ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.08.2025Справа № 910/4110/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД"
про стягнення 1 492 751,36 грн.
Представники учасники справи:
Від позивача: Самелюк К.О.;
Від відповідача: Худенко Т.С.
Київська міська рада (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" (далі-відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:72:146:0001 площею 0,5944 на вул.. Еренбурга Іллі, 3-а, 5 у Голосіївському районі за період 30.07.2021 по 23.12.2021 в розмірі 1 492 751,36 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 позовну заяву Київської міської ради залишено без руху.
15.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.05.2025.
16.05.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про визнання позову.
16.05.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення на 12 місяців рівними частинами.
Судом відкладено розгляд заяви представника відповідача про визнання позову та про розстрочення виконання рішення до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 відкладено підготовче засідання на 02.06.2025.
Представник позивача у підготовчому засіданні 02.06.2025 заперечив проти заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 02.06.2025 підтримав заяву про розстрочення виконання рішення.
Судом відкладено розгляд заяви представника відповідача про визнання позову та про розстрочення виконання рішення до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 відкладено підготовче засідання на 09.06.2025.
06.06.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких останній не погоджується із заявленими позовними вимогами, з огляду на наступне:
- відповідач не зволікав та здійснив всі необхідні дії для укладення договору оренди земельної ділянки з моменту її формування;
- на переконання відповідача, саме з моменту укладення договору оренди земельної ділянки ТОВ "СЕЛІН ТРЕЙД" повинно сплачувати орендну плату;
- ставки плати за землю встановлені рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (зі змінами і доповненнями).
06.06.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про відкликання заяви про визнання позову.
Суд у підготовчому засіданні 09.06.2025 постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви представника відповідача про відкликання заяви про визнання позову, у зв'язку із цим заяву від 16.05.2025 залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 відкладено підготовче засідання на 23.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2025.
21.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній вказав, що справних правовідносин застосовується ставка 3 % річних від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а не 5 %.
Представник позивача 21.07.2025 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача 21.07.2025 у судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 13.08.2025.
12.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній вказав, що позивачем неправильно здійснено розрахунок суми відшкодування.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 13.08.2025.
У судовому засіданні 13.08.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Київська міська рада ухвалила рішення від 21 жовтня 2021року № 3031/3072 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування майнового комплексу та нежитлових будівель і споруд на вул. Еренбурга Іллі, 3-а, 5 у Голосіївському районі м. Києва».
Вищевказаним рішенням вирішено передати товариству з обмеженою відповідальністю «СЕЛІН ТРЕЙД» (далі - ТОВ «СЕЛІН ТРЕЙД» або відповідач), за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,5944 га (кадастровий номер 8000000000:72:146:0001) для експлуатації та обслуговування майнового комплексу та нежитлових будівель і споруд (код цільового призначення - 03.10, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) на вул. Еренбурга Іллі, 3-а, 5 у Голосіївському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Земельна ділянка) у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (договори купівлі-продажу 1/2 часток нерухомого майна від 29 квітня 2014 року № 455, від 30 квітня 2014 року № 461, від 10 червня 2014 року № 649, від 11 червня 2014 року № 657, право власності на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 квітня 2014 року, номер запису про право власності 5508850; 30 квітня 2014 року, номер запису про право власності 5522641; 10 червня 2014 року, номер запису про право власності 5952990; 11 червня 2014 року, номер запису про право власності 5972033).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-5609816232021 від 23.07.2021, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:146:0001 площею 0,5944 га, код виду цільового призначення - 03.10; для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель, громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку на вул. Еренбурга Іллі, 3-а, 5 у Голосіївському районі міста Києва проведена 30.07.2021 відділом у Сарненському районі Головного управління Держгеокадастру у рівненській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Отже, Земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 30.07.2021.
