ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2025Справа № 910/7702/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА»
до Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації
про стягнення 710 857,87 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 710 857,87 грн за Договором № 307 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 25.12.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 про відкриття провадження у справі №910/7702/25 надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/7702/25 (суддя Літвінова М.Є.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету, дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони: 27.06.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 27.06.2025.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНО ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА» (далі-постачальник) та Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі-споживач) укладено договір № 307 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу, відповідно п. 1.1-.1.2 умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2020р. №822 «Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу», Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері публічних закупівель та функціонування ринку електричної енергії. У цьому Договорі терміни вживаються у значенні, наведеному в законах України «Про публічні закупівлі», «Про ринок електричної енергії», ПРЕЕ та інших нормативно-правових актах, що регулюють відносини у сфері публічних закупівель та функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник зобов'язується постачати Споживачу у 2025 році електричну енергію, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника (далі електрична енергія / товар / електроенергія), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Обсяг закупівлі електричної енергії за цим Договором становлять 5 000 000 кВт*год Планові обсяги споживання електричної енергії визначені в Додатку 1 до Договору.
Відповідно п.2.5.-2.6 Договору, обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Підписанням цього Договору Постачальник підтверджує, що має всі необхідні ліцензії та дозволи на постачання електричної енергії за цим Договором.
Термін поставки (передачі) товару: з дати завченої в Повідомленні / Заяві, але не дати зміни Постачальника, що підтверджується повідомленням Адміністратора комерційного обліку, до 31.12.2025 року включно (п.3.2. Договору).
Згідно п. 3.2 Договору, місце поставки (передачі) товару - об'єкти Споживача, згідно з Додатком 3 до Договору.
Відповідно до п.3.3. Договору, постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за постачання електричної енергії, крім передбаченої умовами цього Договору.
Сторони п.5.1. Договору погодили, що загальна вартість цього Договору становить: 29 730 100,00 гри, крім того, ПДВ 5 946 020,00 грн, разом з ПДВ - 35 676 120,00 грн
Пунктами 5.2.-5.4 Договору сторони узгодили, що до загальної вартості цього договору включено послуги з передачі електричної енергії за регульованими тарифами.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки, передбачені ним Договором.
Відповідно до п. 5.8 Договору, фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерційного обліку та фіксується в акті приймання-передачі (акті прийняття-передавання/акті прийому-передачі). Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку), та інших нормативно-правових актів.
Оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунка та надання акта приймання-передачі (акта прийняття - передавання/акта прийому-передачі), але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) (п. 5.9 Договору).
Згідно до п. 5.10 Договору, заборгованість у Споживача перед Постачальником виникає лише в разі несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 5.11. Договору, у разі виникнення у Споживача заборгованості за поставлену електричну енергію за ним Договором, у тому числі у разі затримання бюджетного фінансування, Споживач може звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше ніж 12 місяців. Графік погашення заборгованості оформляється окремим документом про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.
У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів Постачальник мас право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному цим Договором.
Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами, але не раніше ніж 01.01.2025 р. та діє до 31.12.2025 року включно, а в частині виконання зобов'язань Сторонами - до повного їх виконання (п. 14.1 Договору).
Сторони п.14.2. Договору погодили, що дія цього Договору припиняється у таких випадках:
у разі прийняття у встановленому законодавством порядку рішення про ліквідацію або порушення справи про банкрутство Постачальника, набуття Постачальником статусу «Дефолтий», завершення строку дії або анулювання ліцензії Постачальника на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії. Договір вважається припиненим (розірваним) з вини Постачальника та оформлюється у письмовій формі шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох Сторін та скріплюється печатками Сторін (за наявності);
у разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів Споживачем Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу. Договір вважається припиненим (розірваним) з вини Споживача та оформляється у письмовій формі шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох Сторін та скріплюється печатками Сторін (за наявності);
у разі зміни власника / користувача об'єкта Споживача; у разі зміни Споживачем електропостачальника, у разі недотримання однією зі Сторін умов визначення та розрахунку ціни згідно з Додатком 2 до цього Договору:
у разі застосування до Постачальника санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», указів Президента України, якими вводяться в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Сторона додатком № 1 погоджено планові обсяги споживання електричної енергії, а саме: березень 2025 - 480 000.
