- ИФ-0000459 від 30.04.2024 на суму 5 308,85 грн;
- ИФ-0000530 від 09.05.2024 на суму 76 838,40 грн;
- ИФ-0000556 від 14.05.2024 на суму 4 659,84 грн;
- ИФ-0000570 від 21.05.2024 на суму 8 966,88 грн;
- ИФ-0000719 від 25.06.2024 на суму 17 629,20 грн.
Вищезазначені видаткові накладні підписані уповноваженим представником ТОВ "Діоніс Культ" та скріплені печатками сторін без жодних претензій та/або зауважень.
Передання обумовленого Договором товару також підтверджується товарно-транспортними накладними від: 28.03.2024, 29.03.2024, 16.04.2024, 23.04.2024, 30.04.2024, 09.05.2024, 14.05.2024, 21.05.2024, 25.06.20524, та відомостями про вантаж.
Вищезазначені документи підписані уповноваженим представником Сторін та скріплені їх печатками сторін без жодних претензій та/або зауважень.
Вартість поставленої продукції була частково сплачена ТОВ "Діоніс Культ" у розмірі 75 958,26 грн: 15.04.2024 - 15 000,00 грн, 04.06.2024 - 10 000,00 грн, 21.06.2024 - 5 000,00 грн, 15.07.2024 - 3 958,26 грн, 01.08.2024 - 10 000,00 грн, 09.08.2024 - 5 000,00 грн, 16.08.2024 - 5000,00 грн, 30.08.2024 - 5 000,00 грн, 20.09.2024 - 12 000,00 грн, 01.12.2024 - 5 000,00 грн, що підтверджується копіями банківських виписок, копії яких містяться у матеріалах справи.
Інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані Відповідачем.
З метою досудового врегулювання спору, 09.04.2025 ТОВ "Імпорт Фудз Компані" звернулося до ТОВ "Діоніс Культ" з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 268 000,00 грн.
Однак вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.
У зв'язку з несплатою ТОВ "Діоніс Культ" ("Кнітта Ленд") у повному обсязі вартості поставленого товару за Договором поставки №76-0324 від 28.03.2024, ТОВ "Імпорт Фудз Компані" звернулося з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення мітиться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №76-0324 від 28.03.2024, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться також і в статті 265 ГК України.
Отже, укладення ТОВ "Імпорт Фудз Компані" та ТОВ "Діоніс Культ" договору №76-0324 від 28.03.2024 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов'язку по здійсненню його оплати.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Положеннями статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За умовами частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 689 ЦК України).
Згідно з пунктом 3.14. Договору перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі Товару на складі Покупця та підписання товаросупровідних документів.
Як було раніше встановлено судом, на виконання вищезазначеного правочину ТОВ "Імпорт Фудз Компані" було поставлено ТОВ "Діоніс Культ" товар на загальну суму 344 356,42 грн, а не 343 958,26 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та відомостями про товар, яка були оформлені Сторонами належним чином.
Вказана неточність виникла у зв'язку з тим, що Позивачем неправильно вказано вартість поставленого товару за видатковою накладною ИФ-0000719 від 25.06.2024 - 17 231,04 грн, а не 17 629,20 грн.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.4. Договору визначено, що оплата за Товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту приймання-передачі Товару та підписання накладної про прийняття Товару.
З урахування вищевикладеного, останнім днем оплати поставленого товару за видатковою накладною ИФ-0000309 від 28.03.2024 на суму 149 407,13 грн було 13.05.2024;
- ИФ-0000321 від 29.03.2024 на суму 61 012,80 грн - 13.05.2024;
- ИФ-0000367 від 16.04.2024 на суму 12 018,96 грн - 31.05.2054;
- ИФ-0000437 від 23.04.2024 на суму 8 514,36 грн - 07.06.2054;
- ИФ-0000459 від 30.04.2024 на суму 5 308,85 грн - 14.06.2024;
- ИФ-0000530 від 09.05.2024 на суму 76 838,40 грн - 24.06.2024;
- ИФ-0000556 від 14.05.2024 на суму 4 659,84 грн - 28.06.2024;
- ИФ-0000570 від 21.05.2024 на суму 8 966,88 грн - 05.07.2024;
- ИФ-0000719 від 25.06.2024 на суму 17 629,20 грн - 09.07.2024.
Однак, вартість поставленого товару не була сплачена лише частково у розмірі 75 958,26 грн.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Діоніс Культ" своїх зобов'язань за Договором поставки №76-0324 від 28.03.2024 щодо оплати вартості поставленого товару у розмірі 268 398,16 грн (344 356,42 грн - 75 958,26 грн), строк оплати якого настав, суд дійшов висновку про наявність у Відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі.
У той же час, статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 2 статті 14 ГПК України).
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).
Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу не перевищує обґрунтованого розміру, розрахованого та встановленого судом, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах заявленої суми - 268 000,00 грн.