24.12.2021 між Київською міською радою (далі - орендодавець) та ТОВ «СЕЛІН ТРЕЙД» (далі-орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 1029, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.2021 року за №3031/3072 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об?єкт оренди або Земельна ділянка), визначену цим Договором, для експлуатації та обслуговування майнового комплексу та нежитлових будівель і споруд.
Земельна ділянка, яка є об?єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Реєстрація права власності на об?єкт оренди здійснюється згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одночасно з державною реєстрацією права оренди.
Відповідно п. 2.1. Договору, об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 21.10,2021 року за Nє 3031/3072 та цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
кадастровий номер - 8000000000:72:146:0001;
місце розташування - вул. ІЛЛІ ЕРЕНБУРГА, 3-А, 5 у Голосіївському районі м. Києва;
цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку (для експлуатації та обслуговування майнового комплексу та нежитлових будівель і споруд);
категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
розмір (площа) - 0,5944 (нуль цілих п?ять тисяч дев?ятсот сорок чотири десятитисячних) га.
Договір укладено на 10 (десять) років (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору, річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п?яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки.
У випадку, коли розташовані на Земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб?єктам, орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 6 (шести) відсотків від ії нормативної грошової оцінки пропорційно орендованій площі будівель, споруд або
Обчислення розміру орендної плати за Земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством
Згідно з розрахунком розміру орендної плати за Земельну ділянку від 25.11.2021 року за № НTO/2021-32635 (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року за № 1724) річна орендна плата за Земельну ділянку становить 3 706 491 (три мільйони сімсот шість тисяч чотириста дев?яносто одна) грн. 47 коп. на рік.
Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення (п. 14.1. Договору).
Згідно з інформаційною довідкою від 01.04.2025 № 420631712 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Еренбурга Іллі, 3-А розташоване нерухоме майно, що перебуває у приватній власності ТОВ «СЕЛІН, ТРЕЙД», а саме: майновий комплекс загальною площею 2615.6 кв.м, (опис: літ. "А"- загальною площею 1890,1 кв.м., літ. "Б"- загальною площею 660,8 кв.м., літ. "В" - загальною площею 64,7 кв.м).
Як вбачається із інформаційної довідки від 01.04.2025 № 420633933 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вулиця Еренбурга Іллі, буд. 5 розташоване нерухоме майно, що перебуває у приватній власності ТОВ «СЕЛІН ТРЕЙД», а саме: нежилі будівлі літ "А", літ. "В" загальною площею 1505.5 кв.м (опис: літ. "А" - загальною площею 860,2 кв.м., літ. "В" - загальною площею 645,3 кв.м.).
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 31.08.2021 № 7652/86-21 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:146:0001 становить 74 129 829,49 грн.
На переконання позивача, формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав відбулося 30.07.2021, у зв'язку із цим Київська міська рада просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:72:146:0001 площею 0,5944 на вул.. Еренбурга Іллі, 3-а, 5 у Голосіївському районі за період 30.07.2021 по 23.12.2021 в розмірі 1 492 751,36 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 було викладено правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-5609816232021 від 23.07.2021, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:146:0001 площею 0,5944 га, код виду цільового призначення - 03.10; для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель, громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку на вул. Еренбурга Іллі, 3-а, 5 у Голосіївському районі міста Києва проведена 30.07.2021 відділом у Сарненському районі Головного управління Держгеокадастру у рівненській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою у період з 30.07.2021 по 23.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛІН ТРЕЙД», як і не містять доказів того, що попереднім землекористувачем було оформлено право користування спірною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права, а, отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договору купівлі-продажу, до набувача не перейшло.
Таким чином, відповідач у спірний період користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Щодо заперечень відповідача проти заявлених позовних, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем нерухомим майном, презюмується користування спірною земельною ділянкою.
Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснено Київською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки земельної ділянки площею 0,5944 га (кадастровий номер 8000000000:72:146:0001) м. Київ, вулиця Еренбурга Іллі, буд. 5
Суд звертає увагу відповідача що рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (зі змінами і доповненнями) визначено відповідно до Податкового кодексу України установити в м. Києві місцеві податки та збори, зокрема, плату за землю".