Додатком № 2 сторонами визначено порядок розрахунку та зміни ціни постачання електричної енергії.
Відповідно до Додатку № 3 сторони визначили об'єкти споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії.
31.03.2025 постачальник звернувся до споживача із листом-повідомленням про зміну ціни за одиницю товару за березень 2025 р., в якому товариство повідомило про те, що з 01 березня 2025 ціна буд становити 7,212072 грн.
04.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНО ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА» (далі-постачальник) та Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі-споживач) укладено додаткову угоду № 5 до Договору № 307 про наступне:
1. Керуючись пунктом 14.6.7 Договору, пунктом 5.7. Договору та Додатком 2 до Договору, Сторони домовились встановити ціну за одиницю товару за березень 2025 року, а саме:
1.1. Ціна за одиницю товару в березні 2025 року складає:
4ф = (Цез + Тосп + Впост) х 1,2 =
(5,47383+ 0,68623 + (-0,15)) * 1,2 = 7,212072 грн., де:
1,2 - урахування ПДВ (у разі, якщо Постачальник не є платником ПДВ, у формулі замість 1,2 зазначається 1);
Цез - середньозважена ціна електричної енергії (в грн за 1 кВт*год, без ПДВ) за результатами торгів на ринку електричної енергії «на добу наперед» за відповідний повний календарний місяць, за який здійснюється розрахунок, оприлюднена на офіційному вебсайті
«Оператора ринку» (https://www.oree.com.ua):
Тосп - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка встановлена Регулятором, яка діє для відповідного розрахункового періоду за 1 кВт*год без ПДВ;
Впост - розмір надбавки / знижки Постачальника за одиницю електричної енергії (розмір надбавки / знижки переможця відбору (Постачальника) - відповідно до його пропозиції, що не може змінюватись протягом строку дії договору про закупівлю), грн. без ПДВ. Надбавка/знижка, що встановлюється переможцем відбору (Постачальником) у ціні своєї пропозиції, може бути від'ємною величиною.
2. п.п. 2.2. Договору викласти в наступній редакції:
« 2.2. Обсяг закупівлі електричної енергії за цим Договором становлять 1 320 352 kВт*год.
Планові обсяги споживання електричної енергії визначені в Додатку 1 до Договору.».
3. Викласти Додаток 1 до Договору у новій редакції.
4. В зв'язку зі зменшенням ціни за 1 кВт*год вартість Договору зменшується на 3 050 611,01 грн. з ПДВ. Внести зміни до пункту п. 5.1. Договору, викласти його у наступній редакції:
« 5.1. Загальна вартість цього Договору становить: 8354 590,83 гри, крім того, ПДВ 1 670 918,16 грн, разом з ПДВ - 10 025 508,99 гри (десять мільйонів двадцять п?ять тисяч п'ятсот вісім гривень 99 копійок).»
5. Сторони дійшли взаємної згоди про дострокове розірвання Договору з 01.04.2025 року. Викласти п. 3. Умови постачання п.п. 3.1. до Договору у новій редакції: « 3.1. Термін поставки (передачі) товару: з дати, зазначеної в Повідомленні / Заяві, але не раніше дати зміни Постачальника, підтверджується відповідним повідомленням Адміністратора комерційного обліку, до « 31» березня 2025 року включно.»
Сторона додатком № 1 погоджено планові обсяги споживання електричної енергії, а саме: березень 2025 - 418 381.
Надалі, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 277 від б/д 2025 за електричну енергію у березня 2025, кількість 418 381 кВт/год, ціна за одиницю товару, 7,212072 грн., загальна сума з ПДВ 3 017 393,90 грн.