Також у зв'язку із несвоєчасною оплатою, Позивачем заявлено до стягнення 9 213,86 грн інфляційних втрат та 1 782,57 грн 3% річних, з яких:
702,63 грн інфляційних втрат та 121,43 грн 3% річних, нарахованих за період з 10.06.2024 по 30.11.2024 на суму боргу у розмірі 8 514,36 грн (ИФ-0000437 від 23.04.2024);
314,39 грн інфляційних втрат та 78,33 грн 3% річних, нарахованих за період з 17.06.2024 по 13.12.2024 на суму боргу у розмірі 5 308,85 грн (ИФ-0000459 від 30.04.2024);
5 689,78 грн інфляційних втрат та 1 127,38 грн 3% річних, нарахованих за період з 25.06.2024 по 20.12.2024 на суму боргу у розмірі 76 838,40 грн (ИФ-0000530 від 09.05.2024);
345,05 грн інфляційних втрат та 68,75 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.07.2024 по 27.12.2024 на суму боргу у розмірі 4 659,84 грн (ИФ-0000556 від 14.05.2024);
663,99 грн інфляційних втрат та 132,30 грн 3% річних, нарахованих за період з 08.07.2024 по 03.01.2025 на суму боргу у розмірі 8966,88 грн (ИФ-0000570 від 21.05.2024);
1 498,02 грн інфляційних втрат та 254,38 грн 3% річних, нарахованих за період з 12.08.2024 по 07.02.2025 на суму боргу у розмірі 17 231,04 грн (ИФ-0000719 від 25.06.2024).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Перевіривши розрахунок вказаних компенсаційних виплат, суд вважає його обґрунтованим, а тому з Відповідача підлягає стягненню 9 213,86 грн інфляційних втрат та 1782,57 грн 3% річних.
Крім цього, у зв'язку із несвоєчасною оплатою Відповідачем вартості поставленого товару, Позивачем заявлено до стягнення 15 515,21 грн пені, з яких:
1 053,36 грн, нарахованих за період з 10.06.2024 по 30.11.2024 на суму боргу у розмірі 8 514,36 грн (ИФ-0000437 від 23.04.2024);
678,98 грн, нарахованих за період з 17.06.2024 по 13.12.2024 на суму боргу у розмірі 5308,85 грн (ИФ-0000459 від 30.04.2024);
9 787,45 грн, нарахованих за період з 25.06.2024 по 20.12.2024 на суму боргу у розмірі 76 838,40 грн (ИФ-0000530 від 09.05.2024);
597,76 грн, нарахованих за період з 01.07.2024 по 27.12.2024 на суму боргу у розмірі 4659,84 грн (ИФ-0000556 від 14.05.2024);
1 152,03, нарахованих за період з 08.07.2024 по 03.01.2025 на суму боргу у розмірі 8966,88 грн (ИФ-0000570 від 21.05.2024);
2 245,63 грн, нарахованих за період з 12.08.2024 по 07.02.2025 на суму боргу у розмірі 17 231,04 грн (ИФ-0000719 від 25.06.2024).
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.
Із системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
У випадку порушення Стороною свого зобов'язання за Договором, винна Сторона сплачує на користь іншої Сторони неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання, за кожний день прострочення виконання (пункт 6.6. Договору (у редакції протоколу узгодження розбіжностей від 28.03.2024).
У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (абзац 1 частини 3 статті 254 ЦК України).
Перевіривши розрахунок вказаної штрафної санкції, суд вважає його необґрунтованим в частині останнього періоду.
Як було раніше зазначено, останнім днем оплати поставленого товару за видатковою накладною ИФ-0000719 від 25.06.2024 на суму 17 629,20 грн було 09.07.2024, відтак перший день прострочення - 10.07.2024.
Оскільки прострочення розпочалося з 10.07.2024, а тому останній день шестимісячного строку нарахування пені спливає 10.01.2025.
При цьому, виходячи з положень статті 14 та частини 2 статті 237 ГПК України, суд не може вийти за межі початку строку та бази нарахування (суми основного боргу), визначених Позивачем.
Отже, за розрахунком суду, обґрунтований розмір пені за останній період складає 1874,58 грн, нарахованої за період з 12.08.2024 по 10.01.2025 на суму боргу у розмірі 17 231,04 грн.
Таким чином, загальний розмір пені становить 15 144,16 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов ТОВ "Імпорт Фудз Компані" підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнітта Ленд" (79010, Львівська область, місто Львів, вулиця Юрія Руфа, будинок 24; ідентифікаційний код 45361493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Фудз Компані" (02660, місто Київ, вулиця Електротехнічна, будинок 47; ідентифікаційний код 38371712) 268 000 (двісті шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 9 213 (дев'ять тисяч двісті тринадцять) грн 86 коп. інфляційних втрат, 1 782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн 57 коп. 3% річних, 15144 (п'ятнадцять тисяч сто сорок чотири) грн 16 грн пені та 3 529 (три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн 69 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