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (ст.14.1.72. Податкового кодексу України).
Відповідач, як установлено судом, у спірний період не був власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст.14.1.125. ПК України).
Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (ст.14.1.136. Податкового кодексу України).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. (ст.288.4.Податкового кодексу України).
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. (ст.288.5.1., 288.5.2. Податкового кодексу України).
Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти).
Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.05.2018 у справі № 922/3413/17, а саме: "Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України)"
У даному випадку спір пов'язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання відповідачем земельної ділянки, а відтак під час вирішення спору суд зокрема керується наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 правовим висновком щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 ЦК України.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Таким чином, позивачем правомірно здійснено розрахунок безпідставно збережених Товариством грошових коштів, виходячи з нормативної грошову оцінку земельної ділянки 8000000000:72:146:0001.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 31.08.2021 № 7652/86-21 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:146:0001 становить 74 129 829,49 грн.
Ставка орендної плати визначається за період 30.07.2021 по 23.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24, де визначено розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з видом цільового призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), застосовується ставка орендної плати - 5%.
Таким чином, загальна сума відшкодування за спірний період розраховується наступним чином, а саме: 74 129 829,49 *5%/365*147 днів = 1 492 451,36 грн.
За змістом частин 1, 2 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).
Також, заперечення відповідача, наведені у запереченнях на позовну заяву та письмових поясненнях, до уваги судом не приймаються, з огляду на встановлені вище обставини справи.
Суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Київської міської ради та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 1 492 451,36 грн.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви відповідач вказав, що на банківському рахунку недостатньо грошових коштів для виконання рішення суду.
За положеннями статті 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина 1 статі 239 ГПК України).
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (абзац 1 частини 3 статті 331 ГПК України).
Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За приписами частини 5 статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №922/2191/19.
Крім цього, суд зауважує, що відповідні обставини наявності або відсутності підстав для розстрочення виконання рішення суду оцінюються судом у кожному конкретному випадку з урахування обставин спору.
Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Подібна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2024 у cправі №906/1035/23.
Єдиною підставою для розстрочення виконання рішення суду Товариством визначено відсутність достатньої кількості грошових коштів на банківському рахунку.
У даному випадку, за результатом розгляду поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду судом встановлено, що заявником не надано належних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить "майно" позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Оцінюючи доводи заявника суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суд відзначає, що надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Нестабільна фінансова ситуація не є підставою для відстрочення виконання рішення. Зобов'язання боржника по укладеному між сторонами договору, виникло задовго до настання форс-мажорних обставин, тобто до початку введення воєнного стану в Україні, та на даний час боржник не надав жодного доказу на підтвердження того, що заборгованість буде сплаченою у майбутньому.
Крім того, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає можливість реально виконати рішення суду.
У даному випадку посилання відповідача на скрутне становище не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах і в одній державі.
Також, суд відзначає, що спірні правовідносини виникли у період з 30.07.2021 по 23.12.2021.
Поряд з цим розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Отже, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох учасників судового процесу, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем наявності виключних та достатніх обставин необхідних для розстрочення рішення у справі, внаслідок чого заява Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" про розстрочення виконання рішення суду підлягає залишенню судом без задоволення.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні Київської міської ради задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" (03124, місто Київ, вулиця Василенка Миколи, будинок, 14г, офіс, 108, код ЄДРПОУ 39089353) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок, 36; код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі 1 492 751 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто дві тисячі сімсот п'ятдесят один) 36 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" (03124, місто Київ, вулиця Василенка Миколи, будинок, 14г, офіс, 108, код ЄДРПОУ 39089353) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок, 36; код ЄДРПОУ 22883141) витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 913 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) 02 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
5. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення суду буде виготовлено відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано: 27.08.2025.
Суддя Літвінова М.Є.