Сторонами складено та підписано акт приймання передачі електроенергії № 229 від б/д 2025 р. на загальну суму 3 017 393,90 грн.
Також, позивач долучив до матеріалів справи коригування до акту приймання передачі електроенергії № 229 від б/д 2024 р, на суму 710 857,88 грн, кількість - 98 565,00 кВт/год, рахунок на оплату № 308 від б/д 2025 р на суму 3 728 251,77 грн та акт приймання передачі електроенергії № 259 від б/д 2025 р.
Суд відзначає, що вище вказані документи підписано лише Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА».
На виконання умов договору, відповідач за період 04 квітня 2025 року, 15 квітня 2025 року, 27 квітня 2025 року здійснив оплату за електричну енергію за березень 2025 на суму 3 017 393,90 грн, що підтверджується долученими платіжними інструкціями.
22.04.2025 позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою вих. № 261/04 про сплату заборгованості в розмірі 710 857,88 грн. На підтвердження відправлення листа, позивач долучив експрес-накладну № 59001362576389. Однак відповідач не надав відповідь на лист від 22.04.2025.
06.05.2025 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» постачальник скерував на юридичну адресу лист-вимогу №289/05 щодо підписання акта приймання-передачі, в якому повідомив про те, що постачальник свої зобов'язання виконав, виставивши рахунок №277 та Акт приймання передачі Товару № 229 - за березень місяць у розмірі 3 017 393,90 грн. (418381 кВт*год). Позивач вказав, що після одержання даних комерційного обліку, фактичні дані споживання електричної енергії споживачем змінились у бік збільшення, що виставлення нового Акта приймання-передачі електричної енергії №259, рахунку № 308 та Коригування до акту приймання-передачі №є229 - за березень місяць у розмірі 3 728 251,77 (516 946 кВт*год). До листа 289/05 долучено примірники акту-приймання товару № 259 та коригування до акту приймання-передачі товару № 229. На підтвердження відправлення вимоги, позивач опис вкладення та поштову накладну № 880401978521. Однак відповідач не надав відповідь на лист від 06.05.2025.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач вказав, що відповідачем належним чином не виконано взяті договірні зобов'язання в повної та своєчасної оплати за поставлену електричну енергію за Договором № 307 від 25.12.2024 за березень 2025 в розмірі 710 857,87 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою і другою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Сторона додатком № 1 до Договору № 307 погоджено планові обсяги споживання електричної енергії, а саме: березень 2025 - 480 000 кВт/год.
Надалі, 04.04.2025 сторонами укладено додаткову угоду № 5 до Договору 307, виклавши додаток № 1 в новій редакції, а саме: планові обсяги споживання електричної енергії, а саме: березень 2025 - 418 381 кВт/год.
Суд відзначає, що матеріалів справи долучено коригування до акту приймання передачі електроенергії № 229 від б/д 2024 р, на суму 710 857,88 грн, кількість - 98 565,00 кВт/год, рахунок на оплату № 308 від б/д 2025 р на суму 3 728 251,77 грн та акт приймання передачі електроенергії № 259 від б/д 2025 р.
Суд акцентує увагу на тому, що вищевказані документи не містять конкретної дати ані коригування, ані складення рахунок на оплату № 308 від б/д 2025 р та акт приймання передачі електроенергії № 259 від б/д 2025 р на суму 3 728 251,77 грн на загальну кількість електроенергії в розмірі 516 946,00 грн.
На переконання позивача, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 710 857,88 грн, оскільки споживачу було поставлено електроенергії саме на 98 565,00 кВт/год більше, аніж було узгоджено сторонами.
За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається із листа ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» від 21.05.2025 №23557/0/01/5, Управління освіти Голосіївської РДА за послуги з розподілу електричної енергії, у межах обсягу 516 946 кВт*год, період споживання за березень 2025 року, перед ДТЕК «КЕМ» заборгованість за розподіл електричної енергії відсутня.
Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд зазначає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують заявлені позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА» відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Рішення складено та підписано: 27.08.2025.
Суддя М.Є.Літвінова