ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.08.2025Справа № 910/5693/25
Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромхімтех»
про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромхімтех"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон"
про стягнення грошових коштів
без виклику представників учасників справи
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромхімтех" (далі - ТОВ "Укрпромхімтех", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (далі - ТОВ "Регіон", відповідач) про стягнення грошових коштів.
21.08.2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Укрпромхімтех" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
У своїй заяві позивач просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат з правничої допомоги, які позивач поніс під час розгляду справи, у сумі 16 000,00 грн.
Вивчивши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, суд врахував наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського міста Києва від 18.08.2025 позовні вимоги ТОВ "Укрпромхімтех" до ТОВ "Регіон" про стягнення заборгованості у сумі 111 070,80 грн. задоволено.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн. позивач надав копії:
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № ПТ № 3827 від 08.04.2021, виданого адвокату Слуцькому О. В.;
- договору про надання правничої допомоги № 01/03-25-1 від 01.03.2025, укладеного ТОВ «Укрпромхімтех» з адвокатом Слуцьким О. В.;
- додатку № 1 до вказаного договору, у якому сторони погодили, що за надання правової допомоги (адвокатських послуг) в суді першої інстанції замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 16 000,00 грн.;
- акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги № 10/03-25-1 від 01.03.2025 року на суму 16 000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.
Також суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тому, виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, зважаючи на: категорію справи, яка не є складною; її малозначність; ціну позову; невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки позову; розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу з 16 000,00 грн до 7 000,00 грн.
Тому, виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості при стягненні суми винагороди за адвокатські послуги, суд вважає обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., яку покладає на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромхімтех" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (03049, м. Київ, вул. Фучіка, буд. 19, ідентифікаційний код 32523248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромхімтех" (08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, буд. 13, кв. 105, ідентифікаційний код 41013042) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
3. У решті вимог щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Повне додаткове рішення складено та підписано 28.08.2025 року
Суддя Котков О.В.